Презентація "Дисидентський рух та його значення"

-2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Дисидентський рух та його значення"
Слайд #1
Дисидентський рух та його значення
Підготувала:
Учениця 11-А класу
Уршеджук Юліана
Перевірила:
Александрова Т.В.


Слайд #2
Дисидент – інакодумець, відступник від панівної ідеології, розкольник.
Дисидентський рух- рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.


Слайд #3
Чотири основні течії в українському дисиденствіСАМОСТІЙНИЦЬКА: представники входили до таких політичних об’єднань, як Об’єднана партія визволення України (1953-1958 р.р.), Український національний комітет (1957-1961 р.р.) та ін. Боролись за державну незалежність України шляхом агітації за вихід її зі складу СРСР.НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЦЬКА: представлена колишніми шістдесятниками, які вимагали духовного і культурного відродження, збереження і примноження традицій , мови, правдивого висвітлення історичного минулого, виступали проти незаконних арештів, за надання українській мові статусу державної в республіці. ПРАВОЗАХИСНА: учасники виборювали права людини, вимагали дотримання Конституції та законів, ідей гуманізму та демократії, свобод і прав людини, захищали права національних меншин.РЕЛІГІЙНА:представники виступали за свободу совісті населення та захист прав заборонених конфесій, вільне здійснення релігійних обрядів, повернення відібраних державою храмів та відбудову зруйнованих, звільнення засуджених за віру, реабілітацію страченого духовенства.


Слайд #4
Яскравими представниками цього напряму (самостійницький) були :Поет В. СтусМистецтвознавець В. ГориньІсторик В. МорозВчителька О.МешкоЖурналіст В. ЧорновілПравник Л.Лук‘яненко


Слайд #5
Представниками національно-культурницького напряму:
І. Дзюба
І. Світличний
З.Франко
М.Коцюбинська


Слайд #6
Правозахисне Дисиденство
Переважно складався з представників російської інтелігенції, серед провідників якої були такі світочі, як письменник Олександр Солженіцин та фізик-ядерник Андрій Сахаров.


Слайд #7
Релігійне дисидентство
Релігійне дисидентство, що мало на меті бороть­бу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті. В Україні, зокрема, воно вело боротьбу за віднов­лення українських греко-католицької та автокефальної православної церков, за свободу діяльності протестант­ських сект. Найбільш яскравими представниками цієї течії були Г. Вінс, І. Гель, В. Романюк, Й. Тереля.


Слайд #8
Зародження дисидентського руху
Дисиденство заявило про себе наприкінці 50-х – на початку 60-х років. У 1950—70-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.
Дисидентство великою мірою виросло з десталінізації, з послаблення «паралічу страху», що було зроблено Хрущовим. Але обмежені викриття страхітливих злочинів сталінської доби викликали розчарування та скептицизм відносно й інших сторін режиму. Тому спроба Брежнєва обмежити лібералізацію викликала протести й опозицію, особливо серед інтелігенції.


Слайд #9
Першими організаціями інакодумців України стали:
Українська робітничо-селянська спілка(УРСС) Створена у Львові
Об'єднана партія визволення України
Український національний фронт (УНФ) Створена З.Красівським та М.Дяком
Український національний комітет (УНК)
Демократичний союз соціалістів
Партія боротьби за реалізацію ленінських ідей
Реалістичний робітничий гурток демократів — створений на Донбасі .


Слайд #10
Л. Лук’яненко та І. Кандиба – засновники УРСС
1959 році сформувалася Українська робітничо-селянська спілка на чолі з Л. Лук’яненком


Слайд #11
М. Дяк – член-засновник УНФ
Розрізнені десидентські групи почали об’єднуватись в організовані рухи. 1964 рік – у західних областях республіки сформувався Український національний фронт (УНФ), який налічував майже 150 осіб і видав низку програмних документів


Слайд #12
Першим грунтовним узагальненням ідей українського опозиційного руху стала праця І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965 р.)


Слайд #13
Панівна ідеологія, що базувалась на матеріалістичному світогляді неминуче вступала в суперечливість з релігійною свідомістю. На зламі 50-х – 60- х років почалась чергова антирелігійна компанія.
Найбільш численною в УРСР була Руська православна церква (РПЦ). З 1957 року діяльність духовенства обмежувалась. Посилювалась антирелігійна пропаганда.
Влада намагалася підмінити релігійні звичаї і ритуали новими радянськими обрядами.
«Червоні» колядки»


Слайд #14
Упродовж 1961-1966 років в Україні скоротилась кількість церков і молитовних будинків з 6,4 тис. до 4,5 тис.
Люди із сіл Зарваниця, Сапова, Вишнівчик, Котузів моляться біля зруйнованої каплички і Чудотворного Джерела


Слайд #15
МЕТОДИ БОРОТЬБИ ДИСИДЕНТІВ
Написання листів-протестів до керівних органів УРСР, СРСР, міжнародних організацій, урядів демократичних країн.
Вивішування синьо-жовтих прапорів, розповсюдження листівок.
«Самвидав»
Друкування науково-публіцистичних праць критичного спрямування на гострі соціально-політичні, національні та екологічні теми.
Створення правозахисних організацій.


Слайд #16
Репресивна політика радянської влади проти дисидентів


Слайд #17
Придушення дисидентства
На початку 1980-х рр. в Україні інтелігентський дисидентський рух було практично розгромлено. Незважаючи на всю відвагу, натхненність та ідеалізм дисидентів і на одіозну поведінку їхніх гонителів, цей рух не набув широкої підтримки в Україні.
Однією з причин цього стало те, що, крім засудження режиму й вимог дотримуватися законів, дисиденти не сформулювали виразної політичної програми. Які вони порушували, не були проблемами щоденного життя, що хвилюють більшість населення.


Слайд #18
Значення Дисидентського руху
Незважаючи на мало чисельність дисидентський рух був реальною моральною та ідеологічною загрозою системі, оскільки формував і зберігав певні суспільні ідеали
Рух опору в Україні — це дії, спрямовані на здійснення державних законів і статей Конституції, які визначають громадянські та національні права і права УРСР в СРСР.
Рух опору в Україні здобув широкий розголос у СРСР та за кордоном. Важливіші його публікації дісталися за кордон і були перекладені на чужі мови. Гуманні політичні позиції руху здобули йому прихильне наставлення поступових кіл світу.
Дисиденти зайняли помітне місце у світогляді населення