Презентація "Роки брежнєвського “застою”"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Роки брежнєвського “застою”"
Слайд #1
Роки брежнєвського “застою”(1964-1985)
Від “перебудови” до розпаду СРСР


Слайд #2
Суспільно-політичне життя країни
Погіршилося постачання продовольства
Відбулося підвищення цін на 25-40%
-14 жовтня 1964 Суслов виступив на пленумі ЦК КПРС з обвинувальною доповіддю проти Хрущова.
Хрущов був звільнений, а його ім’я на 20 років викреслили з історії СРСР.


Слайд #3
Початок “застою”
Л. Брежнєв – генеральний секретар ЦК КПРС
У жовтні 1964 р. на пленумі ЦК КПРС:
першим секретарем ЦК КПРС обрали Леоніда Брежнєва;
головою Ради міністрів СРСР – Олексія Косигіна;
головою президії Верховної
Ради СРСР – Анастаса Мікояна.


Слайд #4
"Ера" Л. Брежнєва стала періодом застою, остаточного загнивання командно-адміністративної системи сталінського зразка. Хрущовські реформи були скасовані. З вересня 1965 р. децентралізовану систему управління (раднаргоспи), яка не виправдала себе, змінила випробувана - централізована. 
Важливою ознакою політичного життя 1970-х було формування культу особи Брежнєва. (220 орденів і медалей, трилогія мемуарів)  


Слайд #5
Деградувала суспільно-політична та соціально-економічна система, що породила “брежнєвщину”.
Відбулася реабілітація “сталінщини” в ідеологічній сфері.
1977 - Прийнята нова радянська конституція розвиненого соціалізму , яка мала декларативний характер.


Слайд #6


Слайд #7
Лібералізація суспільного та культурного життя
Політична реформа


Слайд #8
Основні завдання політичної реформи:
Відновленні ролі рад народних депутатів як органів влади та соціальної активності громадських організацій;
Перерозподіл влади за збереження керівної ролі КПРС


Слайд #9
Прийняття нового виборчого закону
вибори мали поводитися на альтернативній основі,
проведення виборчої кампанії делегатів на перший з’їзд народних депутатів СРСР,
проведення самого з’їзду,
створення постійного діючого законодавчого органу – Верховної Ради СРСР ).
1 етап


Слайд #10
14 листопада 1989 Верховна Рада СРСР прийняла декларацію про визнання незаконними й злочинними репресивні акти проти народів.
4 лютого 1990 на Манежній площі в Москві відбулися демонстрація та мітинг із вимогою скасування ст.6 Конституції СРСР (про привілейоване становище КПРС)
12-15 березня 1990 її скасували на третьому позачерговому з’їзді
1 етап


Слайд #11
1 етап
Першим і останнім президентом СРСР став Михайло Горбачов
Головою президії Верховної Ради СРСР – Анатолій Лук’янов


Слайд #12
Вибори 1990р продемонстрували перемогу демократичних, перебудовчих сил. Міськради найбільших міст країни – Москви та Ленінграда – очолили Попов та Собчак.
1 етап


Слайд #13
Активізувався національно-визвольний рух.
Протягом весни-літа 1990 Литва, Латвія, Естонія, РРФСР, Україна та інші радянські республіки прийняли декларації про державний суверенітет (які Горбачов назвав “парадом суверенітетів”)
2 етап


Слайд #14
2 етап
Після референдуму розпочався “новоогарьовський процес” – перемовини керівників 9 республік (Росії, України, Білорусії, Казахстану, Узбекистану, Туркменистану, Киргизстану, Таджикистану, Азербайджану) з президентом СРСР


Слайд #15
“Заява 9+1”, підписана 23 квітня 1991, задекларувала принципи нового союзного договору та започаткувала третій етап політичної реформи.
3 етап
24 липня 1991 Горбачов заявив, що робота над союзним договором завершена.
Попереднє підписання документа було призначено на 20 серпня 1991