Презентація "Іван Семенович Нечуй-Левицький"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Іван Семенович Нечуй-Левицький"
Слайд #1
Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838 - 1918)
Видатний майстер художньої прози


Слайд #2
Іван Нечуй-Левицький


Слайд #3
Народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика.
Батько його був освіченою людиною, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян.
На сьомому році життя Івана віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі.
Після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.
1861 року Левицький вступає до Київської духовної академії.
1865 року І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію.


Слайд #4
Корсунь-Шевченківський район


Слайд #5
Смт. Стеблів ( нині Корсунь-Шевченківського району) – батьківщина Нечуя-Левицького
Біля музею встановлений пам’ятник письменнику (скульптор Г. Кальченко, архітектор А. Ігнащенко; бронза, граніт).
Музей знаходиться у відновленій пам’ятці історії – будинку, в якому мешкала родина
І.С. Нечуя-Левицького.
Літературно-меморіальний музей І.С. Нечуя-Левицького


Слайд #6
Експозиція музею


Слайд #7
Рось у Стеблеві, колись і зараз


Слайд #8
Навчання в Київській духовній академії
Іван Нечуй-Левицький під час навчання в Київській духовній академії (1861-1865).
Потім рік викладає в духовній семінарії в Полтаві, там починає писати прозу


Слайд #9
Життя присвятив навчанню та літературі
1992 р. Іван Нечуй-Левицький уже 8 років на пенсії, живе в Києві
З 1966-го по 1873-й Нечуй викладає в дівочих гімназіях Царства Польського, далі 12 років у Кишиневі. Фото 1870-х.


Слайд #10
Найбільш плідні роки творчості
Фото кінця 90-х років.
Письменник помер 2 квітня 1918 року в Дегтярівському притулку в Києві
Фото 1895 року


Слайд #11
1874 у року — роман «Хмари».
1875 року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках».
Пізніше «Микола Джеря» (1878 р.), «Кайдашева сім'я» (1879 р.)
1885 року І. Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе виключно літературі.
У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888 р.), казку «Скривджені» (1892 р.), повість «Поміж порогами» (1893 р.).
На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише статті, нариси.


Слайд #12
Видання книг


Слайд #13
“Хмари”


Слайд #14
“Кайдашева сім’я”


Слайд #15
Від гумору до справ духовних
Ювілейне видання Біблії Куліша,
Нечуя-Левицького та Пулюя
«Баба Параска та баба Палажка»


Слайд #16
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці.
Лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву.
До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 1918 року.
Поховано його на Байковому кладовищі.


Слайд #17
Письменника поховано на Байковому кладовищі


Слайд #18
Вперше монографію С.Єфремова було видано 1925 року


Слайд #19
Презентацію “Іван Семенович Нечуй-Левицький
Видатний майстер художньої прози”підготувала вчитель української мови та літератури Теклинської ЗОШ I-II ступенівСмілянської районної радиЧеркаської областіХмелярчук Людмила Петрівна2009 р.