Презентація на тему «Органічні сполуки в живій природі»
Органічні сполуки в живій природі
Органічні речовини в живій природі були першими об'єктами дослідження науки, що згодом дістала назву органічна хімія. Уперше це поняття ввів шведський науковець Й. Я. Берцеліус.
Органічна хімія – це розділ хімічної науки, у якому вивчаються сполуки Карбону – їхня будова, властивості, способи одержання і практичного використання.
За хімічною будовою органічні сполуки поділяють на:
Ациклічні – насичені та ненасичені вуглеводні з відкритим ланцюгом атомів;
Циклічні – сполуки із замкненим ланцюгом атомів. В свою чергу діляться на ізоциклічні та гетероциклічні.
Насичені — це вуглеводні із загальною формулою СnН2n+2 (парафіни, або алкани). Атоми вуглецю в цих сполуках пов'язані між собою і з атомами водню простими (одинарними) зв'яз-ками: С-С і С-Н.
Ненасичені — це вуглеводні із загальною формулою СnН2n (олефіни); СnН2n-2 (ацетиленові або), СnН2n-4, СnН2n-6 і т. д. Олефінові вуглеводні містять подвійний (олефіновий) зв'язок С=С, ацетиленові — потрійний зв'язок С ≡ С.
Органічні речовини як основа сучасних матеріалів: пластмаси, синтетичні каучуки, гума, штучні й синтетичні волокна
Друга половина XX ст. стала періодом інтенсивного пошуку, дослідження і виробництва полімерів. За своїми властивостями полімерні матеріали вигідно відрізняються від природних. Вони довговічніші, не зазнають корозії, мають невелику густину, досить міцні; їх легко формувати, обробляти, забарвлювати.
Друга половина XX ст. стала періодом інтенсивного пошуку, дослідження і виробництва полімерів. За своїми властивостями полімерні матеріали вигідно відрізняються від природних. Вони довговічніші, не зазнають корозії, мають невелику густину, досить міцні; їх легко формувати, обробляти, забарвлювати.
Пластмаси
Пластмаси — це матеріали, створені на основі полімерів, які здатні під впливом температури і тиску набувати певної форми і зберігати її.
До складу найважливіших пластмас входять такі полімери :
поліетилен;
поліпропілен;
полівінілхлорид;
полівінілацетат;
фенолоформальдегідні смоли.
Волокна
Волокна — це довгі гнучкі нитки, які виробляють із природних або синтетичних полімерів і використовують для виготовлення пряжі й текстильних виробів.
Природні волокна – формуються на поверхні насіння (бавовна), у стеблах і листі (коноплі, льон). Їхня основа — целюлоза. Тваринні волокна є білковими полімерами.
Штучні волокна – добувають переробкою природних полімерів, здебільшого целюлози. Вони мають низку переваг, які стосуються технології волокон і якості виробів із них. Найважливішими штучними волокнами є віскозне й ацетатне.
Синтетичні волокна – виробляють із органічних сполук, здійснюючи хімічні реакції. До волокон цього типу належать капрон, найлон, енант, нітрон, лавсан та ін.
До сьогодні людство використовує органічні речовини аби задовольнити матеріальні потреби, передусім - у харчових продуктах, зручному одязі, комфортному житлі, теплі і т.д.
Доведемо це на прикладі целюлози:
Незважаючи на те, що організм людини практично не засвоює целюлозу, вона відіграє важливу роль у харчуванні і підтриманні здоров'я.
Тривимірна структура целюлози
Целюлоза
природний полімер, полісахарид, волокниста речовина, головна складова частина оболонки рослинних клітин. У найбільшій кількості міститься у деревині, волокнах бавовни, льону і ін.
(С6Н10О5)x
(С6Н10О5)x
Саме целюлоза, що міститься в рослинах, є основною поживною речовиною у складі корму для багатьох сільськогосподарських тварин, яких використовують для одержання м'яса, молока, жиру, яєць, вовни тощо.
Підготувалиучні 11 класуСєдих ДмитроБеренич Владислав