Презентація "Наземно – повітряне середовище"

+2
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Наземно – повітряне середовище"
Слайд #1
Проект на тему:“Наземно – повітряне середовище”
Підготували
Учениці 11 – Б класу
Коноваленко Юлія ,
Махмуд Єва .


Слайд #2
План
Характеристика абіотичних факторів
Пристосування живих організмів до середовища.
Приклади організмів , що живуть в наземно-повітряному середовищі.
Запитання для підсумку .


Слайд #3
Наземно – повітряне середовище
Наземно – повітряне середовище
найрізноманітніше за своїми умовами.
Абіотичних фактори:
Освітленість
Температура
Вологість
Газовий склад повітря


Слайд #4
Освітлення
У спектрі сонячного проміння виділяють три ділянки , які розрізняються за своєю біологічною дією:
ультрафіолетову
видиму
інфрачервону


Слайд #5
Ультрафіолетові промені
Довжина хвиль до 0,29 мкм діють згубно
на живу матерію , але їх майже повністю
поглинає озоновий екран атмосфери , який
утворюється з кисню під дією космічного
опромінення . Без нього існування
організмів на суходолі було б
неможливим. У великих дозах негатино
впливають на живі організми , бо
спричиняють різні шкідливі біохімічні
реакції , проте у невеликих кількостях вони
необхідні тваринам , бо спричиняють синтезу
в шкірі вітаміну D.


Слайд #6
Видимі промені
Довжина хвиль 0,41-0,74 мкм припадає
понад 50% сонячного випромінювання ,
що досягає поверхні Землі . Задяки їм
зелені рослини та деякі прокаріоти здатні
до фотосинтузу .


Слайд #7
Інфрачервоні промені
Довжина хвиль понад 0,75 мкм . Джерело
теплової енергії для живих істот . Деякі
організми (рослини , комахи , земноводні,
плазуни ) використовують їх для
підвищення температури тіла .


Слайд #8
Відповідно до потреб в
освітленості
рослини поділяють на світлолюбних,
тіньовитривалих та
тіньолюбивих.


Слайд #9
До сітлолюбних видів належать мешканці відкритих , добре освітлених місцезростань.


Слайд #10
Тіньолюбні рослини


Слайд #11
Тіньовитривалі рослини ,які можуть зростати як на відкритих , добре освітлених місцях , так і витримувати певний ступінь затінку


Слайд #12
Відповідно до потреб в освітленості
тварини поділяють на дві групи:
Нічну(колірний зір не розвинений ,очі можуть мати великі розміри ,що дає змогу вловлювати навіть незначну кількість світла ).
Денну(добре розвинений зір,вони здатні розрізняти кольори ,часто мають яскраве забарвлення).


Слайд #13
Температура
Відіграє важливу роль у житті організмів , бо
впливає на температуру їхнього тіла . У свою
чергу ,температура визначає швидкість реакцій
обміну речовин: низькі температури їх
гальмують , але надто високі можуть
спричинити порушення структури і денатурації
білків , у тому числі й ферментів.
Для більшості організмів оптимальні значення
температури знаходяться у досить вузьких
межах - +10˚С…+30˚С . Але в неативному стані
(анабіозі тощо) живі істоти здатні витримувати
значно ширший діапазон температур (від-200˚ до
+100˚)


Слайд #14
Види , для існування яких оптимальною є
низька температура , називають
холодностійкими. До них належать деякі
бактерії , лишайники , мохи , членистоногі
тощо. Вони мають певні пристосування до
існування в умовах низьких температур .
У рослин – мешканців тундри , високогір’я
тощо низьке стебло , яке часто стелиться
по землі. В їхньому клітинному соку
накопичуються цукри, що знижують точку
замерзання цитоплазми . У комах це
забезпечується наявністю в гемолімфі
гліцерину. У теплокровних хребетних
тварин добре розвинений волосяний чи
пір’яний покрив або жировий прошарок , що
зумовлює теплоізоляцію.


Слайд #15
Теплолюбні види (термофіли) мешкають
при високих температурах (до+80˚С,
іноді вище)(деякі бактерії , ціанобактерії,
членистоногі гарячих джерел тощо).


Слайд #16
Температурні адаптації
Пов’язані з особливостями будови білків ,
стійких до цього чинника , хімічною або
фізичною терморегуляцією ,
особливостями поведінки.
Терморегуляція – здатність підтримувати
стале співвідношення між виробленням
тепла (теплопродукції) в організмі або
його поглинанням із довкілля та втратами
теплової енергії.


Слайд #17
Хімічна терморегуляція забезпечується
збільшенням виробленням тепла у
відповідь на зниження температури
довкілля (скорочення м’язів).
Фізична терморегуляція зумовлена
змінами рівня тепловіддачі (регуляція
положення волосяного чи пір’яного
покриву, діаметра капілярів
шкіри,потовиділення , транспірації у
рослин тощо ). Фізична терморегуляція
можлива і завдяки змінам у поведінці
тварин , які збираються докупи , ховаються у
місцях з незначним коливанням температур
(нори,печери) .


