Презентація "Остап Вишня"

+2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Остап Вишня"
Слайд #1
Остап Вишня. (Павло Михайлович Губенко)Огляд життя і творчості письменника.
Підготувала учениця 11-А класуАндреєнкова Наталія


Слайд #2
Життєвий шлях
«У мене не було жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий і потім — років, мабуть, із десять підряд—мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку».
Трапилася ця подія 1 листопада (старого стилю) 1889 року, в містечку Груні Зіньківського повіту на Полтавщині.
Родина Губенків не була заможною. У сім’ї було 17 дітей. Батько працював прикажчиком у поміщицькому маєтку. У шестилітньому віці Павлушу віддали до місцевої початкової школи. Він дуже рано навчився читати. Згодом навчався у Київській військово-фельдшерській школі. Вчився Павло з охотою і добре.
Остап Вишня з сестрою Катериною


Слайд #3
Батьки письменника
Батько-Михайло Кіндратович Губенко
Мати-Параска Олександрівна Губенко


Слайд #4
Будинок Остапа Вишні


Слайд #5
Життєвий шлях
З 1918 — мобілізований до Армії УНР у медичні частини. Зробив швидку кар'єру — у полон до леніністів потрапив 1919 у ранзі начальника медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР.«Реанімував» Губенка мало не сам Микола Скрипник — соратник Леніна. Скрипник буцімто читав його гуморески в офіційних виданнях УНР. Павло Губенко немилосердно висміював недоліки Директорії, на кпини брав і особисто Головного Отамана Симона Петлюру. Згодом офіцеру Армії УНР помстилися за службу Україні: буде ленінська в'язниця і сталінський концтабір.
Остап Вишня 1915 р.


Слайд #6
Арешт під час Голодомору 1932–1933
До арешту Остапа Вишні приклав руку український письменник Олексій Полторацький (1905–1977), який у 1930 році в журналі «Нова ґенерація» (№ 2—4) опублікував статтю «Що таке Остап Вишня» із брутальною ідеологічною критикою творчості гумориста. 1933 року популярний письменник був превентивно звинувачений в контрреволюційній діяльності й тероризмі. Запроторений до таборів ГУЛАГу. 


Слайд #7
Творчість
Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може).» — побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919. Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», в організації та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний Перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли в 1927 р. було поновлено його вихід.


Слайд #8
Творчість
Остап Вишня є засновником жанру усмішка в українській літературі.Найвідомішими творами письменника є: «Вишневі усмішки», «Вишневі усмішки кримські», «Українізуємось», «Вишневі усмішки закордонні», «Мисливські усмішки», гумореска «Моя автобіографія», «Чухраїнці», «Демократичні реформи Денікіна» та інше.


Слайд #9
Особисте життя
З Вишні був бездоганно вірний друг і товариш. Його знайомі оповідають, що він рятував своїх товаришів матеріально і гумором в підвалах ЧК. Коли 1931 був арештований Максим Рильський, з яким Вишня дружив так само міцно, як з Хвильовим, Кулішем і Досвітнім, то Вишня, не боячись накликати на себе гнів НКВС кинувся з Харкова до Києва на допомогу безрадній родині поета, а після щасливого звільнення Рильського з тюрми — забрав його до себе в Харків на кілька тижнів у гості.
Остап Вишня і МаксимРильський. 1945 р. Ленінград.
Остап Вишня і Юрій Шумський.


Слайд #10
Остап Вишня, Юрій Смолич, Андрій Малишко біля пам'ятника Котляревському. 1948 р. Полтава.
Андрій Малишко, Остап Вишня, Володимир Сосюра. 1948 р.
Особисті фото


Слайд #11
Юрій Гонімов, Остап Вишня, Микола Бажан на V Пленумі письменників України. 1950 р. Донбас
Остап Вишня і Платон Воронько. 1952 р. Охтирка.


Слайд #12
Остап Вишня з онуками
Остап Вишня з дружиною


Слайд #13
Смерть письменника
У щоденнику Остапа Вишні є такий запис (від 10 березня 1951 р.): «Умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу!
У моєму сміхові завжди бачив народ: хорошого чоловіка, привітну жінку, дівчину веселооку, дитину, бабу з дідом... І так мені хотілося, щоб посміхнулися вони, щоб веселі вони були, радісні, хороші...».
Помер великий гуморист 28 вересня 1956 року. Похований на Байковому кладовищі
Могила Остапа Вишні