Презентація "Північна Америка"

+18
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Північна Америка"
Слайд #1
ПІВНІЧНА АМЕРИКА


Слайд #2
ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ


Слайд #3
Площа (включаючи острови)
24 228 000 км²
Площа островів
4 100 000 км²
Довжина берегової лінії
75 500 км
Середня висотанад рівнем моря
700 м
Найбільша висотанад рівнем моря
(г. Мак-Кінлі) 6 193
Найменша висотанад рівнем моря
—85 м Долина Смерті
Найпівнічніша точка
мис Мерчісон71°58′ пн. ш.94°28′ зх. д.
Найпівденніша точка
мис Мар'ято7°12′ пн. ш. 80°52′ зх. д.
Найзахідніша точка
мис Принца Уельського65°35′ пн. ш.168°05′ зх. д.
Найсхідніша точка
мис Сент-Чарльз52°24′ пн. ш.55°40′ зх. д.
Чисельність населення:
460 млн. мешканців
Густота населення:
22,9 осіб/км²


Слайд #4
Материк омивається Тихим океаном з Беринговим морем, затоками Аляска і Каліфорнійською, Атлантичним океаном з морем Лабрадор, затоками Св. Лаврентія, Карибською і Мексиканською, Північним Льодовитим океаном з морями Бофорта, Баффіна, Гудзоновою затокою. Сполучається з Південною Америкою Панамським перешийком, від Азії відокремлена Беринговою протокою.
Береги континенту сильно розчленовані на півночі, північному заході й північному сході. Істотний вплив на природу Північної Америки мають і морські течії, що омивають її береги: Аляскинська, Каліфорнійська,Лабрадорська і течія Гольфстрім.


Слайд #5
ФІЗИЧНА КАРТА


Слайд #6


Слайд #7
Відкриття та дослідження
Північної Америки


Слайд #8
Руаль Амундсен
Христофор Колумб
Вітус Беринг


Слайд #9
1867 рік США купили півострів Аляска в Росії
Х ст.
Вікінги (Ерік Рауді) (о. Ґренландія)
12.10.1492 р.
Христофор Колумб – офіційне відкриття
XV ст.
Італ. Джон Кабот - відкрив о. Ньюфаундленд
XVІ ст.
Фр. Жак Картьє:
досяг затоки св.Лаврентія
засноване поселення з назвою Канада
XVІ-XVІІІ ст.
англ. Джон Девіс, Генрі Гудзон, Вільям Баффін, Александр Маккензі
досліджували пн. і пн.сх. материка
XVІІІ ст.
рос. Вітус Берінг, Олексій Чириков, Григорій Шеліхов
досліджували Тихоокеанське узбережжя.


Слайд #10
Рельєф
      Побудова поверхні материка асиметрична: західну частину займає гірська система Кордильєр, східну - великі рівнини і невисокі гори. Поверхня західної частини материка розташовується на висоті в середньому близько 1700 м, східна близько 200-300 м. Середня висота Північної Америки - 720 м.       Широкий розвиток платформних структур сприяв формуванню великих плоскогір'їв і рівнин у центральній і східній частинах материка. На півночі і північному сході розташовується Лаврентійська височина. На південь від неї, переважно на території США, знаходяться Центральні рівнини, на заході вони поступово переходять у більш високі (500-1500 м) Великі рівнини, що утворюють велике передгір'я Кордильєр. На північ від Великих рівнин розташовується низовина Маккензі. Центральні рівнини облямовані зі сходу Аппалачами, що витягнуті з південного заходу на північний схід і продовжуються до о. Ньюфаундленд. Гірський рельєф характерний для східних частин Канадського Арктичного архіпелагу і берегових частин Гренландії; у сполученні зі сприятливими кліматичними умовами він сприяв нагромадженню великих льодовиків на півночі материка. Південно-східні краї материка утворюють Берегові низовини, що включають Приатлантичну низовину на сході і Примексиканську низовину на півдні.


