Презентація на тему «Вплив на людський організм антропогенних порушень біосфери»
Тема: Вплив на людський організм антропогенних порушень біосфери
Забруднення – це внесення в довкілля, виникнення і раптове підвищення хімічних, фізичних, інформаційних, та інших агентів , що спричиняють порушення рівноваги і завдають шкоди екосистемі.
Забруднення поділяються на природні і антропогенні
Прикладом перших є пил і гази під час виверження вулкана, вода у періодичних паводках, несподіваний заморозок чи навіть сніг для квітучих вишень, вірус грипу чи нашестя сарани тощо.
Більш серйозною небезпекою є антропогенні, створені чи спричинені людиною забруднення. Антропогені забруднюючі речовини або агенти за тривалістю дії на біосферу поділяється на стійкі і нестійкі.
Стійкі — це незруйновані біосферою за короткий час без негативних наслідків для неї. До них належать метали, пластмаси, поліетилени.
Нестійкі — ті, що зникають або модифікуються до безпечного стану під впливом біосфери чи фізичних умов на поверхні Землі (целюлоза).
Для потреб практики забруднюючі агенти найчастіше поділяють за походженням на промислові і непромислові (сільськогосподарські).
У межах промислових забруднень виділяють окремо механічні (метали, вироби з пластмаси), хімічні (гази, рідкі сполуки і штучні речовини), фізичні (усі види полів, хвиль і випромінювань), біологічні (створені чи модифіковані впливом людини найпростіші, рослини, тварини (трансгенна картопля, тварини)).
Заміна традиційних речовин (метали, стійкі пластичні маси тощо) новими, які у потрібний момент деградують (розкладаються) на “звичні” для біосфери сполуки, одне з великих і благородних екологічних завдань сучасних технологій.З практичного боку, забруднюючі агенти найчастіше поділяють за їх походженням на промислові і непромислові (сільськогосподарські). Залежно від природи забруднення поділяють на енергетичні і матеріальні.
Джерела забруднення та основні забруднювачі довкілля
Рис.2. Джерела забруднення та основні забруднювачі довкілля
Рис.2. Джерела забруднення та основні забруднювачі довкілля
Чинники забруднення
CO2
N2O
CH4
Фтор-хлор-вуглево-дні
В Україні
Залежність t від збільшення викидів
Глобальні екологічні проблеми та їх вплив на організм людини
Висока концентрація забруднюючих речовин призвела до появи глобальних екологічних проблем якими є :
парниковий ефект,
озонові діри,
кислотні дощі
смог
глобальне потепління
Це лише окремі приклади “реагування” атмосфери на дії людей. Нині їх масштаби зросли так, що сама атмосфера вже потребує захисту від людини.
Озонова діра — це зона стратосфери над Антарктидою з дуже зменшеною від нормального значення для цих висот концентрацією озону. Вона виникає під час антарктичної зими, досягаючи максимуму у самому її закінченні. Потім поступово поповнюється, а влітку антарктична стратосфера повертається до норми. У момент найбільшого розміру “озонова діра” останніми роками подекуди навіть виходить за межі континенту Антарктиди, зумовлюючи помітне зменшення кількості озону над Південної Австралією і Новою Зеландією. Причиною зникнення озону є сполуки хлору і фтору. Вивчали озоносферу над Антарктидою з 1957 р. вчені Великобританії.
У процесах утворення і розпаду озону в незабрудненій атмосфері найактивнішу роль відіграють 2 з 3 ультрафіолетів А.В.С. Усі короткохвильові фотони у сонячному випромінюванні вчені поділяють на такі:
У процесі поглинання парним киснем О2 УФ–С у верхній стратосфері вилучається цей небезпечний фотон і утворюється 2 атоми кисню. Останні приєднуються до цілих молекул “парного” кисню і утворюють уже триатомну молекулу озону. Максимальна концентрація якого спостерігається на висотах 20–30 км.
Озон чудово поглинає УФ–В, розпадаючись на атом кисню і молекулу парного кисню. У незабрудненій стратосфері кількість сполук які є ворогами озону мала і тому до недавнього часу озоновий щит був надійним захистом життя на планеті.
