Презентація "Японія"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Японія"
Слайд #1
Японія


Слайд #2
Візитна картка
Офіційна назва – Японія
Площа – 372,2 тис. км.кв
Столиця – Токіо
Населення – 127,5млн.чол
Тип країни – високо розвинута, член “Великої сімки”
Державний устрій – конституційна монархія
Склад території – 43 префектури, 3 столичні округи – Токіо, Осака, Кіото і губернаторство Хоккайдо.
Офіційна мова – японська
Релігія – синтоїзм, буддизм
Валюта - єна


Слайд #3
Національна символіка Японії
Походження назви "Японія" прямує до далекого історичного минулого. Великий мандрівник Марко Поло територію, на якій розташована сучасна японська держава, називав словом "Ципан-го", причому за основу, імовірно, брав китайське слово "Жи-бень-го", що означає Східна імперія. Японці, що протягом своєї історії дуже багато чого запозичали в китайців, вимовляли відповідні китайські ієрогліфи як "ніфон", а потім почали вимовляти як "Ніппон". Спочатку японці вживали це слово як назву найбільшого острова, а потім стали позначати цим словом групу островів, згодом - і всю державу. Свою країну японці називають "Дай Ніппон", що означає "країна висхідного сонця»


Слайд #4
Японія — це острівна країна, розташована на східному узбережжі Азії, у північно-західній частині Тихого океану. Зі сходу і півдня її омиває Тихий океан, з заходу — води Японського та Східнокитайського морів, а з півночі — Охотське море. Японський архіпелаг простягнувся дугою з північного сходу на південний захід. Він складається з чотирьох великих островів Хоккайдо, Хонсю, Сікоку та Кюсю, а також понад 3 тисяч дрібних островів. Країна лежить у зоні помірного кліматичного поясу.


Слайд #5
Клімат: вся територія країни є під впливом мусонів. Літній мусон супроводжується опадами на східних схилах гір, а зимовий несе холодне повітря із Сибіру і є причиною сильних снігопадів на Хоккайдо і на узбережжі Японського моря. Навесні і восени приходять тропічні циклони. Навесні вони приносять теплі дощі, а із серпня по жовтень - тайфуни. Японія - зелена країна. Її гори на півдні покриті субтропічними, а в центральній частині - змішаними, на півночі - хвойними лісами. Але більшість лісів країни - штучного походження, а ландшафт дуже сильно змінився під впливом людини.


Слайд #6
Економіка Японії є однією з найпотужніших у світі. Вона посідає друге місце після США за показниками ВВП ($4,5 трильйони у 2005) і третє місце після США і КНР за показниками купівлеспроможності. Японська економіка є найбільшою в Азії. Вона дуже залежить від поставок сировинних матеріалів з інших країн через нестачу природних ресурсів.
Співпраця уряду і промисловців, розвинена культура бізнесової етики, розробки високих технологій та порівняно невеликі витрати на оборонні потреби забезпечили стрибкоподібне зростання японської економіки після другої світової війни. З 1960-х по 1980-ті роки воно було вражаючим: 10% у 1960-х, 5% у 1970-х, 4% у 1980-х роках. Зростання призупинилося у 1990-х роках через надмірне інвестування наприкінці 1980-х та внутрішньополітичний курс, спрямований на виправлення спекулятивних ексцесів на біржі і ринку. Спроби уряду покращити ситуацію лише забуксували японське господарство у 2000 і 2001 роках.
Однак у 2005 з'явилися ознаки одужання японської економіки після періоду застою. ВВП зріс на 2,8%, перегнавши показники ЄС і США. Основним фактором одужання стало зростання внутрішнього попиту. Сьогодні економіка Японії продовжує утримувати позиції світового лідера.
Фундаментальними принципами післявоєнної японської економіки були:
Тісна співпраця підприємств, постачальників, дистриб'юторів, банків і великих фінансових груп кейрецу (Міцубісі, Сумітомо, Фуйо, Міцуї та інші);
Кооперація роботодавців і профспілок;
Всебічна підтримка починань підприємців державними службовцями («господарчий патріотизм»);
Система найму робітників на все життя на великих підприємствах.
Останнім часом багато японських фірм, особливо малого і середнього бізнесу, переглядають вищезгадані принципи задля збільшення продуктивності праці і прибутків.


Слайд #7
Експорт — невід'ємна частина японської економіки. Головними експортними партнерами є США (22,7%), КНР (13,1%), Південна Корея (7,8%) і Гонконг (6,3%). Японці здебільшого експортують транспортне обладнання, двигуни, електротовари, електронні прилади і хімікати.
Оскільки Японія дуже залежить від міжнародної торгівлі, вона імпортує широке коло товарів. Основними партнерами з імпорту є КНР (20,7%), США (14%), Південна Корея (4,9%), Австралія (4,3%), Індонезія (4,1%), Саудівська Аравія (4,1%), ОАЕ (4%) (за даними 2004 року). Японія ввозить переважно запчастини, пальне, харчові продукти, хімікати, текстиль і сировину для власної промисловості.


Слайд #8
Особливості японської кухні обумовлені кліматом, фауною і флорою японських островів. Висока вологість забезпечує багатство рослинної та тваринної їжі, а острівне розташування країни — достаток морської риби та морепродуктів. Характерною рисою японської кухні є сезонність харчування, тобто вибір продуктів та способів їх приготування залежно від пори року. Зазвичай, для страв використовуються лише свіжі харчі, які обробляються без застосування сильних приправ, з метою збереження первісного вигляду і смаку продукту
Головними стравами японської кухні є рис та рисова настойка саке. Решта японських наїдків готуються, як закуски до цих страв, переважно, з овочів і фруктів. До середини 19 сторіччя японці дуже рідко вживали м'ясо, а також тваринні й рослинні жири. Через це багато японських страв мають прісний свіжий смак. Замінником м'яса були різноманітні морепродукти, а замінником жирної їжі — бульйон дасі, зварений на водоростях ламінаріях та сушеному тунці. З пізнього середньовіччя японці почали вживати як приправи соєвий соус та бобову пасту місо, які стали невіддільними складовими більшості японських страв


Слайд #9
Ще одна особливість японської кухні — поцінування зовнішнього вигляду їжі. Її не повинно бути багато і вона мусить гармоніювати з посудом. Страви споживають паличками, тому їжу, здебільшого, подають у вигляді невеликих скибок, щоб їх було зручно брати
Загалом страви японської кухні класифікують на західнояпонські та східнояпонські. Центрами перших виступають Кіото, Осака, Хіросіма та Фукуока, а центрами других — Наґоя, Йокогама, Токіо та Сендай. Західнояпонські страви мають тендітний і невимушений смак порівняно зі східнояпонськими, які відзначаються густим смаком і сильним ароматом. Окрім цих типів страв існує багато локальних наїдків, які різняться залежно від клімату, географічного розташування та традицій регіону. Найтиповішими стравами японської кухні, що відомі за межами Японії, є суші, суп місо, сира риба сасімі, смажена птиця якіторі, локшиний суп рамен та інші