Презентація "Японський театр"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Японський театр"
Слайд #1
Японський театр


Слайд #2
ЯПОНСЬКИЙ ТЕАТР Но: МИСТЕЦТВО НЕБА, ВТІЛЕНЕ НА ЗЕМЛІ.
Це перша форма традиційного театрального мистецтва Японії.
На основі стародавніх традицій зусиллями двох видатних театральних діячів Японії того часу, Каньамі й Дзеамі (батько і син), був створений театр Но.
Основні джерела тематики п’єс Но: японські легенди, прадавні казки, відомі історичні події, твори класичної японської літератури, епізоди з життя знаменитих поетес і поетів, китайські легенди.


Слайд #3
Вистави Но відбуваються на квадратних сценах. Світле поліроване дерево сцени створює враження простоти, чистоти, строгості. Над сценою, на чотирьох стовпах, піднімається дах.
Сцена відкрита з трьох боків, четвертий бік – стіна-задник, на золотому тлі якого зображена зелена розлога стилізована сосна (символ довголіття й доброзичливе привітання глядачам).
Декорації на сцені не використовуються. Для того щоб глядачі знали, де відбувається дія, до тексту п’єси включаються слова, що описують обстановку.


Слайд #4
Задник постійний, не міняється, хоч би яка пʼєса виконувалася.
Оркестр у театрі Но складається з 4-х музикантів, які розташовуються вздовж задника. Разом з оркестром біля задньої стіни ліворуч сидить кокен ̶ людина, що допомагає акторам на сцені. Він умовно вважається невидимим і може під час дії поправити акторові костюм, перуку або маску, подати щось із реквізиту.


Слайд #5
сіте ̶ головна дійова особа;
вакі ̶ другорядна дійова особа, партнер головної;
кьоган ̶ комічний персонаж.
Актор у театрі Но має строгу спеціалізацію й виконує тільки ролі певної групи. Усі актори ̶ чоловіки (це традиція).
Ролі в театрі Но розділені на 3 основні групи:


Слайд #6
Актори театру Но не застосовують грим та міміку. Головний засіб виразності ̶ маски. Навіть коли актор виступає без маски, його обличчя нерухоме й виглядає немов маска. Існує близько 200 різних типів масок Но, які розрізняються за віком, характером, виглядом.


Слайд #7
У театрі Но надається великого значення натякам і півтонам. Актор лише намічає контур руху й вираз, даючи волю уяві глядача.


Слайд #8
Головним засобом художнього вираження в театрі Но є музика, спів і танець. Текст п’єси частково співається, частково промовляється. Він дуже ускладнений через класичну літературну форму й важко сприймається на слух.
Актори Но не змінюють голос залежно від того, який персонаж вони зображують: бога чи демона, чоловіка чи жінку, стару людину чи молоду. Дуже часто молода красуня, роль якої виконує чоловік, співає хрипким чоловічим голосом, і це не псує враження від спектаклю.
Словом «танець» (маї) у театрі Но називається всякий рух актора на сцені. Танець у театрі Но складається з ряду поз. Зараз у мистецтві Но застосовується більш ніж 200 таких поз. Їх комбінація дозволяє виразити будь-яке почуття або ситуацію.


Слайд #9
Життя скінчиться, мистецтво Но - ніколи.
Дзеамі


Слайд #10
Кабукі Буквальний переклад ̶ «майстерність співу й танцю».
Походження мистецтва Кабукі пов’язують з іменем жриці синтоїстського храму в Ідзумо танцівниці Окуні, яка славилася виконанням релігійних танців.
«Ка» 歌 (пісня), «бу» 舞 (японський традиційний танець) і «кі» 伎 (техніка, акторська майстерність). Таким чином, буквальний переклад – «майстерність співу й танцю».




Слайд #11
1. Служить для виникнення персонажа (головного героя, демона, бога і т. д.).2. Hanamichi, «квіткова доріжка» ̶ продовження сцени (виходить у залу для глядачів).3. Geza ̶ місце музикантів (зазвичай за прозорою ширмою).4. Oh-Zeri ̶ велика сцена (варіюється від театру до театру, може бути, а може й не бути). 5. Mawari-Butai ̶ обертова сцена. 6. Seri ̶ піднімальний маленький майданчик.7. Балкон для співаків.
8. Це місце називається Yuka ̶ там сидить той, хто стежить за пʼєсою, із сямісеном у руках і в потрібні моменти грає.9. Kari-Hanamichi ̶ ще одна додаткова сцена, що виходить у залу для глядачів. Раніше її використовували постійно, але зараз її встановлюють у міру потреби, тому що це дуже зменшує кількість глядацьких місць. 10. Завіса, що закривається.11. Глядацькі ложа.


Слайд #12
Споконвічно п’єси Кабукі проходили на вулиці, на сцені, відкритій із трьох боків, але поступово дійство перенеслося в приміщення. Воно мало приблизно такий вигляд:




Слайд #13
Будівля театру Кабукі (Kabukiya) у Токіо
Зараз усередині він має такий вигляд:
Іде вистава
У цьому театрі немає стільців, глядачі сидять на дзабутонах (пласкі подушки для сидіння)




Слайд #14
Голова мертвого ворога обов’язково має впасти на землю, і кожну агонію у сценічній дії затримують, щоб почути стогін фізичного болю. Особливе враження справляє сценічне «харакірі», що посідає у виставі чи не головне місце. Без нього не обходиться майже жодна «історична драма» театру Кабукі.



Грі акторів театру Кабукі притаманний цілковитий реалізм. Душевний біль, муки й смерть граються так майстерно, що створюється повна ілюзія реальності.
Актор театру Кабукі ̶ прекрасний акробат, блискучий фехтувальник, напрочуд динамічний ̶ то миттєво червоніє, то падає у знемозі, то спритно метушиться і раптом падає в жахливих корчах.


Слайд #15
На відміну від Но, у Кабукі не використовують маски ̶ замість них на обличчя наносять яскравий грим, що підкреслює риси обличчя актора або створює «маски» надприродних істот чи тварин. Комбінація яскравого гриму й пишного вбрання робить виставу неймовірно видовищною і яскравою.




Слайд #16



У Кабукі декорації часто міняють прямо в процесі вистави, не перериваючи гру акторів. Додатковий ефект приносять обертові сцени, механічні люки й інші технічні пристосування, що з’явилися ще у XVIII столітті. Незвичайно також те, що актори Кабукі з’являються на сцені прямо із залу глядачів, піднімаючись спеціальною авансценою. Відігравши роль, актор залишає сцену так само ̶ ідучи в залу для глядачів.


Слайд #17
Сьороку Окамі у виставі «Секі на Огі»
Грим-кумадорі
Утаемон-Накамура у виставі «Секі на Огі»




Слайд #18
Найвідоміше амплуа ̶ це оннагата або оямя, жіночі ролі, які виконують чоловіки.




Слайд #19