Презентація "Наслідки Першої світової війни для Великої Британії"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Наслідки Першої світової війни для Великої Британії"
Слайд #1
Презентація
Ліцеїстки гр.ФМ-31
ТЛ НТУУ «КПІ»
Тарасенко Ольги
Наслідки Першої світової війни для Великої Британії


Слайд #2
 1. Становище країни після Першої світової війни


Слайд #3
Промислове виробництво скоротилося на 20%, видобуток вугілля – на 21%. Велика Британія втратила майже 1/3 національного багатства, близько 40% торговельного флоту.
Завмерло житлове будівництво, посилилася залежність від постачання сировини і продуктів харчування, експорт готової продукції скоротився вдвічі. Британська імперія втрачала колишню могутність: домініони домоглися більшої самостійності.


Слайд #4
Фінансовий тягар військових витрат уряд намагався перекласти на платників податків: за роки війни податки зросли в шість разів. Але цього було явно недостатньо. Фінансові потреби покривалися з внутрішніх і зовнішніх військових позик.Це призвело до величезного зростання державного боргу. З кредитора американських банкірів Велика Британія перетворилася на їхнього боржника.
Фото: Будинок англійського банку


Слайд #5
2. Внутрішня політика кабінету Д. Ллойд-Джорджа та консервативних урядів


Слайд #6
Політичні партії Великої Британії
Консервативна партія була прихильною до непорушності приватної власності, свободи підприємництва, парламентаризму в поєднанні з монархічними традиціями. Ліберальна партія, що переживала занепад, проповідувала демократичні свободи, поєднання інтересів власників і держави.


Слайд #7
Новою силою в політичному житті Великої Британії стала лейбористська партія, метою якої було демократизація політичного ладу, розширення соціального законодавства, перевага державної та суспільної власності над особистою, широкі соціальні реформи.


Слайд #8
За підсумками виборів, було сформовано коаліційний уряд із консерваторів і лібералів, очолюваний Девідом Ллойд-Джорджем.
Лейтмотивом діяльності уряду Ллойд-Джорджа було гасло: «Розбудити Велику Британію! через стимулювання приватної підприємницької ініціативи, демонтаж системи державного регулювання, демобілізацію армії, реконверсію – перехід промисловості на мирні рейки.»


Слайд #9
У лютому 1918 р. у країні було проведено чергову реформу виборчого права. Кількість виборців зросла з 8 млн. до 21 млн. осіб, уперше виборчі права набули жінки віком понад 30 років.
Після виборів було прийнято програми допомоги безробітним та будівництва дешевих жител для малозабезпечених. У 1918 р. запроваджено 8-річну, а 1921 р. – 9-річну безкоштовну обов’язкову освіту.


Слайд #10
Уряд Д. Ллойд-Джорджа зважився на рішучий крок, надавши 1921 р. статус домініону своїй найдавнішій колонії – Ірландії.
Фото: на вулицях Дубліна (Північна Ірландія) велися жорстокі бої. 1921 р.


Слайд #11
Одначе шість графств Північної Ірландії з переважно протестантським населенням залишилось у складі Великої Британії.
Карта «Ірландія»


Слайд #12
3. Внутрішня політика консервативних і лейбористських урядів у 20–30-х рр.


Слайд #13
Уряд Р. Макдональда збільшив розміри допомоги безробітним і пенсії старим, зменшив мито на деякі товари, поліпшив систему страхування з безробіття, збільшив видатки держави на житлове будівництво.
23 січня 1924 р. Рамсей Макдональд оголосив склад першого в історії Великої Британії лейбористського уряду, оскільки консерватори і ліберали не змогли домовитися про створення коаліційного уряду.


Слайд #14
Одначе лейбористи не дотримали передвиборних обіцянок націоналізувати шахти й залізниці, запровадити податок на капітал. Під час трудових конфліктів вони зазвичай підтримували підприємців, домагаючись припинення страйків.


Слайд #15
Дуже скоро прихильність англійського суспільства до нового уряду поступилася місцем розчаруванням його політикою і консерватори 1924 р. сформували однопартійний уряд. За урядування консерваторів виник гострий конфлікт у вугільній промисловості.
Фото: демонстрація на Даунінг-стрит


Слайд #16
Влітку 1925 р. власники шахт оголосили про зменшення заробітної платні та скорочення робочого дня. Федерація гірників відповіла відмовою. Уряд зобов’язався сплачувати власникам шахт субсидії протягом дев’яти місяців для підтримання рівня заробітків.
4 травня 1926 р. Генеральна рада Британського конгресу тред-юніонів оголосила загальний страйк. Страйкувало понад 40% всього населення країни. Страйк набув широкого міжнародного резонансу.
Фото: страйкуючі на підтримку шахтарів. 1926 р


Слайд #17
12 травня керівництво Генеральної ради оголосило про припинення загального страйку.
Фото: «Британський робітник» – офіційний бюлетень Генеральной ради конгресу тред-юніонів. 1926 р.


