Презентація "Література народів Європи та Америки"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Література народів Європи та Америки"
Слайд #1
Література народів Європи та Америки наприкінці XVII – у XIX ст.

Виконала учениця 9-А класуШляхова Аліна


Слайд #2
Неокласицизм
(друга половина XVIII – початок XIX ст.)
Неокласицизм звертався до античної спадщини як до норми й ідеального зразка, був пов’язаний з Просвітництвом, прагнучи відбивати високі моральні ідеали. Представниками цього напрямку були Вольтер, Ш. Монтеск’є, Ф. Шиллер, Й. Ґете.


Слайд #3
Романтизм
(кінець XVIII - перша половина XIX ст.)
Романтики виступали як оспівувачі почуттів, зосереджували свої зусилля на спробах розкриття таємниці особистості, її духовного світу. Романтизм виник у Німеччині, його відрізняв інтерес до міфологічних мотивів, що відбилося у творчості братів Грімм, Е. Гофмана. До англійського романтизму характерний інтерес до суспільних проблем. Представники романтизму були Дж. Байрон, В. Скотт, В. Гюго, А. Міцкевич, Е. По та інші.


Слайд #4
Реалізм
(з початку 30-х рр. XIX ст.)
Послідовники реалізму прагнули правдиво й об’єктивно відобразити дійсність у всьому її різноманітті й протиріччі. Перевага надавалася проблемам «людини й суспільства», життю «маленької людини». Серед представників реалізму в літературі XIX ст.: О. де Бальзак, Стендаль, Ч. Діккенс, М. Твен, Л. Толстой, Ф. Достоєвський.


Слайд #5
Натуралізм
(остання третина XIX ст.)
Представники натуралізму прагнули до «об’єктивного» відтворення реальності, уподібнюючи художнє пізнання до наукового. Вони виходили з уявлення про повну зумовленість долі, волі, духовного світу людини соціальним середовищем, побутом, спадковістю, фізіологією. Серед представників натуралізму були: Е. Золя, Г. Гауптман, брати Гонкур, А. Хольц, С. Крейн, Ф. Норріс.


Слайд #6
Символізм
(1870-1910 рр.)
Представники символізму зосереджувались на художньому вираженні своїх почуттів та інтуїтивному розумінні сутності речей за допомогою символів. Ознаками символізму були багатозначність образів, гра метафор та асоціацій. Представниками символізму в літературі були: П. Верлен, П. Валері, М. Метерлінк, О. Блок, А. Бєлий.


Слайд #7
У творчості одного з основоположників німецької літератури нового часу Йоганна Вольфганга фон Ґете (1749-1832 рр.) знайшли своє глибоке осмислення найважливіші тенденції політичного й ідейного розвитку Європи. Видатним твором Ґете є трагедія «Фауст». Звертаючись до середньовічної народної легенди про доктора Фауста, що продав душу дияволові, автор створив грандіозний за своєю філософською концепцією твір.
Література Німеччини


Слайд #8
Прагнення до волі, утвердження людської гідності виражені в творах Фрідріха Шиллера (1759-1805 рр.). Його драма «Розбійники» настільки обурила герцога Вюртембергзького, що він наказав заарештувати Шиллера й заборонив йому писати.
Література Німеччини


Слайд #9
Література Великої Британії
У центрі поетичних творів Джорджа Байрона (1788-1824 рр.) присутній образ похмурого, розчарованого й самотнього героя, що йде від цивілізованого суспільства на Схід, туди, де ще збереглися сильні пристрасті та яскраві почуття («Паломництво Чайльд Гарольда»). Один із кращих творів Байрона – «Дон-Жуан».
Вальтер Скотт (1771-1832 рр.) вніс у літературу принцип історизму. Написав цілу низку блискучих історичних романів. У них перед читачами з’являється картина боротьби інтересів різних соціальних і релігійних груп.


Слайд #10
Література Великої Британії
Моральні колізії романів Чарльза Діккенса (1812-1870 рр.) – зіткнення безкорисливого великодушного або беззахисного героя зі світом егоїстичних пристрастей і розрахунку («Посмертні записки Піквікського клубу»). Пафосом жалю до приниженого (особливо до переживань дитячої душі), неприйняттям соціальної несправедливості пройняті його пригодницькі романи «Пригоди Олівера Твіста» та інші.


