Презентація на тему «Музичні ритми Америки» (варіант 4)

Музичні ритми Америки
Виконала:
учениця 11-А класу
КЗО ДСЗШ №147
Іващенко Ірина

Музичні ритми Америки
Кінець XIX – початок XX століття в європейській музиці характеризується інтенсивними пошуками нових засобів виразності, експериментів, великою кількістю стильових течій.
Характерним для світової історії стає тісна взаємодія культур різних країн світу, які до цього моменту розвивалися відокремлено. Європейська музика зазнає значного впливу музичних культур народів східної Азії, Латинської Америки, Африки.

Музичні ритми Америки
Радикальні зміни в соціально-економічному устрої відкрили нову епоху в розвитку масової культури, що включила до себе цілу низку музичних напрямків.
В 1920 - 1930-х В США та країнах Європи масово музичною культурою стає джаз.
1950-ті роки ознаменувалися появою рок-н-ролу.
1960-ті – появою рок-музики.
1970-ті – поява диско, а також ціла низка популярних напрямів електронної музики.

Музичні ритми Америки
Всесвітню славу здобувають музичні гурти, такі як The Rolling Stones, Led Zeppelin, Queen, Deep Purple, ABBA та інші.
The Rolling Stones

Led Zeppelin Queen
ABBA

Джаз
Джаз як стильовий напрям народився на початку ХХ століття в Новому Орлеані (США).
Джерела джазу – імпровізаційні форми афроамериканського
фольклору: спіричуел, блюз, регтайм і танцювально-побутова музика білих переселенців, тобто він представляє собою сплав елементів двох музичних традицій – африканської та європейської.
Вплив «білої» культури відчувається в мелодії та гармонії. Від африканської музики джаз успадкував складну ритмічну структуру, «хитку» висоту звуку, характерний тембр звучання, манеру виконання, якій притаманне цілковите занурення в музику.
Основа джазу - імпровізація. Джазова композиція, викладена нотами, дуже віддалено передає зміст цієї музики; кожне нове покоління джазових музикантів опановує цей стиль завдяки записам.

 У становленні джазу виділяють три періоди:
Класичний, традиційний джаз –
це ньюорлеанський та чиказький стилі.
Найвідоміші виконавці традиційного джазу –
Кінг Олівер, Луї Армстронг, Бенні Гудмен,
Джордж Бруніс.
Зрілий період (ера свінгу) .
Свінг означає не тільки джазовий стиль,
але й характерний елемент виконавської техніки джазу, коли основна ритмічна пульсація та мелодичні акценти не збігається. Всесвітньої популярності у цьому стилі досяг оркестр Дюка Еллінгтона.
Сучасний джаз (стилі бі-бопу, кул-джаз). Серед «піонерів» бі-бопу – Чарлі Паркер, Діззі Гіллеспі. Подальший розвиток бі – бопу. Найвідоміші представники кулу- Джеррі Малліган, Джон Льюіс, Дейв Брубек, Майлс та інші.  

Рок-н-рол
Рок-н-рол (Rock and roll) — жанр популярної музики, що народився в 1950-х роках у США і являвся ранньою стадією розвитку рок-музики.
Термін рок-н-рол є дуже широким, і його межі далеко не визначені. Іноді його використовують для визначення віддалених жанрів, включаючи соул, хеві метал і навіть хіп-хоп. Рок-н-рол виник як визначений музичний стиль в Америці у 1950-ті, хоча елементи рок-н-ролу можуть бути поміченими в ритм-н-блюзових записах ще у 20х роках. Ранній рок-н-рол поєднував елементи блюзу ,бугі вугі, джазу та ритм-н-блюзу, а також вплив на нього мали і такі стилі як традиційна фолк музика , госпел , блек-н-уайт та кантрі-вестерн. Якщо підемо далі, можна прослідкувати фундаментальне походження рок-н-ролу зі старого району Нью Йорка середини 19 сторіччя, місця першого синтезу важко ритмічних африканських ловких рухів та танців на піску з мелодіями европейських жанрів.

Рок-музика та її напрями
Рок-музика є одним із найвизначніших явищ
у культурі людської цивілізації другої половини
ХХ століття.
Поняття «рок-музика» сформувалося приблизно
у другій половині 60-х років.
Термін «рок» - це скорочена назва «рок-н-ролу».
Найважливішими напрямами рок-музики були:
ритм-енд-блюз, біг-біт, фольк-рок,
психоделічний рок, хард-рок, арт-рок та інші.
Ритм-енд-блюз – музика афроамериканського населення США, яка поєднувала танцювальний біт та урбаністичний блюз.
Рок-н-рол виник на основі ритм-енд-блюзу. У 50-ті роки рок-н-рол сформувався як самостійний музичний напрямок. Це був одночасно і новий музичний стиль, і новий танець. «Королем рок-н-ролу» визнано амероиканського співака Елвіса Преслі.

Рок-музика та її напрями
Кантрі-рок і фольк-рок – багато в чому
споріднені напрями рок-музики.
Кантрі-рок – це виконання музики
в стилі «кантрі» у супроводі традиційних
для року електроінструментів.
Народження стилю «фольк-рок» пов`язують
з виступом відомого рок-музиканта Боба Ділана на фольк-фестивалі у Ньюпорті (1965р. ) під акомпанемент електрогітар.
Психоделічний рок був музичним віддзеркалення руху хіпі - «флауер-пауер» і справедливо пов`язується з наркотиками. «Жорстка» форма психоделічного року з`явилася внаслідок епідемічного іх розповсюдження в 1960-х роках. Їх представники - «The Doors », «The Iron Battefly», Джиммі Хендрікс. Типовим психоделічниим гуртом на ранньому етапі своєї творчості був англійський гурт «Pink Floyd»

Рок-музика та її напрями
Хард-рок «важкий» або « жорсткий» рок.
Виникнення хард-року – це справжня революція
у музичному світі; у ньому реалізувалися
прагнення рок-музикантів, які довгий час
залишався на рівні підсвідомості, до грандіозного
підсилення звучання для придання додаткової
агресивності й жорсткості. «Важка артилерія» хард-року – гурти «Led Zeppelin», «Deep Purple», «Uriah Heep» тощо. Нова потужна хвиля хард-року отримала назву «хеві-метал», його «гучні» представники – гурт «Metallica» та інші.
Арт-рок має також декілька інших назв: симфонічний рок, класичний рок. Виконавці арт-року при створенні власних композицій часто зверталися до класичної спадщини: використовували оркестрові обробки, елементи симфонічної і камерної музики. Визнаними майстрами арт-року можна назвати такі гурти, як «Yes», «King Crimson», «Genesis», «Jethro Tull» та інших.

Диско
Диско – жанр танцювальної
музики, який виник на початку
1970-х років. Європейське
диско тісно переплітається
з традиційно. естрадною та
загальними тенденціями поп-музики. Композиція
в стилі диско виконується в темпі, який дорівняє
приблизно 120 ударам за хвилину.

Поп-музика
Назва поп-музика походить від скороченого
словосполучення «популярна музика»
Вона вживається в різних значеннях залежно від
контексту:
- у широкому значенні – як загалом музика розважального
жанру;
- у вузькому значенні – як музика, що породжена так
званою масовою культурою, доступна широкій публіці та
розповсюджується на комерційній основі, популяризується засобами масової інформації
- у значенні, яке наближається за смислом до словосполучення «розповсюджена музика»; тоді до поп-музики належать найвідоміші твори у різноманітних жанрах: симфонічному, камерно-інструментальному, оперному тощо.