Презентація "Михайло Стельмах"

+2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Михайло Стельмах"
Слайд #1
Михайло Стельмах
(1912- 1983)
"Мене все життя ваблять і хвилюють зорі -їхня довершена і завжди нова краса ітаємнича мінливість, і дивовижні розповідіпро них. Та й перші спогади мого дитинства починаються з зірок."
М. СТЕЛЬМАХ


Слайд #2
Сім’я
     Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літинського району на Вінничині в незаможній родині. Його дід Дем'ян був невільником пана Кочубея, котрий володів подільською землею. Надзвичайно обдарований і працьовитий він здобув собі славу великого умільця. 


Слайд #3
Якось пан замовив майстрові виготовити дві фігури апостолів – Петра й Павла. Дем'ян вистругав з дерева двох могутніх  молодих бороданів. Глянувши на них, відразу можна було сказати, що їм приємно було тримати в руках не тільки книгу, а йключі від раю. Фігури поставили перед входом до маєтку. Коли про це довідалися люди, то приходили подивитися на святих. І відразу пізнавали в них двох красивих дідів з рідного села. Тому й ходили туди не один раз, щоб надивитись на них. Та пан не заплатив майстрові і тоді  ображений Дем'ян повантажив апостолів на віз, у власному обійсті порізав їх на дрова, хоча й жаль було надзвичайно своєї праці. Так же старався – усю душу в них вклав.


Слайд #4
Дем'ян завжди з охотою підтримував інтерес онука до природи завжди дбав, щоб у малого зростала шаноба до праці на землі, завжди дотримувався даного слова. Онук слухав уважно і особливо радів, коли дідусь викривляючи великі напатлані брови, обіцяв зробити малому вітряка, на вершечку якого розправить крила й гордо підніме голову молодий лебідь. Про мати свою Михайло Панасович не переставав повторювати, що все Краще в нього – від неньки Трепетна любов до природи, до праці, уважність, гостинність, щедрість.  "Що їй думалось тоді, моїй сільській босоногій Ярославні, перед людяністю, скромністю, і мудрістю якої я й досі схиляю свою, вже посивілу, голову. Не наю, як би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати. Я й досі чую на своєму чолі, біля свого серця спокій і тепло її позазілюваних. Потрісканих рук."


Слайд #5
А що вже говорити про Миахйликову бабусю! Скільки її руки ділечка переробили. Кревно уболівали за деревами в саду, розмовляла з ними наодинці, як з близькими рідними; хлопчикові іноді здавалося, що старенька молиться за кожну вишеньку, яблуню, грушу, сливу.Батько письменника - Панас Дем'янович -  в період російсько-японської війни був нагороджений Георгієвським хрестом за проявлений героїзм.


Слайд #6
Спливе за водою більше ніж півстоліття; виступаючи в березні 1962 року в Одеському університеті, Михайло Панасович скаже: "Я не соромлюсь а горджусь тим що в мене прості трудівники землі виступають мислителями, бо той, хто щодня встає раніше сонця, працює під сонцем, біля жита-пшениці і меду і нас годує своїм добрим хлібом, не може не бути філософом. Зокрема таким філософом був в мій батько".


Слайд #7
Дитинство
Михайло Стельмах дійсно народився в селі Дяківці на Віннічині. Але до восьми років мешкав в Одесі на Херсонській вулиці. У двадцяті роки Стельмахи виїхали з Одеси.   Чарівна природа рідного Прибужжя і невмируща народна пісня найбільше запали в серце вразливого хлопчика, сколихнули його найніжніші струни.  Михайлик самотужки навчився читати і писати. Вже тоді хлопчик збагнув, що книжка – неоцінений скарб, і вся його дитяча винахідливість була спрямована на те, щоб здобути книжку, познайомитися з чародійним друкованим словом


Слайд #8
В 1921 році хлопчик пішок до школи. Його відразу взяли в другий клас. Жити і вчитися було важко. Йшла громадянська війна. У  Стельмахів на свю родину були одні чоботи. І Панас Дем'янович у зимову хвищу мусив носити Михайлика до школи на руках. По закніченні початкової сільської школи Стельмах вступає в школу колгоспної молоді. В 1928 році він очолює в Дякійвському колгоспі бригаду з колишніх наймитів. Від світанку до вечора він працює в полі, а потім допізна засиджується над книжками – студіює агрономію. Проте все владнішим стає бажання бути вчителем.


Слайд #9
Юність
Спершу Михайло навчається в Вінницькому педагогічному технікумі потім в педагогічному інституті.Через те, що батько був нагороджений Георгієвським хрестом, Стельмаха виключили з комсомолу. Але справедливість була відновлена в 1933 бідняцький син перший в Дяківцях закінчив Вінницький педагогічний інститут.Дві зими Стельмах учителював в школах рідного Поділля. Перші поезії надрукував в 1936 році.


