Презентація на тему «Битва за Дубно-Луцьк-Броди»
Битва за Дубно-Луцьк-Броди
Битва за Дубно-Луцьк-Броди
Найбільшою в історії світових війн вважається танкова битва на Курській дузі - під Прохоровкою в 1943-му. Проте під час Великої Вітчизняної війни відбулися і інші масштабні танкові битви. Мало хто знає про битву під Сінно Вітебської області (6-10 липня 1941-го), в якій взяли участь 2070 танків. Не люблять згадувати наші історики ще про одну з головних битв Другої Світової війни, що сталася в трикутнику: Луцьк-Рівно-Броди 23-27 червня 1941-го.
Битва під Дубно 1941-го до цих пір залишається однією з найзагадковіших сторінок вітчизняної історії і згадується як контрудар мехкорпусів Південно-Західного фронту. Тоді цілий тиждень шість радянських корпусів протистояли п'яти панцердивізіям 1 танкової групи Німеччини. У смертельній сутичці, в нещадному вогневому двобої зійшлися більше чотирьох тисяч танків. Плавилася від вогню броня, палала земля, гинули танкісти.
Битва під Дубно 1941-го до цих пір залишається однією з найзагадковіших сторінок вітчизняної історії і згадується як контрудар мехкорпусів Південно-Західного фронту. Тоді цілий тиждень шість радянських корпусів протистояли п'яти панцердивізіям 1 танкової групи Німеччини. У смертельній сутичці, в нещадному вогневому двобої зійшлися більше чотирьох тисяч танків. Плавилася від вогню броня, палала земля, гинули танкісти.
Увечері 22 червня штаб фронту отримав нездійсненний наказ - ударами механізованих корпусів і інших військ оточити і знищити угрупування противника, які наступали в напрямі Володимира-Волинського, Дубно, і 24 червня оволодіти районом Любліна.
Історики наводять цифри кількісного складу сторін, що відрізняються, але і усереднені дані вимушують перейматися грандіозністю події.
Радянські війська мали 3695 бойових машин, з них 258 танків КВ, 546 одиниць Т-35 і Т-34, останні машини відносилися до категорії легких танків. Вермахт тут мав 728 танків і 71 самохідну гармату.
Співвідношення 4,8:1, при цьому радянські танки, в основному, перевершували німецькі бронею і калібром.
Радянські танки
Середній танк Т-34, зразка 1941 року
Радянські танки
Середній танк Т-34, зразка 1941 року
Швидкохідний танк БТ-7
Радянські легкі танки Т-26 ( з циліндричною та конусовидною баштою)
Важкий радянський танк Т-35
Важкий радянський танк Т-35
кв-2
кв-1
Т-40
Німецькі танки
Т-І
Т-ІІ
Т-ІІІ
T-IV найпотужніший танк Вермахту
зразка 1941 р.
Здавалося, контрнаступ мав бути успішним. Але у гітлерівських танкістів була перевага в бойовому досвіді і виучці, отриманих при захваті європейських країн, та й діяли вони зосередженими силами і при повній підтримці з повітря.
У складі Південно-Західного фронту знаходилося вісім мехкорпусів, що мали різну міру укомплектованості. Згодом в бій вступила ще одна танкова дивізія РККА.
Але три корпуси армій прикриття були вже задіяні в прикордонні битви і мали втрати. А мехкорпуси фронтового підпорядкування знаходилися в 200-400км від вихідних рубежів для наступу і піддавалися ударам ворожої авіації.
Позначилися наслідки дурості або зради командирів, відповідальних за авіацію. Перед самою війною більшість прифронтових аеродромів стали модернізувати, і багаточисельну авіацію зібрали на декількох майданчиках, що були придатними, причому був наказ поставити літаки щільними рядами, крилом до крила "для кращої охорони від диверсантів".
Удосвіта 22 червня 1941-го це дуже допомогло фашистським бомбардувальникам знищити значне число наших літаків.
Командуючі радянськими механізованими корпусами Південно-Західного фронту
Кирпонос Михайло
Петрович
Іван Миколайович
Музиченко
Командуючі 1-им танковим з'єднанням групи фашистських армій "Південь"
Герд фон Рундштедт
Евальд фон Клейст
Командування фронту вирішило створити два ударні угрупування по три механізованих і одному стрілецькому корпусу в кожній. Але з-за прориву німецької танкові групи Е. Клейста довелося змінити план і перейти в контрнаступ, не чекаючи повного зосередження всіх сил. Тому з'єднання і частини вступали в бій у різний час у міру підходу, не маючи можливості здійснити повне зосередження власних сил та загальновійськових з'єднань підтримки. Техніка на марші виходила з ладу, не було нормального зв'язку. І хоча не було суцільного фронту, але накази з штабу фронту вимушували їх йти вперед. І весь час над ними висіла німецька авіація, тоді як радянської не було.
Деякі частини в контрударі участі так і не брали. Чималі сили, помилково оцінивши розвіддані, направили на прикриття Ковеля від німецького угрупування з боку Бреста, де вони виявилися незатребуваними. Четвертий мехкорпус у повному складі участі в контрударі не приймав, оскільки був направлений для ліквідації прориву противника в районі Мостіська.