Слайд #11
геологічна будова
      Центральну, велику частину Північної Америки займає докембрійська Північно-Американська (Канадська) платформа (включає також острів Гренландія без його північних і північно-східних окраїн), що облямовується складчастими гірськими нагромадженнями каледонського (північний схід країни, Гренландія, острів Ньюфаундленд, Північні Аппалачі), герцинського (Південні Аппалачі, хребет Уошіто і його продовження, Канадський Арктичний архіпелаг), мезозойсько-кайнозойського (Кордильєри) віків. Приатлантична і Примексиканська низовини в США вкриті чохлом мезозойсько-кайнозойських відкладень і є плитами платформ із палеозойським фундаментом.


Слайд #12
Корисні копалини


Слайд #13
залізо мідь


Слайд #14
Золото Срібло


Слайд #15
Нафта
Кам’яне вугілля


Слайд #16
Клімат


Слайд #17
Клімат Північної Америки характеризується надзвичайною різноманітністю внаслідок великої протяжності материка з півночі на південь та особливостей форм рельєфу.Північне узбережжя та острови, що прилягають до материка, розташовані в межах арктичного кліматичного поясу. Тут весь рік панує холодне арктичне повітря, узимку поверхня землі майже не одержує сонячного тепла, а влітку температури ледве сягають нуля. Саме за цих умов утворюються льодовики. На південь від Північного полярного кола до 60° пн. ш. розташований субарктичний кліматичний пояс із характерною суворою зимою, яка змінюється прохолодним літом із дощовою погодою.Більша частина материка (40—60° пн. ш.) розташована в межах помірного кліматичного поясу з холодною зимою й порівняно теплим літом. Узимку випадає сніг, улітку йдуть дощі, хмарна погода швидко змінюється теплою сонячною. У цьому поясі наявні помітні відмінності в різних його частинах.На території Північної Америки спостерігаються несприятливі погодні явища — урагани та торнадо (американська назва смерчу). Унаслідок переміщення циклонів у поясі від 10° до 30° пн. ш. утворюються шторми, які рухаються на захід і, діставшись узбережжя, відхиляються на північ. Коли швидкість вітру в цих тропічних циклонах перевищує 120 км/год, вони перетворюються на урагани. Формуючись над Мексиканською затокою, урагани рухаються на північ, відчутно впливаючи на погодні умови материка, бо охоплюють площі у сотні квадратних кілометрів та можуть тривати багато днів. Торнадо мають велику руйнівну силу. Найвірогідніше, їх походження пов’язане з грозами. На території США на рік може відбуватися понад 700 торнадо, найчастіше — над Великими рівнинами та на Середньому Заході, навесні та на початку літа.


Слайд #18


Слайд #19


Слайд #20
Льодовики


Слайд #21
      Загальна площа заледеніння перевищує 2 млн. км2. Крижаний щит Гренландії, що представляє собою фрагмент пізнього четвертого заледеніння Північної Америки - найбільший. Інші льодовики, що також існують з того часу - крижані куполи, що покривають значні ділянки на острові Елсмір та інших островах Канадського Арктичного архіпелагу. Для цих островів, а також для берегових районів Гренландії характерні гірські карові льодовики, для північного узбережжя острова Елсмір - льодовики підніж і шельфові льодовики. На самому материку велике заледеніння на південній Алясці (Чугачські і Кенайські гори й особливо мис Святого Іллі) - 52 тис. км2, де льодовики спускаються до рівня океану. Крім того, льодовики є в хребтах Брукса, Аляскінському і Алеутському, Скелястих горах, Береговому хребті Канади, на окремих вершинах Каскадних гір і Вулканічного Сьєрра-Мадре.


