Презентація "Микола Хвильовий"

-1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Микола Хвильовий"
Слайд #1
Микола Хвильовий
Біографія та творчість
Невже я зайвий чоловік тому,
що люблю безумно Україну?
(М. Хвильовий)


Слайд #2
«Безперечно, я такий. Я розтріпаний. А розтріпаність тому, що надто вражливий»
Псевдонім: Микола Хвильовий
Справжнє ім’я: Микола Григорович Фітільов
Дата і місце народження: 13 грудня 1893 року, м. Тростянець
Види діяльності: літератор, публіцист, громадський діяч
Напрямок літературної творчості: «романтичний вітаїзм»
Ідеологічне мистецьке спрямування: культурна інтелектуальна Європа
Роки творчості: 1921–1933
Сімейний стан: двічі одружений
Смерть: 13 травня 1933 року у Харкові покінчив життя самогубством
Характеристика: романтик за світосприйняттям, фанатик ідей, вірний друг


Слайд #3
Біографія Миколи Хвильового
Дата
Подія
13 грудня 1893р.
В селі Тростянці (тепер Сумщина) в сім’ї вчителів народився Микола Григорович Фітільов.
1916р.
Фронти першої світової війни, член дивізійної ради солдатських депутатів.
1917р.
Член компартії України, активна участь у громадянській війні в лавах Червоної армії.
1919р.
У Харкові, вийшло друком три збірки поезій, 1921р. до літератури, української культури і державотворчих змагань увійшов як Микола Хвильовий.
1923р.
збірка прозових творів "Сині етюди" ("Редактор Карк", "Кіт у чоботях", "Болонський Яр", "Легенда", "Свиня", "Чумаківська комуна").


Слайд #4
1924р.
Збірка оповідань "Осінь" ("Елегія", "Я (Романтика)", "Силуети", "На глухім шляху" та ін.), повість "Санаторна зона". Ці публікації і громадянська активність зробили Хвильового центральною постаттю в літературному процесі 20х років.
20 листопада 1925р.
Разом з однодумцями створює літературну організацію ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури); літературна діскусія 1925-1927рр., яка від питання про якість літературних творів, порушеного Хвильовим, швидко перейшла на ідеологічні засади і принципи розвитку української культури: "Ми визнаємо українське відродження за необхідний і неминучий етап". Микола Хвильовий.
1927р.
Роман "Вальдшнепи", ІІІ частина якого знищена урядовими органами.
1933р.
Поїздка по селах, де на власні очі бачить голодомор як найбільш переконливий "аргумент" сталінського виховання українців.


Слайд #5
Травень 1933р.
Арешт Михайла Ялового, друга й однодумця, колишнього президента ВАПЛІТЕ.
13 травня 1933р.
Зібравши друзів, Микола Хвильовий застрелився. Так закінчила свої рахунки з життям людина, яка тричі була під розстрілом.


Слайд #6
Передсмертна записка:
Арешт ЯЛОВОГО - це розстріл
цілої генерації… За що?
За те, що ми були найщирішими
комуністами? Нічого не розумію.
За генерацію Ялового відповідаю
перш за все я, Микола Хвильовий.
"Отже", як говорить Семенко…
ясно.
Сьогодні прекрасний сонячний день.
Як я люблю життя - ви й не
уявляєте. Сьогодні 13. Пам'ятає,
як я був закоханий у це число?
Страшенно боляче.
Хай живе комунізм.
Хай живе соціалістичне будівництво.
Хай живе комуністична партія.


Слайд #7
Мабуть жодна література не мала такого запеклого ворога. Кількість разів мінялись портрети вождів, сталінські холоди змінились хрущовською відлигою і важким застоєм, а ворог української літератури і всього українського народу лишався один - Микола Хвильовий.
У житі ми ніколи не бачили ні творів Миколи Хвильового, ні його портретів, ні його життєпису, ні гасел, проголошуваних ним. Лише читали підручники, монографії, енциклопедичні статті - й мусили приймати все на віру. І.Білецький зазначив в журналі "Червоний шлях": "Микола Хвильовий - основоположник української радянської літератури і української прози."
Він нічого не боявся, нічого не цурався. Визнавав помилки, бо помилявся. Мав загонисту, шалену і неймовірно чесну душу.
Йому присвятили вірші В.Сосюра, М.Рильський, В. Стефаник - новелу "Мережа".
Через два місяці після похорону його могилу зруйнували і тільки недавно знайшли.
Оцінки та характеристики творчості Миколи Хвильового


Слайд #8
"…Він свято вірив у можливість рідкісного шлюбу, у можливість неймовірного єднання. Він вірив, що вільна, незалежна суверенна держава Україна, яку він виборював усією суттю, усім життям, може бути пошлюблена з червоним, справжнім, непідробним, справді ленінським комунізмом".
Іван Драч.


