Презентація "Київська Русь"

+16
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Київська Русь"
Слайд #1
Київська Русь


Слайд #2
Ки́ївська Русь (Русь або Давньору́ська держа́ва) (давньорус. Роусь) — середньовічна держава на території Східної Європи з центром в Києві. Існувала з кінця 9-го до середини 13-го століття. Була об'єднанням східно-слов'янських племен під владою династії Рюриковичів. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моряна півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході


Слайд #3
Утворення Київської Русі.
За літописним переказом князь Кий разом з братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю заснував Київ — майбутню столицю східнослов'янської держави та сучасної України. У середньовічних джерелах Київську Русь називали Руссю або Руською землею. Давньоруська держава постала внаслідок об’єднання розрізнених східнослов'янських племен у племінні союзи та племінні княжіння навколо території Середньої Наддніпрянщини (Русі у вузькому або етнічному значенні) та Великого Новгорода.
князь Кий
Скульптурна композиція на честь легендарних фундаторів Києва — Кия, Щека, Хорива і їх сестри Либіді


Слайд #4
Перші князі
Аско́льд (в Ніконовському літописі — Осколд) — напівлегендарний київський князь, володар давньоруської держави, або скоріше — лише Києва. Здобув владу можливо перед 860, загинув у 882 році.


Слайд #5
напівлегендарний князь Київської Русі. Здобув владу не пізніш882, загинув між 912 і 922 роками.
Олег Віщий


Слайд #6
Великий Князь Київський (913-945). За деякими даними – основоположник київської династії князів (що їх пізніше назвали Рюриковичами). Після смерті Олега київський престол перейшов до сина Рюрика Ігоря, який народився 875 р. У 903 р. Ігор одружується на псковитянці Ользі.
Ігор Рюрикович , (912—945)


Слайд #7
(хрещене ім'я Олена; †11 липня 969, нов. ст. — †24 липня 969) дружина князя Ігоря, київська княгиня, канонізована Православною Церквою. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 р. над деревлянами, які його вбили.
Ольга


Слайд #8
(*бл. 935 — †березень 972) — Великий князь київський (княжив з 945, самостійно з 964 по 972 рр.). Значно розширив територію Київської Русі, провадив активну зовнішню політику.
Великий Князь Київський Святослав Ігорович
Князь Святослав «Іду на ви!» худ. Лео Хао


Слайд #9
Мапи Київської Русі


Слайд #10


Слайд #11
Споруди
Багатокупольні храми з випуклими округлими куполами та плоскими рельєфами.


Слайд #12
Софійський собор
(макет)


Слайд #13
Десятинна церква
У 1828-42 роках за проектом В. Й. Стасова на місці Десятинної церкви був збудований однойменні храми, зруйнований більшовиками в 1928 році.


Слайд #14
Золоті ворота


Слайд #15
Церква Св. Пантелеймона
(1194 р.)


Слайд #16
Зображення виконувалися широкими, великими колірними площинами. Створювався ефект мерехтіння за рахунок фіксування дрібних шматочків смальти під різними кутами.
Мозаїка


Слайд #17
Фрески
Зображення ликів святих втрачають візантійську суворість, набуваючи більшої м'якості та округлості, передаючи людське тепло та душевність. В допоміжних приміщеннях зустрічаються розписи на світські побутові сюжети.


Слайд #18
Ікони
Не відходячи від візантійських канонів, надавали зображенням індивідуальних рис та передавали справжні почуття.


Слайд #19
«Алімпій Печерський (Аліпій, Олімпій) (бл. 1050–1114) — ієромонах Києво-Печерського монастиря, перший відомий давньоруський іконописець, мозаїст і ювелір. Канонізований православною церквою як преподобний. Його ікони прославилися як чудотворні.


Слайд #20
Ближні печери
Нестор-літописець


Слайд #21
Повість врем'яних літ — літописне зведення, складене у Києві на поч. ХІІ ст, пам’ятка літератури Київської Русі.
Оригінал «Повісті врем'янних літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки: Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський, переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції «Повісті врем'яних літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором з літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; третя виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава— сина Володимира IІ Мономаха.


Слайд #22
Найдавнішою працею, що дійшла до нас у письмовому вигляді від часів Київської Русі, є «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона. Він був наближеною до князя Ярослава Мудрого людиною, пресвітером княжої церкви у Берестові, якого в 1051 р. обрано першим Київським митрополитом руського походження. «Слово про закон і благодать» написане й виголошене ним з нагоди закінчення будівництва собору св. Софії у Києві


Слайд #23
Слово о полку Ігоревім (Слово о плъку Игоревѣ; «Слово про Ігорів похід», «Слово о полку Ігореві, Ігоря сина Святославля, внука Ольгова») — давньоруська героїчна поема кін. XII ст., поетичний твір невідомого автора княжої доби історії України.


Слайд #24
Над перекладом, переписуванням і оформленням Євангелія працював Михайло Василієвич зі Сянока, що на Лемківщині. Крім нього, в записі до книги згадується ще архімандрит Пересопницького монастиря Григорій, щоправда його роль у створенні книги залишається нез'ясованою.
Робота була розпочата 15 серпня 1556 р. в заславському Святотроїцькому монастирі на Волині (нині місто Ізяслав Хмельницької області), завершена — 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі 


Слайд #25
Написання заголовних літер яскраво червоною кіновар'ю. На відміну від візантійського стилю мініатюри мають повчальний характер. За манерою виконання схожі з фресками, а деколи й іконами.
Книжкова мініатюра


Слайд #26
Широке застосування емалей з домінуванням яскравих локальних кольорів (синього, червоного, зеленого) на характерному білому тлі. Використання великих плоскісних зображень.
Ювелірні вироби


Слайд #27


Слайд #28