Презентація на тему «Іван Семенович Нечуй-Левицький» (варіант 4)

Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838 - 1918)
Видатний майстер художньої прози

Іван Нечуй-Левицький

Народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика.
Батько його був освіченою людиною, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян.
На сьомому році життя Івана віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі.
Після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.
1861 року Левицький вступає до Київської духовної академії.
1865 року І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію.

Корсунь-Шевченківський район

Смт. Стеблів ( нині Корсунь-Шевченківського району) – батьківщина Нечуя-Левицького
Біля музею встановлений пам'ятник письменнику (скульптор Г. Кальченко, архітектор А. Ігнащенко; бронза, граніт).
Музей знаходиться у відновленій пам'ятці історії – будинку, в якому мешкала родина
І.С. Нечуя-Левицького.
Літературно-меморіальний музей І.С. Нечуя-Левицького

Експозиція музею

Рось у Стеблеві, колись і зараз

Навчання в Київській духовній академії
Іван Нечуй-Левицький під час навчання в Київській духовній академії (1861-1865).
Потім рік викладає в духовній семінарії в Полтаві, там починає писати прозу

Життя присвятив навчанню та літературі
1992 р. Іван Нечуй-Левицький уже 8 років на пенсії, живе в Києві
З 1966-го по 1873-й Нечуй викладає в дівочих гімназіях Царства Польського, далі 12 років у Кишиневі. Фото 1870-х.

Найбільш плідні роки творчості
Фото кінця 90-х років.
Письменник помер 2 квітня 1918 року в Дегтярівському притулку в Києві
Фото 1895 року

1874 у року — роман «Хмари».
1875 року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках».
Пізніше «Микола Джеря» (1878 р.), «Кайдашева сім'я» (1879 р.)
1885 року І. Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе виключно літературі.
У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888 р.), казку «Скривджені» (1892 р.), повість «Поміж порогами» (1893 р.).
На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише статті, нариси.

Видання книг

“Хмари”

“Кайдашева сім'я”

Від гумору до справ духовних
Ювілейне видання Біблії Куліша,
Нечуя-Левицького та Пулюя
«Баба Параска та баба Палажка»

До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці.
Лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву.
До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 1918 року.
Поховано його на Байковому кладовищі.

Письменника поховано на Байковому кладовищі

Вперше монографію С.Єфремова було видано 1925 року

Презентацію “Іван Семенович Нечуй-Левицький
Видатний майстер художньої прози”підготувала вчитель української мови та літератури Теклинської ЗОШ I-II ступенівСмілянської районної радиЧеркаської областіХмелярчук Людмила Петрівна2009 р.