Презентація "Віленське перемир'я"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Віленське перемир'я"
Слайд #1
Віленське перемир'я


Слайд #2
Передумови підписання перемир’я
Причини укладення Віленського перемир’я 
Умови Віленського перемир’я
Наслідки підписання перемир'я


Слайд #3
Передумови підписання перемир’я
У1655 році Швеція перебувала на піку свого розквіту у Північній Європі. Прагнула перетворити Балтійське море в своє « внутрішнє озеро».А також оголосила війну Речі Посполитій. Шведське військо , рухаючись з півночі на південь , швидко взяло Варшаву, Краків (деякі дрібніші міста).
А російсько-козацькі війська , зайняли більшу частину Литви та українські володіння Корони , підходили до Любліна.
Вести війну на два фронти Польща вже не могла ,адже нависла реальна загроза розділу Польсько- Литовської держави між Швецією і Росією.
Король Ян II Казимир (ч-з посередництво імп. Фердинанда III) звернувся до царя Олексія Михайловича з пропозицією перемир'я і початку переговорів про укладення миру і установлення нових кордонів.


Слайд #4
Передумови підписання перемир’я
Переговори у Вільно тривали протягом серпня-жовтня 1656 року. Проте українську делегацію(на вимогу польської сторони) не було допущено до участі в обговоренні умов, а пропозиції котрі висунув Богдан Хмельницький – навіть не розглядали. Відсилаючи прислане Хмельницьким у жовтні 1656 посольство на чолі з Романом Гапоненко , московські переговірники нічого не повідомили гетьману про хід ведення переговорів . В результаті гетьманські посли , не маючи даних про результати переговорів від московської сторони , повірили дезінформації польських дипломатів про те , що Гетьманщина знову передається під владу Польщі , а в разі непокори козаків російські війська виступлять проти них спільно з польськими .
Великий гетьман литовський Януш Радзивілл уклав з Карлом Х Кейданський унію (визнав владу шведського короля над Великим Князівством Литовським) чим були зведені нанівець всі військові успіхи російсько-козацьких сил на землях Великого Князівства Литовського, а отже неминуче створювався конфлікт між Росією та Швецією , війська якої вже почали займати відвойовані в Литві міста.


Слайд #5
Причини укладення Віленського перемир’я 
Польща прагнула уникнути війни на два фронти-проти Московської держави та Швеції; хотіла укласти перемир’я для відновлення сил.
Росія ж, хотіла уникнути посилення Швеції, за рахунок польсько-литовських територій,бо тоді шведська армія дійшла б до російського кордону. Крім цього, вести війну на два фронти для Московської держави було обтяжливо.


Слайд #6
Умови Віленського перемир’я
Саме тому 24 жовтня 1656 року в м.Вільно між Річчю Посполитою та Московською державою було укладено Віленське перемир’я.
Обидві сторони зобов’язалися не розпочинати мирних переговорів зі Швецією та припинити воєнні дії на їх територіях.
Обговорювалося питання про встановлення державних кордонів і обрання Олексія Михайловича польським королем після смерті Яна II Казимира (але конкретного результату не було)
Територія Гетьманщини визначалася за умовами Білоцерківського договору в межах Київського воєводства. У разі обрання царя королем Речі Посполитої Гетьманщина залишалася у її складі.


Слайд #7
Наслідки підписання перемир'я
Відверте нехтування московською стороною інтересами Гетьманщини обурило гетьмана і старшину. В укладенні Віленського перемир’я вони вбачали порушення «Березневих статей» 1654 р.
Також Московсько-польський мир порушував Переяславську угоду,адже Москва ставала союзницею Польщі.
На Раді, скликаній у Чигирині козацькій Раді, всі присутні полковники, осавули, сотники присягли гетьману, що будуть спільно боротися за Україну: «присягали собі, а не чужим монархам».
Хмельницький активізував зусилля з укладення воєнно­політичного союзу зі Швецією та Трансільванією, спрямованого проти Речі Посполитої і Кримського ханства.


Слайд #8
Наслідки підписання перемир'я
У грудні 1656 р. в угорському місті Рандоті було підписано договір про союз між Швецією і Трансільванією. Розподіл території Речі Посполитої за його умовами передбачав перехід західноукраїнських земель до Трансільванії. Рандотський договір засвідчив, що трансільванський князь і шведський король, потребуючи допомоги Гетьманщини, водночас не хотіли б її зміцнення за рахунок приєднання Західної України. Сам Б. Хмельницький мав отримати титул «дідичного князя». Проте смерть гетьмана не дозволила реалізуватися цим планам.
У першій половині 1657 Хмельницький послав на допомогу шведам загін під командуванням Антона Ждановича . Пояснюючи своє рішення , Хмельницький повідомив Москві , що в лютому 1657 до нього приїжджав польський посланник , Станіслав Беньовський , з пропозицією перейти на бік короля і сказав, що статті віленської комісії ніколи не відбудуться. «Внаслідок таких хитрощів і неправд , пустили ми проти ляхів частину Війська Запорозького» , - писав Хмельницький . У червні 1657 Хмельницький так говорив російському послу про Раднотску коаліцію : «... А що ми прибрали до себе в товариство шведа і Рагоці , що не порадившись з великим государем , то це зробили ми зі страху , бо ляхи задають фантазії великі , під прокляттям стверджують , що царська величність нас віддав їм , та й для того , щоб ляхи не з'єдналися зі шведом і Рагоці . Думаємо , що швед мирному договору буде радий , а якщо миритися не захоче , то в той час на шведського короля інший спосіб учинимо ; а тепер би розпочату справу з ляхами до кінця привесть , щоб усіма великими потугами з обох сторін , і з царської величності , і з шведської , ляхів бити , до кінця викорінити і з іншими державами з'єднатися не дати ; а ми знаємо напевно , що словом ляхи великого государя на корону обирали , а ділом ніяк то не стало, як видно з грамоти їх до султана , яку я відіслав до царської величності »