Презентація "Блокада Ленінграда"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Блокада Ленінграда"
Слайд #1
Блокада Ленінграда
Блокада Ленінграда - військова блокада німецькими, фінськими та іспанськими військами за участю добровольців з Північної Африки, Європи та військово-морських сил Італії під час Другої Світової війни міста Ленінград (нині Санкт-Петербург). Тривала з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944.
Блокадне кільце було прорвано 18 січня 1943 - 872 дня.


Слайд #2
Ситуація на фронті 21 вересня 1941 року


Слайд #3
На початок блокади в місті не було достатніх за обсягом запасів продовольства і палива. Єдиним шляхом звязку з Ленінградом залишалося Ладозьке озеро.
Пропускна здатність цієї транспортної артерії не відповідала потребам міста. В результаті почався в масовий голод, посилений особливо суворою першою блокадною зимою, проблемами з опаленням і транспортом, призвели до сотень тисяч смертей серед жителів.


Слайд #4
8 вересня солдати групи «Північ» захопили місто Шліссельбург. З цього дня почалися 872 днів блокади міста.У цей же день німецькі війська несподівано швидко опинилися в передмістях. Німецькі мотоциклісти навіть зупинили трамвай на південній околиці міста. При цьому радянському верховному командуванню інформацію про замикання кільця оточення не доповідали, сподіваючись на прорив. А 13 вересня Ленінградська правда писала:
«Утверждение немцев, что им удалось перерезать все железные дороги, связывающие Ленинград с Советским Союзом, является обычным для немецкого командования преувеличением».
Це замовчування коштувало життя сотням тисяч городян, оскільки рішення про підвезення продовольства було ухвалене надто пізно.


Слайд #5
Бої під Ленінградом не припинилися, але змінився їхній характер. Німецькі війська приступили до руйнування міста масованими артилерійськими обстрілами і бомбардуваннями. Особливо сильними були бомбові та артилерійські удари в жовтні - листопаді 1941 року. Німці скинули на Ленінград кілька тисяч запальних бомб з метою викликати масові пожежі


Слайд #6


Слайд #7


Слайд #8


Слайд #9


Слайд #10


Слайд #11
У колгоспах і радгоспах блокадного кільця збирали все, що могло знадобитися в їжу. Проте всі ці заходи не могли врятувати від голоду. 20 листопада - в п'ятий раз населенню і втретє військам - довелося скоротити норми видачі хліба. Воїни на передовій стали отримувати 500 грамів на добу; робітники - 250 грамів; службовці, утриманці і воїни, що не знаходяться на передовій, - 125 грамів. І крім хліба, майже нічого. У блокованому Ленінграді розпочався голод.


Слайд #12


Слайд #13
Кількість жертв голоду стрімко зростала - щодня в Ленінграді помирало більше 4000 чоловік, що в сто разів перевищувало показники смертності в мирний час. Були дні, коли вмирало 6-7 тисяч осіб. Тільки в грудні померло 52881 чоловік, втрати ж за січень-лютий - 199 187 осіб.Чоловіча смертність істотно перевищувала жіночу - на кожні 100 смертей припадало в середньому 63 чоловіки і 37 жінок. До кінця війни жінки складали основну частину міського населення.
У лютому 1942 року за канібалізм засуджено понад 600 осіб, у березні - більше тисячі.


Слайд #14
Е. А. Скрябина, пятница, 7 ноября 1941 год
Смерть хозяйничает в городе. Люди умирают и умирают. Сегодня, когда я проходила по улице, передо мной шёл человек. Он еле передвигал ноги. Обгоняя его, я невольно обратила внимание на жуткое синее лицо. Подумала про себя: наверное, скоро умрёт. Тут действительно можно было сказать, что на лице человека лежала печать смерти. Через несколько шагов я обернулась, остановилась, следила за ним. Он опустился на тумбу, глаза закатились, потом он медленно стал сползать на землю. Когда я подошла к нему, он был уже мёртв. Люди от голода настолько ослабели, что не сопротивляются смерти. Умирают так, как будто засыпают. А окружающие полуживые люди не обращают на них никакого внимания. Смерть стала явлением, наблюдаемым на каждом шагу. К ней привыкли, появилось полное равнодушие: ведь не сегодня – завтра такая участь ожидает каждого. Когда утром выходишь из дому, натыкаешься на трупы, лежащие в подворотне, на улице. Трупы долго лежат, так как некому их убирать.


