Презентація "Т.Г.Шевченко"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Т.Г.Шевченко"
Слайд #1
Презентація на тему: Т.Г.Шевченко
Підготував
л-ст Голик Б.С.


Слайд #2
Тарас Григорович Шевченко
(1814 - 1861)


Слайд #3
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.
Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки.


Слайд #4
1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики.
Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання.


Слайд #5
Літературна та художня діяльність
Творчість Шевченка — багатогранна, як його талант. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і 2 уривки з інших п'єс; 9 повістей, щоденник та автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), 4 статті та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.


Слайд #6
Рання творчість
До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на відношення поезії до дійсності, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві. Особливе місце серед ранніх творів Шевченка посідає соціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер.
Т. Шевченко. «Катерина». 1842


Слайд #7
Творчість останніх років життя
Десятирічне заслання вимучило Шевченка фізично, але не зломило його морально. Після повернення поета на волю починається останній етап його творчості (1857 — 1861). Розпочинає його поема «Неофіти», написана в грудні 1857. Незакінчена поема «Юродивий» (1857) Оглянувши пройдений доти життєвий шлях, Шевченко написав ліричний триптих «Доля», «Муза» «Слава» (1858). Тема циклу — самоусвідомлення поетом своєї творчості
Наприкінці життя Шевченко почав перекладати «Слово о полку Ігоревім» (1860), та встиг перекласти лише два уривки — «Плач Ярославни» і «З передсвіта до вечора». Свій останній поетичний твір, вірш «Чи не покинуть нам, небого», Шевченко закінчив за 10 днів до смерті.


Слайд #8
«І мертвим, і живим,
і ненародженим…»


Слайд #9
Історія написання
Твір написаний Т. Шевченком 1845 р. у В’юнищі, його автограф міститься в альбомі «Три літа». На відміну від усіх відомих послань, цей твір вражає всеохоплюючими масштабами адресатів: це й усі минулі покоління українців («мертві»), і Шевченкові сучасники («живі»), і далекі нащадки («ненарожденні»), українці, що мешкають у своїй землі, і ті, кого доля завела в далекі краї — до кожного звернене слово поета-пророка. Характер послання сам автор визначив як «дружнєє», хоча лунають у ньому гострі, палкі слова, звернені до тих, кому дано можливість вершити долю України.


Слайд #10
Головна проблема твору — це обов’язок інтелігенції перед народом.У творі органічно поєднується гостра критика ліберального панства із закликом до передової дворянської інтелігенції брататися з народом. У посланні зафіксовано такі, тоді ще далеко не усвідомлені суспільною думкою, риси лібералів, як демагогія, фальшивий патріотизм і народолюбство. Гострою критикою тавроване плазування доморощених лібералів перед іноземщиною, бездумне бажання перенести «великих слів велику силу» з «чужого поля» на рідну землю.
Твір піднімає широкий спектр проблем: походження українців, правдиве прочитання історії України, мова як один із засобів національної самоідентифікації, стосунки між суспільними верствами, умови створення та шляхи розвитку гармонійного українського суспільства.


Слайд #11
Твір починається вступом, який перегукується філософською думкою з віршем Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права»:
Т. Шевченко Г. Сковорода
І смеркає, і світає, Всякому городу нрав и права;
День Божий минає, Всяка имеет свой ум голова;
І знову люд потомлений Всякому сердцу своя есть любовь,
І все спочиває. Всякому горлу свой есть вкус каков,
Тілько я, мов окаянний, А мне одна только в свете дума,
І день і ніч плачу А мне одно только не йдет с ума.
На розпуттях велелюдних…


Слайд #12
Поет любить свою Україну, бажає їй добра, розуміє, що правда з «чужого поля» не зросте на нашій землі, бо «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Дворянство, розпещене й примхливе, вивчене в чужих землях, повинно нарешті усвідомити свій нерозривний зв’язок з Україною, адже рідну землю, Дніпро, гори, які є найбільшим багатством кожного українця, не купиш, не забереш
із собою закордон.
Поет виражає складну гаму почуттів до таких «патріотів»: він то вибухає гнівом, то проникливо просить усвідомити необхідність об’єднатися всім суспільним верствам для майбутнього блага України.


Слайд #13
У кінці поеми-послання поет благає:
«Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата»,
бо в основі української душі є любов до людини, заповідана Ісусом


Слайд #14
Cон
Поема «Сон» — перша політично-сатирична поема у творчості поета.
Поему "Сон" Тарас Шевченко написав після повернення з України, вражений стражданнями земляків. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства. «Сон» написаний від першої особи у формі розповіді. Це дало авторові змогу виразити власне ставлення до зображуваних подій. Художній прийом сну, обраний Шевченком, допомагає і розкриттю ідейно-тематичного змісту поеми, і жанровим особливостям, бо життя, змальоване у творі, дійсно нагадує сон, оскільки суперечите усім реаліям.


Слайд #15
Образ оповідача в поемі наближений до автора і є виразником його думок, його ставлення до подій, відтворених у поемі. Оповідач ніби пролітає у сні над безмежними просторами України і Росії, де спостерігає страшні картини життя народу, знущання поміщиків, чиновників, царя. Ці картини начебто витвір сонної уяви (таке сниться лише юродивим та п'яницям). Як самостійний персонаж оповідач бере безпосередню участь у всіх подіях, про які розповідає.


Слайд #16
У першій частиш оповідач прощається з «безталанною вдовою» Україною, яку спочатку змальовано як земний рай, оповитий красою, а потім як пекло, у якому панують жорстокість і деспотизм:
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих; а он розпинають -
Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сива, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають!
Бо його, бач, трохи! а онде під тином
Опухла дитина — голоднее мре,
А мати пшеницю на панщині жне.


Слайд #17
Епіграф розкриває бажання автора розказати людям правду про суспільство зла і насильства.
Картини страждання гноблених протиставляються зображенню мізерності царського палацу, його підданих. Царське подружжя змальовується як потворні непривабливі істоти.
Засобами сатири у поемі є гротеск, сарказм та іронія.
Поема "Сон" — перший в українській літературі твір політичної сатири, Форма сну не тільки не затіняє викривального змісту, а наче підкреслює нереальність такого жахливого існування людини.


Слайд #18
Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — “Чи не покинуть нам, небого”.
Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.


Слайд #19
Дякую за увагу!