Презентація "Перша книжка поезій Павла Тичини"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Перша книжка поезій Павла Тичини"
Слайд #1
Євген Маланюк  
(1897-1968)
«На хресті слова розіп’ятий»
Завжди напружено, бо завжди -проти течій.Завжди заслуханий: музика, самота.Так, без шляху, без батька,без предтечі.Так - навпростець - де спалює мета.
Євген Маланюк


Слайд #2
Народився 1 лютого 1897 року в Архангороді Херсонської губернії (тепер містечко Новоархангельск Кіровоградської області).
Навчався Є. Маланюк в Архангородській початковій школі. Він відзначався блискучими знаннями. Потім – в Єлисаветградському земському реальному училищі (1906-1914). 
Єлисаветградське земське
реальне училище
1914 року Є. Маланюк вступає до Петербурзького політехнічного інституту.


Слайд #3
а з серпня 1916 р. у званні молодшого офіцера перебуває в 4-ій роті 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті, потім потрапляє до 2-ої кулеметної роти.
Проте Перша світова війна стає на перешкоді навчанню.
Восени 1914 року юнак стає курсантом Київської військової школи, яку закінчує в січні 1916 р.
Протягом кількох місяців служить у чині прапорщика в 39-му піхотному запасному батальйоні на території Володимирської губернії,
Євген Маланюк у час І Світової війни 


Слайд #4
1917 рік приніс Є. Маланюкові чимало гострих вражень, потрясінь і втрат: жорстокі будні на фронтах Першої світової, Лютнева революція , демобілізація з російської армії й участь у творенні УНР, служба в чині старшини в Генеральному Штабі України.
Пізніше стає ад'ютантом генерала Василя Тютюнника, командувача Наддніпрянською Армією УНР.
Молодий офіцер болісно сприймав поступовий занепад УНР.
Василь Тютюнник


Слайд #5
Після трьох літ відчайдушних битв за українську державність у жовтні 1920 р. поет-патріот разом з іншими інтернованими захисниками УНР потрапляє до таборів у Стшелкові та Шипіорні, а згодом у Каліші (Польща).
Тут Є. Маланюк багато пише, зі своїми друзями Юрієм Дараганом, Миколою Чирським, Максимом Гривою (Загривним) видає гектографічним способом журнал «Веселка» (1922-1923), в якому й сам починає друкуватися.
Каліш (Польща).
Юрій Дараган


Слайд #6
Восени 1923 року поет виїхав до Чехословаччини, де вступив на гідротехнічне відділення інженерного факультету Української господарської академії в Поєбрадах. Деякий час письменник входив до складу Ліги українських націоналістів (ЛУН), співпрацював у журналі цієї організації «Державна нація».
Він брав участь у численних літературно-мистецьких вечорах, дискусіях, що влаштовувались у Поєбрадах, Празі, де здружився з  
Леонід
Мосендз
Олег
Ольжич
Олена
Теліга
Oлекса
Стефанович
Оксана
Лятуринська
“Празька школа” поетів


Слайд #7
Знайомство з поетесою Наталею Лівицькою-Холодною переросло в кохання, яке дуже змучило Євгена, ледь не довівши до самогубства.
Наталя
Лівицька-Холодна 
У 1925 році в Подєбрадах Є. Маланюк познайомився зі студенткою медицини Зоєю Равич із Полтавщини і невдовзі одружився з нею. Проте 1929 року подружжя взяло розлучення.
Євген завершивши академію, подався на заробітки до Варшави. А Зоя залишилася навчатись у Празі.


Слайд #8
1925 року в Подєбрадах вийшла перша збірка віршів «Стилет і стилос», яка стала неабиякою подією і в житті автора, і в тогочасному літературно-мистецькому процесі, викликавши неоднозначну реакцію: від цілковитого несприйняття до надзвичайного захоплення.
Цією книгою, як і наступною - "Гербарій" (Гамбург, 1926), Маланюк ствердив свої позиції поета-націєтворця, яким він не зрадить до самої смерті.
У польській столиці організовується літературний гурт «Танк», безперечним лідером групи був Є. Маланюк. Але коли гурт трансформувався в інше утворення – «Ми» - Є. Маланюк розірвав зв’язки з групою і поновив співпрацю з «Вісником».


Слайд #9
Після одруження тридцятитрирічного письменника з Богумілою Савицькою, поет нарешті знайшов спокій родинного життя в складних умовах еміграційного побуту в Польщі, і рядки:

Ще сяє день. Ще високо блакить,
Далеко ще до вечора, єдина.
Мої обійми сильні і палкі,
І прийде час – ти подаруєш сина,
– цілком і повністю передають і суто особисті, й земні бажання та емоції автора.
Син поета Богдан з'явився на світ, у 1933 році.
Є. Маланюк з дружиною та сином


Слайд #10
На варшавський період припадає вихід у світ наступних книг поета:

"Земля й залізо" (Париж, 1930),
"Земна мадонна" (Львів, 1934),
"Перстень Полікрата" (Львів, 1939),
"Вибрані поезії (Львів; Краків, 1943).
Значно пожвавлюється публіцистична і наукова діяльність Є. Маланюка, з'являються десятки статей, нарисів, есе, в яких він осмислює набутки вітчизняної і світової культури


Слайд #11
Є. Маланюк брав участь в обороні столиці Польщі від німецьких військ у 1939 році.
Після вступу на територію Польщі радянських військ письменник був змушений податися вже на другу еміграцію, рятуючись від пильного ока енкаведистів, які на той час уже замордували його найкращого друга Юрія Липу.
Отже, знову табори для переміщених осіб, бараки, випадкові заробітки. Така перспектива не влаштовувала Богумілу, тож подружжя оформило розлучення. Євгену довелося працювати в німецькому місті Регенсбурзі, у таборі для біженців, що перебував в американській зоні окупації.


Слайд #12
У цей період Є. Маланюк усамітнюється, відсторонюється від активної літературної діяльності. Належачи до Мистецького українського Руху (МУР), нечасто бере участь у його зібраннях, культурних акціях.
РОКИ МУРу. НІМЕЧЧИНА, 1946 р.СИДЯТЬ: Євген Маланюк, Юрій Шевельов;СТОЯТЬ: Василь Барка, Улас Самчук, Ігор Костецький
У червні 1949 року поет переїжджає до США, поселяється на околиці Нью-Йорка: спершу працює фізично, потім - в проекторному бюро, де й трудився до виходу на пенсію в 1962 р. У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників "Слово". 


Слайд #13
За океаном з'являються друком його збірки
"Влада",
"Поезії в одному томі",
"Остання весна",
"Серпень";
окремим виданням виходить поема "П'ята симфонія" (1954),
що уславлює діяльність борців за українську державність - В. Тютюнника, М. Безручка та інших.
Євген Маланюк продовжує працювати і в галузі публіцистики, літературонавства.
Публікуються його монографії, статті, нариси.


Слайд #14
У 1962 році письменник ризикнув відвідати соціалістичну Польщу. Це було його останнє побачення з Варшавою, з багатьма спогадами про минуле. Зустрівся Є. Маланюк і з колишньою дружиною Богумілою, яка була щаслива його бачити.
Помер Є. Маланюк 16 лютого 1968 року у Нью-Йорку, і похований на кладовищі в Саут-Баунд-Бруці в Нью-Джерсі.
Вже після смерті письменника у мюнхенському видавництві "Сучасність" з'явилася впорядкована ним самим збірка поезій "Перстень і посох" (1972), що стала його лебединою піснею.