Презентація на тему «Атлантичний океан»

Атлантичний океан
Виконала учениця 7-Б класу
НВК “Домінанта”
Гаврилюк Ольга

Атлантичний океан
Атланти́чний океа́н - другий за величиною, після Тихого океану, океан на Землі. Назва походить від імені міфічної країни Атлантиди. Пересічна солоність Атлантичного океану 35,4%. Найвища солоність спостерігається в тропічних та субтропічних широтах обох півкуль, де мало опадів та велике випаровування. До Атлантичного океану впадають: Амазонка, Дніпро, Дон, Дунай, Конго, річка Святого Лаврентія, Маккензі, Міссісіпі, Нігер, Ніл, Оріноко, Парана, Рейн та інші, віддаючи разом близько 60% маси материкових вод, що стікають до світового океану.

Основні відомості
Східною межею Атлантичного океану є береги Європи і Азії та Африки, західною – Північна та Південна Америки, південною - Антарктиди. Межу з Індійським океаном проводять умовно по меридіану мису Головково, з Тихим - по меридіанумису Горн, з Північним Льодовитим – по Полярному колу. В цих межах площа океану — 93,4 млн. км2, середня глибина - 3926 м, об'єм - 337 541 тис. км3. Атлантичний океан видовжений по широті. Він тягнеться майже паралельно до берегів у вигляді S-подібної смуги, завширшки в кілька тис. км. Протяжність Атлантичного океану з півночі на південь близько 15 тис. км. Найбільша ширина океану понад 9 тис. км, найменша бл. 3 тис. км. Берегова лінія Атлантичного океану в північній півкулі дуже порізана. Тут зосереджені моря Атлантичного океану (Балтійське, Північне, Середземне, Чорне, Карибське) та затоки (Біскайська, Гвінейська, Мексиканська). В південній півкулі береги порізані мало (є лише одне відкрите море Веделла). Внутрішні та окраїнні моря займають близько 16% площі.

Атлантичний океан

Рельєф дна
Рельєф дна океану складний. З півночі на південь Атлантичний океан перетинає підняття, яке складається з трьох підводних хребтів Рейк'янеса, Північно-Атлантичного і Південно-Атлантичного. Пересічна глибина над хребтами від 900 до 2700 м, середня глибина 3332 м.
На захід і схід від серединного підняття розташовані глибокі котловини: у східній частині Атлантичного океану - Північно-Африканська, Гвінейська, Ангольська та Капська, у західній – Північно-Американська, Бразильська та Аргентинська. Глибина котловин в західній частині океану більша, в межах Північно-Американської котловини лежить найглибша в Атлантичному океані глибоководна западина Пуерто-Ріко з відміткою — 9 218 м (глибина Мілуокі). На схід від Південних-Сандвічевих островів розташована однойменна глибоководна западина з максимальною глибиною 8262 м. На півдні, вздовж 60-ї паралелі простягається Африкансько-Антарктична котловина з глибиною 5-5,8 тисяч м. Рельєф дна Атлантичного океану є продовженням рельєфу материків. Наприклад, на шельфі Гренландії поширені давні форми рельєфу, створені льодовиком. Численні затоплені річкові долини простежуються також на дні океану.

Рельєф дна
В Атлантиці мало підводних гір. Особливе місце посідає серединно-океанічний хребет, який перетинає океан з півночі на південь. Майже через увесь серединно-океанічний хребет простягається величезна поздовжня розколина земної кори - рифт. Його глибина досягає майже 2 км, ширина до 30 км. Він розчленований численними поперечними розколинами, найглибша з яких - близько 8 км. До них тяжіють центри землетрусів та підводних вулканів, які часто височіють над поверхнею океану. Яскравим прикладом є вулканічний острів Ісландія. Крім серединно-океанічного хребта на дні океану існують й інші підняття. Разом вони розділяють ложе Атлантики на окремі улоговини. Атлантичні улоговини мають рівну поверхню. Це пояснюється великою кількістю осадових відкладів, накопиченню яких сприяє незначна кількість глибоководних жолобів у перехідній зоні Атлантики.

Острови
Островів в Атлантичному океані порівняно мало, а ті, що є, зосереджені переважно в північній частині океану. Найбільші материкові: Великобританія, Ірландія, Ісландія, Ньюфаундленд, Великі і Малі Антильські та інші. До вулканічних належать: Азорські, Трістан-да-Кунья, острів Святої Єлени та інші.

Клімат
Клімат Атлантичного океану на більшості просторів відзначається рівномірністю основних показників. Розподіл тиску над Атлантичним океаном та особливості атмосферної циркуляції в основному відповідають загальній схемі. В приекваторіальних широтах розташована смуга низького тиску (менше 760 мм), в субтропічних - барометричні максимуми. В міжтропічних широтах переважають штиль і пасати. Лише влітку тут спостерігаються вест-індські урагани (оркани) великої сили. Помірні широти охоплені стаціонарною циркуляцією західних вітрів. Значний вплив на характер циркуляції атмосфери над Атлантичним океаном мають Антарктичний та Ісландський циклони. Вони зумовлюють розвиток штормів у помірних широтах. Шторми великої сили спостерігаються переважно у Південній півкулі. Через часті і сильні шторми в помірних широтах їх називають «ревучими сороковими». У Північній півкулі найтепліший місяць - серпень, найхолодніший - лютий, в Південній - навпаки

Клімат
На крайньому північному-заході та півдні завдяки особливостям атмосферної циркуляції та впливу прилеглих материків температура повітря над океаном знижується до -25° і більше. На розподіл температур повітря в значній мірі впливають теплі і холодні течії. Розподіл хмарності та опадів тісно пов'язаний з особливостями атмосферної циркуляції. В екваторіальній та циклонічній областях хмарність велика, опадів багато (понад 2000 мм). В областях високого тиску навпаки - небо безхмарне, опадів мало (близько 500 мм). У місцях стику теплих і холодних течій (район Ньюфаундлендської банки, Ла-Плати тощо) часто бувають густі тумани.

Рослинний і тваринний світ
Рослинний і тваринний світ у тропічній зоні відзначається різноманітністю видів, але обмеженою кількістю особин, в помірній і холодній зонах - навпаки. Донна рослинність представлена різними водоростями, які поширені у прибережній зоні до глибини 100 м. Характер фауни змінюється також з широтою. В помірних та холодних широтах водяться кити і ластоногі, з риб - оселедці, тріскові, камбалові та ін., у теплих водах: медузи, краби, різні акули, літаючі риби, морські черепахи, кит-кашалот тощо. Найбільшим розвитком життя відзначаються смуги стику холодної і помірної зон. Вони і є основними рибопромисловими районами: Ньюфаундлендська банка, Ісландські води, Північне море та райони китобійних промислів Південної півкулі.

Економічно-політичне значення
В економічному і політичному відношенні Атлантичний океан має велике міжнародне значення. Це вузол важливих економічних і стратегічних морських шляхів сполучення. Найбільше значення мають лінії: північно-атлантична (між Європою, США і Канадою), далекосхідна (між Європою і Азією та Австралією, через Суец), середньо-атлантична (між Європою, Вест-Індією і Південною Америкою). Природними ресурсами Атлантичного океану користується переважна більшість країн світу. Головні порти Атлантичного океану та морів його басейну: Одеса, Амстердам, Лондон, Ліверпуль, Гамбург, Марсель, Кейптаун, Лагос, Буенос-Айрес, Ріо-де-Жанейро, Новий Орлеан, Нью-Йорк.

Кінець