Презентація "Василь Олександрович Сухомлинський"

-2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Василь Олександрович Сухомлинський"
Слайд #1
Василь Олександрович Сухомлинський
Рідна мова — то безцінне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. У рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу. Слово рідної мови — могутній засіб передачі від покоління до покоління історичного, культурного, морального, естетичного, побутового досвіду народу. Рідне слово — то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село і місто, про весь свій край.


Слайд #2
Сухомлинський Василь Олександрович (1918-1970)
 Педагог, публіцист, письменник. Закінчив Полтавський педагогічний інститут (1939). 1935 р. розпочав педагогічну діяльність. Працював учителем у Василівській школі Онуфріївського району, учителем і завучем в Онуфріївській середній школі. Багаторічний (1947—1970) директор Павлиської середньої школи. Кандидат педагогічних наук (з 1955), автор багатьох книг, брошур і статей, художніх творів для дітей. Розробляв питання теорії і методики виховання у шкільному колективі та родині, всебічного розвитку особистості учнів, педагогічної майстерності.


Слайд #3
Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року у селі Василівка Кіровоградського району в незаможній сім’ї. Батько працював столярем і теслярем, майстрував колеса і музичні інструменти. Мама, Оксана Юдівна, працювала у колгоспі, а зимовими вечорами сиділа над своїм шитвом і розказувала дітям казки. У цій родині, крім Василя, було ще троє дітей – Іван, Сергій і Меланія. Розповідають, батьки ніколи не карали дітей. Може, тому усі вони вибрали професію педагога.


Слайд #4
Василь ріс жвавим і допитливим. Змалку любив малювати. Але зошити, фарби і пензлі можна було придбати тільки за лікарські рослини. Та бажання малювати було таке сильне, що хлопець цілими днями пропадав у лісі. За склянку насіння акації одержував два зошити. Одного разу Василь із товаришами пішки пройшли 45 кілометрів, аби купити фарби. 


Слайд #5
Під час Другої світової війни був на фронті. Двічі пережив поранення. Особливо постраждала рука. Хірурги боялися, що її доведеться ампутувати. Перед операцією повідомили про це Василя Олександровича. “ Ой ні, руку будь що треба залишити!” “ Навіщо тобі рука? Ти що, артист?” – запитав старенький хірург. “ Ні, я вчитель ”. Операція була складною, хірурги зробили усе можливе. Рука залишилася, але після операції стала на шість сантиметрів коротшою. Важким було й поранення в груди, але вчитель все одно повернувся до школи.


Слайд #6
32 роки Василь Сухомлинський вів педагогічний щоденник, у якому записував свої спостереження за поведінкою учнів. А потім ці розповіді виливалися на папір і ставали книгами. Для молодших школярів він написав майже 1500 художніх мініатюр-казок, оповідань, легенд, притч, новел. 


Слайд #7
В. А. Сухомлинський — автор 48 монографії і брошури, більше 600 статей, 1500 оповідань і казок. Твори В. Сухомлинського видані 59-а мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн. примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 32 мови світу і витримала 55 видань


Слайд #8
Афоризми Василя Сухомлинського
Не вимагай від рідних неможливого.
Я домагався, щоб у кожної дитини в серці найрадіснішим, найдорожчим, найсвятішим були мати, батько, брати, сестри, друзі.
Залізо іржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода цвіте, а на холоді вкривається кригою, розум же людини, не знаходячи собі застосування, хиріє.
Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе.
Праця – це одне з найчистіших і найшляхетніших джерел емоційного стану, радості діяння, творення. Думка, що народжена, збуджена, витончена в праці, стає радісною, оптимістичною.
Мова - духовне багатство народу. 
Не вимагай від рідних неможливого.
Я домагався, щоб у кожної дитини в серці найрадіснішим, найдорожчим, найсвятішим були мати, батько, брати, сестри, друзі.
Залізо іржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода цвіте, а на холоді вкривається кригою, розум же людини, не знаходячи собі застосування, хиріє.
Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе.
Праця – це одне з найчистіших і найшляхетніших джерел емоційного стану, радості діяння, творення. Думка, що народжена, збуджена, витончена в праці, стає радісною, оптимістичною.


Слайд #9
За свою педагогічну працю Сухомлинський був нагороджений: - двома орденами Леніна; - багатьма медалями Союзу РСР;з 1958 року Сухомлинський — член-кореспондент Академії Педагогічних Наук РРФСР, а з1968 р. СРСР;- з 1958 р. Заслужений вчитель УРСР; в 1968 році йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.


Слайд #10
В. О. СУХОМЛИНСЬКОМУ…Поховали його. Поховали його. Похова…Ще й землі намели, мов прибили довічну печать.Скрушно горблять поставу тепер мовчазні дерева.Не мовчать дерева. Не мовчать. Безголосно кричать,Він упав горілиць, мов косою підрубаний злак.На губах схолоднілих запеклася осмута німа.Самотинна пора в Павлиші. Як же сталося так –Був такий чоловік, отакий чоловік! І нема?... В. О. Базилевський
2 вересня 1970 року – В. О. Сухомлинський помер.