Презентація "Паркова культура"

Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Паркова культура"
Слайд #1
Презентація на тему:
П а р к о в а к у л ь т у р а


Слайд #2
Парк – це спеціальна обмежена територія(природна чи штучна) відокремлена переважно з метою відпочинку.Слова “парк” та “сад” побутують нарівні, тому широко використовуються словосполучення “садово-паркове мистецтво”


Слайд #3
Версаль


Слайд #4
Принципи планування так званих французьких регулярних парків розробив видатний паркобудівник Андре Ленотром (1613-1700)


Слайд #5
Парк версальського типу своїми прямолінійними доріжками і фігурними формами чагарників підкреслював абсолютний контроль людини над природою.


Слайд #6
На час смерті Короля-Сонце тут мешкало біля 30000 чоловік і, збільшуючись за часів усіх наступних королів, населення досягло 50 000 чоловік напередодні Революції
До 1678 року, коли Людовик XIV перенести сюди двір, Версаль був невеличким селищем із багатими на дичину навколишніми лісами.


Слайд #7
Регулярний парк Версаль – один з найбільших та найвидатніших у Європі. Також там розташовано кілька невеликих палацоподібних будівель(зокрема, Малий і Великий Тріанони)


Слайд #8
Сходи від Великого Тріанона через зелену смугу Королівської алеї ведуть до басейну Аполлона
План Версальського міста став прототипом для будівництва Вашингтона


Слайд #9


Слайд #10


Слайд #11
Природні парки Великої Британії


Слайд #12
Пейзажний англійський парк – напрям в садово-парковому мистецтві, що склався у XVIII ст. в Англії на контрасті з бароковим, регулярним парком у “французькому стилі” Андре Ленотора


Слайд #13
Острівна відокремленість Англії сприяла появі місцевих законів планування садів
Великі сади на зразок Версалю розташовувались лише поблизу королівських замків


Слайд #14
У планування садів Англії часто вводили різні лабіринти


Слайд #15
У пейзажних садах Британії не відмовляються від будівництва окремих павільонів, мостів, штучних ставків
Він значно дешевший, ніж французький, не потребує садівників і копіює форми навколишнього краєвиду


Слайд #16
Майстри та парки
Перші майстри англійського саду своїй творчості зазнали впливу пейзажів Пуссена і Лоррена, що зображували ідеалізовані картини природної гармонії


Слайд #17
Вільям Кент (1685-1748) – англійський ландшафтний архітектор
Автор грандіозного регулярного парку Англії – Стоу (у Букінгемпширі)


Слайд #18
Щоб надати парку руху і драматичності, Кент оздобив його альтанками, алеями, каскадами, низькими огорожами, траншеями


Слайд #19
Майстер значну увагу приділяв елементу раптовості та сюрпризу. Відвідувач рідко міг передбачити, що чекає на нього за черговим поворотом алеї


Слайд #20
Ланселот Браун
Для майстра характерні спрощення структури парку завдяки відмові від геометричних ліній алей.


Слайд #21
У садах Брауна рясніють штучні канали, замасковані під зарослі очеретом річечки
Чатсворт-хаус (Дербішир, 1761 р)


Слайд #22
Один з основних королівських парків Лондона – Рідженс-парк
У давнину на його місці були мисливські угіддя Генріха VIII. Із включенням цих територій до міста у 1810-1820-ті роки тут було розбито парк за проектом Джона Неша


Слайд #23
Гайд-парк– улюблене місце відпочинку лондонців
Це місце проведення всіляких заходів, урочистостей


Слайд #24
До принад парку належить озеро Серпентайн, у якому дозволено купатись,
та однойменна галерея


Слайд #25
Заміська резиденція Чарльза Сеймура, 6-го герцога Самерсета, яка розташована у Петворт-хаусі, побудована у 1688 році


Слайд #26
Чатсворт-хаус – один з найпишніших “будинків-скарбниць” Англії, головна резиденція герцогів Девонширських
На території парку – водоспади, оранжереї з диво-рослинами


Слайд #27
Японський ландшафтний сад


Слайд #28
Японський сад (“іхон тей`ен” або “вафу тей`ен”) – різновид саду, принципи організації якого були розроблені у Японії протягом 8-18 ст.


Слайд #29
Японський сад – це тонка філософія. Він символізує досконалий світ земної природи. Його головне призначення – навчити людину бачити красу у простому, повсякденному житті.


Слайд #30
У центрі уваги японського саду опиняються пісок, галька, карликові рослини, сухі струмки, камені.


Слайд #31
Пейзаж саду формується за допомогою дерев, кущів, бамбука, квітів, моху; розташовані кам`яні ліхтарі, альтанки чи чайні будиночки.


Слайд #32


Слайд #33


Слайд #34
Особливості японських садів
Камерність – закритість від зовнішнього світу. Дверцята і огорожі глибоко символічні.


