Презентація "Запорізька січ"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Запорізька січ"
Слайд #1
Запорозька Січ і Південь Українив другій половині XVIII ст.


Слайд #2
Макет Запорозької Січі


Слайд #3
Українські гетьмани і кошові отамани


Слайд #4
Нова ( Підпільненська ) Січ
Нова Січ була заснована в 1734 році. Вона
знаходилась на правому березі Дніпра в урочищі
Базавлук, неподалік від зруйнованої в 1709 році
Чортомлицької Січі. Зовнішньо Нова Січ зберігала
старі традиції. Однак демократія в Новій Січі мала
показовий характер, здебільшого вся влада
зосереджувалась в руках правлячої верхівки.
Залежна від неї козацька біднота голосувала за її
вказівками. Нову Січ відрізняло й те, що значна
кількість козаків стала працювати в сільському
господарстві, узялась за промисли і торгівлю.
У Новій Січі мешкало 15-20 тис. осіб. Усі козаки
перебували на службі в царського уряду, за що
одержували платню грішми, порохом свинцем,
борошном і крупами.


Слайд #5
Адміністративний устрій Нової Запорозької Січі
Вісім паланок: Орельська, Протовчанська,Самарська, Кодацька, Кальміуська, Інгульська, Прогноїнська. Бугогардівська.


Слайд #6
Петро Калнишевський
Останній кошовий отаман Запорозької Січі . Народився в с. Пустовітівка Лубенського полку біля міста Ромин в 1691 році в козацькій сім’ї. Його батька звали Іван, а мати Агафія. В 1762 вперше обирається кошовим отаманом. В 1774 р. йому було присвоєно чин генерал-лейтенанта. В 1776 році був ув’язнений за наказом Катерини ІІ в Солоницькому монастирі В 1801 році йому було даровано прощення Олександром І. 110-літній в’язень. Котрий за 25 років в одиночках, як твердять перекази осліп, нарешті став вільним. Просидівши у в’язниці такий тривалий час він здичавів, став похмурий і втратив зір, але попри все він не втратив розум. Петро Відмовився вийти на волю. Восени 1803р. у 112 років він помер.


Слайд #7
Не досить чітка юридична врегульованість господарських відносин, авторитаризм старшин поступово призвели до значної фінансової нерівності між запорожцями. Ось як нерівномірно розподілялась урядова платня на 1762 р.
На 38 куренів — по 140 руб. Отаманові кошовому — 70Військовому судді — 60Військовому писарю — 50Осаулові — 40 Пушкареві та довбишеві , 3 Канцеляристам — 6 На 38 отаманів — 27


Слайд #8
Причини ліквідації Запорізької Січі (1775р.)


Слайд #9
Задунайська Січ
Після зруйнування російським урядом Запорозької Січі в 1775р. Значна частина запорожців переселилась в пониззя Дунаю, у Добруджу, на підвладну Туреччині територію. Турецький уряд надав запорожцям землі між Південним Бугом і Дунаєм. У 1776р. в гирлі Дунаю вони заснували першу Задунайську Січ. Внутрішній устрій на Задунайській Січі був таким самим, як і на Запорозькій Січі. Найвищим органом тут була військова рада, яка обирала кошову старшину – кошового отамана, військового суддю, писаря, осавула. До кошової старшини належав також і товмач-драгоман. Козаки ловили рибу, полювали, вирощували хліб і розводили худобу. Там існувала січова школа й бібліотека.
Чорноморське козацтво
В умовах підготовки Росії до війни з Туреччиною, уряд вирішив створити з колишніх запорожців військові формування під назвою “Військо вірних козаків” . Відповідний царський указ був виданий 2 лютого 1788 року. Очолив цей контингент кошовий отаман С. Білий. У 1788 році козацьке військо перейменували на Чорноморське козацьке військо. У перші роки існування цього козацтва провідними галузями господарства були скотарство й рибальство, а пізніше хліборобство. Козаки володіли значними угіддями. У 1860 році Чорноморське козацьке військо увійшло до складу Кубанського козацького війська.


Слайд #10
Колонізація Росією півдня України в кінці XVIII ст. Заселення та розвиток Південної України стало можливим тільки після звільнення її від турецько-татарського володіння. Заселення відбувалось за декількома напрямками. Однією з найважливіших була народна колонізація. Тобто Північне Причорномор'я заселялось перш за все завдяки самовільному переселенському рухові з Лівобережної і Правобережної України. Вирішальну роль в заселенні регіону відіграли українці. Цьому сприяло надане їм право переходу на нові землі, географічна близькість і звичні умови життя на новому місці. До середини 30-х років XIX ст. переселенський рух мав землеробський характер, проте швидкий ріст міст і вичерпання вільних резервів казенних земель збільшили роль неземлеробського міграційного руху в міста.
Ще одним видом колонізації була іноземна. Царський уряд з метою швидкого освоєння Півдня України запросив іноземних переселенців. Так у степах України були створені цілі колонії німців, сербів, греків, болгар. Селились тут вірмени і грузини, а також старообрядці з Росії, які втекли звідтіля від переслідувань влади. Останніх в ті часи називали розкольниками, тому що вони розкололи єдину православну церкву.
Вздовж кордонів "Вольностей Запорозьких" російська влада стала створювати систему переселенських районів. Як вже було сказано, серед переселенців переважали вихідці з країн Балканського півострова. Перша партія колоністів була в 30-ті pp. поселена на "Українській лінії". Нагадаємо вам, що ця лінія почала будуватись в 1731 р. між Гетьманщиною, — вздовж її південного кордону, від Дніпра до Сіверського Дінця по правому березі річки Орелі, — і запорізькими землями, які відійшли до Туреччини. Це була лінія прикордонних укріплень.
Колонізація півдня України


Слайд #11
Висновок
Розгром Туреччини та Кримського ханства, будівництво Української та Дніпровської укріплених ліній привели до того, що Січ утратила роль захисника православного світу від турків і татар і стала непотрібною російській імперії. Запорозька Січ усіляко намагалась втримати свої позиції аби зберегти козацькі вольності, але це їм не вдалось. Прикладом мужності та козацької відваги є останній кошовий отаман – Петро Калнишевський, який відстоював свої погляди до самої смерті. Сумна доля чекала і інших козаків. Одних ув’язнили, інших стратили, багатьох вислали. Але це не побороло козацького духу. І вони ще не раз спробували відродити Запорозьку Січ.