Презентація на тему «Особливості регіональної політики України на сучасному етапі»

ПРЕЗЕНТАЦІЯ
на тему:
“Особливості регіональної політики України
на сучасному етапі”

ОСНОВНА МЕТА: розкрити сутність та особливості регіональної політики України на сучасному етапі
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ:
Визначити сутність регіональної політики
Розглянути інституційно-правову базу регіональної політики України
Визначити особливості регіональної політики України на сучасному етапі
Розкрити загрози неефективного управління регіональним розвитком України
Визначити негативні тенденції соціально-економічного розвитку регіонів України
Проаналізувати процес та рівень диспропорцій регіонального розвитку
Визначити нову парадигму регіональної політики України

Регіональна політика
Регіональна політика – це сфера діяльності з управління економічним, соціальним, гуманітарним, екологічним і політичним розвитком країни в регіональному аспекті відповідно до заздалегідь розробленої програми.
Завдання регіональної політики:
створення і зміцнення єдиного економічного простору та забезпечення економічних, соціальних, правових і організа-ційних основ державності;
відносне вирівнювання умов соціально-економічного роз-витку регіонів;
ефективне використання потенціалу регіонів;
комплексний екологічний захист регіонів.
Мета регіональної політики – створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного та соціогуманітарного розвитку регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина.

Інституційно-правова база
розвитку регіонів
Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року (затверджена Постановою КМУ №1001 від 21.07.2006 р.).
Мета Стратегії - визначення ключових проблем регіо-нального розвитку, пріоритетів державної регіональної політики з точки зору загальнонаціональних потреб та інтересів.
Закон України “Про стимулювання розвитку регіонів” (№2850-IV від 08.09.2005 р.) визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій.
Регіон – територія АР Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Парадигми регіону
РЕГІОН ЯК КВАЗІКОРПОРАЦІЯ – це великий суб'єкт власності та економічної діяльності. У цій якості регіони стають учасниками конкурентної боротьби на ринках товарів, послуг, капіталу.
РЕГІОН-РИНОК має визначені кордони (ареал), акцентує увагу на загальних умовах економічної діяльності і особливостях регіональних ринків.
РЕГІОН-СОЦІУМ (спільнота людей, що живуть на певній території) висуває на перший план відтворення соціального життя і розвиток системи розселення.
РЕГІОН ЯК КВАЗІДЕРЖАВА є відносно відособленою підсистемою держави і національної економіки.
НОВА ПАРАДИГМА РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
– це впровадження класичної моделі регіональної політики на основі “відповідальної регіоналізації” як головного напряму до суспільно-політичної та соціально-економічної консолідації країни.

Особливості регіональної політики
на сучасному етапі
Суперечливе запровадження політичної реформи карди-нально змінює формат системи управління регіональ-ним і місцевим розвитком, змінює розподіл повноважень і відповідальності за розвиток територій
Передача основних повноважень щодо регіонального і місцевого розвитку органам самоврядування відбувається за відсутності адекватної системи й механізмів контролю за ефективністю рішень і дій цих органів:
послаблюється вертикаль виконавчої влади;
не сформовані дієві механізми контролю місцевої влади громадами.

поглиблення регіонального електорального розколу та посиле-ння розчарування і зневіри населення у ефективності реформ, потенційне виникнення осередків масового невдоволення;
поглиблення протистояння між місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, загроза ослаблення державної влади на місцях і подальше відокремлення регіонів від центру;
передумови для формування і реалізації окремої, відмінної від загальнодержавної стратегії розвитку територій, що є прямим підґрунтям для економічного і політичного сепаратизму;
побудова альтернативної вертикалі влади в межах окремих регіонів, в першу чергу, в економічній площині, поглиблення депресивності окремих територій;
неможливість реалізації єдиної державної політики на всій території України, «самопротиставляння» регіонів центру;
зміцнення регіональних еліт, «легалізація» їх тіньової частини.
Загрози неефективного управління регіональним розвитком України

для більшості регіонів України характерні структурні дефор-мації та втрата інноваційного потенціалу;
регіонам України здебільшого притаманна орієнтація на тра-диційні ресурси та фактори конкурентних переваг. Ресурси, пов'язані з інноваційною та інституційною складовими економічного зростання, задіяні значно меншою мірою;
регіони мають яскраво виражену сировинну спрямованість. У січні-лютому 2008 р. сировинна продукція в обсягах реалізованої про-мислової продукції становила 67,4%, інвестиційна – лише 16,2%;
природні ресурси регіонів України використовуються екстен-сивним шляхом, що посилює вразливість ресурсо- та енерго-містих галузей від зростання світових цін на енергоносії;
деформована структура економіки регіонів негативно позна-чається на соціальних показниках їх розвитку, зростає розрив між середньодушовим доходом найбагатших і найбідніших територій.
Негативні тенденції соціально-економічного розвитку регіонів