Руйнування озонового шару
Наслідки руйнування озонового шару
За даними Всесвітньої метеорологічної організації (World Meteorological Organization, WMO), отвір в озоновому шарі над Антарктикою близький до свого рекордного розміру і досяг 27 мільйонів квадратних кілометрів. Власне, найширшою озонова діра була два роки тому і складала 28 мільйонів кілометрів. Проте, незважаючи на точні статистичні дані, експерт WMO Гір Браатен думає, що цей рекорд навряд чи буде побитий: "Ми очікуємо, що розмір діри в озоновому шарі залишиться на рівні 2000 - 2003 року і навряд чи перекриє ці показники", - прокоментував ситуацію Браатен на прес-конференції, присвяченій Міжнародному Дню охорони озонового шару. Однак загальне положення справ поки ще далеке від поліпшення: "У даний час сезонне виснаження озонового шару злегка сповільнилося, але нам буде потрібно від п'яти до десяти років, щоб із впевненістю говорити про якісь позитивні зрушення", - говорить той же Браатен.
Захисний шар Землі, що запобігає прониканню ультрафіолетових променів, які шкодять рослинності і небезпечні для шкіри людини, протягом усього двадцятого століття знаходився під пагубним впливом діяльності людини. Особливо сильної шкоди озоновому шару наносять хлор і хлорофторовуглеводи. Зміст цих речовин в атмосфері контролюється Монреальською міжнародною угодою від 16 вересня 1987 року.
Нагадаємо, що виснаження озонового шару викликане не тільки загальним забрудненням навколишнього середовища, але і є наслідком атмосферних умов і залежить від пори року і переважаючої погоди, повідомляє.
Накопичення вуглекислого газу в атмосфері — одна із основних причин парникового ефекту, зростаючого від розігріву Землі промінням Сонця.
Парниковий ефект
Парникові гази, до яких належить водяна пара, СО2, приземний озон. Окис азоту і метан виконують роль плівки, що впливає на явище випромінювання теплових хвиль у космос.
А якою була б наша планета, якби не існувало парникового ефекту?
Парниковий ефект на деяких планетах Сонячної системи є сильнішим, на деяких - слабкішим за парниковий ефект на Землі. Так, Венера огорнута товстим шаром двоокису вуглецю (СО2), завдяки чому середня температура на планеті становить 470С. На Марсі, навпаки атмосферний шар дуже тонкий. Він майже не створює парникового ефекту, тому середня температура на цій планеті - мінус 60С.
Існують 6 основних парникових газів, які входять до хімічного складу атмосфери:- водяна пара; - вуглекислий газ;- метан;- озон;- закис азоту,- і останнім часом хлоро-фторо-вуглеці. Крім них, всі гази зустрічаються в природі. В результаті діяльності людини концентрація цих газів збільшується, через що зростає парниковий ефект.
Наслідки парникового ефекту
Підвищення середньої температури повітря і зсув сприятливих для зернових зон у полярному напрямі. Навіть за збереження рівня опадів це зменшить врожаї, бо на цих широтах лежать не чорноземи, а бідні на гумус підзолисті, лісові і тундрові ґрунти.
Розшириться пояс пустель з усіма негативними наслідками цього явища.
Тропічна зона стане ще не сприятливішою для людей
Розпочнеться поступове підвищення рівня Світового океану внаслідок танення льодовиків Гренландії і Антарктиди.
Підвищення середньорічної температури протягом наступного сторіччя на 2-5°C. Цей процес не буде відбуватися рівномірно. В певних реґіонах температура змінюватиметься швидше, в інших повільніше.
Зміна циркуляції вітрів і перерозподіл опадів. Це, у свою чергу, призведе до збільшення вологості в одних реґіонах і посух в інших.
Зміни температури, кількості опадів і рівня моря позначаться на життєдіяльності людей. Особливо істотним вплив глобального потепління буде в прибережних зонах. Деякі з них просто зникнуть.
Значно зросте ерозія ґрунту, почастішають паводки, затоплення прибережних земель, збільшиться кількість збитково зволожених земель.
У сільському господарстві зросте необхідність в іригаційних заходах, зміниться врожайність і якісний склад культур, а це, у свою чергу, позначиться на тваринництві.
В енергетичному секторі найбільш уразливою буде гідроенергетика.
Смог виникає в результаті складних фотохімічних реакцій у повітрі, забрудненому вуглеводнями, пилом, сажею, оксидами азоту під впливом сонячного світла, підвищеної температури нижніх шарів повітря,великої кількості озону, який виділяється в результаті розпаду двоокису азоту під дією олефінів з неповністю згорілого автомобільного палива. Смог подразнює очі, горло, спричиняє задуху, бронхіальну астму, емфізему легень.