Слайд #35
Камені – “кістяк” саду. Зазвичай їх розміщують тріадами, викладають скульптури, розташовують доріжками або містками. Правильно створений сад викликає почуття давності й вічності.


Слайд #36
Вода – обов`язковий елемент, використовується у формі природних водойм: ставків, водоспадів, струмків, але у жодному разі не фонтану.


Слайд #37
Рослини після каменів відіграють другорядну роль, але є невід`ємною складовою


Слайд #38
Сад каменів – культурно-естетичний японський витвір, що з`явився в період Муроматі (1336-1573)
Розташування і композиція каменів у групах підпорядковані певним правилам. Їх викладають по три, відповідно до буддійської тріади.


Слайд #39
На поверхні саду за допомогою граблів роблять борозенки, що розташовані вздовж довгої сторони саду, і створюють кола навколо каміння.
У якій точці б не стояв спостерігач, він завжди побачить таку саму кількість каменів. Функціонально такі сади призначені для медитації, усамітнення.Дехто вважає, що сад каменів символізує боротьбу хаосу і порядку, де чіткі ряди гравію – порядок, а групи каменів – хаос.


Слайд #40
Ікебана – мистецтво складання букета. Перекладається як “Життя квітів”.Це філософія єдності людини та природи.


Слайд #41
У Середньовіччі оселю прикрашали квітами без підставок і ваз, тому в цей час ікебана була відома як “мамехана” (“виставлені квіти”). У 17 ст.,з поширенням моди на все китайське, назву змінили на китайський лад – “рікка”.


Слайд #42
З 18 ст. японці почали прикрашати домівки квітами, виставляючи їх у вазах. Так було започатковано новий стиль, у якому букет символізував єдність Неба, Землі й Людини


Слайд #43
Філософія ікебани – принцип “сабі-вабі” (“краса простоти”) – поєднання природного матеріалу ( квітів, гілок, листя, трав, коріння) із витворами декоративно-прикладного мистецтва (вазами та інш.)


Слайд #44
Різновиди ікебани
“Ікенобо” – до 17 ст. школа посіла панівну позицію в галузі квіткового мистецтва.


Слайд #45
Стиль “нагеіре” відбиває природний ріст рослин, квіти стоять у вазі невимушено, не стиснуті правилами.


Слайд #46
“Тябана” – ікебана однієї квітки, неодмінно супроводжує чайну церемонію.


Слайд #47
Чайна церемонія


Слайд #48
Чайна церемонія ( з яп. “тя-но ю”) – ретуалізована форма спільного чаювання, що виникла у Середньовіччі у Японії.


Слайд #49
Започаткував ритуал чернець Дайо (1236-1308). Століттям пізніше мистецтву навчається Мурата, який дотримувався ідеї “вабі”(простоти) та об`єднав 4 основних принципи чайної церемонії: гармонію, шанобливість, чистоту, тишу.


Слайд #50
Дзео Такено (1502-1555) почав використовувати для церемонії спеціальну будівлю – чайний будиночок (“тясіцу”), якому було надано вигляд селянської хати.


Слайд #51
Пізнише до будиночка додались сад та кам`яна доріжка. Церемонія стала більш формальною: дії учасників стали послідовними, теми бесід – чітко обмежені. Церемонія з колективного чаювання перетворилася на міні-виставу.


Слайд #52
Різновиди церемонії
Нічна – проводиться при світлі місяця. Гості збираються перед північчю. Завершується не пізніше ніж о 04:00. Особливість : порошковий чай готується безпосередньо під час церемонії.


Слайд #53
На сході сонця. Починається о 03:00-04:00 ранку і триває до 06:00 ранку.


Слайд #54
Ранкова. Проводиться зазвичай у сезон спекотної погоди, починається о 06:00 ранку


Слайд #55
Післяобідня. Починається о 13:00


Слайд #56
Вечірня. Починається о 18:00


Слайд #57
Зазвичай у чайний будиночок можна увійти через ворота, які відчиняють, щоб не турбувати господаря, зайнятого підготовкою.


Слайд #58
Підготовка до церемонії
Гості збираються разом у кімнаті,де їм подають гарячу воду, щоб створити загальний настрій
Гості вирушають садом до будиночка по кам`яній доріжці – символ очищення від суєти
У будиночка гостей зустрічає господарь, який веде їх до кам`яного колодязя, де здійснюється обряд омовіння – символ тілесної і духовної чистоти
Вхід у будиночок низький і вузький – символ остаточного виходу за межі буденного світу. Людина, яка входить, повинна вклонитися, бо вхід незручний – символ рівноправності учасників церемонії
Взуття гості залишають на порозі


Слайд #59
Підготували:
Молокова Ірина;
Синиця Ілона.