Розміри регіональних диспропорцій
* Січень-липень

Розміри регіональних диспропорцій
* Січень-липень

Розміри регіональних диспропорцій
Доходи місцевих бюджетів без трансфертів
на одну особу (січень-червень 2008 р.)
Мінімальне значення:
Тернопільська обл.
Максимальне значення:
м. Київ
Розрив – 9,07 разу

ГОЛОВНА МЕТА ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ –
зміцнення цілісності та узгодженості всіх елементів регіональної структури – політичних, економічних, соціальних, гуманітарних тощо.
Нова парадигма регіональної
політики України
КЛЮЧОВЕ ЗАВДАННЯ–
розробка напрямів та механізмів передачі частини державних повноважень на нижчий рівень управління, базуючись на демократичних цінностях та виходячи з положень Конституції України.

забезпечення рівних можливостей для всебічного гармо-нійного розвитку людини незалежно від місця проживання;
врахування особливостей кожного регіону, своєрідності природно-ресурсних, географічних, історичних, економіч-них, соціальних та інших умов у контексті загально-державних інтересів;
поліпшення конструктивності та ефективності реформ, надання їм соціально-екологічної спрямованості;
визначення оптимальних обсягів та джерел покриття потреб регіонів у ресурсах багатоцільового призначення, зокрема тих, що стимулюють розвиток людини в інтересах людини та її власними силами;
створення ефективних механізмів регулювання гумані-тарного розвитку регіонів з наданням додаткових повноважень органам місцевого самоврядування в частині розв'язання проблем гармонійного розвитку людини.
Гармонійне поєднання загально-державних і регіональних інтересів

прискорити запровадження інструментів, передба-чених Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів», активізувати організаційну роботу для практичного запровадження Угод регіонального розвитку;
неухильно зміщувати акценти від прямого бюджет-ного фінансування до опосередкованих інструментів стимулювання регіонального розвитку
завершити створення інституційних і нормативно-правових передумов реформування системи місцевого самоврядування.
Завдання у сфері стимулювання розвитку регіонів

Розробка стратегічних програмних документів регіонального розвитку передбачає спрямованість місцевих органів влади на вирішення великомасштабних перспективних завдань, що стоять перед економічною, соціальною та гуманітарною сферою відповідних регіонів.
Стратегічне планування
розвитку регіонів
Пріоритетними напрямами державної регіональної політики
є запровадження програмних підходів до управління регіональним розвитком і удосконалення механізмів його стимулювання, що передбачає: розроблення та затвердження регіональних стратегій розвитку з визначенням їх пріоритетів на середньо– та довгострокову перспективу.

підготовку та укладання угод щодо розвитку регіонів, у яких реалізуються пілотні проекти;
затвердження у державному бюджеті бюджетної програми, спрямованої на стимулювання регіо-нального розвитку;
проведення моніторингу розвитку регіонів, районів і міст обласного значення для виявлення проблем, що стримують розвиток територій з ознаками депресивності;
підготовку програм подолання депресивності тощо.
Стратегічне планування розвитку регіонів передбачає

стратегія розвитку регіону – це не лише система заходів державного регулювання, а й повномасштабний орієнтир для населення, бізнесу та інститутів грома-дянського суспільства;
в регіональній стратегії необхідним є вибір лише дійсно важливих, стратегічних напрямів та пріоритетів;
інституційні умови та механізми реалізації регіональної стратегії повинні визначатися на 7-10 років;
при розробці регіональних стратегій вимагається максимальна узгодженість з іншими загальнонаціональ-ними стратегічними документами, зокрема, Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 р.
Вимоги щодо розробки довгострокових документів регіонального розвитку

конкретні (зокрема, галузеві) стратегії не можуть бути складовими стратегії регіону, але повинні ініціюватися даним документом і знайти відображення в його розділах;
довгострокова стратегія регіону – важливий етап щодо удосконалення якості регіонального управління, важливою складовою таких стратегій має бути блок «навчання та перепідготовка кадрів»;
при розробці і особливо при реалізації регіональних стра-тегій необхідною є активна взаємодія з бізнес-струк-турами та інститутами громадянського суспільства;
важливою складовою стратегії є формування іміджу (репутації) регіону, який базується перш за все на конкурентних перевагах даного регіону.
Вимоги щодо розробки довгострокових документів регіонального розвитку

впровадження принципу субсидіарності у системі розподілу повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування, між органами місцевого самоврядування різного рівня;
законодавче визначення меж територіальної юрисдикції органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
чітка правова регламентація взаємного делегування повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування, а також взаємодії між ними у повсякденній управлінській діяльності;
налагодження дієвого механізму відповідальності представницьких органів влади, їхніх виконавчих комітетів перед громадами;
подальша бюджетна децентралізація та удосконалення механізмів участі регіонів у формуванні державного бюджету.
Напрями децентралізації
управління регіонами

