Презентація "Театр та музика України ХХ ст"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Театр та музика України ХХ ст"
Слайд #1
Театр та музика України ХХ ст.


Слайд #2
Історичні обставини розвитку української культури.
В Українському Відродженні слід виділити три періоди:
перший - тривав від початку ХХ ст. до Української національно-демократичної революції (1917);
другий - під час доби визвольних змагань (1917-1920);
третій - від періоду НЕПу, українізації аж до так званого "розстріляного відродження" (30-і роки XX ст.).


Слайд #3
Історичні обставини розвитку української культури.
У перший період, особливо з другого десятиріччя XX ст., яскраво позначаються новітні тенденції в розвитку української культури, яка, спираючись на фундамент класичних надбань XIX ст. прагне до новаторства і європеїзації.
У творчості І. Франка, Л. Українки,
М. Коцюбинського, О. Кобилянської,
В. Винниченка очевидне прагнення йти в руслі провідних надбань європейського новаторства.


Слайд #4
Українське театральне мистецтва
Піднесення охоплює також сферу українського музичного та театрального мистецтва.
В 1904 р. М. Лисенко започаткував у Києві музично-драматичну школу.
М. Лисенко


Слайд #5
Українське театральне мистецтва
З 1907 р. в Києві почав діяти перший стаціонарний український театр
М. Садовського;
В 1915 р. організував І.Мар'яненко Товариство українських акторів;
Почали діяти численні театри і трупи як в Наддніпрянській Україні так і в Галичині.


Слайд #6
Театр
"Поворотом до Європи" оголошує головний напрям своєї творчої діяльності видатний режисер-новатор Лесь Курбас (1887-1937).
У "Молодому театрі" (1916) вівся інтенсивний пошук нових експресивних засобів сценічної дії, яка відбивала б ритм сучасної епохи.
У 1922 р. створений театр “Березіль” .


Слайд #7
Музика
Музичне життя радянської України у 1920-30 pp. зосереджувалось передовсім у Києві, а другим таким осередком був Харків. Основним прямуванням творчих сил, як це зрештою було вже помітним на початку XX ст., було вивести українську музику з провінціалізму доби Лисенка і відірвати її від вокалістичної однобічності. Треба признати, що в перше десятиріччя радянської влади українська музична культура розвивалася з неменшим розмахом, як і література чи театр. По більших містах України засновано оперні театри, творено українські філармонії, молоді композитор звертаються до інструментальної творчості і до творення музичних композицій великого стилю.


Слайд #8
Музика
Першим організаційним центром, довкола якого почали скупчуватися молоді представники нової генерації композиторів, було, засноване в 1923 p., Т-во ім. Леонтовича, і воно довший час зберігало своєрідну автономію, а його члени культивували в своїх творах український національний дух. Його членами і визначними постатями музичних кіл Києва були: Левко Ревуцький, один з найвизначніших учителів композиції в Києві, автор симфонії і багатьох фортеп’янових творів, і Борис Лятошинський, професор московської і київської консерваторій, великий майстер композиції та інструментації, чільний репрезентант модерного напрямку в українській музиці.


Слайд #9
Музика
Т-во ім. Леонтовича протривало п’ять років і в 1928 р. перетворилось у Всеукраїнське Т-во Революційних Музик (ВУТУРМ), яке, не дивлячись на кілька інших подібних асоціяцій, зуміло згрупувати в своїх рядах найкращі сили з цієї ділянки.
Одначе під кінець 20-их pp., як і у всіх інших ділянках культури, посилюється партійна контроль і вимога служити інтересам партії. У 1932 р. постановою партії «Про ліквідацію художніх об’єднань», утворено єдину Спілку Совєтських Музик з її національними відділами, в тому числі і з українським. В цілому, період 1920-30 pp. був одним з найбільш інтенсивних періодів розвитку української музики, яка змагала до високого професіоналізму і проявила себе у різних жанрах.


Слайд #10
Висновок
Українське відродження, незважаючи на свою трагічну долю, ніколи не було стертим з народної пам'яті. У XX воно ще не раз піднімало з колін нові покоління митців, сприяло новому піднесенню української культури.