Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7)


Рейтинг презентації 5 на основі 1 голосів




Слайд #1
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #1

Ернест Міллер Хемінгуей
 21 липня 1899 — 2 липня 1961


Слайд #2
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #2

Американський письменник та журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1954 рік.
Здобув широку популярність завдяки своїм романам та оповіданням, а також завдяки активному та наповненому пригодами життю. Його лаконічний та насичений стиль оповіді відіграв значну роль у літературі XX століття. У 1993 році на його честь названо малу планету 3656 Hemingway.


Слайд #3
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #3

Дитинство
Ернест у дитинстві
Ернест Хемінгуей народився 21 липня 1899 в Оак Парку, що у передмісті Чикаго, штат Іллінойс,США. Його батько, Кларенс Едмот Хемінгуей, працював лікарем, а його мати, Ґрейс Ґолл — музиканткою. Його назвали на честь діда Ернеста, маминого батька. Проте, власне ім'я Хемінгуею не подобалося, і він пов'язував його з наївним, навіть дурнуватим, героєм комедійної п'єси Оскара Вайльда«Як важливо бути серйозним». Мати Хемінгуея часто давала концерти у містечку Оак Парка навколишніх селах. Майбутнє сина вона теж пов'язувала з музикою і тому змушувала його співати у церковному хорі та грати на віолончелі. Малий Ернест зовсім не хотів займатися музикою та співами, але його супротив було придушено, і він щодня мусив відвідувати уроки музики.


Слайд #4
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #4

Музиканта з Ерні не вийшло, але любов до гарної музики та картин залишилася у Хемінгуея на все життя.
Батько - супутник його дитинства ,але після того як йому виповнилося п'ятнадцять років, Ернест не мав нічого спільного з батьком. Пізніше батько виникає лише у примарних спогадах і снах, а супутник його змужнілості, приклад завзятої і мужньої денної праці - це дід, учасник Громадянської війни 1861 - 1865 років.
У 1911 році, коли Ернесту виповнилося 12 років, дідусь Хемінгуей подарував йому однозарядну рушницю 20-го калібру. Цей подарунок зміцнив дружбу діда і онука. Хлопчик обожнював слухати розповіді дідуся і на все життя зберіг про нього добрі спогади, часто переносячи їх у свої твори в майбутньому.
Будинок Хемінгуеїв в Оук-Парку


Слайд #5
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #5

Шкільні роки
Ок-Паркська середня школа, де Хемінгуей отримав середню освіту, славилася високим рівнем загальноосвітньої підготовки. Майбутній письменник із вдячністю згадував своїх викладачів рідної мови та літератури, а шкільна газета "Трапеція" і шкільний журнал "Скрижаль" дали йому можливість спробувати свої сили в літературі (він пише фейлетони та короткі оповідання). За що б не брався Ерні, він в усьому намагався бути першим. Був капітаном і тренером різних спортивних команд, отримував призи з плавання і стрільби, був редактором "Трапеції".
Є думка, що все це були спроби Хема (як його звали близькі друзі) і довести собі та навколишньому світу, що він не дівчинка. Річ у тім, що батьки письменника дуже хотіли мати доньку і до семи років вдягали Ерні в дівчачу сукню. На все життя ці спогади дитинства стали ахіллесовою п'ятою Хемінгуея, комплексом неповноцінності, який він переборював весь час, займаючись тільки "мужніми" справами: спортом, полюванням, коридою, військовою журналістикою. 
 Шкільні роки Хемінгуей багато читав. Пізніше, вже після "Фієсти", він стверджував, що писати навчився, читаючи Біблію. З традиційного шкільного читання Хемінгуея не зачепили ні вірші Теніссона і Лонгфелло, ні романи Скотта, Купера, Гюго, Діккенса. Зате Шекспір і Марк Твен залишилися уподобанням на все життя. 


