Презентація "Маруся Чурай"

+6
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Маруся Чурай"
Слайд #1


Слайд #2
Твір написано в роки вимушеного мовчання поетеси, надрукувати його вдалося тільки 1979.
Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: історичний роман у віршах (визначення Л. Костенко).


Слайд #3


Слайд #4
Тема: зображення нещасливого кохання Марусі та Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст.

Головна ідея: незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу і могутність.


Слайд #5
Головні герої: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Лесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Семен Горбань.


Слайд #6
Історично-фольклорна основа твору
Маруся Чурай — напівлегендарна народна поетеса-піснярка.
За переказами, народилася близько 1625 р. в Полтаві в родині козака Гордія Чурая.
Через вільнолюбну, горду натуру батько мусив тікати на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі.


Слайд #7


Слайд #8
Історично-фольклорна основа твору
Маруся виростала з матір’ю, їх обох шанували в Полтаві — через славного батька, а також завдяки Марусиному дару складати й співати чудові пісні.

Вважають, їй належать такі відомі пісні, як «Засвіт встали козаченьки», «Летить галка через балку», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять верби» та ін.


Слайд #9


Слайд #10
Історично-фольклорна основа твору
Вона була вродливою дівчиною — стрункою, чорнявою, кароокою, з косою до колін. До неї залицялося багато парубків, особливо упадав за нею Іван Іскра (за деякими даними, син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці). Але Чураївна любила іншого — Григорія Бобренка…


Слайд #11


Слайд #12
Історично-фольклорна основа твору
Таємнича постать «дівчини з легенди», трагічна історія її кохання приваблювали багатьох митців: Л. Боровиковського («Чарівниця»), С. Руданського («Розмай»), В. Самійленка («Чураївна»), М. Старицького («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»), О. Кобилянську («У неділю рано зілля копала»). І все ж найпанорамніше, найбільш історично й психологічно вмотивовано долю Марусі вдалося змалювати саме Л. Костенко.
Поштовхом до написання роману стала одна з пісень Марусі Чурай — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», за основу якої взято традиційну фольклорно-романтичну колізію: любов — зрада — помста.


Слайд #13
Тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, багатопроблемний.
Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» (В. Панченко).
За своєю суттю це — глибоко національний твір. Ліна Костенко здійснила величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше, зриміше показати, «оживити» Україну XVII ст. Письменниця спершу осягнула, відчула її сама, а згодом, пра­цюючи над романом, відкрила її й для нас, обезсмертила в Слові.


Слайд #14
Проблематика:
таїна, сила й незбагненна, часто безжальна логіка любові;
фатальне зіткнення духовного й матеріального, піднесеного й приземленого в людському житті;
доля як наслідок вибору між цими цінностями;
шляхетність і вірність як шлях порятунку, пристосуванство й зрада як шлях до загибелі;
творець і суспільство, нелегка, але висока місія митця в історії свого народу;
славна й трагічна боротьба народу за свою державність.


Слайд #15
Сюжет і композиція
Дві сюжетні лінії, які переплітаються:
особиста (Маруся-Грицько)
історична (боротьба українського народу проти загарбницької політики польської шляхти).
Вони прочитуються не лише в конкретно-історичній площині, а й у понадчасовій:
Маруся — неповторна, одухотворена, творча особистість, яку намагається поглинути дріб’язковий, егоїстичний, безжальний буденний світ;
Україна — сильна й прекрасна країна, яка протягом століть прагне здобути свободу, державність, але цьому заважають інтриги сусідів і підступність своїх перевертнів.


Слайд #16
Сюжет і композиція
Роман складається з дев’яти різних за обсягом розділів, розвиток подій — лінійний, ускладнений ретроспекціями (спогади Марусі). Кожен фрагмент твору стає доповненням великого полотна й водночас не руйнує цілісності.


Слайд #17
Сюжет.I розділ «Якби знайшлась неопалима книга».
Дощенту знищена пожежею Полтава 1658 р. Суд над Марусею, яку звинувачено в отруєнні коханого Грицька Бобренка. На захист Марусі стають козаки — полковник Мартин Пушкар та Іван Іскра. Марусі виносять смертний вирок.


Слайд #18
Сюжет. II розділ «Полтавський полк виходить на зорі»
Головне завдання другого розділу у створенні панорамного образу українського народу, який воює за свою волю. . Полтавський полк на зорі вирушає в похід боронити волю свого народу.


Слайд #19
Сюжет. III розділ «Сповідь».
Маруся перебуває у в’язниці, вона згадує дитинство, батьків, родинні стосунки; дитинство Гриця, його батьків і їхні сімейні стосунки; далі постає історія кохання Марусі й Гриця і його зра­да з Галею Вишняківною. У кінці розділу (він найбільший у творі, центральний) Марусю виводять на страту.


Слайд #20
Сюжет. IV розділ «Гінець до гетьмана».
Іван Іскра мчить до гетьмана Богдана Хмельницького, щоб сповістити про суд над Марусею. Гетьман своїм універсалом скасовує смертний вирок Марусі.


Слайд #21
Сюжет. V розділ «Страта».
Марусю виводять на площу для страти, де зібралася чи не вся Полтава, люди по-різному висловлюються щодо Ма-русиної трагедії. В останній момент перед стратою на площу вривається Іван Іскра з добутим універсалом, у якому наказано скасувати вирок з огляду на пісенний талант Марусі і героїзм її батька Гордія, якого як оборонця України було покарано на горло у Варшаві.


Слайд #22
Сюжет VI розділ. «Проща»
Маруся вирушає на прощу до Києва і по дорозі знайомиться з мандрівним дяком-філософом, який розповідає їй про Якова Остряницю, Северина Наливайка та Ярему Вишневецького. Маруся глибоко осмислює історію України з розповідей дяка і з побачених у дорозі картин зруйнованої Батьківщини.


