Презентація "Поразка Української революції"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Поразка Української революції"
Слайд #1
Поразка Української революції: недооцінка зовнішніх чинників чи загострення внутрішніх протиріч?


Слайд #2
Українська революція 1917–1921 років — черга подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу, яка відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та іноземної інтервенції. Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії.


Слайд #3
23 лютого (8 березня) 1917 року в Петрограді, столиці Російської імперії, почалися масові страйки. Після того, як на території України практично були ліквідовані органи царської адміністрації, виконавча влада перейшла до призначених Тимчасовим урядом губернських та повітових комісарів. 3-4 березня була сформована Українська Центральна Рада, головою якої обрали М.Грушевського.


Слайд #4
10(23)червня на засіданні Комітету Центральної Ради був прийнятий і тоді ж на Всеукраїнському військовому з'їзді оприлюднений І Універсал, в якому говорилося про національно-територіальну автономію України.
3 (16) липня Центральна Рада проголосила Другий Універсал, в якому йшлося про прийняття УЦР заклику уряду до єдності, про поповнення УЦР представниками національних меншин і перетворення її в єдиний вищий орган революційної демократії України.


Слайд #5
7 листопада 1917 p. був оголошений текст Третього Універсалу Центральної Ради. М.Грушевський наголошував: на тому, що подібна "широка автономія об'єктивно дає початок "її перетворенню у "повну державу “. 4 (17) грудня Раднарком оприлюднив «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української ради».


Слайд #6
27 січня (9 лютого) УНР і Центральні держави підписали Брестський мирний договір. Сторони висловили бажання жити в мирі та дружбі, відмовилися від взаємних претензій на відшкодування збитків, завданих війною, зобов'язалися відновити економічні зносини, встановлювати паритетні курси національних валют, провести обмін військовополоненими та надлишками сільськогосподарських, промислових товарів.


Слайд #7
Але вже 29 квітня на Всеукраїнському з`їзді хліборобів П. Скоропадський був проголошений гетьманом України. Законодавча діяльність гетьманської адміністрації розпочалася з того, до чого Центральна Рада підійшла лише в останні тижні свого існування — з визначення правових основ самого процесу законотворчості. Не можна також ставити під сумнів безперечні успіхи гетьманської адміністрації в галузі законодавчого забезпечення культури й освіти.


Слайд #8
Після зречення гетьмана Директорія, утворена у листопаді, фактично прийшла до влади. Директорія заявила громадянам, що відтепер вся влада в УHP має належати лише трудящим класам: робітництву та селянству.


Слайд #9
19 жовтня УНРада своїм маніфестом проголосила Українську державу на території Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття, а також закликала національні меншини направити своїх представників в УНРаду. 1 листопада 1918 над ратушею Львова уже розвівався український національний прапор.


Слайд #10
22 січня в Києві, на Софійській площі, було проголошено Акт соборності — возз'єднання УНР і ЗУНР. Хоч Західноукраїнська Народна Республіка і перетворювалася на Західну область УНР, на її території продовжувала функціонувати своя система влади.


Слайд #11
28 квітня було підписано договір між УНР і Польщею, за яким Польща визнавала незалежність України, зобов'язувалася не укладати жодних угод з третіми країнами, ворожими Україні, визнавала за УНР право на територію східніше від границь Речі Посполитої 1772 року. 12 жовтня в Ризі між польською та радянською сторонами була досягнута домовленість про перемир'я. Тим самим Польща порушила Варшавський договір.


Слайд #12
У 1920–1921 роках в Україні діяли численні повстанські загони. У кінці жовтня — листопаді 1921 року війська УНР здійснили рейд по Правобережжю з ціллю координації повстанських дій, підняття антибільшовицького повстання. Однак до осені 1921 року більшовики репресійними заходами уже підірвали сили повстанського руху.


Слайд #13
Учасник та історик української революції Ісака Мазепи про причини поразки:
“Двохсотлітня московська неволя скалічила український народ: знищила його нормальну соціальну будову, підпорядкувала широкі українські маси культурним, господарським і політичним впливам російського суспільства, створила з українського народу сиру етнографічну масу несвідомих і неорганізованих робітників і селян”.


Слайд #14
Причини поразки революції :


Слайд #15


Слайд #16


Слайд #17


Слайд #18
Іван Лисяк-Рудницький виділяє такі чотири причини поразки українських визвольних змагань:


Слайд #19
Українській революції так не вдалося утримати свою окремішність. Вона реалізувала той проект, який у 1846-1847 рр. був ідеалом для невеликого гуртка мрійників з Кирило-Мефодіїського братства – вилонення українства як окремої політичноїі культурної течії з загальноруського потоку. Величезним досягненням її учасників, що перед 1914 р. заледве уявляли собі існування України, під кінець революції ставали українськими патріотами.


Слайд #20
Дякую за увагу!