Презентація "Микола Хвильовий"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Микола Хвильовий"
Слайд #1
Микола Хвильовий
Виконала учениця
11-А класу
Загоруй Вікторія
Невже я зайвий чоловік тому,
що люблю безумно Україну?
(М. Хвильовий)


Слайд #2
Микола Хвильовий(Фітільов)
Український прозаїк,поет,
публіцист,один із
основоположників пореволюційної української прози


Слайд #3
Псевдонім: Микола Хвильовий
Справжнє ім’я: Микола Григорович Фітільов
Дата і місце народження: 13 грудня 1893 року, м. Тростянець
Види діяльності: літератор, публіцист, громадський діяч
Напрямок літературної творчості: «романтичний вітаїзм»
Ідеологічне мистецьке спрямування: культурна інтелектуальна Європа
Роки творчості: 1921–1933
Сімейний стан: двічі одружений
Родинна любов: прийомна донька — Любов Уманцева
Смерть: 13 травня 1933 року у Харкові покінчив життя самогубством
Характеристика: романтик за світосприйняттям, фанатик ідей, вірний друг
«Безперечно, я такий. Я розтріпаний. А розтріпаність тому, що надто вражливий»


Слайд #4
Народився 
Микола Григорович Фітільов 
13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Харківщині (нині райцентр Сумської області) в родині вчителів.


Слайд #5
За походженням батько був дворянин,але часто приходив додому п’яним. Мама була напівукраїнка, напівфранцуженка. Вона недовго терпіла знущання чоловіка,залишила його і разом із дітьми спершу подалася до сестри, а згодом повернулася до матері. Бабуся прилучила Миколу до українського слова,народних казок, легенд і переказів.


Слайд #6
Закінчив Богодухівську гімназію, шостого класу був виключений за участь у революційній організації.


Слайд #7
Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах. Частина, в якій перебував у грудні 1916 року Хвильовий, могла вирушити на фронт найраніше в березні 1917 року, а на фронт прибути в квітні-травні, коли фактично фронт перестав існувати. Хвильовий міг брати участь у фронтових баталіях, влітку 1917 року, коли голова Тимчасового уряду Росії О. Керенський спробував активізувати фронт до наступу, так звана П’ята Галицька битва (1917) або Офензива Керенського.


Слайд #8
Микола босякує,заробляє на кусень хліба чорноробом на заводах Донбасу, півдня України, працює вантажником у порту.


Слайд #9
О. Ган твердить, що Хвильовий активно включився у той рух, виступав на армійських мітингах 14-ої дивізії, був обраний до солдатського комітету дивізії, де він, за своєю вдачею, керував культурно-освітньою комісією. Все це можливо. Але воно не підтверджене жодними документами, навіть свідченням самого учасника.


Слайд #10
Натомість свідчення про фронтове життя його таки є Аркадій Любченко занотував розповідь Хвильового про те, як він на фронті писав у фронтовій українській газеті (можливо це був «Український голос», що виходив у Ризі 1917 року за редакцією 
С. Пилипенка) поезії і фейлетони, підписуючи псевдонімом «Дядько Микола».


Слайд #11
Жодною своєю політичною та військовою діяльністю, членством у фронтовому солдатському комітеті, Хвильовий ніколи не хвалився. Значить — не було її. Вигадувати щось він не хотів. Натомість дрібну, але реальну творчість початківця в армійській газеті він згадував при кожній нагоді. 


Слайд #12
1919 вступив до КП(б)У. 1921 переїхав до Харкова і того ж року почав друкуватися. Активно заявив про себе, як один з організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій — «Гарт» (1923), «Урбіно», «ВАПЛІТЕ» (Вільної академії пролетарської літератури) (1925), «Пролітфронт»(1930).


Слайд #13


Слайд #14
Хвильовий серед діячів культури м. Києва, 1923р.
(третій ряд,зліва)


Слайд #15


Слайд #16
У грудні 1927 — березні 1928 перебував у Берліні та Відні. У січні 1928, перед поверненням в Україну, у листі до газети «Комуніст» засудив своє гасло «Геть від Москви!». Однак його покаяння було вимушеним і нещирим.


Слайд #17
Після повернення в Україну продовжував втілювати попередню ідеологічну орієнтацію ВАПЛІТЕ у створених ним журналах «Літературний ярмарок» (1928–1930) та «Пролітфронт» (1930–1931).
Яловий
О.Досвітній


Слайд #18
Члени ВАПЛІТЕ


Слайд #19
Після закриття обох журналів пробував писати, дотримуючись «партійної лінії», однак був майже цілком ізольований від літературного життя радянським режимом.


Слайд #20
На знак протесту проти голодомору 1932—1933 та арешту свого приятеля Михайла Ялового (став початком нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції).