посилення зацікавленості органів місцевого само-врядування у зростанні власних доходів;
посилення стимулюючої складової міжбюджетного регулювання;
збільшення рівня самозабезпеченості місцевих бюджетів шляхом удосконалення податкового законодавства відповідно до напрямів реформування податкової системи України, зокрема надання органам місцевого самоврядування права запроваджувати специфічні, фіскально значимі для їх території податки.
Перспективи зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування

формування регіональних інноваційних систем з максимально можливим охопленням усієї території регіону та реалізацією наявного науково-технологічного потенціалу з солідарним залученням ресурсів державного, місцевого бюджетів, приватного капіталу та заощаджень населення;
удосконалення методологічної та методичної бази стратегічного програмування інноваційного розвитку на регіональному і субрегіональному рівні;
залучення наукової та інтелектуальної еліти регіонів до реалізації структурно-інноваційної моделі розвитку через створення, матеріальну і фінансову підтримку державою ініціатив, спрямованих на посилення економічних зв'язків на інноваційній базі.
Пріоритети активізації
інноваційного розвитку

удосконалення регуляторної політики, ліквідація виявів монополізму, «клієнтських» відносин і корупції у стосунках «влада-бізнес»;
спрощення дозвільної системи, мінімізація видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, усунення технічних бар'єрів під час здійснення господарської діяльності;
сприяння посиленню рівня фінансової безпеки підприємництва через розвиток регіональної мережі страхових і гарантійних фондів, кредитної кооперації підприємництва;
імплементація принципів acquis commuanitaire у вітчизняну регуляторну політику для зниження рівня політизації регіональних і місцевих органів влади, недопущення неправомірного втручання у діяльність суб'єктів господарювання.
Державна підтримка підприємництва на регіональному та місцевому рівнях

визначити пріоритетні завдання у системі соціальних послуг, спрямованих на децентралізацію згідно з принципами Європейської соціальної хартії;
прискорити прийняття Концепції реформування системи соціальних послуг, яка передбачає децентралізацію, впровадження нових стандартів соціальних послуг, механізму соціального замовлення на місцевому рівні;
закріпити фінансування сфер освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення за рахунок переданих джерел доходів і трансфертів;
врахувати місцеву специфіку під час розробки нормативів соціальних видатків на основі державних соціальних стандартів і державних соціальних гарантій;
розширити сферу застосування обов'язкового соціального страхування.
Завдання щодо розвитку соціальної сфери населених пунктів

Єдність, цілісність та спільність України – основа основ. Час раз і назавжди відмовитися від спекуляцій на тему існуючих відмінностей регіональних спільнот України.
Майбутнє України – в організованій, потужній та спроможній громаді. Необхідно зміцнити владу громад – місцеве самоврядування.
Має бути забезпечено наближення влади до її єдиного джерела – народу. Державна влада може і повинна спів-існувати з владою громади – на основі чіткого розподілу повноважень і відповідальності та завдяки тісній взаємодії й взаємодоповненню.
Подальший суспільний прогрес залежатиме від того, наскільки ініціативною, цілеспрямованою і зацікавленою у своєму розвитку буде громада.
Будь-який результат економічного розвитку має стати на службу єдиній меті – підвищенню рівня життя людини.
Нова філософія регіонального розвитку України

Ключові питання для самоконтролю:
Що таке регіональна політика?
Визначте основні особливості регіональної політики України на сучасному етапі
Розкрийте інституційно-правову базу регіональної політики України
Які основні проблеми та загрози регіонального розвитку України?
Які основні наслідки негативних тенденцій соціально-економічного розвитку регіонів України?
Які основні загрози неефективного управління регіональним розвитком України
Що таке диспропорції регіонального розвитку?
Проаналізуйте процес та рівень диспропорцій регіонального розвитку України
Розкрийте сутність нової парадигми регіональної політики України
У чому полягає необхідність процесу реформування регіональної політики України?
Які стратегічні пріоритети регіональної політики України на сучасному етапі?

Список рекомендованої літератури:
Державна стратегія регіонального розвитку на період до 20015 року. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 1001 від 21 липня 2006 року
Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія. – / За ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2007. – 768 с.
Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі XX – XXI століть: нові пріоритети. – К.: Наукова думка, 2006. – 689 с.
Концепція державної регіональної політики, Затверджена Указом Президента України № 341/2001 від 25 травня 2001 року.
Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: Монографія. – / За ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2005. – 498 с.
Регіональна політика України: інституційно-правове забезпечення: Зб. офіц. док. – / За ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2004. – 521 с.