Слайд #22
Внутрішні води Північної Америки


Слайд #23
Північна Америка досить багата річками й озерами. Вона має найдовшу річкову систему на земній кулі – р. Міссісіпі з Міссурі, а в районі Великих американських озер – найбільше скупчення прісної води. Проте територія континенту зрошується дуже нерівномірно, що зумовлено як кліматичними, так і орографічними особливостями. Великі простори заходу і південного заходу материка внаслідок інтенсивного випаровування і несприятливих топографічних умов мають дуже слабо розвинуту річкову сітку, тобто практично вона відсутня; ряд невеликих річок цього району не досягає моря. Найгустіша сітка повноводних річок – на добре зволожуваному південному сході материка.    Річки Північної Америки належать до басейнів Тихого, Північного Льодовитого й Атлантичного океанів; частина має внутрішній стік. Більшість річок впадає в Атлантичний океан.    Вододіл між басейнами річок Атлантичного і Північного Льодовитого океанів проходить по підвищених ділянках внутрішніх рівнин і виражений слабо.    Вододіл між басейнами річок Тихого й Атлантичного океанів проходить по середньовисотних ділянках Кордільєр, не далі як на 120—150 км від Тихого океану, тому річки Тихоокеанського басейну короткі. Проте в північній частині, яка отримує достатню кількість вологи, вони багатоводні і мають великі запаси гідроенергії.    Важливим вододілом є також Аппалачські гори.    Річки басейну Північного Льодовитого океану, більша частина якого зазнала недавнього покривного зледеніння, характеризуються молодістю русел, хоч деякі з них мають значну довжину і велику водоносність. Навпаки, річкова система Атлантичного океану має зрілий характер, річки тут утворюють досить розгалужену сітку і мають значну довжину.    Більшість річок Північної Америки багата на водну енергію, має велике транспортне значення. 


Слайд #24
Природне районування


Слайд #25
Північна Америка розташована в межах шести кліматичних поясів. Виділяються дві великі частини: рівнинний Позакордильєрський Схід і гірський Кордильєрський 3ахід.       У межах Позакордильєрського Сходу виділяються: Гренландія - найбільший острів на земній кулі; Канадський Арктичний архіпелаг - один з найбільших на земній кулі; Південний і західний острови за характером природних умов близькі до північних частин материка, північно-східні - до північних частин Гренландії; Лаврентійська височина - основна частина Канадського щита; Центральні рівнини займають велику (східну) частина басейну Міссісіпі; Великі рівнини - великі передгірні плато Кордильєр, вкриті сухим степом; Аппалачі - система складчастих хребтів, долин, плато і плоскогір'їв; Берегові низовини - плоский рельєф, сильна заболоченість.       У межах Кордильєрського Заходу виділяються: Кордильєри Аляски - займають північну частину Кордильєр і включають усю територію штату Аляска, частина плоскогір'я Юкон, що лежить у Канаді. Канадські Кордильєри - найбільш вузька частина Кордильєр; Кордильєри США, або Південні Кордильєри, - найбільш висока частина цих гір; Мексиканське нагір'я - у рельєфі переважають високі плато і нагір'я, місцями сильно розчленовані.


Слайд #26
ФАУНА


Слайд #27


Слайд #28
Антилопа Дик-дик


Слайд #29
Бізон


Слайд #30
Вівцебик


Слайд #31
Білий Ведмідь
Білий Ведмідь


Слайд #32
Ведмідь грізлі


Слайд #33
Скунс


Слайд #34
Опоссум


Слайд #35
Койот


Слайд #36
Вовк


Слайд #37
Рись


Слайд #38
Лінивець


Слайд #39
Антилопа Бейза


Слайд #40
ФЛОРА


Слайд #41


Слайд #42
НАСЕЛЕННЯ


Слайд #43
Зараз на території Північної Америки мешкає понад 460 млн осіб, причому переважна більшість — у США, а також на півдні материка. Саме з цих районів почалася європейська колонізація Північної Америки. Найменше заселені північні частини материка, де мешкають переважно аборигени — індіанці, ескімоси, алеути (представники монголоїдної раси).Основна маса населення Північної Америки — вихідці з європейських країн, тому на материку переважає англійська мова, у Канаді розмовляють ще французькою, у країнах Центральної Америки державною мовою є іспанська. Близько 5 % населення материка — представники негроїдної раси. Аборигенів-індіанців дуже мало — близько 1 %.Найбільша густота населення на островах Карибського моря та в Центральній Америці — понад 200 осіб/км2. Густо заселені також східна частина материка та район Великих озер.На території Північної Америки розташовані США, Канада та Мексика, а також близько двадцяти невеликих країн (Ґватемала, Гондурас, Сальвадор, Нікараґуа, Панама, Куба, Тринідад і Тобаґо тощо) — на перешийку і прилеглих островах.