Слайд #21
13 травня 1933 року до Миколи Хвильового прийшли письменники М.Куліш, О.Досвітній та Г.Епік. Письменники обговорювали арешт М. Ялового, що стався напередодні, було вирішено домагатися прийому прокурора Верховного суду УСРР Л.Ахматова. Коли письменники вирішили розходитися, Хвильовий вийшов до свого кабінету, де й застрелився, залишивши 2 передсмертні записки. Одну з них він адресував своїй донці, іншу товаришам-письменникам:


Слайд #22
Похорони Миколи Хвильового (15 травня 1933 року)


Слайд #23
Пам'ятник у Молодіжному парку в Харкові, 1995 рік


Слайд #24
1919 року Микола Фітільов одружується з учителькою Катериною Гащенко. Будучи комуністом, рішуче відмовився вінчатися, чим викликав велике невдоволення матері дружини. На початку 1921р залишає в Богодухові дружину та маленьку доньку і їде «завойовувати» Харків. У Харкові Микола Хвильовий одружився із Олією Уманцевою, яка мала дочку від першого шлюбу – Любов. Свою пасербицю він називав Любистком, а в передсмертній записці 13 травня 1933 року заповів їй усе своє майно й авторські права.
Особисте життя


Слайд #25
Перші поетичні збірки М. Хвильового — «Молодість» (1921), «Досвітні симфонії» (1922), поема «В електричний вік» (1921), які були позначені впливами неоромантизму та імпресіонізму, дістали досить високу оцінку тогочасних літературознавців (С. Єфремов,
Ол. Дорошкевич), але якнайповніше свій талант
М. Хвильовий розкрив в жанрі новели чи оповідання.
Літературна діяльність


Слайд #26
Збірка його прозових творів «Сині етюди» (1923) стала якісно новим етапом в розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні обрії. Центральною для творчої манери М. Хвильового залишається проблема людини в її стосунках з революцією та історією, людини, яка спізнала весь трагізм буття сучасного їй світу. В людській масі, у вирі революційних подій письменник виокремлює, найперше, людську індивідуальність з її пориваннями до високої, часом недосяжної мети, однак він не заплющував очей і на драматичну невідповідність проголошуваного високого ідеалу та його реального втілення.


Слайд #27
Романтично забарвлені герої Хвильового найчастіше вступають у гострий конфлікт із своїм часом, його одновимірною буденністю. його персонажі — це не лише жертви історії, часом вони самі, своїми діями спричиняють її трагедійність. Конфлікт гуманізму та фанатизму осмислюється тут в усій своїй повноті.


Слайд #28
Для чекіста — головного героя новели «Я (Романтика)» — такий конфлікт постає в своїй особливій гостроті: в ім’я абстрактної ідеї, в ім’я доктрини він має власноруч розстріляти свою матір, але знищення іншої особистості — це водночас і знищення свого людського єства, в такій ситуації неминучого вибору перед героєм постає дилема: самознищення чи відродження людського, гуманістичного начала, відродження, найперше, в собі самому. Емоційне враження від твору посилюється й тим, що це — сповідь героя, розповідь від першої особи. Взагалі, для М. Хвильового було характерне руйнування традиційних сюжетно-оповідних моделей української прози. Система розірваних фраз, мальовничі епітети, своєрідна ритмічна організація прози — це ознаки його лірико-орнаментальної манери письма. Саме такий стиль характерний для більшості його новел та оповідань, він допомагає автору радикально розірвати з елементами народницько-просвітянської традиції.
Літературна діяльність


Слайд #29
"Я. Романтика" має присвяту іншому творові - імпресіоністській новелі Михайла Коцюбинського "Цвіт яблуні". Й у творі Миколи Хвильового теж є сильний імресіоністський первень - створений ним світ постійно міняється від зміни освітлення, дня і ночі, від грози, що насувається, і від тьмяного сонячного світла в пеленах пилу останнього описаного в новелі дня; світ також міняється
від зміни звуків: то звичні шуми вітру й трави в степу й щоденний, буденний гудок на цегельні, то звуки, що поступово наростають і стають драматичними: військовий телефон, канонада, гуркіт тачанок, постріли гвинтівок й маузера головного героя, сигнали тривоги, що їх подає броньовик на оборонній позиції. Врешті-решт, у фіналі, коли настає ніч розстрілу останньої групи заручників й відступу, немовби налітає шквал - вогняного світла, вибухів і громів, розірваних почуттів і спогадів.


Слайд #30


Слайд #31
Оцінки та характеристики творчості Миколи Хвильового
Мабуть жодна література не мала такого запеклого ворога. Кількість разів мінялись портрети вождів, сталінські холоди змінились хрущовською відлигою і важким застоєм, а ворог української літератури і всього українського народу лишався один - Микола Хвильовий.
У житі ми ніколи не бачили ні творів Миколи Хвильового, ні його портретів, ні його життєпису, ні гасел, проголошуваних ним. Лише читали підручники, монографії, енциклопедичні статті - й мусили приймати все на віру. І.Білецький зазначив в журналі "Червоний шлях": "Микола Хвильовий - основоположник української радянської літератури і української прози."
Він нічого не боявся, нічого не цурався. Визнавав помилки, бо помилявся. Мав загонисту, шалену і неймовірно чесну душу.
Йому присвятили вірші В.Сосюра, М.Рильський, В. Стефаник - новелу "Мережа".
Через два місяці після похорону його могилу зруйнували і тільки недавно знайшли.


Слайд #32
"…Він свято вірив у можливість рідкісного шлюбу, у можливість неймовірного єднання. Він вірив, що вільна, незалежна суверенна держава Україна, яку він виборював усією суттю, усім життям, може бути пошлюблена з червоним, справжнім, непідробним, справді ленінським комунізмом".
Іван Драч.


Слайд #33
розповідь від першої особи;
драматизм;
внутрішні монологи героя;
відсутність безпосередньої авторської оцінки;
лаконізм;
виразні художні деталі;
глибокий психологізм;
відмова від традиційного описового реалізму;
часові зміщення;
символічність образів, деталей (наприклад, безіменність персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює людську індивідуальність; годинник – пересторога Бога, що життя – короткотривале);
історичні алюзії, асоціації з метою поставити революцію у контекст визначних подій світової історії.


Слайд #34
Дякую за увагу!