Слайд #18
Проти активних учасників страйку було застосовано репресії. І лише у грудні 1926 р. шахтарі повернулися до роботи. Заробітну платню гірників було зменшено, а робочий день подовжено.
Фото: Броньовики на вулицях Лондона


Слайд #19
За таких обставин на виборах 1929 р. в умовах кризи, що почалася, перемогу здобули лейбористи, сформувавши Другий лейбористський уряд на чолі з Р. Макдональдом.


Слайд #20
Світова економічна криза далася взнаки у Великій Британії на початку 1930 р. Найбільш критичний момент в економіці настав навесні 1932 р., коли виробництво впало на 23% від рівня 1929 р., особливо постраждали давні, базові галузі: металургія, вугільна промисловість, суднобудування. Виплавлення чавуну і сталі скоротилося вдвічі, продукція суднобудування зменшилася у 12 разів.
Дрібні фермери та орендарі розорялися, бо сільськогосподарська продукція впала в ціні у середньому на 1/3. У 1932 р. кожний четвертий робітник залишився без роботи, з них майже половина металургів, понад 1/3 шахтарів.


Слайд #21
Криза в країні різко загострила соціальну напруженість. Виникали нові страйки, «голодні походи». Уряд не контролював економічну ситуацію, у кабінеті міністрів стався розкол стосовно шляхів виходу з кризи, який і призвів 1931 р. до відставки уряду.
Фото: робітники вийшли з маршем протесту із Джарроу на Північному Сході Англії в Лондон, протестуючи проти закриття верфей


Слайд #22
У 1931 р. Макдональд сформував «національний» уряд із лейбористів, консерваторів і лібералів. Головною метою «національного» уряду були пошуки способів виходу з кризи.
Головною метою «національного» уряду були пошуки способів виходу з кризи:
— на 10% скорочено допомогу з безробіття;
— зменшена платня держслужбовцям;
— скасовано золотий стандарт фунта стерлінга (1931р.) – девальвація;
— впроваджено мито в розмірі не менше 10% на всі товари, що завозились.
Вжиті заходи дали змогу 1934 р. вийти з тяжкої економічної кризи.
Фото: Агітаційний плакат національного уряду


Слайд #23
На початку 1934 р. у країні дещо зросло виробництво в автомобільній, авіаційній, електротехнічній та хімічній галузях. Запровадження державного протекціонізму переорієнтувало капіталовкладення у внутрішній ринок.
Фото: На військовому заводі у Великій Британії


Слайд #24
Основний потік інвестицій спрямовувався на житлове і автошляхове будівництво, а з середини 30-х рр. – також у військове виробництво.До початку Другої світової війни економіка Великої Британії досягла докризового рівня.
Фото: Дешеве житло у Лондоні


Слайд #25
В основі швидкого піднесення кінця 30-х рр. було збільшення капіталовкладень у промисловість, державне регулювання, прискорене розширення військового виробництва завдяки збільшенню військових витрат.
Фото: Британський винищувач «Cпітфайр» VB


Слайд #26
На виборах 1935 р. перемогли консерватори з великою перевагою; вони здобули 387 депутатських місць у палаті громад і сформували однопартійний уряд на чолі з С. Болдуїном, якого 1937 р. заступив Н. Чемберлен.
Фото: С.Болдуїн та У.Черчилль


Слайд #27
Болдуїн пішов у відставку на знак протесту проти дій короля Едуарда VIII, який заявив, що коронуватиметься лише після того, як візьме шлюб з двічі розлученою американкою Уолліс Сімпсон не аристократичного походження. Щоб уникнути конституційної кризи король зрікся престолу, віддавши перевагу коханій жінці.
Фото: Король Едуард VIII


Слайд #28
Зі сходженням на престол законослухняного Георга VI кризу монархії було подолано, але розкол в урядових колах зберігся. Прем’єр-міністром став Н. Чемберлен.
Фото: Коронація Георга VІ
Фото: прем’єр-міністр Н. Чемберлен


Слайд #29
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!