Презентація "Тарас Шевченко"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Тарас Шевченко"
Слайд #1
Особливості творчого мисленняпоета
Підготувала
Учениця 11-Б класу
Хмельовська Адріана


Слайд #2
Постать.
Тарас Шевченко – центральна постать в українській літературі, у всій духовності. Його творчість - виняткове, абсолютно неповторне явище в історії світової культури.


Слайд #3
Висловлювання відомих письменників про Тараса Григоровича
Іван Франко:
“ Він був сином мужика, і став володарем в царстві духа.
Він був кріпаком,і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.


Слайд #4
Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любов до людей в ненависть і погорду , а віри в Бога-у зневіру і песимізм.
Доля не шкодувала йому страждань, але не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко”


Слайд #5
Тодось Осьмачка: “ Я певний, що якби Шевченко з’явився перед Шекспіром і Гете,то вони б мали його перед своїми духовними очима як божество, щось подібне до Богочоловіка. Бо Шевченко збільшив славу Спасителя як людинолюба”


Слайд #6
Іван Дзюба: “ Уже для багатьох поколінь українців - Шевченко значить так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас.
Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне-невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною, і разом з її буттям продовжується його буття, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи. Він росте і розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення..


Слайд #7
Особливості творчого мислення
Поезія Т.Шевченка видається простою, доступною, загальнозрозумілою. Але насправді це не так: за простою формою - у підтексті - ховається надзвичайно глибокий, складний духовний зміст.


Слайд #8
Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе-свій час і Україну в ньому. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти у його час. Лише так між нами й ним глибшатиме взаєморозуміння”


Слайд #9
1. Шевченко - не просто талановитий, він геніальний. Геній-це значно глибше, аніж інші люди, відчуває духовний світ, сенс буття. Талант підкоряється традиціям свого часу і середовища, геній- підкоряє час, сам творить традиції й істини.


Слайд #10
2. Шевченкова геніальність виявляється передовсім у його серцевинній народності.Він вперше і, мабуть, востаннє в історії так вичерпно і досконало втілив суть національної душі.


Слайд #11
3. Народність виявилася у Шевченка такою потужною й органічною, що зумовила перевагу фольклорного типу творчості над літературним.


Слайд #12
4. Фольклор засадничо романтичний. Тому в романтичному ключі прочитується і вся творчість Шевченка, без романтичного контексту її не збагнути. Добре, що настанові митця виявився цілком суголосним стиль його доби.


Слайд #13
Євген Маланюк : “ Романтизм його завжди проектується на реальну Україну, він має сталий контакт з дійсністю, з пейзажем, з історією, з долею народу… Романтизм Шевченка - завдяки національній повнокровності поета – був завжди доведений до кінця, опуклий, яскравий, живий і реальний.”


Слайд #14
Карнавальність
Щоденний карнавал і “незамкнуту тюрму” бачив навколо себе Шевченко. Щоб бути переконливим, він сам вдається до карнавального мислення” в багатьох його творах зумисне змішуються жанри, стилі, високе й низьке, серйозне і смішне, впевненість і сумнів, автор одягає різні маски -кобзаря, наївного селянина, діда, дівчини, злодія-варнака тощо.
Отже, сміх ( саркастичний чи іронічний) крізь сльози та плач - найхарактерніша модель його поетичного методу пошуків істини.


Слайд #15
Діалогічність.
Є два шляхи пізнання: монологічний ( коли вважається, що конкретна людина володіє чи може володіти єдиноправильною, готовою істиною, яку можна подарувати іншим) і діалогічний( істина постає завдяки діалогічному спілкуванню між людьми, а також між людиною та іншими формами життя)


Слайд #16
То серце поволі з Богом розмовля,
То серце щебече Господнюю славу,
А думка край світа на хмарі гуля.
Орлом сизокрилим літає, ширяє,
Аж небо блакитне широкими б’є
Спочине на сонці, його запитає,
Де воно ночує, як воно встає;
Послухає моря, що воно говорить,
Спита чорну гору: “ Чого ти німа?”


Слайд #17
Отож, у доробку Шевченка ми не раз натрапимо на діалог чи гостру дискусію бунтаря і великодушного праведника, поміркованого російськомовного раціоналіста (у прозі) і пристрасної натури (в поезії), критика й оборонця своїх героїв тощо.


Слайд #18
Амбівалентність
Щоб осягнути цей суперечливий (амбівалентний) світ як прихований щоденний карнавал,поет сам нарочисто амбівалентний.
Найяскравіше амбівалентність виявляється у ставленні Шевченка до Бога,людини і нації.


Слайд #19
Трансформація
Або візьмімо поняття “слава” в поемі “Кавказ”. Саркастичний образ “слави” царів раптово, без будь-якої мотивації і стилістично переходових елементів, самою тільки зміною ритмічно-образного контексту переходить у патетичне уславлення кавказьких горців:
Поет добре розуміє, що все на світі взаємопов’язане, взаємозалежне, не зникає без сліду і не виникає з нічого. Найпростіший приклад трансформації-перетворення людини на рослину, тварину( “Тополя”, “Лілея”)


Слайд #20
Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
Слава!
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.


Слайд #21
Шевченко - поет засадничо іронічний, самоіронічний. У цьому він бачить спосіб згармонізувати власну фатальну розщепленість, людини як такої, цілого світу. Саме іронічність допомагає перебенді зберігати рівновагу в карнавальній дійсності, не згубити душу і вижити.
Іронічність


Слайд #22
Символобачення
Поетичне мислення Шевченка наскрізь символічне. Першоджерелом і матеріалом для Шевченкового символотворення став фольклор, а також Біблія, українська і світова історія, злободенна сучасність, особиста доля.
Поет відчував, що перетворюючи слово або явище на символ, тобто висвітлюючи в ньому глибинний, сакральний зміст (найчастіше забутий чи спотворений), можна наблизитися, до Бога.