Слайд #6
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #6

Після закінчення школи юнак якийсь час працює у невеличкій газеті. Коли Хемінгуею виповнилось дев'ятнадцять років, він їде до Європи, щоб добровольцем взяти участь у Першій світовій війні, яка стала для нього першим життєвим університетом. Воює він у складі транспортного корпусу, в одному з санітарних загонів, що його США направили в італійську армію.
У ніч на 9 липня Хемінгуей, потрапивши під мінометний вогонь, був важко поранений. При огляді відразу на місці в Хемінгуея витягли двадцять вісім осколків, а всього нарахували їх двісті тридцять сім. Хемінгуея евакуювали до Мілана, де він пролежав кілька місяців і переніс кілька серйозних операцій коліна. Вийшовши з госпіталю, Хемінгуей був нагороджений італійським військовим хрестом і срібною медаллю за доблесть - другою за значенням військовою нагородою.
У Парижі Хемінгуей познайомився з такими знаковими постатями модерністської літератури, як Джеймс Джойс, Гертруда Стайн. Вони  були кумирами, авторитетами для молодих літераторів. Хемінгуей прислухався до Гертруди Стайн, уважно вивчав досвід Джойса. Прислухався, вивчав, але у своїй творчості шукав власний шлях.  У пошуках цього власного шляху Хемінгуею допомогла велика російська реалістична література. Він відкрив, за його словами, інший, чудесний світ, що дарували російські письменники. "Проникнути в саму суть явищ, зрозуміти послідовність фактів і дій, що викликають ті чи інші почуття, і так написати про дане явище, щоб це залишалося дієвим і через рік, і через десять років...",- записи зі щоденника Хемінгуея тих часів, які дають можливість побачити письменницькі наміри молодого починаючого літератора. Глибинному дослідженню життя, умінню передати і закріпити справжні людські емоції у творі, так, щоб читач і через багато років зазнав почуття співпереживання, він учився в російських письменників, передовсім, у Достоєвського, Тургенєва, Л. Толстого. 


Слайд #7
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #7

Літературна діяльність
Дебютом у світі літератури для Хемінгуея-журналіста став збірник "Три оповідання і десять віршів" (1923). Відтоді він вирішує покінчити з журналістикою, бо, за особистим зізнанням, "телеграфний стиль репотажу став затягувати його". 
(1923)
Етапною в творчості Хемінгуея стає книга "В наш час" (1925) - збірник оповідань, об'єднаний спільним задумом та ідейно-тематичним спрямуванням, а також особливим стилем - лаконічним, стриманим.
(1925)
Пізніше подібний принцип організації тексту автор визначить як "принцип айсберга". Збірник "В наш час" цікавий ще й тим, що в ньому Хемінгуей вперше зачіпає проблеми "загубленого покоління", геніально продовжені в повісті "Фієста" (1926) і романі "Прощавай, зброє!" (1929). 


Слайд #8
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #8

 Підсумком роздумів письменника над подіями в Європі кінця 30-х років стали романи "Мати і не мати" (1937) і "По кому подзвін" (1940). Перший відобразив зміну у світогляді письменника, пошуки подолання самотності та перехід до соціальної проблематики. Другий - величний епічний твір, в якому автор з філософських позицій усвідомлює події війни в Іспанії. Новим для Хемінгуея стає те, що в романі "По кому подзвін" головне місце посіли не приватні долі героїв, а доля героя і революції. 
“Мати і не мати” (1937)
“По кому подзвін”
(1940)


Слайд #9
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #9

 Під час Другої світової війни Хемінгуей створює на Кубі приватну агенцію по боротьбі з фашистами. Разом з друзями на яхті "Пілар" патрулює узбережжя Атлантичного океану в пошуках німецьких підводних човнів.
У 1944 році бере участь у визволенні Парижа. Активна боротьба з фашизмом поєднується з журналістською діяльністю.
Нариси та репортажі воєнних часів увійшли в книгу "Люди на війні" (1942).
Під час війни Хемінгуей також працює над книгою про море, яка так і не була закінчена й вийшла вже після його смерті ("Острови в океані" (1970)). 


Слайд #10
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #10

1952 рік стає черговою перемогою Хемінгуея: він пише підсумковий твір свого життя - повість "Старий і море". Це квінтесенція роздумів і міркувань письменника про людину і її місце у всесвіті. Наступні два роки стають роками вшанування великого Хема вдома (Пулітцерівська літературна премія (1953)) і визнання його діяльності у світі (Нобелівська премія (1954)).       Наступні роки свого життя Хемінгуей багато мандрує (Іспанія, Франція, Східна Африка), але постійно живе на Кубі - країні, яка стала для письменника новою батьківщиною ще з часів Другої світової війни. 
 Останнім завершеним твором великого Хемінгуея стала книга спогадів "Свято, яке завжди з тобою" (1960, опублікована 1964), що розкривала своєрідну атмосферу художнього життя Парижа 20-х років. 
(1960)
В останні роки життя Хемінгуей хворіє, його переслідує синдром смерті батька (кілька разів він робить невдалі спроби покінчити життя самогубством, навіть перебуває деякий час у лікарні). Одужавши, 1 липня 1961 року повертається додому в садибу Фінка Віхія на Кубі, а вранці 2 липня 1961 року, вставши зрання, бере зі свого численного арсеналу улюблений карабін і зводить свої порахунки з життям. 


