Презентація "Пауло Коельйо"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Пауло Коельйо"
Слайд #1
Пауло Коельйо
Підготував
Учень 11 класу
Катеринюк Василь


Слайд #2
Біографія


Слайд #3

У сім років він був відправлений в єзуїтську школу Святого Ігнатія Лойоли, де вперше виявляється його бажання писати книги.
Пауло Коельйо народився 24 серпня 1947 р. в Ріо-де-Жанейро в благополучній родині інженера Педро і Ліжія Коельо.


Слайд #4
Бажання стати письменником не знайшло розуміння у його родини, тому під їх тиском він вступає на юридичний факультет університету Ріо-де-Жанейро, але невдовзі кидає навчання і більше займається журналістикою.
Університет в Ріо-де-Жанейро


Слайд #5
Тож розбіжності між юним письменником і сім'єю йшли по наростаючій, врешті-решт сімнадцятирічний Пауло був примусово поміщений у приватну психіатричну клініку на курс лікування.
Його лікували варварськими методами, в тому числі й електрошоком. Повернувшись звідти, Коельо спробував жити як усі — навчатися, здобути фах, але все даремно.


Слайд #6
Через рік він примкнув до руху аматорського театру, який в Бразилії 60-х років став масовим явищем - не тільки явищем мистецтва, але й соціального протесту. Театрально-протестна активність для Коельо закінчилася в лікарні, звідки він знову втік, але безгрошів'я змусило його знову повернутися додому.
  Після третього курсу лікування його родина змирилася з тим, що «нормальною» роботою він займатися не буде. Пауло Коельо продовжував займатися театром і журналістикою.


Слайд #7
У 1970 почав подорожувати по Мексиці, Перу, Болівії, Чилі, Європі та Північній Африці. Повернувшись до Бразилії він пише пісні для багатьох відомих бразильських виконавців.
Пізніше він об’єднав сили з рок-зіркою Раулем Сейшасом. Разом вони написали 120 пісень, революціонували бразильську рок-музику; деякі з тих пісень – хіти і сьогодні.
Рауль Сейшас


Слайд #8
Проте влада звернула увагу на підривну, з їхньої точки зору, діяльність тандему й заарештувала обох «дисидентів».
Відомо також, що під час перебування у в'язниці Коельйо та Сейшаса катували. Вийти з в'язниці Коельо допомогло минуле: його визнали неосудним, бо він був душевнохворим і відпустили.
Рауль Сейшас (зліва) та
Пауло Коельйо (справа)


Слайд #9
Пізніше, в Голландії, він зустрічає особистість, яка змінила його життя і розкрила Коельйо очі на його власне покликання. Він став членом католицької групи, відомої як RAM (Regnus Agnus Mundi).
Прислухавшись до поради наставника, він пройшов дорогою середньовічних прочан в іспанське місто Сантьяго-де-Компостела , а опісля написав книгу про цю подорож — «Паломництво, або Щоденник Мага» (1987).


Слайд #10
Зараз він живе зі своєю дружиною, Христиною, в Ріо-де-Жанейро, в Бразилії та в Тарб, у Франції.


Слайд #11
Особливості творчостіКоельйо


Слайд #12
У 1988 р. вийшов друком “Алхімік” - найвідоміший його твір, після чого були переклади десятками мов, престижні нагороди і визнання. Вірогідно, тут далася взнаки багатолітня втома широкої аудиторії від небажання більшості авторів уживатися в роль учителя моралі, від фатальної зневіри, скепсису, нісенітності й агностицизму сучасної прози.


Слайд #13
Коельо ніби ігнорує все те, що було написано до нього. У його творах немає ні розлогих, зі смаком «зроблених» описів, ні нетривіальних зав'язок і розв'язок, ні мудрованих ремінісценцій, ні семіотичних розгалужень, — усього того, до чого звик середній західний інтелектуал.
Коельо пропонує свій набір прописних істин, які осягав як із допомогою рефлексії, так і емпірично, дослідницьким шляхом.


Слайд #14
Незважаючи на екзотичність, його сюжети в основі традиційні. Коельо запрошує читача не до того, щоби вступити в діалог, а до того, щоб розпочати діалог внутрішній, який не стосується подвійної канви роману.
Головну ідею він формулює чітко, майже нав'язливо.


Слайд #15
Вже за «Алхіміком» можна скласти думку про головні особливості творчості письменника. Як слушно сказано у передмові до роману, на відміну від автобіографічного «Щоденника мага», ця книжка — глибоко символічна. 


Слайд #16
Молодий іспанський пастух Сантьяго, побачивши віщий сон, вирушає шукати скарби і впродовж усієї оповіді стикається з людьми та явищами, котрі допомагають йому зрозуміти себе самого та набути езотеричних знань про світобудову, які насправді виявляються екзотичними, відкритими для всіх і кожного. 


Слайд #17
Сюжет, незважаючи на побічні відгалуження, що множаться з кожним кроком героя, гранично лінійний і не хронікальний. Певні проблеми виникають із жанровим визначенням. Високі рейтинги, невеликий обсяг і стрімкий розвиток подій спонукають зарахувати твір Коельо до роду роману-квесту.
Проте складність полягає у тому, що завдання автора полягає цілковито в іншому — донести до читача свої гуманістичні та філософські уявлення.


Слайд #18
Віра, яку Коельйо пропонує читачеві, є гібридом католицизму, буддизму, даосизму, середньовічної європейської філософії.
Центральні сентенції роману:
«Домогтися втілення своєї долі — це єдиний справжній обов'язок людини»;
«Коли ти чогось хочеш, увесь Всесвіт допомагає тобі досягти цього»;
«Якщо пообіцяєш те, чого не маєш, утратиш бажання мати».
Незрозуміло, де закінчуються власні думки автора і розпочинається адаптований переказ класики світової художньої та релігійної літератур.


Слайд #19
«Текст — цитата без лапок», — так Р. Барт задав точку відліку всьому структуралізму. Але якщо мета словесної алхімії У. Еко та М. Павича в тому, щоб створити щось нове, то Коельо наполягає на повторенні. Він — майстер повтору на всіх структурних і поняттєвих планах, а його девізом виступає злитість і правило, а не дискретність і виняток.


Слайд #20
Для творчості Коельйо характерними є стійкі символи й алегорії. Так, через «П'яту гору» й «Алхіміка» проходять образи пастуха й отари, які автор подає у біблійному трактуванні. Письменнику дорікають у зловживанні штампами, як і в необачному тиражуванні постулатів практичної психології.
Поєднання американського побутового прагматизму та витягів із кастанедівських практик могло би видатися недоладним, якби його не вистраждав і не надихнув гірким досвідом сам автор.


Слайд #21
Правило для Коельйо — щастя та любов універсальні для всіх: «Воїн знає, що в усіх мовах найважливіші слова — короткі. Так. Бог. Любов»;
«І, хоча ніхто не вважає себе воїном світла, кожна людина може стати ним».


Слайд #22
Читачеві, вихованому на творчості X. Кортасара чи Ф. Кафки, складно впізнати себе й автора через невигадливу на перший погляд прозу Коельо. Але неправомірно стверджувати, що Коельо пише «ні про що». Можливо, навпаки — він намагається дати відповіді на надто важкі, онтологічні питання буття.