Презентація "Симон Васильович Петлюра"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Симон Васильович Петлюра"
Слайд #1
Симон Васильович Петлюра(1879 - 1926)


Слайд #2
Родина
Народився у сім'ї полтавських міщан Василя та Ольги Петлюр.
У родині тісно переплелися та поріднилися козацька й православна традиція.
Дід Павло за походженням був козаком. Після його ранньої смерті дружина Ганна постриглася в черниці.
Батько Василь працював візником. Одружився. Згодом відкрив свій візницький промисел.
Мати Ольга Олексіївна Марченко теж походила зі старого козацького роду.
Багатодітна (четверо синів та п'ятеро доньок) сім'я Петлюр жила в старому трикімнатному будинкові на вул. Загородній
Будинок у Полтаві (вул. Загородня, 20), де народився С. Петлюра. Фото. 1942.


Слайд #3
Навчання
Симон та його брати й сестри виростали в українській духовно-побутовій атмосфері, були ревними віруючими, шанувальниками народної пісні.
Після закінчення у 1895 р. церковно-парафіяльної школи
С.Петлюра вступив до Полтавської духовної семінарії.
У 1898 р. став членом таємної студентської «Української громади». Поза громадами вплив на Петлюру мала РУП. Цей вплив визначив подальшу політичну орієнтацію молодого Петлюри.
Поштовх до формування політичної позиції даний працею М.Міхновського «Самостійна Україна». 19 лютого 1900 р., під час відзначення Шевченкових роковин, познайомився з М.Міхновським і незабаром вступив до РУП.
С. Петлюра (у центрі в 2-му ряді)
серед семінаристів.


Слайд #4
Петлюра - політик
На II з'їзді РУП-УСДРП грудень 1905 р., Київ був обраний до ЦК УСДРП. Визначається як український соціал – демократ. Стає на позиції автономії України.
На поч. 1906 р. за рекомендацією М. Грушевського одержав місце відповідального секретаря в редакції газети «Рада». Вивчає політичні програми різних партій. За соціал-демократичний світогляд був названий «новим українським Марксом».
Симон Петлюра


Слайд #5
На початку війни закликає українство виступити на боці Росії, сподіваючись на те, що Росія включить Україну у сферу своїх інтересів. На І Всеукраїнському військовому з'їзді (22.V. 1917 р.) у Києві українські соціал-демократи вміло використали С. Петлюру в боротьбі із самостійником М. Міхновським за вплив на солдатські маси. З цього часу С. Петлюра став публічним політиком, а його ім'я - одним із символів українського національно-визвольного руху.
ІІ Всеукраїнський з'їзд (18.VІ. 1917 р.) обраний Генеральним секретарем військових справ. Всю свою енергію спрямовує на створення українських збройних сил.
С. Петлюра. Фото. 1916


Слайд #6
Восени 1917 р. виходить зі складу уряду.
На Лівобережжі сформував із добровольців особливий військовий підрозділ — Гайдамацький кіш Слобідської України, який став однією з найбоєздатніших українських частин.
Події кін. 1917 — поч. 1918 рр. доказали, що з усього керівництва республіки один лише С. Петлюра був здатний на рішучі дії. Більшовики вказували на С. Петлюру як на «головного ворога революції». Прикметно, що більшовики називали війська УНР петлюрівськими, а поняття «петлюрівець» з осені 1917 р. замінило поняття «мазепинець».


Слайд #7
Після гетьманського перевороту (квітень 1918) С. Петлюра очолив Київське губернське земство. З приходом до влади П. Скоропадського С. Петлюра встановив із ним добрі стосунки. Але під впливом селянських виступів став послідовним критиком режиму.
На цій посаді був заарештований.
Звільнений під тиском громадської думки 13 листопада заявив про свою згоду взяти участь у антигетьманському повстанні. На вимогу стрільців С. Петлюра 14 листопада 1918 р. був уведений до складу Директорії й затверджений верховним головнокомандуючим революційними військами — Головним отаманом. Після виїзду В.Винниченка за кордон Петлюра очолює Директорію.
В.Винниченко і С.Петлюра.


Слайд #8
Поразка визвольних змагань
Після поразки визвольних змагань разом з урядом УНР С. Петлюра емігрував до Польщі. Після постійних домагань Радянського Союзу видати його у кінці 1923 р. Петлюра залишає Польщу.


Слайд #9
Еміграція
Від кінця 1924 р. Петлюра оселяється в Парижі, де продовжує плідну роботу, беручи участь у конференціях як представник Українського уряду в екзилі.
Петлюра боровся до останньої хвилини свого життя.
Та його визвольна діяльність не могла не зачіпати інтересів Радянського Союзу.
Головний Отаман армії УНР
С. Петлюра та голова уряду УНР
А. Лівицький.
Кам'янець-Подільський.


Слайд #10
Смерть С.Петлюри
25 травня 1926 року Петлюра пішов обідати до ресторану Шартьє, що на вулиці Расін. По виході, як завжди, Петлюра зупинився біля вітрини книгарні. Тоді до нього підійшов чоловік і випустив сім куль. Тяжкопоранений Петлюра помер у шпиталі. На судовому процесі випливли факти про те, що він став знаряддям у руках московського ГПУ. Смерть Головного Отамана війська Симона Петлюра біллю відізвалась серед українського народу. С. Петлюру поховали на кладовищі Монпарнас.