Презентація "Леся Українка"

-4
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Леся Українка"
Слайд #1
Від перших простеньких мелодій її поезія здіймається до найскладніших звучань, до тих вершинних художніх симфоній, якими можна назвати її психологічно-філософські поеми та геніальні драматичні твори, що були суцільною - і смисловою і тематично-жанровою – новизною для української та світової літератури.
Олесь Гончар
На рівні
світової драматургії


Слайд #2
феноменальне явище в українській літературі.
Вона вражає
новизною тем;
гостротою соціально-психологічних конфліктів;
філософськими узагальненнями;
поетичною красою.
Пристрасне заперечення всього ворожого, реакційного, закостенілого в житті, утвердження гуманістичних ідеалів ведеться в її творах з позицій н е о р о м а н т и з м у.
Драматургія
Лесі Українки -


Слайд #3
Неоромантизм -
Леся Українка назвала цю течію новоромантизмом.

(грец. neos – новий і франц. romantisme – романтизм) – стильова течія, що виникла в українській літературі і мистецтві на початку XX століття, прагнучи відродити деякі риси естетики романтизму.
Ознаки неоромантизму:
підвищений інтерес до сильної особистості;
культ героя – мужньої людини, чиє життя
пов'язане з незвичайними випробуваннями;
властива виразність суспільних ідеалів;
гармонія ідеалу з життєвою правдою.
“Справжній новоромантизм зневажає не самий натовп, тобто не особи, що складають натовп, а той рабський дух, який змушує людину добровільно зачисляти себе до натовпу, як до чогось стихійного, що поглинає, нівелює, стирає індивідуальність, приносить її в жертву інстинкту, стадності. Новоромантик протиставляє натовпу не героя, не вибрану особу, а суспільство свідомих осіб, у якому він, цей натовп, розчинився без залишку”, - писала вона.


Слайд #4
У творчих
пошуках
найвідповіднішої форми
для виразу ідей і почуттів
Письменниця закономірно
розкрити великі людські пристрасті, боротьбу
переконань,
думок, прагнень.
прийшла до драматургії,
точніше – до створення таких
драматичних творів, які давали їй можливість
Драматургія
Лесі Українки відкрила нову сторінку історії української літератури і театральної культури.
Драматургія
Лесі Українки відкрила нову сторінку історії української літератури і театральної культури.
В останні роки творчості Леся Українка більше драматург, ніж поет.
За невеликий проміжок
часу написала 20 драматичних творів, які за своїм обсягом значно перевищують обсяг усіх її ліричних та епічних творів разом узятих.
До того часу в
українській
літературі
переважала
соціально-побутова драма,
і поява проблемної філософської та психологічної драми в її різноманітних формах,
започаткованих Лесею, свідчила про
величезний талант
письменниці.
Поетичний театр Лесі Українки вимагав і від глядача розвивати здатність не тільки дивитися, а й бачити, тобто підноситись у сприйманні вистави від живого споглядання до абстрактного мислення.
Леоніла Міщенко


Слайд #5
Жанрова різноманітність драматургії
Драматична поема:
“Одержима”
“Кассандра”
“Бояриня”
“Оргія”
“У пущі”
“В катакомбах”
Драма:
“Камінний господар”
“Руфін і Прісцілла”
Драма-феєрія:
“Лісова пісня”
Саме в оригінальних драмах, драматичних поемах і діалогах найповніше виявився її могутній мистецький геній, її гострий філософського складу розум, її неосяжна широта бачення світу.


Слайд #6
перший драматичний твір Лесі Українки, написаний прозою.
“Блакитна
Троянда” у
Львівському
драматичному
театрі
ім.
Заньковецької
(1969)
Новаторська п'єса: глибоко психологічна, з дійовими особами виключно інтелігентами, написана українською мовою.
Виставу “Блакитна троянда” здійснила в 1899 році трупа М.Кропивницького, але успіху не мала: актори, виховані на побутових п'єсах, не змогли освоїти і донести до глядача драму зовсім іншого змісту. Театр був не підготовленим до постановки такої незвичайної драми.
Через 12 років (опублікована в 1908 році) органічно вписалася в запальний драматургічний процес.
Сучасні постановки “Блакитної троянди” спростовують думку критики про її драматургічну недосконалість.
“Блакитна троянда” – єдиний твір, де письменниця сучасних їй героїв подає в умовах тогочасної дійсності.
В наступних драматичних творах актуальні питання сучасності Леся Українка розв'язуватиме на матеріалі минулих років.
“Блакитна троянда” (1898) -


Слайд #7
Далі Леся Українка, широко використовуючи
теми й образи світової літератури,
розвинула новий жанр –
д р а м а т и ч н у п о е м у
і впевнено увійшла в коло її творців.
Драматична поема – віршований твір, у якому поєднано ознаки ліричного, епічного, драматичного, а увага зосереджується на ідейному конфлікті та переживаннях персонажів.