Слайд #44


Слайд #45


Слайд #46
   Жоден народ земної кулі не зв'язаний з морем так тісно, як ескімоси. Тюлені, моржі, риба - основні продукти їх харчування. У пошуках звіра і риби мисливці виходять у море на своїх легких шкіряних човнах - каяках. Влітку ескімоси полюють на водоплавну птицю і канадських оленів карібу. Жінки в цей час збирають щавель, дудник, різні мохи, роблячи запаси на зиму. 


Слайд #47
політична карта північної америки


Слайд #48
У Північній Америці проживає 8 %населення світу , переважно європеоїдної раси, а також негри й індіанці. Значні території безлюдні (переважно на півночі Канади), найгустіше населені Бермудські острови і північно-східне узбережжя США. Три четверті населення Північної Америки проживає в містах; найбільші міські агломерації:
Місто (агломерація)
Населення (2010)
Площа
Країна
Мехіко
21 163 226
7 346 км²
Мексика
Нью-Йорк
18 897 109
17 405 км²
США
Лос-Анджелес
12 828 837
12 562 км²
США
Чикаго
9 461 105
24 814 км²
США
Даллас
6 371 773
24 059 км²
США
Делавер
5 965 343
13 256 км²
США
Х'юстон
5 946 800
26 061 км²
США
Торонто
5 593 212
7 124 км²
Канада
Вашингтон
5 582 170
14 412 км²
США
Маямі
5 564 635
15 896 км²
США


Слайд #49
Північна Америка
Країна чи територія
Площа(км²)
Населення(оцінка 2008)
Щільність населення(на км²)
Столиця
 Бермудські острови (Великобританія)
54
65 000
1203.7
Гамільтон
 Ґренландія (Данія)
2 166 086
57 000
0.026
Нуук
 Канада
9 984 670
33 573 000
3.4
Оттава
 Мексика
1 964 375
112 322 757
57.1
Мехіко
 Сен-П'єр і Мікелон (Франція)
242
6000
24.8
Сен-П'єр
 США
9 629 091
311 630 000
32.7
Вашингтон


Слайд #50
Центральна америка
Країна чи територія
Площа(км²)
Населення(оцінка 2008)
Щільність населення(на км²)
Столиця
 Беліз
22 966
307 000
13.4
Бельмопан
 Гватемала
108 889
14 027 000
128.8
Гватемала
 Гондурас
112 492
7 466 000
66.4
Тегусігальпа
 Коста-Рика
51 100
4 579 000
89.6
Сан-Хосе
 Нікарагуа
130 373
5 743 000
44.1
Манаґуа
 Панама
75 417
3 454 000
45.8
Панама
 Сальвадор
21 041
6 163 000
293.0
Сан Сальвадор


Слайд #51
Карибське море
Країна чи територія
Площа(км²)
Населення(оцінка 2008)
Щільність населення(на км²)
Столиця
 Американські Віргінські острови (США)
347
110 000
317.0
Шарлотта-Амалія
 Ангілья (Великобританія)
91
15 000
164.8
Валлі
 Антигуа і Барбуда
442
88 000
199.1
Сент-Джонс
 Аруба (Нідерланди)
180
107 000
594.4
Ораньєстад
 Багамські Острови
13 943
342 000
24.5
Нассау
 Барбадос
430
256 000
595.3
Бріджтаун
 Бонайре (Нідерланди)
294
12 093[7]
41.1
Кралендейк
 Британські Віргінські острови (Великобританія)
151
23 000
152.3
Род-Таун
 Гаїті
27 750
10 033 000
361.5
Порт-о-Пренс
 Гваделупа (Франція)
1628
401 784[8]
246.7
Бас-Тер
 Гренада
344
104 000
302.3
Сент-Джорджес
 Домініка
751
67 000
89.2
Розо
 Домініканська Республіка
48 671
10 090 000
207.3
Санто-Домінго


Слайд #52
 Кайманові острови (Великобританія)
264
56 000
212.1
Джорджтаун
 Куба
109 886
11 204 000
102.0
Гавана
 Кюрасао (Нідерланди)
444
140 79
317.1
Віллемстад
 Мартініка (Франція)
1128
397 693[9]
352.6
Фор-де-Франс
 Монтсеррат (Великобританія)
102
6000
58.8
Плімут; Брейдс
 Острови Теркс і Кайкос (Великобританія)
948
33 000
34.8
Кокберн-Таун
 Пуерто-Ріко (США)
8870
3 982 000
448.9
Сан-Хуан
 Саба (Нідерланди)
13
1537
118.2
Боттом
 Сен-Бартельмі (Франція)
21
7448
354.7
Густавія
 Сент-Кітс і Невіс
261
52 000
199.2
Бастер
 Сент-Люсія
539
172 000
319.1
Кастрі
 Сен-Мартін (Франція)
54
29 820
552.2
Маріго
 Сент-Вінсент і Гренадини
389
109 000
280.2
Кінґстаун
 Сінт-Естатіус(Нідерланди)
21
2739
130.4
Ораньєстад
 Сінт-Мартен (Нідерланди)
34
40 009
1176.7
Філіпсбурґ
 Тринідад і Тобаго[6]
5130
1 339 000
261.0
Порт-оф-Спейн
 Ямайка
10 991
2 719 000
247.4
Кінгстон
Всього
24 500 995
541 720 440
22.9


Слайд #53
Статуя свободи


Слайд #54


Слайд #55
Північне сяйво


Слайд #56
Національні парки


Слайд #57
    На території Північної Америки створено 55 національних парків (у тому числі 19 у Канаді, 27 у США, 6 у Мексиці і 3 на Кубі), у яких поєднуються охорона флори і фауни і добре розвинутий туризм. Найбільш відомі національні парки: Єллоустонський, Великий Каньйон, Йосемітський, Банф, Джаспер, Секвоя, Еверглейдс.


Слайд #58
Великий каньйон Колорадо 


Слайд #59


Слайд #60
Довжина каньйону 446 км, глибина — до 1600 м, ширина на рівні поверхні плато 8 — 25 км, поблизу дна — менше 1 км (на окремих ділянках — до 120 м). У межах каньйону річка Колорадо тече зі швидкістю до 25 км/год. Поверхня плато, яке прорізає каньйон, розташована на висоті від 1525 до 2745 м над рівнем моря.
Щороку Великий Каньйон забирає життя кількох необережних туристів, які відправляються в «останню 12-секундну подорож».


Слайд #61
Ніагарський водоспад


Слайд #62
Ніагарський водоспад знаходиться на території штату Нью-Йорк на річці Ніагара, яка витікає з великого озера Ері та знаходиться на кордоні США та Канади.
Спокійний, рівний і дуже сильний шум водоспаду чути аж за 20 км навкруги. Індіанці племені ірокезів назвали водоспад Нікакаре – “Великий шум”. Європейці побачили Ніагарський водоспад в 17 ст., а 180 років тому тут було збудовано перший готель.
   Потік води настільки сильний, що його використовують для створення електроенергії. Саме тут у 1881 році було збудовано першу в США велику ГЕС.


Слайд #63
висота 53м
ширина 323м


Слайд #64


Слайд #65
Великі Американські озера


Слайд #66


Слайд #67

Найцікавішою у Північній Америці є система Великих озер, до складу якої входять Верхнє, Мічіган, Гурон, Сент-Клер, Ері, Онтаріо та ряд дрібніших. Усі вони сполучаються між собою, утворюючи єдиний прісноводний басейн. Загальна площа Великих озер становить 246,4 тис. кв. км, а Верхнє є найбільшим прісним озером на Землі.   Рівні Великих озер утворюють три сходинки. Найвище розташоване Верхнє озеро, що короткою річкою сполучається з озером Гурон. На другому рівні лежать озера Гурон і Мічіган. Третій рівень утворює озеро Ері. З Ері витікає річка Ніагара. Вона єдина здійснює стік усієї системи Великих озер. Ніагара тече майже строго на північ і впадає в озеро Онтаріо. При прориві через уступ силурійського куестового плато річка утворює грандіозний Ніагарський водоспад.
   Велика водна маса помітно впливає на кліматичні умови прилягаючих територій. Взимку вода нагріває, а влітку охолоджує нижні шари атмосфери; крім того, взимку тут посилюється циклонічна діяльність. Рівні озер від сезону до сезону зазнають помітних коливань; навесні, коли тане сніг, вони підвищуються на 40—60 см, а в посушливу пору року знижуються. Замерзають озера не на тривалий час.  


Слайд #68
Канадські скелясті гори


Слайд #69


Слайд #70
)
 
Країна
Канада
Провінції
Британська Колумбія,Альберта
Найвища точка
Гора Робсон 3954 м


Слайд #71
Геологія
Гірські породи, з яких складається північна частина Скелястих гір у провінціях Альберта і Британська Колумбія, — в основному палеозойські вапняки й сланці. У Вайомінгу і Колорадо більшість гір мають ядра з гранітів та інших магматичних порід, перекриті товщами палеозойських і мезозойських осадових порід. Південні Скелясті гори, або Скелясті гори США складаються з коротких хребтів, складенихпіщаниками, глинистими сланцями, вапняками. Крім того, у центральній і південній частинах Скелястих гір широко представлені різноманітні вулканічні породи, зате на півночі цих гір вулканічних порід практично немає. Хребти розділені обширними басейнами — «парками».
Є значні родовища молібдену, міді, золота, срібла, поліметалів, нафти, кам'яного вугілля.
Спостерігаються поствулканічні явища: гейзери, термальні джерела, а також землетруси.


Слайд #72
Клімат
У Скелястих горах типовий гірський клімат. Середня річна температура в долинах знаходиться в межах 6 °C. У липні, найтеплішому місяці, середня температура сягає 28 °C. У січні середня температура становить близько −14 °C, і це самий холодний місяць у році. Середньорічна кількість опадів близько 360 мм.
В області Скелястих гір улітку зазвичай тепло і сухо, оскільки дощові хмари з заходу, затримуються гірським хребтом на його західній стороні. Середня температура літа становить 15 °C і середня кількість опадів близько 150 мм. Зими бувають багатосніжними та холодними, середня температура −2 °C, а середня товщина снігового покриву становить 29 см. Навесні середня температура 4 °C і з опадами у кількості 107 мм. Осінь приносить середню кількість опадів 66 мм і температуру близько 7 °C.


Слайд #73
Гори Аппалачі


Слайд #74
Гори Аппалачі простяглися на північний схід на 2300 км від штату Алабама до затоки Св. Лаврентія і продовжуються на острів Ньюфаундленд. Ширина їх – 200-300 км, середня висота – 1000-1300 м. За своїми природними умовами це типовий район середньовисотних лісових ландшафтів помірного і субтропічного поясів. 


Слайд #75


Слайд #76
   Найвища точка Північних Аппалачів – гора Вашингтон у Білих горах. Висота її 1916 м. Далі на північ гори знижуються і переходять у плоскогір'я, над якими височать окремі останці, наприклад гора Монаднок до 1000 м заввишки.    На узбережжі Атлантичного океану гірські хребти вклинюються й утворюють ряд півостровів з малими і великими затоками. Між півостровом Нова Шотландія і материком знаходиться затока Фанді, відома найбільшими в світі припливами (до 18 м). 


Слайд #77
Гора Вашингтон


Слайд #78
кордильєри


Слайд #79
Розташування
США,Канада,Мексика
Довжина
більше 7 тис. км
Ширина
800-1600 км
Найвища точка
Г. Мак-Кінлі-6193 м


Слайд #80


Слайд #81


Слайд #82
Виконали учні 7 класу нвк ( сзш ііст.- ліцей):
Галак Богдан
Мацьків Іван
Наконечний Андрій
Сухомлин Назар
Шибіко Василь