Слайд #18
Залежно від рівня теплопродукції тварин
поділяють на теплокровних і
холоднокровних. У теплокровних
тварин(ссавці,птахи) він високий , а
механізми терморегуляції добре розвинені ,
що дає змогу підтримувати температуру
свого тіла на відносно сталому рівні
незалежно від її значних коливань у
навколишньому середовищі. У
холоднокровних (безхребетні , риби ,
земноводні , плазуни ) рівень процесів обміну
речовин значно нижчий , тому температура
тіла залежить від температури довкілля , що
позначається на їхній активності.


Слайд #19
Вологість.
У процесі пристосування до існування в наземно-повітряному середовищі в організмів виробилися адаптації до економного споживання вологи і підтримання її вмісту на сталому рівні.


Слайд #20
Так,у вищих рослин посушливих місцезростань коренева система або здатна проникати
на значну глибину (сосна звичайна ,верблюда колючка),що дає змогу використовувати
підгрунтові води ,або ж добре розгалужена у поверхневих шарах ґрунту (кактуси),що
забезпечує ефективне вбирання вологи зі значної площі під час короткочасних дощів. У
них зменшується кількість продихів, часто листки видозмінюються на голки ,лусочки
тощо ,а функцію фотосинтезу бере на себе зелене стебло(кактуси,верблюжа колючка).
Деякі багаторічні рослини здатні накопичувати вологу у листках(алое,молодило) або
стеблах(кактуси ) і потім її економно витрачати ( є кактуси,здатні запасати до 3 т води ).
Багаторічні трав'яні рослини переживають посушливий період у вигляді підземних
видозмінених пагонів(кореневищ,цибулин), тоді як їхня надземна частина відмирає.
Дерева і кущі зменшують випаровування в посушливий період,скидаючи листя.
По відношенню до вологи виділяють такі групи вищих рослин : вища водяна
рослинність-рослини ,які повністю або частково ростуть у воді(елодея,ряска,латаття) і
поза водним середовищем існувати нездатні. Вологолюбні рослини існують в умовах
підвищеної вологості -на болотах,вологих ґрунтах тінистих лісів тощо (росичка,зозулин
льон ,бальзамін). Посухостійкі рослини населяють посушливі місця і здатні переживати
сухі періоди (ковила,типчак,кактуси). Проміжне положення між вологолюбними та
посухостійкими належить рослинам,які зростають в умовах достатньої,але не
надлишкової зволоженості ґрунтів і можуть витримувати нетривалу посуху: ясен, клен,
дуб тощо. 


Слайд #21
Посухостійкі рослини


Слайд #22
Вища водяна рослинність


Слайд #23
Вологолюбні рослини


Слайд #24
Серед тварин також виділяють вологолюбних (мокриці
,земноводні), сухолюбних (пустельні комахи,павукоподібні,плазуни) та посухостійких(більшість тварин). 
Тварини дістають вологу трьома основними шляхами: під час пиття, з їжею та у результаті розщеплення органічних сполук , переважно жирів. Утримання вологи в умовах посушливого клімату сприяють покриви,що запобігають випаровуванню води(кутикула комах,лусочки плазунів тощо ). У комах особливі залози стінки задньої кишки вбирають воду з неперетравлених решток їжі та продуктів обміну ,завдяки чому вода залишається в організмі. Тварини посушливих місцевостей часто активні вночі ,коли повітря вологіше та прохолодніше,на період тривалої посухи вони можуть впадати в діапаузу. Діапауза-період тимчасового фізіологічного спокою тварин ,коли у них призупиняється ріст,розвиток ,знижується загальний рівень обміну речовин. Багато пустельних тварин (комахи ,ящірки,змії ,верблюди тощо )можуть не пити воду ,вона надходить у їхній організм з їжею або утворюється внаслідок розщеплення запасних речовин у тканинах; деякі (переважно комахи )можуть впадати в діапаузу на час найжаркішого сезону. Великі хребетні тварини здатні на значні міграції до джерел води (слони,антилопи). 


Слайд #25
Вологолюбні тварини


Слайд #26
Сухолюбні тварини


Слайд #27
Посухостійкі тварини


Слайд #28
Газовий склад повітря.
Головними складовими нижніх шарів атмосфери є кисень (близько
21%),вуглекислий газ(приблизно 0,03%)та азот(майже 78%). Кисень
потрібен організмам для забезпечення енергією ,яка
вивільняється у результаті реакцій окиснення(аеробне дихання ). В
умовах нестачі або повної відсутності кисню виживають лише
організми ,здатні діставати необхідну їм енергію за допомогою
безкисневого розщеплення органічних сполук (анаеробне дихання).
Підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері гальмує
процеси дихання ,але сприяє інтенсифікації фотосинтезу. Крім
того,вуглекислий газ має значну теплоємність і підвищує
температуру атмосфери (тепличний ефект). 
У повітря разом із викидами промислових підприємств та
автотранспорту потрапляють різні домішки:
метан,сірководень,аміак,оксиди сірки та азоту,частки пилу тощо ,які
негативно впливають на життєдіяльності організмів,насамперед
зелених рослин.


Слайд #29
Запитання
По відношенню до світла у тварин можна виділити дві групи . Назвіть їх та охарактеризуйте .
Яка різниця між теплокровними й холоднокровними організмами ?
Для чого живим організмам потрібний кисень ?