Презентація на тему «Облога Буші»
Михайло Старицький
Історична повість про часи Хмельниччини
1891
Поет
Перекладач
Прозаїк
Драматург
,, Батько українського театру” (І.Франко)
Актор
Режисер
Зачинатель жанру історично-пригодницьких романів в Україні
Навесні 1654р. війська Богуна мали поєднатися з військами Хмельницького для спільного походу на Польщу.
На шляху поляків була фортеця ,,Орлине гніздо” з містом Буша.
Я.Мадеєвський. Іван Богун.
Літографія. 1884 р
Козаки під проводом сотника Завістного та його дочки Орисі захищають фортецю від чисельно переважаючих поляків.
Михайло Завістний , сотник, високий, широкоплечий, з сивими довгими вусами, з шрамом на лівому виску. Він подібен до могучого дуба.
,, Боронитися нам більше несила, так не давайтеся, братці, живцем у руки, а краще рубайте, братці, один одного”.
,, Куля добре влучила і заспокоїла сотникову турботу на віки вічні”.
,,Гей, погуляймо, хлопці!- скрикнув Шрам, і все, що зосталося живого, роз'ятрене сказом одчайдушної оборони, кинулось потужною хвилею на ворога”.
,,І криклива пишнота, і вираз обличчя, що довчасно злиняло на розпусних ночах, і хітливі безсоромні очі, і млява, знесилена постава - нагадували швидше фігуру знудженої повії, ніж мужнього ватага Посполитої Речі”.
Одягнений в звичайну бойову одіж.
Обличчя повне достойності й поваги.
В очах, синіх, великих, світиться розум.
Одягнений в сталеві шеляги.
Від його загартованого в боях обличчя віє холодом зимовим.
В зеленистих очах яскріє сваволя і лютість.
Одягнений в звичайну бойову одіж.
Обличчя повне достойності й поваги.
В очах, синіх, великих, світиться розум.
Одягнений в сталеві шеляги.
Від його загартованого в боях обличчя віє холодом зимовим.
В зеленистих очах яскріє сваволя і лютість.
Її струнка постава здавалась легесенькою, прозорою. Риси обличчя елегантні й шляхетні. Карі очі палають вогнем.
,, Так, постраждати за віру, за правду, за своїх друзів , - дума вона , - непомірна втіха”.
,, Та це ж не святого мученика очі, а очі її коханка, властителя радісних мрій, очі вродливого юнака Антося Корецького”.
,,Я нащадок вельможного роду Корецьких, котрі стояли близько трону і володіли незліченними багатствами.”
,,Я з роду католик.”
,,Я став козаком. Я загартувався в їхньому безмежному завзятті, я неабияким став і між запорожців.”
,,Сестро моя, життя моє і весь світе мій, Орисю! Чом доля не дала мені вмерти від твоєї руки?”
З церкви було чутно журливі пісні. Покидаючи цей світ, усі спокійно дожидали смерті й велебно співали…
Буша укупі з святкуючими звитягу ляхами злинула в повітря.
Полинули вони туди, де нема сліз, ні ридання, ні тяжкої журби, де панує лишень одна свята любов…
Імена: Шрам, Мастигуба, Рубайголова, Горілкодуй, Гонивітер, Спотикач, Шибайголова, Жидолуп, Лобур, Вернидуб, Разсадилоб, Безвухий
Зброя: баби-цокотухи, галушки, гармашня, келепи, горох, жінки,
Віз - мажа
Повість наснажена могутнім пафосом справжнього народного патріотизму, любові до своєї вітчизни: усі знають, що йдуть на вірну загибель, але ніхто не вагається, бо треба допомогти з'єднатися силам Хмельницького і Богуна.
Звертаючись до складних і драматичних періодів історії українського народу, Михайло Старицький виявив віру в краще майбутнє України.