Слайд #15


Слайд #16


Слайд #17


Слайд #18


Слайд #19
Спроба прорива блокади.
Восени 1941 року , відразу після встановлення блокади , радянські війська зробили дві операції з метою відновлення сухопутного зв'язку Ленінграда з рештою країни . Наступ вывся в районі так званого « Синявинського - шлиссельбургского виступу » , ширина якого уздовж південного узбережжя Ладозького озера була всього 12 км.Радянська армія зазнала великих втрат , але так і не зуміла просунутися вперед. Основні бої велися на так званому «Невському п'ятачку » - вузькій смузі землі шириною в 500-800 метрів і довжиною близько 2,5-3,0 км. Весь п'ятачок прострілювався ворогом , і радянські війська які постійно намагалися розширити цей плацдарм , несли важкі втрати . Однак здавати п'ятачок було ні в якому разі не можна - інакше довелося б форсувати повноводну Неву заново. Всього за 1941-1943 роки на «Невському п'ятачку » загинуло близько 50 000 радянських солдатів.


Слайд #20


Слайд #21


Слайд #22


Слайд #23
«Дорога життя» - назва льодової дороги через Ладогу зимами 1941-43
років, після досягнення товщини льоду, що допускає транспортування вантажів будь-якої ваги. Дорога життя фактично була єдиним засобом сполучення Ленінграда з Великою землею.


Слайд #24


Слайд #25


Слайд #26


Слайд #27


Слайд #28
Весной 1942 года, мне тогда было 16 лет, я только окончила школу шофёров, и, отправилась к Ленинграду работать на «полуторке». Как раз мой первый рейс лежал через Ладогу. Машины ломались одна за другой и продовольствие для города грузили в машины не просто «под завязку», а гораздо больше. Казалось, что машина вот-вот развалится! Проехала я ровно пол пути и я только успела услышать треск льда, как моя «полуторка» оказалась под водой. Меня спасли. Не помню как, но очнулась я уже на льду метрах в пятидесяти от того прорубя, куда провалилась машина. Я быстро стала замерзать. Меня на попутной машине повезли обратно. Кто-то накинул на меня то ли шинель, то ли что-то подобное, но это не помогало. Одежда на мне стала замерзать и перестала чувствовать кончики пальцев. Проезжая я увидела ещё две утонувших машины и людей, пытавшихся спасти груз.
В районе блокады я находилась ещё шесть месяцев. Самое страшное, что я видела это когда во время ледохода всплывали трупы людей и лошадей. Вода казалась чёрно-красной…


Слайд #29


Слайд #30


Слайд #31


Слайд #32


Слайд #33


Слайд #34
вплив холоду
Ще одним важливим чинником зростання смертності став холод. З настанням зими в місті практично скінчилися запаси палива: вироблення електроенергії становила всього 15% від довоєнного рівня. Припинилося централізоване опалення будинків, замерзли або були відключені водопровід і каналізація. Зупинилася робота практично на всіх фабриках і заводах (крім оборонних).


Слайд #35


Слайд #36


Слайд #37
1942 рік. Активізація обстрілу.
У квітні - травні німецьке командування в ході операції «Айсштосс» безуспішно спробувало знищити стоячі на Неві кораблі Балтійського флоту.До літа керівництво нацистської Німеччини прийняло рішення активізувати бойові дії на Ленінградському фронті, і в першу чергу, посилити артилерійські обстріли та бомбардування міста.Навколо Ленінграда були розгорнуті нові артилерійські батареї. Були, зокрема, розгорнуті надважкі знаряддя на залізничних платформах. Вони били снарядами на відстань до 28 км. Вага снарядів досягав 800-900 кг. Німці склали схему міста і намітили декілька тисяч найважливіших цілей, які обстрілювалися щодня.У цей час Ленінград перетворюється на потужний укріплений район. Було створено 110 великих вузлів оборони, обладналися багато тисяч кілометрів траншей і ходів.