Зустрічна танкова битва почалася вранці 23 червня, коли німецькі війська продовжували наступ на Луцьк, Берестечко. Усвідомивши неефективність проведення контрударів, штаб фронту вирішує закріпитися на оборонному рубежі Луцьк, Кременець, а мехкорпуси відвести для підготовки нового контрудару. Ставка ж наказала з ранку 27 червня продовжувати атаки.
Зустрічна танкова битва почалася вранці 23 червня, коли німецькі війська продовжували наступ на Луцьк, Берестечко. Усвідомивши неефективність проведення контрударів, штаб фронту вирішує закріпитися на оборонному рубежі Луцьк, Кременець, а мехкорпуси відвести для підготовки нового контрудару. Ставка ж наказала з ранку 27 червня продовжувати атаки.
Незважаючи на сміливі дії наших танкістів під час контрударів, яким вдавалося провести немало переможних боїв, дивізії Вермахту продовжували наступ, поклавши боротьбу з нашими танками на піхоту і протитанкову артилерію. Гудеріан, до речі, придумав використовувати проти танків зенітні гармати FLAK 88, хоча підбити КВ з першого снаряда не вдавалося і їм.
88-мм зенітна гармата FlaK
Гайнц Вільгельм
Гудеріан
29 липня за наказом командування почався відхід, а наступного дня загальний відступ мехкорпусів за лінію старого радянсько-польського кордону. Але війська, до цього часу втратили боєздатність, втративши 2648 танків (близько85%). У корпусах збереглося від 10 до 30% справних танків.
Перелому в бойових діях досягти не вдалося. Та контрудари мехкорпусів Південно-Західного були для німців несподіваними, завдали істотних втрат фашистам, на тиждень затримали наступ і зірвали ворожі плани прорватися до Києва і оточити три Армії фронту на Львівському виступі. Німецько-фашистське командування вимушене було використовувати основні сили для відбиття контрудару і передчасно ввести в дію резерви. Танкові з'єднання противника були до кінця червня затримані на рубежі Рівного, Дубно. Німецькі втрати до 4 вересня склали 408 машин (з них 186 - безповоротні), трохи більше половини. Тоді вороги вперше заговорили про перевагу Т-34 і КВ, проти яких були безсилі німецькі протитанкові гармати.
Проте із 391 танком і самохідними гарматами, що залишилися, Клейст зумів прорвати лінію укріпрайонів і вийти в тил радянським військам. 10 липня німецькі війська захопили Житомир, а до 15 вересня з'єдналися з Гудеріаном і замкнули кільце оточення довкола Південно-Західного фронту. Битва завершилася катастрофою.
Наші танкісти билися як герої, не шкодуючи ні сил, ні життя. Вони недаремно горіли в танках і проливали свою кров, але командування не зуміло належним чином організувати управління. Погана організація у результаті привела до повного розгрому.
Одна з головних причин поразки криється в небувало великих не бойових втратах танків, що склали 40-80%. Їх залишали через нестачу паливно-мастильних матеріалів, поломок, й такі що впали з моста, повгрузали в болоті і тому подібне. Все відбувалося в динаміці, у великому темпі і всі ці танки дісталися німцям. Кількість зниклих безвісти і таких, що відстали на марші бійців теж помітно перевищувала кількість убитих і поранених.
Радянські танкісти поступалися панцерваффе в підготовці. Оцінюючи дії військ Південно-Західного фронту, німецьке командування відзначало вкрай невміле проведення контрударів. Німецький генерал Меллентін писав про бої 1941 і 1942 років: "Щільними масами танки зосереджувалися перед фронтом німецької оборони, в їх русі відчувалася невпевненість і відсутність всякого плану. Вони заважали один одному, натрапляли на наші протитанкові засоби, а у разі прориву наших позицій припиняли рух і зупинялися, замість того, щоб розвивати успіх. У ці дні окремі німецькі протитанкові і 88-мм зенітні гармати діяли найефективніше: інколи одна гармата виводила з ладу понад 30 танків за годину. Нам здавалося, що росіяни створили інструмент, яким вони ніколи не навчаться володіти".
Меллентін мав рацію. На нараді в грудні 1940-го нарком Тимошенко, оцінюючи дії німецької армії в Європі, заявив: "З точки зору стратегії, нічого нового нам цей досвід не дає". Та у німців тоді з'явилася практика "танкових клинів", "броньованих кулаків" і багато чого іншого, що дозволило їм поставити на коліна Європу. Взагалі, невдалою виявилася сама структура мехкорпусів, які вже в середині липня 1941-го були розформовані на менш громіздкі формування.
Тимошенко Семен
Костянтинович
Про ту битву пишеться мало тому, що під Бродами і Сінно наші війська зазнали поразки, а під Прохоровкою перемогли. Умовчували через невміння пояснити: як маючи в початковий період війни перевагу в кількості танків, не зуміли зупинити німців. Пояснення про перевагу німців у техніці і застарілі типи наших бойових машин нікого не переконувало. Тому місця в офіційній радянській історіографії про битву під Бродами не знаходилося, а про знищення танкової армади вважали за краще не говорити, віддавши танкову першість Прохоровці.