Слайд #8
Йоганн Вольфґанґ Ґе́те
Джордж Гордон Байрон
Іван Франко
Володимир Самійленко
У колі творців драматичної поеми


Слайд #9
перша спроба у жанрі драматичної поеми.
Написана на основі євангельського мотиву – вчення Ісуса Христа про любов до ближнього, незважаючи на те, чи він друг, чи ворог.
Поему було створено одним подихом у ніч, коли письменниця перебувала біля ліжка смертельно хворого Сергія Мержинського, від якого відвернулися його колишні товариші.
“Одержима” (1901) -
“…Признаюсь Вам, що я її в таку ніч писала, після якої певно буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетративши туги, а в самому її апогею. Якби мене хто спитав, як я з того всього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: “Я з того створила драму…”
Із листа до Івана Франка


Слайд #10
нове осмислення подій, пов'язаних із загибеллю Стародавньої Іудеї, її завоювання Єрусалимом.
“Вавилонський полон” (1903)
“На руїнах” (1904) -


Слайд #11
картання угодництва й пасивності поміркованої громади. Раб-неофіт не приймає порад щодо покори, а віддає честь титанові Прометею:
Я честь віддам титану Прометею,
що не творив своїх людей рабами,
що просвітив не словом, а вогнем,
боровся не в покорі, а завзято,
і мучився не три дні, а без ліку,
та не назвав свого тирана батьком,
а деспотом всесвітнім, і прокляв,
віщуючи усім богам погибель.
Я вслід його піду…
“В катакомбах” (1905) -


Слайд #12
новаторське трактування античної легенди про Троянську війну і найвродливішу доньку Пріама й Гелькуби – Кассандру.
“Вона знає, що слів її ніхто не прийме, але не може мовчати, бо душа її і слово не дається під ярмо… і, знаючи ту правду, не робить нічого для боротьби, а коли й намагається робити, то діла її гинуть марне, бо – діла без віри мертві суть…Така моя Кассандра”.
Із листа до О. Кобилянської
Позитивним утвердженням у цій драматичній поемі є авторська позиція, авторське розуміння правди.
“Кассандра” (1907) -


Слайд #13
“Осіння казка” (1905) – твір не опублікований за життя;
не закінчений і недостатньо відшліфований.
Анонс
“Руфін і Прісцілла” (1907-1910) – про шляхи розвитку суспільства на порозі XX століття. Світлий образ християнки протиставлено грубій силі імператорського
Риму.
“У пущі” (1909) – погляди на мистецтво і його зв'язки з дійсністю.
“Йоганна, жінка Хусова” (1909) – викриття чужоземних поневолювачів і продажної верхівки поневоленого народу, зображення світлих поривань до волі чесних людей.
“На полі крові” (1910) – засудження філософії зрадництва.
“Адвокат Мартіан” (1911) – мотив торжества обов'язку.
“Камінний господар” (1912) – новаторське втілення донжуанської теми.
“Оргія” (1913) – лебедина пісня Лесі Українки. Викриття колонізаторської політики імперій. Тема трагічної долі митця-патріота.


Слайд #14
єдиний з-поміж двадцяти драматичних творів Лесі Українки, що присвячений історії України.
Лесі Українці не раз закидали її “екзотизм”, одірваність від українського історичного й побутового життя, тож вона вирішила спробувати свої сили на українському ґрунті.
Постійне перебування поза межами України. Відірваність од українського оточення породжувала ностальгію, тугу за рідним краєм.
Загнана тяжкою хворобою в далекий Єгипет поетеса 1910 року за три доби (27 по 29 квітня), перебуваючи в Хельвані, що поблизу Каїра, написала свій твір.
Поему видрукувала Олена Пчілка 1914 року вже після смерті дочки в журналі “Рідний край”.
Бояриня входила до 8-го тому 12-томного зібрання творів Лесі Українки, виданого “Книгоспілкою” протягом 1927-1930 років.
“Бояриня” (1910) -
Це цікаво знати


Слайд #15
Радянські критики і літературознавці намагались обійти мовчанкою цю драматичну поему.
Через шість десятиліть замовчувань драму знову видали в Україні.
Зміст “Боярині” побудований на подіях національної історії, пов'язаних з Переяславською радою. У творі йдеться про добу Руїни – одну з найтрагічніших сторінок в історії України.
У поемі присутні два мотиви. Мотив національної пасивності – зради, переважно пов’язаний з особою Степана; другий – мотив ностальгії – з особою Оксани – української жінки й московської боярині одночасно, яка свій останній привіт шле рідній Україні:
Добраніч, сонечко! Ідеш на захід…
Ти бачиш Україну – привітай!
Це цікаво знати
І ще про "Бояриню"


Слайд #16
Жанрово-композиційні
особливості
Жанр
Композиція
Драматична
поема
Екзпозиція
Зав’язка
Розвиток дій
Кульмінація
Розв'язка
Знайомство московського боярина
Степана з родиною козацького
старшини Олекси Перебійного
Зародження кохання між Степаном
та Оксаною, згода на одруження
Життя Оксани в Москві
Усвідомлення дівчиною власної
бездіяльності, докір Степанові з
приводу своєї і його пасивності
Повільне, неминуче вмирання
колись діяльної й активної, а тепер
спустошеної боярині


Слайд #17
“Бояриня” з її історичними подіями часів Руїни – надзвичайно потрібний твір для сьогодення, для сучасників. Поема навчає нас активно діяти, а не пасивно споглядати, навчає боротися і перемагати.


