Презентація "Ліна Костенко"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Ліна Костенко"
Слайд #1
«Життя та творчість Ліни Костенко»
Підготувала студентка 412 групи
Шевченко Єлізавета


Слайд #2
Ліна Василівна Костенко –
українська письменниця-шістдесятниця, поетеса.
 


Слайд #3
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька — Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі. У 1936 р. родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко.
Одного страшного дня було заарештовано батька та забрано від сім'ї на цілих десять років. Маленька Ліна тоді ще й не уявляла, що таке бути дочкою «ворога народу», вона просто не могла змиритися в душі, за що і чому її такого доброго, розумного, інтелігентного татка так безцеремонно й брутально принизили, відірвали від неї і матері.


Слайд #4
У 1946 р. були опубліковані перші вірші Ліни. Дівчина вступила до Київського педагогічного інституту ім. М. Горького (тепер педагогічний університет ім. М. Драгоманова), але залишила його і поїхала навчатися в Московський літературний інститут ім. М. Горького.
Ліна Костенко закінчила інститут у 1956 р., а наступного року вийшла перша книжка її поезій «Проміння землі». Друга збірка «Вітрила» була опублікована в 1958 р., згодом — збірка «Мандрівки серця» (1961 р.).
У 1962 р. збірка «Зоряний інтеграл» була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. Ще одна збірка «Княжа гора» була розсипана у 1972 р. Це не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути
надрукованими.


Слайд #5
Поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977 року, до появи збірки «Над берегами вічної ріки». Твори й навіть саме ім'я авторки зникли зі сторінок періодики. Поетеса писала «в шухляду». Це тоді були написані й «Берестечко», і «Маруся Чурай», і вірші, що склали книжки «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність». У 1963 р. разом із А. Добровольським Ліна Костенко створила сценарій фільму «Перевірте свої годинники».


Слайд #6
1964-1965 рр. були, очевидно, часом переоцінки цінностей, зокрема світоглядних. Л. Костенко не належала до якихось дисидентських організацій, але коли в 1965 році почались арешти української інтелігенції, підписувала листи протесту, коли у Львові судили В'ячеслава Чорновола і його друзів, вона була на процесі. У 1969 р. у діаспорі було видано велику збірку «Поезії», до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема вірші, які поширювалися у «самвидаві» через заборону тогочасною цензурою.
У 1977 р. Ліна Костенко повернулась у поезію — вийшла друком її збірка «Над берегами вічної ріки», через два роки — роман у віршах «Маруся Чурай», у 1980 р. — збірка «Неповторність», у 1987 р. — збірка «Сад нетанучих скульптур». За роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність» поетеса отримала Державну премію України імені Т. Г. Шевченка.


Слайд #7
За книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, Ліні Костенко
1994 р. присуджено премію Франческа Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності. У 1998 р. у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Л. Костенко своєю найвищою відзнакою — медаллю Святого Володимира. У 1999 р. був написаний історичний роман у віршах «Берестечко» й окремою брошурою видана лекція «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», прочитана 1 вересня 1999 р. в національному університеті «Києво-Могилянська академія». У 2000 р. Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги. Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.


Слайд #8


Слайд #9
- Богдан Ступка “Крила”
-Життя іде і все без коректур 
Віталій Козловський – І все на світі треба пережити


Слайд #10
Сім'я
Чоловіки:
Єжи-Ян Пахльовський (1930–2012), польський письменник, однокурсник Л.Костенко під час навчання у Московському літературному інституті імені О. М. Горького
Цвіркунов Василь Васильович, керівник Київської кіностудії імені Довженка у 1960-х рр.
Діти:
Пахльовська Оксана Єжи-Янівна, культуролог
Цвіркунов Василь Васильович-молодший (народився 28 травня 1969 року), програміст


Слайд #11
Твори:
«Проміння землі» (1957)
«Вітрила» (1958)
«Мандрівки серця» (1961)
«Зоряний інтеграл» (1963, набір «розсипано»)
«Княжа гора» (1972, збірка не вийшла через заборону з боку радянської цензури)
«Над берегами вічної ріки» (1977)
«Маруся Чурай» (1979)
«Неповнорність» (1980)
«Сад нетанучих скульптур» (1987)
«Бузиновий цар» (1987) — для дітей
«Вибране» (1987)
«Інкрустації» (1994, видання італійською мовою, відзначене премією Петрарки)
«Берестечко» (Київ: Либідь, 1999, перевидання 2010)
«Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», лекція в Києво-Могилянській академії (Київ: Видавничий дім НаУКМА, 1999)
«Гіацинтове сонце» (Київ: Либідь, 2010, вибране)
«Записки українського самашедшого» (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010)
«Річка Геракліта» (Київ: Либідь, 2011, вибране, а також нові вірші)
«Мадонна перехресть» (Київ: Либідь, 2011, нові, а також раніше не друковані поезії різних років)


Слайд #12
Романи
Маруся Чурай, роман у віршах
«Записки українського самашедшого» (Київ, А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010)[19]
Поеми
Берестечко
Дума про братів Неазовських
Скіфська одіссея
Сніг у Флоренції
Поезії
«Вже почалось, мабуть, майбутнє…»
Віяло мадам Полетики
«Життя іде, і все без коректур…»
«На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки…»
«Моя любове! Я перед тобою…»
«Мій перший вірш написаний в окопі…»
«Очима ти сказав мені: люблю…»
Пастораль ХХ сторіччя
Пелюстки старовинного романсу
Пісенька з варіаціями
«Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить…»
«Розкажу тобі думку таємну…»
Світлий сонет
«Старенька жінко, Магдо чи Луїзо!…»
«Тут обелісків ціла рота…»
Українське Альфреско
«Умирають майстри…»
«Хай буде легко. Дотиком пера…»
«Чекаю дня, коли тобі скажу…»


Слайд #13


Слайд #14


Слайд #15
ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть. Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено, Хай буде вік прожито, як належить, На жаль, від нас нічого не залежить... А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Отак як є. А може бути й гірше, А може бути зовсім, зовсім зле. А поки розум од біди не згірк ще, – Не будь рабом і смійся як Рабле! Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть. Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить. 


Слайд #16


Слайд #17


Слайд #18
Дякую за увагу!