Презентація "Окупаційний режим в Україні"

+7
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Окупаційний режим в Україні"
Слайд #1
Окупаційний режим в Україні


Слайд #2
Суть окупаційного режиму в Україні полягала в тому, щоб жорстокістю і терором залякати людей, зламати їх опір і перетворити на покірних рабів.
Нацисти установили на окупованих територіях жорстокий окупаційний режим. Вони перетворили Україну на німецьку колонію, що входила до «німецького життєвого простору» і стала джерелом сировини, продовольства, робочої сили для «третього рейха». 85 % усіх продуктів, вивезених у роки війни з СРСР до Німеччини, були з України.


Слайд #3
Окупаційний режим забезпечували гестапо, війська СС, Служба безпеки (СД). Діяла також допоміжна адміністрація з місцевих жителів (бургомістри, старости, поліція).
Служба безпеки (СД)
Рядовий поліцейської дивізії СС


Слайд #4
1941–1944 pp. 2,8 млн осіб було вивезено із СРСР у нацистське рабство, 2,4 млн із них були з України.
Українські гастарбайтери


Слайд #5
Масовий терор проти українського народу нацисти застосовували з особливою жорстокістю. Підрозділи СС знищували цілі села. У жовтні 1941 р. Україна й уся Європа «побачили свою першу Катинь»: село Обухівка Полтавської області було цілком спалене, а все населення розстріляне. Під час окупації подібні варварські акції були здійснені нацистами в 250 населених пунктах України. В Україні діяли десятки «таборів смерті», існувало 50 гетто.
Концтабір "Уманська Яма"


Слайд #6
Янівський концентраційний табір
Єврейські в'язні та машина для перемелювання кісток у Янівському таборі (1943 рік)


Слайд #7
Із 5,8 млн радянських військовополонених, що потрапили до рук нацистів, загинули близько 3,3 млн; серед них було майже 1,3 млн українців.
Радянські військовополонені


Слайд #8
Часто "табором" було кілька гектарів поля, обгороджені колючим дротом


Слайд #9
Пункт збору взятих у полон в Харківському котлі. На передньому плані німецький солдат. Літо 1942


Слайд #10
Колони полонених до горизонту. В результаті невдалої операції маршала Семена Тимошенка під Харковом в оточення потрапили більше 200 тисяч солдат. Червень 1942


Слайд #11
Табір радянських військовополонених


Слайд #12
Табір полонених під Харковом


Слайд #13
Наміри гітлерівців на окупованих територіях були викладені в плані «Ост» (1940) — плані знищення населення та «освоєння» окупованих територій на сході. Він розроблявся під керівництвом Гітлера, Гіммлера, Розенберга та інших нацистських діячів.
План «Ост» остаточно не був прийнятий, було затверджено лише його економічну частину — пограбування і експлуатація загарбаних регіонів. Для управління окупованими територіями було створено спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій ІІІ рейхом. Очолював управління Розенберг. Воно складалося з чотирьох відділів: політичного, адміністративного, економічного, цивільного. Останньому безпосередньо підпорядковувався рейхскомісаріат «Україна».
Розробка плану
План «Ост»


Слайд #14
План «Ост» передбачав такі заходи:
Часткове онімечення місцевого населення; заселення окупованих земель німцями.
Масова депортація населення, у тому числі українців, до Сибіру.
Підрив біологічної сили слов’янських народів.
Економічне пограбування території України; перетворення місцевого населення на рабів.
Пограбування культурних цінностей, знищення пам’яток культури.
План “Ост”


Слайд #15
Розчленування України
Свої людиноненависницькі плани нацисти почали здійснювати відразу після загарбання території України (червень 1941 р. — липень 1942 р.). Спочатку гітлерівці прагнули ліквідувати саме поняття «Україна», розчленувавши її територію на адміністративні райони.
Адміністративно-територіальне розчленування України
Назва
Території
Дистрикт
«Галичина»
Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області (без північних районів); підпорядковувався так званому Польському (Варшавському) генерал-губернаторству
Рейхскомісаріат
«Україна»
Рівненська, Волинська, Кам’янець-Подільська, Житомирська області, північні райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська області, північні райони Криму та південні райони Білорусії. Центром рейхскомісаріату стало місто Рівне.
Рейхскомісаром Гітлер призначив Еріха Коха


Слайд #16
Адміністративно-територіальне розчленування України
Назва
Території
Трансністрія
Території Одеської, Чернівецької, південні райони Вінницької і західні райони Миколаївської областей утворили нову румунську провінцію
Військова адміністрація
Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, південь Кримського півострова
Особливості окупаційного режиму
Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини.
У дистрикті «Галичина» режим терору був менш жорстоким. Тут було дозволено функціонування українських громадських установ, кооперативних організацій, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування українцям віддавали перевагу перед поляками
У східних районах, що знаходилися під владою військової адміністрації, допускалось існування деяких українських громадських організацій і не існувало всеохоплюючого систематичного поліцейського терору


