Презентація "Срібна доба» російської поезії"

-1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Срібна доба» російської поезії"
Слайд #1
«Срібна доба»російської поезії


Слайд #2
Важко сказати, хто першим назвав так культуру й насамперед літературу 90-х років ХІХ ст. – 10-х років ХХ століття. Найчастіше цей вислів приписують російському філософу М. Бердяєву.
"Это была эпоха пробуждения в России самостоятельной философской мысли, расцвет поэзии и обострение эстетической чувственности, религиозного беспокойства и искания, интереса к мистике и оккультизму. "
Микола Бердяєв


Слайд #3
Початком срібної доби став розквіт символізму.
Він був естетичною спробою дистанціюватися
від життєвих суперечностей, пірнути у світ
вічних, усезагальних ідей та істин.
Символізм став спадкоємцем
романтизму та нео-
романтизму.


Слайд #4
Символізм зосереджений переважно на художньому вираженні за допомогою символу сутностей, що осягаються інтуїтивно, та ідей, смутних, витончених почуттів та примар.
Філософсько-естетичні принципи символізму походять від творів А. Шопенгауера, Е. Гартмана, Ф. Ніцше, Р. Вагнера.
Прагнучи проникнути в таємниці буття і свідомості, побачити крізь видиму реальність позачасову ідеальну суть світу («від реального до найреальнішого») та його «нетлінну», або трансцендентну Красу, символісти виразили неприйняття буржуазності і позитивізму, тугу за духовною свободою, трагічне передчуття світових соціально-історичних зсувів. У Росії символізм нерідко мислився як «життєтворчість» — сакральне дійство, що виходить за межі мистецтва. 


Слайд #5
Російський символізм був явищем внутрішньо неоднорідним. На початку 1900-х років у ньому визначилися три основні течії.


Слайд #6
Представлена групою письменників - М. Мінський, Д. Мережковський, З.Гіппус та інші, які пов'язували мистецтво з ідеями “богошукання”. У 1900 році вони заснували у Петербурзі Релігійно-філософське товариство, що прагнуло зблизити церкву з інтелігенцією. Їх називали “петербурзькими символістами”.
Микола Мінський
Зінаїда Гіппус
Дмитро Мережковський
Перша течія


Слайд #7
Утворилася у другій половині 1890-х років. Її очолили В. Брюсов і К. Бальмонт. Цим письменникам притаманне імпресіоністичне сприйняття життя ій прагнення до художнього оновлення російської поезії. Їх називали “московськими символістами”.
Брюсов Валерій
Бальмонт Костянтин
Друга течія


Слайд #8
Це молоді символісти, що прийшли на зміну попереднім течіям – старим символістам. Нова генерація поетів були прихильниками філософсько-релігійного розуміння світу в дусі пізньої філософії В. Соловйова. Представники:
Олександр Блок
Андрій Бєлий
Елліс
Третя течія


Слайд #9
Філосовія Володимира Соловйова
Основною ідеєю його релігійної філософії була ідея: Софія - Душа Світу. Мається на увазі містична космічна сутність, що поєднує Бога з земним світом; Софія уособлює собою вічну жіночність у Бозі і, одночасно, замисел Бога про світ. 
Теософія — дослівно Божа мудрість. Вона є синтезом наукових відкриттів і одкровень християнської релігії в межах цільного знання. Віра не суперечить розумові, а доповнює його. Соловйов визнає ідею еволюції, але вважає її спробою подолання гріхопадіння через прорив до Бога. 
Теургія — дослівно боготворчість. Соловйов рішуче виступав проти моральної нейтральності науки. 
Теократія — дослівно влада Бога. В основу теократичної держави мають бути покладені духовні принципи, і вона повинна мати не національний, а вселенський характер. 


Слайд #10
Акмеїзм
Акмеїзм (від грец. акте - найвищий ступінь чогось, вершина, розквіт) - модерністська течія в російській поезії 10-20-х років XX ст.

З 1910 року символізм переживає кризу, тому у 1911 р. М. Гумільов та С. Городецький проголосили появу акмеїзму. Акмеїзм не мав аналогів у світовій літературі.
Для акмеїзму було характерним:
проголошення матеріальності і предметності образів;
заклик до точності слова;
повернення від трансцендентних шукань до реальності;
протистояння як примітивному утилітаризму, так і “місячному” холоду “чистого мистецтва”;
розуміння поезії як ремесла, яке може осягнути кожний, хто володіє словом;
утвердження ясності і простоти поетичної мови.


Слайд #11
Представники акмеїзму
Микола Гумільов
Сергій Городецький
Михайло Кузьмін


Слайд #12
Ана Ахматова
Осип Мандельштам
Георгій Іванов


Слайд #13
Футуризм
У боротьбу за лідерство в російській поезії вступають різноманітні групи авангардистського спрямування, які називали себе футуристами - літераторами майбутнього. Підґрунттям появи футуризму стало стихійне відчуття “неминучості краху старизни” (В.Маяковський) та прагнення усвідомити через мистецтво народження “нового людства”.


Слайд #14
Історія футуризму
Його творцем вважають італійського письменника  Філіппо
Марінетті, який 1909 року опублікував у французькій
газеті«Ле Фіґаро» «Маніфест футуризму».
Головне завдання нового напряму Марінетті бачив у нищенні панівних у 19 столітті мистецьких форм, особливо реалізму і класики, та в безконтрольному індивідуалізмі.
Для італійських футуристів характерна :
естетична агресія;
епатаж;
свідоме дратування консервативних смаків;
культ сили, пропагування війни як “гігієни світу”.


Слайд #15
Спрямування футуризму
можна виразити трьома «М»:
Місто Машина
Маса


Слайд #16
Для футуризму характерні:
поетизація потворного, антиестетизм.
виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху. На перший план висувається дієслово.
незацікавленість людиною. Психологізм оголошується анархізмом.


Слайд #17
В Російській імперії футуризм (з центрами в Москві, Петербурзі, Києві) виник незалежно від італійського і мав відмінності, зокрема він не пропагував ідею війну, як засіб для очищення світу.


Слайд #18
Представники:
Велимир Хлєбников
Володимир Маяковський
Борис Пастернак
Микола Асєєв


Слайд #19
“Новоселянські” поети
Цікавим мистецьким явищем була творчість “новоселянських” поетів: із Заонежжя - М.Клюєва, із Тверської області - С. Кличкова, із рязанської Мещери - С.Єсеніна, із Нижнього Поврлжя- О. Ширяєвця і П. Орєшина.


Слайд #20
Залугою “новоселянських”поетів є збагаченя поезії пісенно-фольклорним колоритом, діалектизмами, словянською міфологією.


Слайд #21
Одночасно з авангардистами та “новоселянськими поетами поза літературними урупованнями творили І.Бунін, В. Ходасевич, М. Цвєтаєва, поезії яких органічно поєднли класичну чіткість і прозорість мови з пошуками нових шляхів розвитку літератури.


Слайд #22
Презентацію підготувала
учениця 11-Б класу
гімназії “Академія”
м. Києва
Новіцька Аліна
Дякую за увагу.