Презентація "Іван Самойлович"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Іван Самойлович"
Слайд #1
Іван Самойлович
Проект
З історії України
Учениць 8-Г класу
Луцького НВК №9
Карпось Катерини та Цукренко Олени


Слайд #2
Біографія
Іва́н Самойло́вич (початок 1630-х рр. — 1690) — гетьман Лівобережної України (1672—1687). Народився у сім'ї священика Самійла Самойловича з Ходоркова (тепер Житомирщина). Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. Службу в козацькому війську розпочав військовим писарем. Згодом був веприцьким сотником Гадяцького полку, сотником красноколядинським (1664) Прилуцького полку, де оселився батько та брати-священики майбутнього Гетьмана. Отримав звання значкового товариша.


Слайд #3
Політична кар'єра
Брав участь у повстанні 1668 р. проти московської влади в Україні. Після загибелі гетьмана Івана Брюховецького приєднався до наказного гетьмана Дем'яна Многогрішного. У 1668—1669 рр. був наказним полковником та полковником чернігівським. 1669—1672 — генеральний суддя.
Брав участь у старшинській змові проти гетьмана Дем'яна Многогрішного. На старшинській раді в Козачій Діброві 17 червня 1672 р. обраний гетьманом.
Прагнув об'єднати під своїм регіментом Лівобережну й Правобережну Україну, для чого проводив боротьбу проти правобережного гетьмана Петра Дорошенка.
Керував козацьким військом під час Чигиринських походів 1677 і 1678 рр. (проти турків). За правління Самойловича Українська Православна Церква втратила свою незалежність і в 1686 р. була підпорядкована Московському патріархові.


Слайд #4
Державна політика
У внутрішній політиці Іван Самойлович започаткував виділення з козацької старшини т. зв. значкового (знатного, значного) військового товариства, яке стало прообразом українського (“малоросійського”) дворянства. Намагався об’єднати Правобережжя та Лівобережжя, 1674 навіть обраний гетьманом “обох сторін Дніпра”. У результаті вторгнення військ Туреччини втратив контроль над Правобережжям.
У роки правління Самойлович остаточно утвердився державно-політичний устрій лівобережного Українського гетьманату, який в основному залишався незмінним до 1764. Проявив себе здібним воєначальником у війні об’єднаних сил козацької України та Московії з Османською імперією. Заохочував переселення українського населення з Правобережжя на Лівобережжя. Претендував на поширення гетьманської влади і на Волинь та Західну Україну. Висловлював незадоволення укладеним між Московським царством і Османською імперією Бахчисарайського миру 1681, неодноразово виступав проти укладення польсько-російського Вічного миру 1686 року, який узаконював розділ України на дві частини.


Слайд #5
Церковна політика
За гетьманування С. українська православна церква, яка до того була під зверхністю Константинопольського патріарха, була підпорядкована Московському патріархату. Мріяв створити Українське/Руське князівство і зробити гетьманську владу спадковою. Після невдалого спільного українсько-російського походу на Крим у 1687 звинувачений у „зраді Москві”, скинутий з гетьманства, заарештований і відправлений на заслання до залежних московських територій Західного Сибіру, де й помер.


Слайд #6
Родина
Батько
Самійло — православний священник з Правобережжя.
Діти
Яків Самойлович
Григорій Самойлович — замучений москвинами в Сєвську, за Н. Полонською-Василенко
Семен Самойлович


Слайд #7
У мистецтві
Особистість Гетьмана Самойловича відображено в художньому фільмі Юрія Іллєнка "Молитва за Гетьмана Мазепу" (2001).
У м. Батурин та с. Ходорків встановлено пам'ятники Гетьману Самойловичу.