Слайд #38


Слайд #39
1943 рік. Прорив блокади.Оперіція «іскра»


Слайд #40
12 січня, після артилерійської підготовки о 11 годині 67-а армія Ленінградського фронту і 2-а ударна армії Волховського фронту перейшли в наступ і просунулися на три кілометри назустріч ворогу зі сходу і заходу. Незважаючи на впертий опір противника, під кінець 13 січня відстань між арміями скоротилося до 5-6 кілометрів , а 14 січня - до двох кілометрів. Командування противника , прагнучи будь-що утримати червону армію, поспішно перекидало свої резерви , а також частини і підрозділи з інших ділянок фронту.
18 січня війська Ленінградського і Волховського фронтів з'єдналися в районі Робочих селищ № 1 і 5. У цей же день був звільнений Шліссельбург та очищено від противника все південне узбережжя Ладозького озера . Пробитий уздовж берега коридор шириною 8-11 кілометрів відновив сухопутний зв'язок Ленінграда з країною. За сімнадцять діб по березі були прокладені автомобільна і залізна (так звана «Дорога перемоги » ) дороги. Щоб виключити можливість повторного виходу противника до Ладозького озера війська перейшли до оборони. До моменту прориву блокади в місті залишалося близько 800 тисяч чоловік цивільного населення. Багато з цих людей протягом 1943 були евакуйовані в тил.


Слайд #41


Слайд #42


Слайд #43


Слайд #44


Слайд #45


Слайд #46


Слайд #47


Слайд #48


Слайд #49


Слайд #50


Слайд #51


Слайд #52
1944 рік. Повне звільнення Ленінграда Операція «Січневий грім»
14 січня війська Ленінградського, Волховського і 2-го Прибалтійського фронтів почали Ленінградської-Новгородську стратегічну наступальну операцію. Вже на 20-січня радянські війська домоглися значних успіхів: сполуки Ленінградського фронту розгромили Красносільське-Ропшинске угруповання противника, а частини Волховського фронту
визволили Новгород. Це дозволило 21 січня Л. А. Говорова і А. А. Жданову звернутися до І. В. Сталіну:     “У зв'язку з повним звільненням м. Ленінграда від ворожої блокади і від артилерійських обстрілів противника просимо дозволити:     1. Видати і опублікувати з цього приводу наказ військам фронту.     2. На честь здобутої перемоги справити в Ленінграді 27 січня з / г о 20.00 годині салют двадцятьма чотирма артилерійськими залпами з трьохсот двадцяти чотирьох гармат”.І. В. Сталін задовольнив прохання командування Ленінградського фронту і 27 січня в Ленінграді був проведений салют в ознаменування остаточного звільнення міста від блокади, яка тривала 872 дні.


Слайд #53


Слайд #54


Слайд #55


Слайд #56


Слайд #57
За даними на 1 січня 1941 року, в Ленінграді проживало трохи менше трьох мільйонів чоловік. Для міста був характерний більш високий, ніж зазвичай, відсоток непрацездатного населення, в тому числі дітей і старих. Його відрізняло і невигідне військово-стратегічне положення, пов'язане з близькістю до кордону і відірваністю від сировинних і паливних баз. У той же час міська медична та санітарна служба Ленінграда була однією з кращих в країні.Теоретично, у радянської сторони міг існувати варіант виведення військ і здачі Ленінграда ворогові без бою (використовуючи термінологію того часу, оголосити Ленінград «відкритим містом», як це сталося, наприклад, з Парижем). Однак якщо взяти до уваги плани Гітлера щодо майбутнього Ленінграда (або, точніше, відсутності у нього якого-небудь майбутнього взагалі), немає підстав стверджувати, що доля населення міста в разі капітуляції була б краще долі в реальних умовах блокади.


Слайд #58
підсумки блокади
За роки блокади загинуло, за різними даними, від 300 тисяч до 1,5 мільйона осіб.
Більшість померлих в блокаду жителів Ленінграда поховано на Піскаревському меморіальному кладовищі на Виборзькій стороні. Площа кладовища становить 26 га.
Наказом Верховного Головнокомандувача від 1 травня 1945 Ленінград разом зі Сталінградом, Севастополем і Одесою був названий містом-героєм за героїзм і мужність, проявлені жителями міста під час блокади.


Слайд #59
Дати
8 вересня 1941 - День початку Блокади18 січня 1943 - День прориву Блокади27 січня 1944 - День повного зняття Блокади