Слайд #11
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #11

Причини самогубства Хемінгуея
Близький друг письменника Ернеста Хемінгуея , автор книг « Папа Хемінгуей » і « Світ Хемінгуея » Аарон Хотчнер , опублікував подробиці останніх місяців життя Хемінгуея , що розкривають таємницю його загибелі. Виявляється , у смерті письменника було винне ФБР.
Хемінгуей вважав , що за ним стежать співробітники служб безпеки. Під кінець він маніакально боявся стеження , йому здавалося, що федеральні агенти перевіряють його банківський рахунок , переглядають пошту, прослуховують телефон.
За версією Хотчнера , саме через нав'язливу манію переслідування Хемінгуей і потрапив до психіатричної лікарні.
Однак , з досьє ФБР , розсекреченого в 1980 році і правда стало відомо про те , що деякий нагляд над письменником все ж здійснювався - через його можливу причетність до радянських спецслуж , яка , втім , ніколи не була доведена.
Довгий час причина самогубства Ернеста Хемінгуея залишалася нез'ясованою. Серед версій були і психічний розлад і затяжна депресія.
За деякий час до смерті письменник потрапив до психіатричної клініки з невдалою спробою самогубства , де пройшов курс лікування електрошоком. Через кілька днів Ернест Хемінгуей застрелився з рушниці , перебуваючи у себе вдома.


Слайд #12
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #12

«Старий і море» 1952 
 Повість "Старий і море", на перший погляд, може здатися дуже простою, однак, попри невеликий об'єм, дуже містка, її визначають як філософську притчу. Проста, невибаглива історія старого рибалки Сант'яго стає узагальненою історією складного шляху людини на землі, яка кожного дня веде нескінченну боротьбу за існування, поєднуючи її з намаганням жити у злагоді з навколишнім світом.       Один із прототипів повісті - рибалка Григоріо Фуентес, котрий жив у присілку Кохімара, на Кубі. Одного разу, коли рибалка та письменник пливли на шхуні, вони зустріли старого й хлопчика, які боролися з великим марліном. Ця зустріч і стала поштовхом до створення повісті "Старий і море". 
 "Мені ніколи не доводилось вибирати героїв, скорше, герої вибирали мене. Як і багато моїх попередників, я захоплювався людьми сильними, які підкоряють собі обставини",- писав Е. Хемінгуей.


Слайд #13
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #13

Сюжет повісті дуже простий: старий рибалка Сант'яго, який живе надголодь, вийшовши в море, піймав найбільшу рибину за все своє життя, таку велику, що не може затягти її до човна і транспортує за бортом. Акули, які почули запах крові, потроху об'їдають велику рибину і, незважаючи на спротив старого рибалки, повністю її з'їдають. Човен Сант'яго повертається до рідного берега лише з кістяком риби, але на боці старого моральна перемога, бо він не скорився до самого кінця. 


Слайд #14
Презентація на тему «Ернест Міллер Хемінгуей» (варіант 7) - Слайд #14

 ОСНОВНІ ТВОРИ:
"В наш час" (1925)
" Фієста" (1926)
"Прощавай, зброє!" (1929)
"Мати і не мати" (1937),
"По кому подзвін" (1940)
"Старий і море" (1952)
"Свято, яке завжди з тобою" (1960)        
Цікаві факти:
Віктор Гилл кілька місяців поспіль переслідував Ернеста Хемінгуея, вимагаючи від нього автографа. Зрештою, письменник здався і власноруч написав на внутрішній стороні обкладинки: "Віктору Гиллу, справжньому сучому синові, який не розуміє відповіді "ні"".
Ернест Хемінгуей застрелився з рушниці Vincenzo Bernardelli. Тепер ця модель двостволки так і називається - Hemingway.
Улюбленими коктейлями Ернеста Хемінгуея були мохіто та дайкірі.
У Хемінгуея був шестипалий кіт Сноубол (Сніжок), нащадки якого, успадкували шестипалість і на теперишній час є однією з цікавинок будинку-музею письменника на Кі-Весті ("коти Хемінгуея").