Слайд #23
Сюжет. VII розділ «Дідова балка».
Іван Іскра відвідує старого запорожця, колись визволеного з двадцятилітньої турецької неволі, який оселився під Полтавою й займається різьбярством. Іван попереджає діда про наступ ворожих військ, але той вирішив не покидати свою домівку.


Слайд #24
Сюжет. VIII розділ «Облога Полтави».
Брами Полтави зачинені, гармати націлені на ворога. Полтава мужньо тримається в польській облозі вже четвертий тиждень. Іван Іскра відвідує самотню Марусю (її мати померла) і пропонує одружитися. Маруся відмовляє парубкові.


Слайд #25
Сюжет. IX розділ «Весна, і смерть, і світле воскресіння». 
Маруся попрощалася з Іскрою, виснажена горем і хворобою, чекає свого кінця. Облогу знято, і місто повертається до звичного життя. Повз будинок Марусі проходять козаки й співають її пісні, а далі дівчата — пісню «Ой не ходи, Грицю».


Слайд #26
Образи-архетипи
Як і більшість творів Л. Костенко, роман побудо-вано на різкій антитезі, контрасті високого й низького, матеріального й духовного. Такий визначальний конфлікт «Марусі Чурай».
Для українця того часу основним був осілий, селянський спосіб життя. У цьому сенсі цілком типовий образ — Бобренчиха, яка закопалася в землю, «як кріт». Маруся ж з її духовним буттям, моральним максималізмом — рідкісний виняток у цьому прагматичному, приземленому світі.


Слайд #27
Образи-архетипи
Точно каже Грицева мати: Марусине серце «горде і трудне». Трудне — бо не визнає компромісів, відкидає напівпочуття, мучиться самотою, прагнучи справж­ності й повноти в усьому, у коханні — передусім.
Але «нещасливе щастя» Марусі в тому, що її «горде і трудне» серце, не питаючись розуму, вибрало саме Гриця Бобренка. У почутті любові є якась ірраціональна стихія, що самовладно полонить людину.


Слайд #28
Образи-архетипи
На відміну від Марусі Гриць — якраз типова, звичайна людина. Його душа розчахнута, роздвоєна між небом і землею, духовним поривом і практичним роз­рахунком. Більшість людей переживає таку ж роздвоєність, як і Гриць. Тут найголовніше — зробити правильний вибір, щоб не занапастити себе. Гриць робить вибір хибний — слабодухо дозволяє затягнути себе в болото буденщини, а відтак утрачає лицарську гідність, щирість, красу, окриленість душі (козацькі чесноти) — усе те, за що Маруся, напевне, й покохала його.


Слайд #29
Думаючи у в`язниці про свою непросту любов, Маруся знаходить вельми точні слова, які пояснюють першопричину їхньої трагедії:

Моя любов чолом сягала неба,А Гриць ходив ногами по землі.


Слайд #30
Ліна Костенко підкреслює: Маруся й Гриць представляють дві протилежні життєнастанови, два полярні типи людей.
Цільність характеру, краса душі Марусі виростають із гармонійних стосунків її батьків.
А роздвоєність Грицевої душі — це, вочевидь, продовження життєвої поразки його батька — запорозького козака Бобренка, що «став домашніх хоругв хорунжим» й опинився під п’ятою своєї вічно незадоволеної дружини.
Від життєвого вибору людини залежить і ха­рактер її смерті. Марусин батько загинув як хоробрий козак — страшною, мученицькою, але славною смертю, про його героїчну загибель співають кобзарі, а батько Гриця згинув, як і жив (потонув у річці). Та й Гриць прийняв зовсім не козацьку смерть.
Отже, людина — єдина потенційно вільна істота на землі, У будь-яку епоху, при будь-яких обставинах вона може вибирати свій шлях.


Слайд #31


Слайд #32
Доля героїні тісно переплітається з долею України, усієї нації, саме завдяки тому, що Маруся — піснярка, поетеса:
Коли в похід виходила батава, —її піснями плакала Полтава.Що нам було потрібно на війні?Шаблі’, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїнибезсмертні будуть у її словах.Вона ж була як голос України,що клекотів у наших корогвах!
Так Л. Костенко показує роль митця в історії, у долі народу, Батьківщини. Завдяки своєму талантові проста дівчина з Полтави стала душею України. Адже пісенним словом виражала сутність свого часу, окрилювала людей.


Слайд #33


Слайд #34
 Над долею Полтави і над долею Марусі Чурай нависає одне й те ж питання: бути чи не бути? І якщо Марусине життя згасає, то Полтаві, Україні — таки всупереч усьому бути! Адже знову оживає Дідова Балка, увесь сплюндрований край.
В останньому розділі вічний колообіг, нескінченність життя демонструє картина весняного пробудження природи. Маруся відчуває подих цього мінливого й невичерпного, прекрасного й трагічного, неповторного, як пісня, як музика, життя. З її піснями полтавський полк знову вирушає в похід. Триває боротьба за волю України, і пісня Марусі Чурай теж стає часткою цієї боротьби, часткою душі народу.


Слайд #35
Воскресли люди, хоч який хто квелий,
Після облоги схожі на примар.
І монастир з цвітіння тих жарделей
пливе у небо, як з рожевих хмар.
 
О Боже духів і живої плоті!
Я вперше усміхаюся, прости.
Якась галузка в тому живоплоті
і та он пнеться, хоче розцвісти.
 
Весна прийшла. Скасовано угоду.
Вся Україна знову у вогні.
Цвіте земля, задивлена в свободу.
Аж навіть жити хочеться мені…