Презентація "Закони Ньютона. Закон всесвітнього тяжіння"

-1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Закони Ньютона. Закон всесвітнього тяжіння"
Слайд #1
Закони Ньютона. Закон всесвітнього тяжіння


Слайд #2
Ісаак Ньютон
Ісаа́к Нью́то́н – (4 січня 1643, Вулсторп — 31 березня 1727) — англійський фізик, математик й астроном, а також автор фундаментальної праці "Математичні основи натуральної філософії", в якій він виклав закон всесвітнього тяжіння й три закони механіки, які стали основою класичної механіки. Крім цього, він розробив диференціальне й інтегральне вирахування, теорію кольору й чимало інших математичних і фізичних теорій.


Слайд #3
Закони Ньютона
Ньютонові закони руху (або просто закони Ньютона) — це фундаментальні закони класичної механіки.
Вони були вперше опубліковані Ісааком Ньютоном в праці «Математичні начала натуральної філософії» (1687) та застосовані ним для пояснення багатьох фізичних явищ, пов'язаних з рухом фізичних тіл.
Закони Ньютона разом з його ж законом всесвітнього тяжіння та апаратом математичного аналізу вперше в свій час надали загальне та кількісне пояснення широкому спектру фізичних явищ, починаючи з особливостей руху маятника та закінчуючи орбітами Місяця та планет. Закон збереження імпульсу, який Ньютон вивів як наслідок своїх другого та третього законів, також став першим з відомих законом збереження.
Важливість законів Ньютона:


Слайд #4
Перший закон Ньютона (закон інерції)
Цей закон також має назву закону інерції або принципу Галілея. Строге його формулювання в сучасному викладі таке:
Існують такі системи відліку, в яких центр мас будь-якого тіла, на яке не діють ніякі сили або рівнодійна діючих на нього сил дорівнює нулю, зберігає стан спокою або рівномірного прямолінійного руху, допоки цей стан не змінять сили, застосовані до нього.
Цей закон є спеціальним випадком другого закону Ньютона, але його значення полягає в тому, що він визначає системи відліку, в яких справедливі наступні два закони. Ці системи відліку мають назву інерційних або Галілеєвих, тобто таких, які рухаються зі сталою швидкістю одна відносно іншої.


Слайд #5


Слайд #6
Другий закон Ньютона
Другий закон Ньютона - базовий закон динаміки. Він формулюється так :
Прискорення матеріальної точки прямо пропорційне силі, що на неї діє, та направлене в сторону дії цієї сили.

Ісаак Ньютон увів поняття кількості руху. У сучасній фізиці його називають імпульсом тіла:


Слайд #7


Слайд #8
Третій закон Ньютона
Третій закон Ньютона - закон дії та протидії.
Він формулюється так:
Сили, що виникають при взаємодії двох тіл, є рівними за модулем і протилежними за напрямом.


Слайд #9


Слайд #10
Закон всесвітнього тяжіння
Зако́н всесві́тнього тяжі́ння — фізичний закон, що описує гравітаційну взаємодію в рамках Ньютонівської механіки. Закон стверджує, що сила притягання між двома тілами (матеріальними точками) прямо пропорційна добутку їхніх мас, і обернено пропорційна квадрату відстані між ними.
Закон всесвітнього тяжіння сформулював Ісаак Ньютон у 1687 році. У математичній формі закон всесвітнього тяжіння записується для матеріальних точок у вигляді:


Слайд #11


Слайд #12
Над перезентацією працювала
Шидловська Юлія