Смог у Москві
смог Лос-анджелівського типу
Вплив смогу
Смог знижує видимість, підсилює корозію металів і споруд, надає негативну дію на здоров'ї людини. Інтенсивний і тривалий зміг може з'явитися причиною підвищення захворюваності і смертності. При гострих отруєннях можуть спостерігатися головний біль, запаморочення, нудота, блювота, слабкість, задишка, прискорений пульс; можливі швидка втрата свідомості, судоми, грудки (з подальшим руховим збудженням), порушення кровообігу і дихання, поразка зорового нерва і т.д.; на 2-3-у добу може розвинутися токсична пневмонія. Можливі органічні поразки центральної нервової системи, судинні спазми, підвищення кількості еритроцитів в крові.
Фотохімічний зміг може викликати ураження дихальних шляхів, блювоту, роздратування слизистої оболонки око і загальну млявість. У ряді випадків у фотохімічному смогу можуть бути присутніми з'єднання азоту, які підвищують вірогідність виникнення ракових захворювань. Така дія фотохімічного туману обумовлена тим, що основним його діючим компонентом є сірчаний газ, який утворюється при спалені великої кількості палива. Вплив сірчаного газу та його похідних на людину проявляється перш за все у пошкоджені верхніх дихальних шляхів, що і обумовлює виникнення перелічених вище симптомів.
Вплив антропогенних чинників (хімічних речовин) забруднення атмосфери на стан здоров'я людей.
Першими сигналами які привернули увагу людини на те, що атмосферні забруднення можливо негативно впливають на здоров'я населення були так звані токсичні тумани — це випадки гострого впливу атмосферних забруднень, концентрація яких зростала за несприятливих метеорологічних умов.
Токсичні тумани стали першим сигналом того, що рівні забруднення повітря у містах можуть досягати такої межі, перевищення якої може справляти шкідливий вплив на здоров'я людини.
Токсичні тумани ще називають фотохімічними туманами — це багатокомпонентна суміш газів та аерозольних частинок первинного (у вигляді сухих опадів) та вторинного (кислотні дощі) походження. Ці тумани виникають внаслідок порушення циркуляції повітря, тобто звично тепле повітря піднімається у вище лежачі холодні області і забирає із собою значну частину забруднюючих повітря продуктів життєдіяльності людини. Інколи пласт теплого повітря утворюється поблизу від землі над холодним пластом, у результаті токсичні виділення накопичуються безпосередньо над землею.
Основною причиною утворення фотохімічного туману є сильне забруднення міського повітря газовими викидами підприємств хімічної промисловості і транспорту і головним чином вихлопними газами автомобілів. лос-анджелеського людей фітохімічний смог викликає подразнення очей, слизових оболонок носа і горла, симптоми задухи, загострення легеневих і різних хронічних захворювань. Така дія фотохімічного туману обумовлена тим, що основним його діючим компонентом є сірчаний газ, який утворюється при спалені великої кількості палива. Вплив сірчаного газу та його похідних на людину проявляється перш за все у пошкоджені верхніх дихальних шляхів, що і обумовлює виникнення перелічених вище симптомів.
Серед промислових хімічних отрут досить поширеними є метали. До останнього часу використовують переважно важкі метали: свинець, ртуть, цинк, марганець, хром, нікель, кадмій; легкі (берилій,літій),тугоплавкі (ванадій, титан, молібден, вольфрам) та інші.
У виробничих умовах метали зустрічаються у різних поєднаннях. Рідкі метали найчастіше діють на організм у вигляді аерозолів, але можуть зустрічатися у стані рідини чи пари.
Важкі метали, як правило, є загальнопротоплазматичними отрутами, які мають у той же час вибіркову дію. Рідкі метали мають токсичні чи фібриногенні властивості або ті чі інші.
Характерною особливістю важких металів після потрапляння до організму є їх нерівномірний розподіл між клітинами і тканинами та здатність утворювати в організмі депо.
Виділяючись через сечові шляхи, слизові оболонки травного каналу і різні залози, деякі метали спричинюють у них патологічні зміни.
Свинець та його сполуки:
До організму людини свинець та його сполуки надходять через дихальні шляхи у вигляді пилу і пари, а також через травний канал, потрапляючи у порожнину рота із забруднених рук. Лише 25% свинцю у товстих кишках перетворюється в нерозчинну сірчанокислу сполуку і виводиться з організму. Інші 75% відкладаються в усіх тканинах, а в основна його частина акумулюється у кістках. Алкоголізм, перевтома, голодування, інфекції сприяють виходу свинцю із кісткової тканини і спричинюють загострення захворювання. Свинець та його сполуки є отрутами які діють на всі органи і системи організмі і зумовлюють важкі зміни у нервовій системі.