Слайд #9
Творча спадщина
Перші збірки оповідань:
“ Сині етюди “ (1923)
“ Осінь ” (1924)
Центральні твори:
“ Синій листопад “,
“ Арабески “,
“ Дорога й ластівка “,
“ Кіт у чоботях “,
“ Солонський Яр “,
“ Легенда “,
“ Я (Романтика) “


Слайд #10
1924 – повість “ Санаторійна зона “
1926 – роман “ Вальдшнепи “
1927 – оповідання “ Мати “
1928 – “ Сентиментальна історія “
1929 – повість “Іван Іванович”


Слайд #11
Новела “Я (Романтика) “
У новелі “ Я (Романтика) “ (надрукована в 1924 р.) постає проблема гуманності й фанатичної відданості революції, розкривається суперечність між одвічним ідеалом любові й беззастережним служінням абстрактній ідеї, розвінчується романтика більшовицької революції. Твір торкається теми роздвоєності людської особистості ( “ Я – чекіст, але і людина ” ).
Ідея твору : вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним “ Я “, ціною злочину його не побудувати.
Малюнок Андрія Клена
«Я йшов у нікуди»


Слайд #12
від зміни звуків: то звичні шуми вітру й трави в степу й щоденний, буденний гудок на цегельні, то звуки, що поступово наростають і стають драматичними: військовий телефон, канонада, гуркіт тачанок, постріли гвинтівок й маузера головного героя, сигнали тривоги, що їх подає броньовик на оборонній позиції. Врешті-решт, у фіналі, коли настає ніч розстрілу останньої групи заручників й відступу, немовби налітає шквал - вогняного світла, вибухів і громів, розірваних почуттів і спогадів.
"Я. Романтика" має присвяту іншому творові - імпресіоністській новелі Михайла Коцюбинського "Цвіт яблуні". Й у творі Миколи Хвильового теж є сильний імресіоністський первень - створений ним світ постійно міняється від зміни освітлення, дня і ночі, від грози, що насувається, і від тьмяного сонячного світла в пеленах пилу останнього описаного в новелі дня; світ також міняється


Слайд #13
Найважливіші стильові ознаки новели М.Хвильового
розповідь від першої особи;
драматизм;
внутрішні монологи героя;
відсутність безпосередньої авторської оцінки;
лаконізм;
виразні художні деталі;
глибокий психологізм;
відмова від традиційного описового реалізму;
часові зміщення;
символічність образів, деталей (наприклад, безіменність персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює людську індивідуальність; годинник – пересторога Бога, що життя – короткотривале);
історичні алюзії, асоціації з метою поставити революцію у контекст визначних подій світової історії.


Слайд #14
Цитати:
ТВОРЧІСТЬ: «“ Митцем взагалі” може бути тільки виключно яскрава індивідуальність, яка має не тільки чималий життєвий досвід, але й, в силу деяких фрейдівських передумов, зрегулювала свою творчу діяльність по призначеній їй сліпою природою путі»
СУМНІВ: «То я буваю до нахабства самонадіяним і мрію розвернути велетенські полотна, то раптом настрій до того падає, що не вірю собі в свої письменницькі здібності взагалі…»
РОБОТА: «Сьогодні ясний морозний день і чомусь небо таке глибоке й прекрасне, що… що… Ну, словом, я почуваю себе юнаком, і мені так хочеться написати якусь поему. Але поеми я не напишу, бо зараз мушу йти на роботу і “ крити” когось “ матом”»
ІРОНІЯ: «… Мені вже 32, а я такий нерівний, і мало не Сосюра. Словом, мені зараз такий настрій, що тільки й говорити про весняний вечір в молодняку, про далекі згадки, про вальдшнепів, про вечірню тишу над ставком… Словом, на мене вплинуло пиво “ Нової Баварії”»
УКРАЇНСТВО: «… Від Котляревського, Гулака, Метлинського, через “ братчиків” до нашого часу включно українська інтелігенція, за винятком кількох протестантів та бунтарів, страждала й страждає на позадництво»
ЖИТТЯ: «Практика — річ велика. Це життьова пошліть, але й життьова мудрість. Треба жити»
СМЕРТЬ: «Чого одну людину шкода, а до тисячі мертвих байдуже? Почуття колективізму нема — це не з “ азбуки комунізму”, повірте!»
САМОГУБСТВО: «Словом, достоєвщина, патологія, але застрелитися я ніяк не можу. Два рази ходив у поле, але обидва рази повернувся живим і невредимим: очевидно, боягуз я великий, нікчема»