Слайд #17
Особливості окупаційного режиму
У Трансністрії режим був більш ліберальним, не було терору, дозволялася торгівля. Влада чітко виконувала наказ Антонеску: «Брати на зайнятих місцевостях усе, що потрібно, все, що можливо, без усяких церемоній»
На території України окупаційна влада розгорнула широку нацистську пропаганду: видавалося 120 газет українською мовою, діяло 16 радіостанцій.
«Спасибі нашому фюреру»
Німецький агітплакат


Слайд #18
Нацистський «новий порядок»
Розчленування України стало однією зі складових політики «нового порядку», мета якої було перетворення українських земель на життєвий простір для арійської раси. Українські землі, як найбільш родючі, мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи».
«Новий порядок», запроваджений загарбниками, складався з трьох систем:
„„масового знищення людей;
„„пограбування;
„„експлуатації людських і матеріальних ресурсів.
Риси «нового порядку»:
„„ліквідація суверенітету або державності
завойованих країн (територій);
„„економічне пограбування і використання
всіх ресурсів в інтересах ІІІ рейху;
„„расова дискримінація, геноцид,
антисемітизм;
„„терор, репресії, масові вбивства
невинних людей.


Слайд #19
Колабораціонізм
На території України крім окупаційних воєнної і цивільної адміністрацій створювалася допоміжна адміністрація із представників місцевого населення, які виявили бажання співробітничати з окупантами: бургомістри в містах, голови в районах, старости в селах, допоміжна поліція. На співробітництво з окупантами з різних причин погодилося близько 1 % населення.


Слайд #20
Причини, що спонукали йти на службу до окупантів:
„„бажання помститися радянській владі за всі завдані кривди (репресії, розкуркулення тощо); за підрахунками вчених така категорія складала 20 - 30 %;
„„ідеологічне несприйняття радянської влади, комуністичної ідеології, антисемітизм;
„„страх за своє життя і життя близьких;
„„кар’єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя (комуністів, комсомольців, радянських активістів серед колаборантів було від 30 до 50 %);
„„позиція радянського уряду щодо військовополонених,
яких вважали зрадниками;
„„обман нацистської пропаганди;
„„прагнення за допомогою Німеччини
боротися за незалежність України.


Слайд #21
Голокост
Становлення «нового порядку» було тісно пов’язане з «остаточним вирішенням єврейського питання». Напад на Радянський Союз став початком планомірного і систематичного знищення нацистами та їх посібниками єврейського населення спочатку на території СРСР, а згодом і всієї Європи. Цей процес отримав назву «Голокост».


Слайд #22
Для євреїв створювалися концентраційні табори і гетто. Масове знищення євреїв відбулося в Києві (Бабин Яр), Харкові (Дробицький Яр), Львові, Бердичеві, Одесі. За роки окупації в Бабиному Яру в Києві загинуло понад 220 тис., у Дробицькому Яру в Харкові — понад 60 тис., в Янівському концтаборі у Львові — понад 160 тис. українських громадян переважно єврейської національності.
Єврейський погром у Львові


Слайд #23
Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. 29 вересня 1941 р. тут за один день було знищено 33 711 євреїв. Далі протягом 103 тижнів окупанти щовівторка і щоп’ятниці розстрілювали у Бабиному Яру людей різних національностей, переважно євреїв (від 100 до 150 тис. осіб).
Бабин Яр


Слайд #24
Бабин Яр


Слайд #25
Бабин Яр


Слайд #26
Фашисти здійснювали тиск на українське населення, щоб не допустити з його боку допомоги євреям. Однак відомо тисячі фактів допомоги євреям із боку українців, навіть із ризиком для власного життя. Тільки в Галичині, за неповними даними, відомо 100 фактів покарання українців за переховування євреїв. Активно протистояв винищенню євреїв Митрополит Андрей Шептицький.
На 2001 р. рішенням парламенту Ізраїлю за рятування євреїв почесним званням «Праведник світу» були удостоєні 1755 українців.
Андрей Шептицький


Слайд #27
Висновок
Суть окупаційного режиму — як у місті, так і в селі — полягала в тому, щоб жорстокістю і терором залякати людей, зламати їхній опір і перетворити їх на покірних рабів. Військово-поліцейський апарат проводив організоване пограбування населення, створював нестерпні умови, прирікав на голодне вимирання.
Окупаційні власті здійснювали широкомасштабну програму винищення населення України, її економічного пограбування і використання природних ресурсів у своїх цілях.
Окупаційний режим викликав загальне незадоволення народу України і спричинив активізацію їхньої боротьби проти фашистських загарбників.
Нацистський «новий порядок» в Україні викликав загальне обурення народу, сприяючи масовому зростанню руху Опору.