Слайд #18
“Лісова пісня” (1911) -
вершинний твір Лесі Українки,
реалізував її давнє поетичне пророцтво:


Слайд #19
Влітку 1911 року письменниця жила в Кутаїсі. Кавказькі ліси нагадували їй Полісся. І в момент поетичного збудження, коли поетеса “не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій”, створювалась “Лісова пісня”.
Драма-феєрія (від франц. – фея, чарівниця) – один із жанрових різновидів драми. Для цього драматичного виду властивий фантастично-казковий сюжет, у ньому відбуваються неймовірні з реального погляду перетворення, поряд з людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти.
“Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними… Сього літа, згадавши про їх, написала драму-феєрію на честь їм, і вона дала мені багато радощів…”
Із листа до А. Кримського
Перші струмочки Лісової пісні беруть початок в лісах Звягельщини.
“В місячну ніч бігала самотою в ліс… і там ждала, щоб мені привиділась мавка”.
“…І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували у дядька Лева Сколинського”.
Із спогадів автора
“Лісова пісня вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови, н е п о в т о р н и м и о б р а з а м и”.
обкладинки
До витоків…


Слайд #20
Син
Килини
Жителі
суші
Образний світ
“Лісової пісні”
Мавка
Образ
природи
Світ
людей
Жителі
водойм
Лукаш
Мати
Килина
Доброзичливі
Злі


Слайд #21
Леся Українка в “Лісовій пісні” склала нечуваної сили й краси “гімн вільній людині”. Для того, щоб донести до читача свій замисел, вона створила систему образів, у які вклала свої думки, поривання. Саме через образи, їх вчинки, мову виявляється неповторна індивідуальність митця.
“Минай, людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, там жура
тягар свій носить”.
“Нічко коротка – довга розлука…
Що ж мені суджено – щастя чи мука?”
“Не зневажай душі моєї цвіту…”
“Заграй. Заграй, дай голос мому серцю!
Воно ж одно залишилось від мене”.
“Ні, я жива, я вічно буду жити:
Я маю в серці те, що не вмирає”.
“Ну, як – таки, щоб воля – та пропала?”
Мовою персонажів “Лісової пісні”


Слайд #22
Сценічне життя “Лісової пісні”


Слайд #23
Світове визнання драматичних творів Лесі Українки засвідчує успіх їх сценічного життя не тільки в нашій країні, а й за кордоном.
“Невмирущість духовної краси”
(театральна географія)
Сцена з вистави “Лісова пісня” в Сухумському театрі (1973)
Сцена з вистави “Лісова пісня” в Московському театрі юного глядача (1977)
Сцена з вистави “Лісова пісня” в постановці театру “Divadlo na vinohredach” (1967-1968). (Чехословатчина)
Сцена з балету“Лісова пісня” М. Скорульського. Гастрольі в Японії
(1977)


Слайд #24
Йти назустріч бурям і зливам,
Буть одній – як велика рать,
Жить в нещасті життям щасливим,
Муку творчістю перемагать, -
Хвора дівчино, бідна Леся!
Де ще хворі такі були,
Щоб літали у піднебесся,
Що його не сягнуть і орли!
Справді бідна і справді хвора, -
А душа – немов океан,
Де камінна душа Командора
І принадливий Дон Жуан,
Де в віки і простори мандри,
Де Вкраїна – Еллада і Рим,
Де пророча журба Кассандри,
Як священний дзвеніла грім.
Де слова обертались у крицю,
В кров живу, друкований знак,
Де підносив з мечем правицю
Вождь рабів – безсмертний Спартак.
Вся ти – трепет, вогонь, ідея
Вся ти – вірна, єдина струна,
І хто знає співця Антея –
Той тебе у ньому пізна!
Ти себе Українкою звала,
І чи краще знайти ім'я
Тій, що радістю в муках сіяла,
Як вітчизна велика твоя!

М. Рильський, 1963
Леся Українка


Слайд #25
Наталія Луців
Олександра Приставська
Про невмирущість духовної краси
у драматургії Лесі Українки розповіли:
вчителі української мови та літератури
Львівської спеціалізованої школи №69