Презентація "Олесь Гончар"

+6
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Олесь Гончар"
Слайд #1
Олесь Гончар


Слайд #2
Олесь Гончар — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч.
Народився 3 квітня 1918 року в селі Ломівка неподалік Катеринослава (нині у межах Дніпропетровська) в родині Терентія Сидоровича та Тетяни Гаврилівни Біличенків.


Слайд #3
1927 року при вступі до школи був записаний як Гончар (дівоче прізище матері).
До вступу в Харківський університет він навчався в технікумі журналістики, працював у районній та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше пробував свої творчі сили як письменник.
У вересні 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського державного університету.


Слайд #4
Коли розпочалася війна, вчорашній студент узяв до рук зброю. Гончар був старшим сержантом.
У ті роки народилися твори "Атака", "Брати", "Думи про Батьківщину (видані 1985 року окремою книгою "Фронтові поезії").


Слайд #5
У 1945 році О.Гончар демобілізувався з армії, оселився у старшої сестри в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський університет у 1946 році, працював асистентом кафедри української літератури цього університету.
Потім переїхав до Києва, вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка, почав професійну літературну діяльність, в журналі "Україна" надрукував романтичне оповідання "Модри Камінь".


Слайд #6
Протягом 1946-1947 рр. О.Гончар написав романи "Альпи", "Голубий Дунай", "Злата Прага", які склали трилогію "Прапороносці", вперше опубліковану в журналі "Вітчизна".
У 1947-1959 роках вийшла його повість "Земля гуде", збірки оповідань "Південь", "Чарикомиші",повісті "Микита Братусь" (1951 р.), "Щоб світився вогник", роман-дилогія "Таврія" (1952 р.), "Перекоп" (1957 р.), книгу нарисів "Зустрічі з друзями «
У 1964 р. з’явилася новела «За мить щастя»


Слайд #7
У 1959-1971 роках Олесь Гончар є головою правління Спілки Письменників України, у 1959-1986 роках – секретарем правління Спілки письменників СРСР; депутат Верховної Ради СРСР та УРСР.
Олесь Гончар з дружиною Валентиною і донькою Людмилою біля Троїцького собору


Слайд #8
Сталінська премія другого ступеня (1948) - за 1-2 книги роману «Прапороносці»
Сталінська премія другого ступеня (1949) - за 3 книгу роману «Прапороносці»
Ленінська премія (1964) - за роман «Тронка»
Державна премія СРСР (1982) - за роман «Твоя зоря»
Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1962) - за роман «Людина і зброя»
Герой Соціалістичної Праці (1978)
Герой України (2005)


Слайд #9
орден Леніна (1978)
орден Вітчизняної війни I ступеня (1985)
орден Червоної Зірки
орден Слави III ступеня
три медалі «За відвагу»
медаль «За взяття Берліна»


Слайд #10
Іменем Олеся Гончара названі:
вулиці у містах України:
вулиця в Києві
вулиця в Дніпропетровську
вулиця Олеся Гончара в Івано-Франківську
школа № 76 у м. Києві
Дніпропетровський національний університет.


Слайд #11