Слайд #10
В 1941 році вийшла в світ перша збірка поезій "Добрий ранок." Другу світову війну рядовий Михайло Стельмах зустрів під Полоцьком на білоруській землі. Все пережите у дні війни через багато років відтворить він у романах "Правда і кривда" та "Дума про тебе".Після поранення від був  визнаний непридатним до служби в армії. Та Михайло Панасович повертається на фронт кореспондентом газети "За честь Батьківщини". Біля Рави-Руської, на Львівщині, знову тяжке поранення… У Воронежі та Уфі в 1942 році виходять дві Стельмахові збірочки фронтових поезій – "Провесінь" і "За ясні зорі" (за редакцією Максима Рильського) , а в 1944 році у Москві в перекладі російською мовою збірка "Украине вольной жить". У 1944 році побачила світ його збірка оповідань "Березовий сік (за редакцією Юрія Яновського).


Слайд #11
Зрілість та творчість письменника
З кінця 1945 року Михайло Стельмах працює як фольклорист на посаді наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Академій наук. В 1951 році побачив світ роман-хроніка "Велика рідня".В 1961 році публікується роман Коломийське медичне училище імені Івана ФранкаСтельмаха "Правда і кривда (Марко Безсмертний)", "Дума про тебе" з'явилася друком  в 1969 році, дев'ятьма роками пізніше – "Чотири броди".Стельмах успішно працює в жанрі повісті. Перед усім це "Над Черемошем" (1952) та автобіографічна дилогія "Гуси-лебеді летять…"(1964)


Слайд #12
У драматургію Михайло Панасович прийшов від поезії і прози. Перший його драматичний твір – лірична комедія "Золота метелиця" (1955) про працю вчених і колгоспників. В 1959 року Стельмах за романом "Кров людська не водиця" створює одноіменну драму. Прозові твори "Правда і кривда" "Дума про тебе" стали основою драматичних творів з одноіменною назвою "Зачарований  вітряк" (1967),   "На Івана Купала"  (1966), "Кум королю" (1967) Повісті "Над Черемошем" та "Гуси-лебеді летять…" екранізовано


Слайд #13
Михайло Панасович Стельмах обирався депутатом Верховної Ради колишнього СРСР. Письменник нагороджений багатьма орденами і медалями. У 1978 році його обрано академіком Академії наук України. Він лауреат кількох Державних премій


Слайд #14
Одержуючи диплом лауреата найвищої премії Стельмах схвильовано говорив:"Стою перед вами, зачарований  людською красою, і красою вечірніх дівочих пісень, і красою сонця у небі, і красою матері з дитиною, і красою своєї матері-землі, і красою діянь і звершень мого безсмертного народу"


Слайд #15
   27 вересня 1983 року перестало битися серце Михайла Панасовича.


Слайд #16
Творчий доробок Стельмаха
Казка про правду та кривду
Поміж березами дівча іде
Рідня
Тільки хвилі, і небо блакитне
Чотири броди (1978)
Поетичні збірки:
«Добрий ранок» (1941)
«За ясні зорі» (1942)
«Провесінь» (1942)
«Шляхи світання» (1948)
«Жито сили набирається» (1954)
«Поезії» (1958)
«Мак цвіте» (1968)


Слайд #17
Прозові твори
«Березовий сік» (збірка новел, 1944)
«Велика рідня», роман (кн. 1 «На нашій землі», 1949, кн. 2 «Великі перелоги», 1951)
«Хліб і сіль» (роман, 1959)
«Правда і кривда» (роман, 1961)
«Дума про тебе» (роман, 1969)
«Над Черемошем. Гуцульські мотиви» (повість, 1952)
«Гуси-лебеді летять» (повість, 1964)
«Щедрий вечір» (повість, 1967)
«На Івана Купала» (п'єса, 1966)
«Зачарований вітряк» (п'єса, 1967)
«Кум королю» (п'єса, 1968)
«Живи, Україно!» (сценарій документального фільму, 1958).
«Твори», тт. 1 — 6 (1972 — 73)


Слайд #18
Книжки для дітей
«Жнива» (1951)
«Колосок до колоска» (1951)
«Живі огні» (1954)
«Весна-весняночка» (1955)
«У сестрички дві косички» (1955)
«В їжаковім вітряку», «Як журавель збирав щавель» (1957)
«Бурундукова сім'я» (1963)
«Цапків урожай» (1967)
«Літо-ліло» (1969)