Слайд #11
Література Великої Британії
Англійський письменник Оскар Уайльд (1856-1900 рр.) найчастіше віддавав пріоритет формі художнього твору, ніж змісту. Мистецтво й література, як вважав Уайльд, мають доставляти людям естетичну насолоду. Його кращі твори – «Портрет Доріана Грея», фантастичні казки (збірники «Щасливий принц», «Гранатовий будиночок» та інші) пройняті гуманізмом та осудом жорстокості.
В творах англійського письменника й драматурга, ірландця за походженням Бернарда Шоу (1856-1950 рр.) визначилася основа його творчого методу – парадокс як засіб позбавлення ідеологічних догм.


Слайд #12
Література Франції
Одне з кращих творінь Віктора Гюго (1802-1885 рр.) – роман «Собор Паризької Богоматері». Життя, зображене в романі, насичене соціальними контрастами й конфліктами. Гюго рішуче виступив проти узурпації влади Луї Наполеоном Бонапартом. Цим подіям присвячена його книга «Історія одного злочину». У період вимушеного 19-річного вигнання він написав романи «Знедолені», «Трудівники моря», «Людина, що сміється».
Широку популярність здобули романи Стендаля (1783-1842 рр.; псевдонім А. Бейля) «Червоне й чорне», «Пармська обитель» та інші. Автор створив яскраві й незалежні характери, ворожі несправедливості сучасного їм світу.


Слайд #13
Література Франції
Оноре де Бальзак (1799-1850 рр.) поставив перед собою грандіозне завдання – зобразити історію французького суспільства від першої Французької революції до середини XIXст. Цей твір мав назву «Людська комедія».
Еміль Золя (1840-1902 рр.) мріяв намалювати засобами літератури всеосяжну панораму історії Франції. До серії «Ругон-Маккари. Природна й соціальна історія однієї родини в добу Другої імперії» увійшли 20 романів.
В основі творчості письменника-реаліста Гі де Мопассана (1850-1893 рр.) – реальне розуміння сутності відносин у суспільстві. Популярні твори – новела «Пампушка», романи «Життя», «Любий друг».


Слайд #14
Російська література
Великим національним генієм, творцем поезій неперевершеної краси й досконалості став перед сучасниками й нащадками Олександр Пушкін (1799-1837 рр.). Поеми «Кавказький бранець», «Бахчисарайський фонтан», «Цигани» – твори, що сяють яскравими барвами романтизму. Пушкін часто звертався до історичного досвіду – у трагедії «Борис Годунов», поемі «Полтава». Також широко відомі твори – роман «Євгеній Онєгін», «Дубровський», «Капітанська дочка».
Творчість класика російської літератури Михайла Лермонтова (1814-1841 рр.) позначена болючими роздумами над епохою й місцем людини в ній. Образи бунтарів, що шукають волю й повстають проти суспільної несправедливості, часто виступають у його поемах («Мцирі», «Пісня про купця Калашникова». У центрі видатних творів Лермонтова – образ гордої особистості, що шукає сильних почуттів у боротьбі: Арбенін(драма «Маскарад»), Демон(«Демон»), Печорін(«Герой нашого часу»).


Слайд #15
Російська література
Автор повістей і романів «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Миргород», «тарас Бульба», «Вій» – Микола Гоголь (1809-1852 рр.) став однією із значних особистостей світової літератури. Всесвітню славу йому принесли комедія «Ревізор» і поема «Мертві душі». Гоголь є водночас великим російським і українським письменником, що оспівував українські народні традиції та звичаї, зберіг перлини народної творчості та вдачі українського народу.


Слайд #16
Американська література
Джеймс Фенімор Купер (1789-1851 рр.) здобув популярність насамперед завдяки своїй епопеї з п’яти романів («Піонер», «Останній з могікан», «Прерія», «Слідопит», «Звіробій»), у яких протиставляв корисливість і жадобу європейських переселенців патріархальним та природним звичаям індіанців.
Більшість творів американського Марка Твена (1835-1910 рр.) пов’язані з традиціями народного гумору. Спогади про дитячі роки послужили Твену матеріалом для книг «Пригоди Тома Сойера» та «Пригоди Гекельберрі Фіна», а улюбленою для підлітків усього світу стала книга «Принц і жебрак».