Презентація на тему «Визначення заряду електрона»
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАРЯДУ ЕЛЕКТРОНА. ДОСЛІД ІОФФФЕ-МЕЛІКЕНА
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАРЯДУ ЕЛЕКТРОНА
Заряд електрона можна визначити за формулою
яку виведено із закону Фарадея для електролізу. Тут m — маса речовини, що виділилася на електроді, М — молярна маса речовини, п — валентність цієї речовини, NA — стала Авогадро, l — сила струму, що пройшов через розчин електроліту, t — час проходження струму. Щоб визначити масу міді, яка виділилася на катоді, його зважують до і після виконання досліду (відповідно т1 та т2). Тому т = т2 — т1 і формула для визначення заряду електрона матиме остаточний вигляд:
Для вимірювання сили струму використовують шкільний амперметр (шкала 0-2А; клас точності 2,5), Час вимірюють годинником (електронним чи з секундною стрілкою). Реостат у колі потрібний для регулювання сили струму.
Максимальні відносну і абсолютну похибки вимірювання заряду електрона визначають за формулами:
На початку XX в. радянський фізик Абрам Федорович Йоффе та американський вчений Роберт Міллікен (незалежно один від одного) проробили досліди, які довели існування частинок, що мають найменший електричний заряд, і що дозволили виміряти цей заряд.
Абрам Федорович Йоффе (зліва) та Роберт Эндрюс Міллікен (справа) (1927 р.)
На початку XX в. радянський фізик Абрам Федорович Йоффе та американський вчений Роберт Міллікен (незалежно один від одного) проробили досліди, які довели існування частинок, що мають найменший електричний заряд, і що дозволили виміряти цей заряд.
Абрам Федорович Йоффе (зліва) та Роберт Эндрюс Міллікен (справа) (1927 р.)
На початку XX в. радянський фізик Абрам Федорович Йоффе та американський вчений Роберт Міллікен (незалежно один від одного) проробили досліди, які довели існування частинок, що мають найменший електричний заряд, і що дозволили виміряти цей заряд.
Абрам Федорович Йоффе (зліва) та Роберт Эндрюс Міллікен (справа) (1927 р.)
