Презентація "Леся Українка"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Леся Українка"
Слайд #1
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
( ЛАРИСА ПЕТРІВНА КОСАЧ ) –
геніальна донька українського народу


Слайд #2
НІ ! Я ЖИВА!Я БУДУ ВІЧНО ЖИТИ!Я МАЮ В СЕРЦІ ТЕ, ЩО НЕ ВМИРАЄ!


Слайд #3


Слайд #4
ДОЧКА ПРОМЕТЕЯ
Від часу Шевченкового “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст цієї слабосилої, хворої дівчини. У неї є свій пафос, своє власне слово... Вона сама має що сказати читачам, у самої наболіло на душі чимало, у самої поетичне слово доспіло і сиплеться, мов золота пшениця.


Слайд #5
СТОРІНКАМИ ЛЕСИНОГО
ЖИТТЯ...


Слайд #6
Сторінка перша

ДИТИНСТВО


Слайд #7
Мати - Олена ПчілкаБатько – Петро Антонович Косач
У 4 роки Леся вміла читати. Улюблені її книги - “Кобзар” Шевченка, твори Жуля Верна, Даніеля Дефо.
У дитинстві Леся з братом Михайлом і однолітками гралися у Жанну д`Арк, у Робінзона, розігрували сцени з “Іліади”, “Одіссеї”.


Слайд #8
Перші спроби віршувати були в Лесі не примхою, забаганкою, а емоційною відповіддю на те, що її схвилювало.
Перший вірш “Надія” ( 1880р. ) був написаний під враженням трагічної події, яка сталася в сім`ї Косачів, – Лесину тітку з боку батька, Олену Антонівну Косач, було заарештовано в Петербурзі за “крайню політичну неблагонадійність” , засуджено до 5 років заслання.


Слайд #9
У 1881 році Леся тяжко застудилася на річці Стир.
З цього часу почалась її “тридцятилітня війна” з тяжкою і невиліковною на той час хворобою – туберкульозом. Леся змушена була відмовитись від гри на фортепіано...


Слайд #10
“ До мого фортепіано”
Мій давній друже! Мушу я з тобою
Розстатися надовго... Жаль мені!
З тобою звикла я ділитися журбою,
Вповідувать думки веселі і сумні.
... Коли я смуток свій на струни клала,
З`являлась ціла зграя красних мрій,
Веселкою моя надія грала,
Далеко линув думок легкий рій.
Розстанемось надовго ми з тобою!
Зостанешся ти в самоті німій,
А я не матиму де дітися з журбою...
Прощай же, давній, любий друже мій!


Слайд #11
“Все її життя – одна операція”, - говорив Михайло Павлик.
Тяжка була в Лесі доля. “Кісткоїд”, або туберкульоз, прогресував : хвора нога, рука, нирки, шлунок. Терпляче і мужньо переносить Леся болі і страждання.
Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
Чи пісня й думка кволі?..


Слайд #12
СТОРІНКА ДРУГА
ЮНІСТЬ


Слайд #13
На роки юності Лесі Українки припадає значна частина поетичних творів.
Молодий талант швидко міцнів. 1893 року у Львові побачила світ перша книжечка поетеси “На крилах пісень”. Критика схвально зустрічає прихід у літературу обдарованої сильної натури. Вітають її друзі й рідні.
Юна Леся пробує себе і в науці. Вона глибоко вивчає філософію, іноземні мови, історію. Пише для своїх молодших сестер підручник “Стародавня історія східних народів” українською мовою.


Слайд #14
“Contra spem spero”
Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
********************
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!


Слайд #15
Сторінка третя
КОХАННЯ


Слайд #16
Познайомились вони влітку 1897 року в Ялті.
Сергій Мержинський був людиною лагідної вдачі. Леся відгукнулась на поклик серця... У хвилини розлуки були листи...
“ Твої листи завжди пахнуть зов`ялими трояндами, ти, мій бідний, зів`ялий квіте!...Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. ... О, рятуй мене, любий!..”


Слайд #17
“Стояла я і слухала весну...”
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну,
То знов таємно - тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.


Слайд #18
Кохання це дарувало Лесі Українці оптимізм, але й відчай.
Не хотіла вірити Леся в те, що тридцятилітній Сергій Мержинський помирає. Останні дні й хвилини вони були разом. Леся мерщій приїхала до хворого у Мінськ. Ніжно говорила про скору весну, їхню майбутню подорож до Швейцарії, про едельвейси, які вона збиратиме для нього... Згорало життя Мержинського... А велике кохання Лесі біля його ліжка за одну ніч творило пристрасну поему “Одержима”.


Слайд #19
“Все, все покинуть...”
Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе!
Стать над тобою і кликнуть до бою
Злую мару, що тебе забирає,
Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,
З нами хай щастя і горе вмирає.


Слайд #20
Дев`яносто відсотків кращої любовної лірики пишеться, коли кохання відбуяло.
Лесина “Одержима” – виняток і серед винятків. Адже за цим твором стоїть доля кохання, про яке мало сказати словами Олександра Олеся :”З журбою радість обнялась”. Безмірне щастя і безмірне горе, відчай зрослися в ньому як сіамські близнюки.
Твір датований 18 січня 1901 року.


Слайд #21
СТОРІНКА ОСТАННЯ
“ ОБЕРНУСЯ В ЛЕГЕНДУ...”


Слайд #22
У роботі Леся Українка згорала, нею рятувалася і жила, даруючи світу шедеври.
“Горить моє серце. Чуєте, Люди? Його запалила іскра палкої до вас любові. Ви навчили мене ніжності й жорстокості, пісням своїм і плачам, добру і злу, радощам і стражданням. Спасибі вам, Люди! Я не гніваюсь за свої муки, не нарікаю на долю. Вони дали мені сил прометеєвих, терпіння народного. Я ними житиму, я маю в серці те, що не вмирає. Йду до вас, Люди! “