Презентація "Екологічна ситуація в Україні"

+1
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Екологічна ситуація в Україні"
Слайд #1
Екологічна ситуація в Україні
Виконала:
Учениця 11 ф.-1
Димура Надія


Слайд #2
Основні екологічні проблеми України


Слайд #3


Слайд #4
Рейтинг найбільш актуальних екологічних проблем, що стоять сьогодні перед Україною


Слайд #5
1. Неякісна вода
Як відомо, організм людини на сімдесят відсотків складається з води, тому вона відіграє одну з найважливіших ролей у житті організму. Проте 80% населення України використовує в своєму житті воду з поверхневих джерел, а екологічний стан цих вод з кожним роком погіршується. Недостатнє очищення стоків, неякісне очищення промислових вод, надмірна насиченість органікою призводить до того, що сьогодні практично всі водойми країни наблизилися до 3 класу забрудненості. Але очисні споруди, що виробляють питну воду, розраховані на прийом води 1-2 класу забруднення. Як результат - вісімдесят відсотків проб води показують, що її якість не відповідає умовам держстандартів. Майже 75% українців п'є воду з Дніпра, якість якої погіршується вниз за течією річки. Тож найскладніша обстановка з якістю питної води сьогодні в Криму. Якщо ж говорити про найчистішу воду в Україні, то її можна спробувати в Полтавській області, де майже вся вода береться з підземних джерел.


Слайд #6
2. Забруднення повітря
Щорічно в атмосферу України потрапляє понад 6 млн. тонн шкідливих речовин і вуглекислого газу. Традиційно головними забруднювачами залишаються промислові підприємства. Однак збільшення кількості автомобілів на дорогах спричинило і збільшення шкідливих викидів в атмосферу. За останні кілька років кількість відпрацьованих газів, що надходять у повітря на території великих міст, зросла на 50-70%. Більше половини шкідливих речовин викидають в атмосферу приватні авто: у 2009 році на них припало 1,7 млн. т шкідливих речовин, тоді як загальна кількість усіх автомобільних викидів склала 2,3 млн. тонн.
За версією Центральної геофізичної обсерваторії Міністерства надзвичайних ситуацій України, найбільш забруднені регіони - на промисловому сході країни - це Донецька, Дніпропетровська і Луганська області. А "найбруднішими" містами стали Макіївка, Дніпродзержинськ та Одеса. Присутність "перлини біля моря" у трійці лідерів фахівці пояснюють великою кількістю автомобілів і наявністю великого порту. А ось якість повітря в Києві, на думку геофізиків, вище середнього по країні. У списку екологічно неблагополучних міст столиця зайняла 27 місце з тридцяти міст.


Слайд #7
3. Деградація земельних ресурсів
"Житниця Європи" сьогодні переживає не кращі часи. Складний стан земельних ресурсів України зумовлений тим, що 71% всього агроландшафту країни використовується для господарської діяльності. Але через надмірне і неправильне використання родючість землі з кожним роком падає. Екосистема ґрунту руйнується в основному через інтенсивний розвиток ерозії: останнім часом їй піддалося більше 35% сільгоспугідь України. Активне використання добрив призвело до збільшення площі кислих ґрунтів (на 2, 4 млн. га за останні 15 років). На врожай сільськогосподарських культур впливає і товщина гумусового шару, а вона за останнє десятиліття знизилася в середньому на 20%. До того ж, майже 40% загальної площі земельних ресурсів України належать до забруднених земель.
Прогноз на майбутнє невтішний. При збереженні нинішніх темпів деградації ґрунту (ерозія, затоплення, зміни клімату та ін.) критичні значення рівня родючості можуть бути досягнуті через 20-30 років, а в окремих регіонах навіть раніше.


Слайд #8
4. Знищення лісів
Україна належить до малолісистих країн - ліс покриває лише шосту частину її території. Але при цьому експорт деревини з України в 2,5 рази перевищує імпорт. Споживче ведення лісового господарства призводить до того, що ліси не відновлюються і втрачають біологічну стійкість (площа лісів, уражених шкідниками і хворобами, постійно збільшується). А цінні деревні породи (дуб, бук і сосна) заміщуються малоцінними (грабом, березою, осикою). Найскладніша ситуація в Карпатах та Криму - тут через деградацію лісових масивів розвивається ерозія ґрунтів і зсувні процеси.
Прямий наслідок нераціональної вирубки лісів - збільшення частоти та інтенсивності повеней у західних областях України, особливо - Закарпаття. Однак сумна статистика катаклізмів нездатна зупинити знищення лісів: минулого року обсяги заготівель лісу в Закарпатській області зросли на 14,2%.


