Презентація на тему «Бутан» (варіант 2)

Бутан

Загальні відомості
Королівство Бутан - держава в Азії в Гімалаях, розташоване між Індією і Китаєм.
Столиця - місто Тхімпху.
Форма правління - конституційна монархія.
Державна релігія - буддизм (Друкпа Каг'ю).
Територія 38394 км ² (135-та в світі).
Населення 742737 чол.
ВВП На душу населення 6112 $.
Валюта - Нгултрум

Прапор і герб Бутану

Льодовики
Льодовики в північному Бутані, які займають 10% всієї території країни, є важливим джерелом води в річках Бутану. Ці льодовики містять у собі мільйони тонн прісної води, і під час літнього танення часто стають лихом для населення.

Економіка
Бутан - одна з найбідніших держав світу. Основу його економіки становлять лісове та сільське господарство, туризм, продаж поштових марок. Бутан - аграрна країна. Для більш ніж 80% населення сільське і лісове господарство є головним джерелом доходів. Влада Бутану офіційно не розглядає ВВП, як мірило розвитку економіки, а орієнтується на показник валового національного щастя (Gross National Happiness). У Бутані практично відсутня корупція.

Транспорт і комунікації
Згідно з офіційною статистикою в королівстві 4007 кілометрів доріг і 426 мостів. Залізничних доріг у країні немає. Але є розроблений спільно з Індійськими залізницями план будівництва залізниці в південній частині країни для включення Бутану в індійську залізничну мережу. Єдиний міжнародний аеропорт Паро (Paro (PBH)) (зліт і посадка в якому вважаються одними з найбільш складних у світі) знаходиться в однойменному місті. Близько Трашіганга на сході країни відкритий місцевий аеропорт. Розробляється система малих аеропортів по всій країні.

Туризм
До кінця 1980-х років туризм давав країні більше $ 2 млн. на рік. Кожний турист повинен платити досить високе мито за кожен день перебування в країні. Найважливішими центрами туризму є столиця Бутану Тхімпху, місто Паро на заході країни, недалеко від Індії. Головною туристичною визначною пам'яткою країни є монастир Таксанг-лакханг.

Державний устрій
Главою держави і Верховним головнокомандуючим є Король Бутану Джигме Кхесар Намгьял Вангчук.Законодавча влада належить Парламенту Бутану, складається з Короля Бутану, Національної ради Бутану та Національної асамблеї Бутану.

Збройні сили
Збройні сили Бутану складаються з Королівської Бутанської армії, Королівських охоронців, ополчення і Королівської Бутанської поліції. Так як Бутан не має виходу до моря, то у нього немає військово-морського флоту. Відсутні у Бутану і ВПС.

Адміністративний поділ
Бумтанг
Чуха
Дагана
Гаса
Хаа
Лхунце
Монгар
Паро
Пемагацел
Пунакха
Самдруп-Джонгхар
Самце
Сарпанг
Тхимпху
Трашиганг
Трашиянгце
Тонгса
Циранг
Вангди-Пходранг
Жемганг

Населення
Приріст населення - 2,11% в рік. Міське населення - 21%, сільське населення - 79%. Середня тривалість життя чоловіків - 66 років, жінок - 66,2 року.

Релігія
Школа Друкпа Каг'ю тибетського буддизму охоплює 70% населення країни, як офіційна релігія. На півдні країни поширений індуїзм (25% населення), 5% бутанців сповідують іслам.

Кухня
В основі бутанському кухні - рис, овочі, і багато гострого перцю (з недавнього часу - кукурудза). У холодну пору року бутанська кухня більшою мірою переорієнтовується на м'ясо. Домашній сир з цвіллю. Серед популярних місцевих напоїв варто відзначити маслянистий чай Черінгма, рисове пиво, і домашні настоянки (ара), що нагадують іноді рисову горілку, а іноді віскі.

Освіта
В даний час базове навчання визначається як 10 років, а повне навчання займає 13 років: рік підготовчого класу, 6 років початкової школи, 2 роки середньої школи молодшого рівня і 2 роки середньої школи середнього рівня і 2 роки в середній школі старшого рівня. Початок навчання - в ​​шість років. Після 8, 10 і 12 класу здаються іспити. Всього в країні понад 500 шкіл.

Архітектура
Найбільш поширеним видом споруд є дзонг. Дзонг - укріплена фортеця, в якій зазвичай розміщується також адміністрація та буддиський монастир, архітектура дзонг притаманна Тибету, Бутану та прилеглим до Тибету буддиським територіям.

Цікаві факти про Бутан
У королівстві Бутан на багатьох будинках і будівлях намальовані фалоси як символ удачі. Зародження цього звичаю пов'язують з буддистським ламою Друкпа Кюнле, що жив в 15-16 століттях і який увійшов в історію як «божевільний святий». Кюнле проповідував буддизм незвичайним способом, широко демонструючи своє захоплення жінками і вином і малюючи фалоси на стінах, запевняючи людей, що вони будуть відганяти злих духів. На його честь був побудований монастир чімі Лакханг, в якому зберігаються кілька дерев'яних фалосів і один срібний, за переказами привезений ламою Кюнле з Тибету. Цей монастир часто відвідують бездітні жінки, і настоятель, благословляючи їх на зачаття, б'є штучним фалосом по голові.