Презентація "Андрія Малишка"

+2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Андрія Малишка"
Слайд #1
Життя та творчість
Андрія Малишка
Підготував:учень 10 класуЛСШ № 69Ферій Петро


Слайд #2
Біографічні дані:
Народився 2 (14 листопада) в Обухові (нині місто Київської області) в сім'ї шевця. Закінчив семирічку в рідному селі, вчився в медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі.


Слайд #3
Солдат…
В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі. В 1934—1935 роках служив у Червоній армії.
Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах «Красная Армия», «За честь Батьківщини», і в партизанській газеті «За Радянську Україну».


Слайд #4
Редактор…
Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1944—1947).


Слайд #5
Політик…
Депутат Верховної Ради УРСР 3-го та 4-го скликань. Був членом ВКП (б) (від 1943 року).


Слайд #6
Поет…
Упродовж 1935—1940 років видав збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Листи червоноармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі — 1940). У цей же період написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила».


Слайд #7
Останнім твором поета, написаним у лікарні за вісім днів до його смерті, була славнозвісна "Стежина" ("Чому, сказати, й сам не знаю..."), в якій він роздумує над людським життям...


Слайд #8
Пісняр…
У збірці «Що записано мною» (1956) містяться тексти відомих пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»; у збірці «Серце моєї матері» (1959) — «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі»; у збірці «Полудень віку» (1960) — «Вчителька» тощо.


Слайд #9
Відомі пісні
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
“ПІСНЯ ПРО РУШНИК”


Слайд #10
Білі каштани, світлі вогні,
Де б не бував я - любі мені.
Київські ночі, зустрічі в саду -
В серці, куди не піду.
Гори високі, синь Дніпрова,
Молодість наша вічно жива.
Київські ночі, зустрічі в саду -
В серці, куди не піду.
Ми покохались там, де дуби,
В київськім небі два голуби.
Кружать, здіймають крилонька свої,
Наче ми в парі, в сім'ї.
Так воно стане, так воно є,
Білі каштани - щастя моє.
Київські ночі, зустрічі в саду -
В серці, куди не піду.
“Білі каштани”


Слайд #11
Ми підем, де трави похилі,
Де зорі в ясній далині,
І карії очі, і рученьки білі
Ночами насняться мені.
За річкою, за голубою
Дві чайки у хмари зліта.
В краю подніпровськім ми стрілись з тобою,
Веселко моя золота.
Над полем зарошені віти
Дубове верхів'я звело.
З тобою у парі ми будем любити
Все те, що на серце лягло.
І стеляться обрії милі,
І вечір в осіннім вогні,
І карії очі, і рученьки білі
Ночами насняться мені.
“Ми підем, де трави похилі”
Де в гаю сія, роси й течія
Ходить садом вечоровим
Молодість моя,
Оглядає світ, обриває цвіт,
Подає своїй любові
Вiсточку "Привіт".
Чи й тепер вона жде мене одна?
Чи заплетена перлами сиза далина?
Вірю прийде знов у красі обнов,
Не розстане, не зів'яне
Вірная любов.
“Зоре вечорова”


Слайд #12
Нагороди!
1947 — Сталінська премія за збірку «Лірика» та поему «Прометей».
1951 — Сталінська премія за збірку «За синім морем».
1964 — Шевченківська премія за збірку «Далекі орбіти».
1969 — Державна премія СРСР за збірку «Дорога під яворами».
Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», а також медалями


Слайд #13
Пам'ять…
На могилі Андрія Малишка, на Байковому кладовищі у 1973 році було встановлено надгробний пам'ятник з мармуру, роботи скульптора Галини Кальченко.
Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.


Слайд #14
Пам'ятник Малишку біля його школи.
На фасаді будинку Роліту, де мешкав поет, в 1973 році встановлено бронзову меморіальну дошку (скульптор І. В. Макогон).


Слайд #15
У 1991 році в Обухові в будинку, де народився поет, відкрито музей.
31 жовтня 2003 року Національний банк України випустив в обіг 2-гривневу пам'ятну монету присвячену Андрію Малишку.


Слайд #16
Ім'ям Андрія Малишка в 1971 році названо вулицю в Дніпровському районі Києва. Також є вулиці в Богуславі, Борисполі, Горлівці, Донецьку, Ковелі, Коломиї, Коростені, Луганську, Обухові, Смілі, Тернопілі.
Про А. Малишка у 1983 році на кіностудії «Укртелефільм» знято документальний фільм «Андрій Малишко» (оператори — П. Щириця, Т. Щепанкевич).


Слайд #17
Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,
Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла...
Андрій Малишко