Слайд #9
5. Небезпечні геологічні процеси
Істотна частина валового внутрішнього продукту країни пов'язана з видобутком і переробкою мінерально-сировинних ресурсів (41-43%), сконцентрованих у гірничовидобувних регіонах Донбасу, Кривбасу, Карпатського регіону. Між тим, екологія цих регіонів страждає не стільки від інтенсивного видобутку, скільки від неправильного закриття нерентабельних і вироблених шахт і кар'єрів. Ігнорування наукових підходів до цього процесу призвели до активізації процесів підтоплення міст і сіл, забруднення поверхневих і підземних водозаборів, просідання земної поверхні. Так, наприклад, тільки в межах Донецька - 61 терикон, що щорічно викидає в атмосферу близько 70 тонн шкідливих речовин. Серед них цілий букет шкідливих для здоров'я елементів: сірка, нітрати, кобальт, миш'як.


Слайд #10
6. Побутові відходи
Однією з найбільш серйозних екологічних проблем України сьогодні можна вважати проблему утилізації і переробки різних відходів. У країні діє близько 800 офіційних звалищ, загальна кількість сміття на яких перевищила 35 млрд. т. Щорічно ця цифра зростає ще на сімсот-вісімсот тисяч тонн. За інформацією Міністерства екології та природних ресурсів, загальна площа всіх полігонів з відходами вже займає 4% площі України. Речовини, які виділяються в результаті хімічних реакцій на полігонах твердих побутових відходів, здатні перетворити територію України на одну суцільну зону екологічного лиха. Адже небезпечні хімічні речовини і бактерії просочуються в ґрунт, потрапляють в повітря та ґрунтові води, отруюючи життя на відстані десятків кілометрів від звалища.
За інформацією Міністерства екології та природних ресурсів України, щорічно середньостатистичний українець викидає на смітник близько 250 кілограмів побутових відходів. З цих 250 кілограмів мінімум 50 можна відправляти не на звалище, а на пункти прийому вторинної сировини, що дозволило б скоротити кількість твердих побутових відходів на 10 мільйонів кубометрів.


Слайд #11
7. Об'єкти військової діяльності
Об'єкти військової діяльності та військові поселення залишилися Україні у спадок від Радянського союзу. І сьогодні стан більшості з них доволі плачевний. Системи і устаткування водогосподарського комплексу об'єктів і гарнізонів Збройних сил України на 90% морально і фізично застаріли. Екологи зазначають: вони працюють зі значним перевантаженням і становлять потенційну загрозу навколишньому середовищу. Фахівці говорять, що місцеві жителі тих територій, де раніше розташовувалися військові частини, і досі відчувають присмак бензину в колодязній воді. А кораблі і судна Військово-морських сил України взагалі не оснащені системами очищення і знезараження господарчо-побутових вод, значить - є постійним джерелом зараження акваторії моря.


Слайд #12
8. Чорнобильська катастрофа
Сумарна активність радіонуклідів, які вийшли за межі 4 енергоблоку Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року і в наступні дні після аварії, перевищила 300 млн. кюрі. Аварія призвела до радіоактивного забруднення більш ніж 145 тис кв.км території України, Білорусії та Росії. На радіоактивних територіях сьогодні розміщено понад дві тисячі населених пунктів, в яких проживає майже півтора мільйони людей. Українські вчені єдині в думці про те, що наслідки Чорнобильської аварії ще дуже довго будуть про себе нагадувати. Станом на 2009 рік в Україні було зареєстровано 6049 випадків раку щитовидної залози у людей, які на момент аварії були дітьми і підлітками. Крім того, за час, що минув після катастрофи на ЧАЕС, зросла кількість психоневрологічних захворювань, патології серцево-судинної системи.
У той же час, за 25 років радіаційний стан територій навколо станції значно покращився. Цьому сприяли і природні процеси, і проведення дезактиваційних робіт, і відсутність людини. