Презентація "Живопис XIX століття"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Живопис XIX століття"
Слайд #1
Живопис XIX століття


Слайд #2
Живо́пис (маля́рство) — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.


Слайд #3
Найбільш поширені твори живопису, виконані на пласких або майже пласких поверхнях, таких як натягнуте на раму полотно, папір, поверхні стін і т. д. До живопису відносять і виконані фарбами зображення на декоративному та церемоніальному посуді, поверхня якого може мати складну форму.


Слайд #4
Живопис найпоширеніший вид образотворчого мистецтва. Слово живопис означає живо писати, твори живопису створюються за допомогою фарб що наносяться на будь яку поверхню


Слайд #5
Історія живопису розвивається і блукає саме в цих двох
значеннях: в образотворчості, реалістичності і — знаковості: від ікони (образ) до абстракції.


Слайд #6
Види живопису:
монументальний
станковий
декоративний
декораційний
мініатюра


Слайд #7
У живописі XIX століття знайшли відображення і класицизм, і романтизм з реалізмом, і декаданс. Провідною країною в художньому житті Європи, як і в літературі, залишалася Франція.


Слайд #8
Класицизм
У роки Великої французької революції та імперії Наполеона розцвів талант видатного представника класицизму Жака Луї Давида. У його творчості античні традиції, раціоналізм, властиві класицизму, органічно злилися з політичними реаліями, що дозволяє говорити про революційний характер творчості Давида.


Слайд #9
Кращим твором Давида вважається картина «Смерть Марата» (1793 р.)
Класицизм, який трансформувався в академізм, тобто напрям, офіційно визнаний академіями мистецтв, проіснував усе XIX ст., але залишився на узбіччі магістральних шляхів розвитку образотворчого мистецтва.


Слайд #10
Романтизм
Наймасштабнішою фігурою у живописі на рубежі XVIII—XIX ст. був іспанський художник і гравер Ф. Гойя, який повернув живопису своєї країни її минулу велич. Творчість Ф. Гойя мала величезне значення як для формування європейського романтизму, так і для становлення реалізму, з якими і пов'язані головні здобутки європейського живопису XIX ст.


Слайд #11
Гойєю створені приголомшуючі картини про героїчну боротьбу іспанського народу проти французьких окупантів, серії офортів (гравюр на металі) «Капричос» («Фантазія, гра уяви»), «Діспаратес» («Божевілля»), « Лихоліття війни ».


Слайд #12
У літературі український реалізм почався з другої половини 19 ст., прийшовши на зміну романтизмові, від якого він перебрав захоплення етнографізмом та героїзацію історичних постатей. Типові для реалізму поезії — вірші Б. Грінченка і П. Грабовського.
В підрадянській Україні реалізм — стиль майже обов'язковий і виступає у формі соцреалізму.


Слайд #13
Декаданс як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст., зокрема у Франції.
Марно було б шукати чистого декадансу, значно продуктивніше вбачати його елементи у творчості конкретного письменника (естетизація потворного у Шарля Бодлера, естетизм в Оскара Вайльда, підкреслений індивідуалізм в А. Стріндберга, аморалізм у М. Арцибашева чи Володимира Винниченка.)


Слайд #14
В останній третині сторіччя на грані реалізму і декадансу з'являється новий напрям — імпресіонізм.
Імпресіонізм зайняв в історії мистецтва місце, яке дорівнює цілим живописним епохам, хоча сам рух охопив лише 12 років і 8 виставок.


Слайд #15
Точкою відліку послужила творчість Едварда Мане. Його картини «Сніданок на траві» й «Олімпія» стали подією і вплинули на становлення майбутніх імпресіоністів, але сам художник офіційно до руху не прилучився.