Презентація "Язицький світ східних слов’ян"

+6
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Язицький світ східних слов’ян"
Слайд #1
Язицький світ східних слов’ян
Підготували презентацію:
Петренко Денис
Торопець Ілля
Пироженко Дмитро


Слайд #2
Хто такі східні слов’яни?
Східнослов'янські племена — група слов'янських племен, розташована на території сучасної України, Білорусі та Росії, предками яких були анти й дуліби (волиняни), вони проживали на території між Карпатами, Прип'яттю та Середнім Подніпров'ям. Археологічними дослідженнями простежується зв'язок від населення празької культури V—VII століть. Розселення цієї людності та її безпосередніх нащадків, носіїв лука-райквецької культури, в різних напрямках започаткувало в VI—IX століттях південну, західну та східну гілки слов'ян.


Слайд #3


Слайд #4


Слайд #5
Вірування слов’ян
Як і інші давні багатобожні (політеїстичні, язичницькі) вірування, вірування давніх слов'ян були тісно пов'язані з обожненням явищ і сил природи. Кожне з них мало певне надприродне пояснення та пов'язувалось з певним божеством чи таємничою істотою.
Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Древні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в природі і суспільстві (невидимий світ) використовуючи наявні у них на той час поняття про стосунки між людьми (видимий світ). Таким чином сили природи уподібнювались людям, набували певних людських рис і в такому вигляді потрапляли у казки. Таким чином з'явилися поняття богів, янголів, демонів, чортів, водяників, мавок, русалок тощо.


Слайд #6
Перун
Перу́н — божество у давньоруській язичницької міфології, покровитель князя і дружини, ймовірно, бог війни. Також, судячи з лінгвістичних даних, бог-громовержець, бог грози, грому і блискавки.
Зброя Перуна: «громова стріла» або «чортів палець» (камені-белемніти), спис-блискавка, меч або шабля, ритуальні топірці-сокири, палиці. Коли Перун метає каміння та стріли на землю, виникає гроза.
Пересування: колісниця Перуна, кінь Перуна, колесо Перуна («громовий знак», тобто колесо з шістьма спицями).
Священне дерево: дуб. У грамоті галицького князя Лева Даниловича, що датується 1202 р. та в якій визначаються межі володінь єпископа Перемиського, згадується Перунів дуб, як один з кордонів:


Слайд #7
Дажбог
Дажбог, або Даждьбог — сонячне божество у східних слов'ян. Податель добра і багатства, божество достатку. Опікун громади й народу («наділитель», також «доля», «щастя», «майно»). Називаючи наших пращурів “Дажбожими онуками”, автор “Слова” виокремлює Дажбога як верховне божество, що під його всемогутньою силою було все небо – найвища цитадель Всесвіту.


Слайд #8
Велес
Велес, Волос — в язицницькій слов'янській міфології — бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії, скотарства, тваринства та підземного світу. Він є опікуном худоби та асоціюється із багатством та магічними силами світу духів.
Зображався Велес зі сопілкою у руках (сопілка миру). За легендою, коли між полянами і древлянами зчинилася кривава січа «за межу» (побоїще не міг зупинити навіть Перун зі своїми блискавками), з'явився Велес і заграв на сопілці. Гра була такою чарівною, що воїни обох сторін опустили мечі й побраталися.


Слайд #9
Лада
Лада — богиня кохання й шлюбу, мати Богів, старша Рожаниця, Богиня світової гармонії, покровителька пологів, жінок, дітей, шлюбу, любові, жіночих справ, врожаю, родючості. Жіноче втілення Рода, дружина Сварога. Всі Богині - це її уособлення та прояви.
У руці вона тримає червоне яблуко з виноградною лозою. Немовля при цьому символізує Явлений (втілений) світ, а яблуко (або яйце)- початок усього сущого, камінь Алатир (Сваргу, Сонячний хрест).


Слайд #10
Мокош
Мокош (Мокоша) — богиня материнства, милосердя, щастя і нещастя, жіночої половини, гадань, рукоділля, покровителька джерел і святих колодязів, врожаю, охоронниця корів.
Посередниця між небом і землею, а тому на весняних ритуальних рушниках завжди зображувалась з руками, піднятими до неба, джерела тепла та вологи (на відміну від літніх, де руки опущені до землі, що породила зерно, готове до нового врожаю).


Слайд #11
Сварог
Сваро́г  — згідно зі слов'янським перекладом Хроніки Іоанна Малали — бог-коваль, батько Дажбога. На думку деяких дослідників — верховний бог східних слов'ян, небесний вогонь.
За слов'янською міфологією Сварог є небесним ковалем, що викував Світ, покровителем ковальства та ковалів, а також опікуном ремесла, який населив Землю різними істотами, створив перших людей, став покровителем шлюбу та родини. Є винахідником плугу та жорен, навчив людей молоти зерно та пекти хліб.


Слайд #12
Стрибог
Стрибог, Стрибо, Стриба (Стривер) — бог вітру (вихору, бурі), точніше, дід і володар вітрів. Його атрибути: лук і стріли. Княз Володимир поставив його ідола у Києві. У "Слові о Полку Ігоревім" мовиться: "Се вітри, Стрибожі внуки, віють з моря стрілами на хоробрі полки Ігоря..." Не виключено, що Стрибог був також богом війни, руйнівником, що нищив дари Дажбога. Корінь стр- мають слова, які позначають швидкість: стріла, струмінь, стріляти, стрімкий, стрімголов, стрічати.
За переказами, Стрибог народився на початку часів з подиху бога Рода. Разом зі Сварогом та Сварожичами переміг Чорного Змія. Він допомагав Перуну в його боротьбі зі Скіпером-звірем, а Хорсу — в боротьбі з Місяцем.


Слайд #13
Ярило
Яри́ло, Яри́ла — східнослов'янський міфологічний персонаж, що символізував Сонце. Своїми властивостями впливав на родючість і плідність. Зображувався молодим, у білій полотняній одежі, на білому коні, босим. На голові — вінок квітів як символ вічності й неба. У лівій руці — пучечок житніх колосочків — знак життя і щастя, доброго врожаю і благополучності, у правиці — мертва чоловіча голова — нагадування про те, що кожного чекає смерть, а тому треба жити яро.
Згідно з чеською та польською історіографією та філологією — «яро» від слова «весна», «яро» і в сучасній чеській мові означає весна — в слов'янські міфології бог пробудження природи і родючості, символ сексуальної потужності і покровитель рослинного світу.


Слайд #14
Леля
Леля – весняне втілення Лади (її донька), дружина Ярила. Походить ймовірно від ліла (санскр. लीला, līlā) – гра (див.Лель). У слов'янській традиції – богиня закоханих молодих пар, є джерелом любові для люблячих сердець. Леля виглядає, як молода, надзвичайно красива дівчина, прикрашена квітами, вінками і травами. Вона особливо прихильна до молодих дівчат, є їх заступницею і берегинею. Саме дівчата проводили обряди на її честь. Леля пов'язана з весняною неділею природи, квітами, початком польових робіт.


Слайд #15
Рід
Рід — божество, про яке йдеться в церковно-слов'янській викривальній літературі, спрямованій проти язичників. Є всеохоплюючим, утримує в собі все, образом його немає кінця. Входив до пантеону давньоукраїнських богів. В одному російському рукописі XVI в. говориться: «те ти не Рід седя на повітрі метає на землю купи й у тім народжуються діти». Таким чином, Рід виступає як Творець. Язичники саме Рода вважали творцем нового життя на Землі.


Слайд #16
Кінець