Презентація "Життя та творчість Гео Шкурупія"

-1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Життя та творчість Гео Шкурупія"
Слайд #1
Життя та творчість Гео Шкурупія
Горовий, Даниленко 11-А


Слайд #2
Ґео Шкурупій (20 квітня 1903, Бендери, Бессарабська губернія — † 8 грудня 1937, Санкт-Петербург) — український письменник, представник напрямку панфутуризму.


Слайд #3
Біографія
Народився в сім'ї залізничника і вчительки. Дитинство провів на Поділлі. По закінченні Другої Київської класичної гімназії (1920) навчався на медичному факультеті Київського університету, в Київському інституті зовнішніх зносин. Працював на залізниці, редактором і сценаристом на кінофабриці, в редакції газети «Більшовик». Арештовано письменника в Києві 3 грудня 1934 року за звинуваченням у приналежності до «київської терористичної організації ОУН». Було проведено два судових засідання військового трибуналу, на яких Шкурупій категорично заперечував висунуті звинувачення і навіть подав письмову заяву-скаргу на неправомірні методи слідства. 27 квітня 1935 року його засуджено на 10 років виправно-трудових таборів із подальшою трирічною поразкою в політичних правах та конфіскацією майна. Покарання відбував у концтаборі на Соловках. 25 листопада 1937 року «особлива трійка» переглянула справу Шкурупія й засудила його до смертної кари.


Слайд #4
Творчість
  1920 р. Гео Шкурупій дебютував у літературно-мистецькому альманаху "Гроно" прозовим твором "Ми". Захоплений авангардним мистецтвом, письменник виступає з теоретичними статтями про футуризм, бере участь у літературних дискусіях. Перші збірки його поезій - "Психотези. Вітрина третя" (1922) та "Барабан. Вітрина друга" (1923), написані в стилістиці футуристичної поетики. У них переважає суспільно-політична тематика, що в добу революційної романтики позитивно сприймалося читачами. Проте захоплення футуризмом минуло у Шкурупія досить швидко. Уже 1924 року він висловлюється за об'єднання своєї організації з "Гартом", підтримує групи М.Ялового та О.Слісаренка, які відійшли від угрупування М.Семенка.


Слайд #5
1925 року виходить його збірка "Жарини слів", яка засвідчила, що "футуристична бравада дедалі більше обертається неоромантизмом - з його дивною сумішшю лірики, сарказму та відблиском трагічного". Того ж року Г.Шкурупій дебютує як прозаїк. Його книгу гостросюжетних оповідань «Переможець дракона» О.Білецький назвав цікавим явищем у нашій белетристиці: «збірник розмаїтий, талановитий», хоча надміру залітературений. Інші збірки оповідань: «Пригоди машиніста Хорна» (1925), «Монгольські оповідання» (1930). Збірки віршів: «Море» (1927), «Для друзів-поетів — сучасників вічності» (1929), поема «Зима 1930 року» (1934); романи: «Двері в день» (1929), «Жанна-Батальйонерка» (1930), «Міс Адрієна» (1934).
Розрив Шкурупія з футуризмом виявився нетривалим. У 1927 році він повертається до авангардного футуризму ще "запеклішим футуристом", аніж колись був.  У творах Шкурупія виразно видно прихильність до генеральної лінії партії, але... це твори не так лівого письменника, як патріота України, у душі якого живе гордість і біль за свою вітчизну, якийсь непереможний дух модернізації та прагнення наблизити українську літературу до "західноєвропейського і американського" рівня.