Найвищої формою свинцевого отруєння є свинцева енцефалопатія, що виникає як наслідок спазму судин мозку чи органічних уражень судин мозку — атеросклерозу. Енцефалопатія характеризується найрізноманітнішими симптомами: головним болем, запамороченням, порушенням сну, епілептичними припадками, перехідними розладами мовлення та зору, спастичними паралічами, потьмаренням свідомості, коматозним станом.
Окрім нервової, уражується також і система травлення. Розвиваються гастрити з порушенням секреторної функції шлунка. Відзначають збільшення і болючість печінки, а також випадки її гострої атрофії.
Свинець та його сполуки:
До організму людини свинець та його сполуки надходять через дихальні шляхи у вигляді пилу і пари, а також через травний канал, потрапляючи у порожнину рота із забруднених рук. Лише 25% свинцю у товстих кишках перетворюється в нерозчинну сірчанокислу сполуку і виводиться з організму. Інші 75% відкладаються в усіх тканинах, а в основна його частина акумулюється у кістках. Алкоголізм, перевтома, голодування, інфекції сприяють виходу свинцю із кісткової тканини і спричинюють загострення захворювання. Свинець та його сполуки є отрутами які діють на всі органи і системи організмі і зумовлюють важкі зміни у нервовій системі.
Найвищої формою свинцевого отруєння є свинцева енцефалопатія, що виникає як наслідок спазму судин мозку чи органічних уражень судин мозку — атеросклерозу. Енцефалопатія характеризується найрізноманітнішими симптомами: головним болем, запамороченням, порушенням сну, епілептичними припадками, перехідними розладами мовлення та зору, спастичними паралічами, потьмаренням свідомості, коматозним станом.
Окрім нервової, уражується також і система травлення. Розвиваються гастрити з порушенням секреторної функції шлунка. Відзначають збільшення і болючість печінки, а також випадки її гострої атрофії.
Хлор та його сполуки
Хлор та його сполуки є отрутами нервової системи і паренхіматозних органів, вони також мають подразнюючу і припікаючу дію. Клінічна симтоматика отруєнь сполуками хлору різноманітна. Можливі гості та хронічні отруєння.
У випадку гострих отруєнь у потерпілих з'являються нудота, запаморочення, різко виражений коньюктивіт, а у важких станах — судоми і коматозний стан.
Для хронічного отруєння хлором та його похідними характерна втрата апетиту, безсоння, швидка втомлюваність, судинний біль у кінцівках. У разі подальшої дії спостерігають захворювання внутрішніх органів — гастрит, гепатит, коліт, зміни з боку серцево–судинної системи.
Чадний газ та його вплив
Чадний газ є складником вихлопних газів автомобілів, тракторів. В умовах виробництва оксид вуглецю утворюється внаслідок неповного згорання. Він немає кольору і без запаху. В організм людини потрапляє за законом дифузії газів. Він проходить через легені внаслідок різниці парціального тиску крові та альвеолярного повітря. Чим більша ця різниця, тим більше насичується кров оксидом вуглецю. Потрапляючи до організму, він зв'язується з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін, який не здатний транспортувати кисень. Внаслідок цього настає гіпоксенія та гіпоксія, а у важких випадках — аноксія. Це призводить до того, що порушується обмін речовин, в крові різко підвищується вміст цукру, накопичується молочна кислота, настає ацидоз.
Висновки
Смог, кислотні дощі, озонові “діри”, парниковий ефект і глобальне потепління – це лише окремі приклади “реагування” атмосфери на дії людей. Нині їх масштаби зросли так, що сама атмосфера вже потребує захисту від людини. Чисте повітря – це життєва необхідність людини. Для збереження чистоти повітря потрібно обмежувати викиди шкідливих газів, диму, інших домішок. Для цього на промислових підприємствах встановлюють газо- і димовловлювачі. У містах, де скупчується транспорт, розширюють площі зелених насаджень. Дерева – не тільки потужні виробники кисню, а й значно зменшують запиленість повітря. 1 га лісу протягом однієї години поглинає 2 кг вуглекислого газу. В лісах пилу у 8–10 разів менше, ніж у безлісій місцевості.
Не меншу загрозу для людства становить антропогенне забруднення природного середовища. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруднення повітря, води, ґрунту й продуктів харчування, а також шуми, вібрації, електромагнітні поля та інші фізичні забруднення середовища спричинюють в організмі людей генетичні зміни та тяжкі патологічні явища. Це призводить до збільшення захворювань, народження неповноцінних дітей, передчасного старіння й смерті.
Роботу виконала
Учениця 11-Б класу
ЗОШ 1-3 ступенів №1
М. Калинівки
Вигонюк Марина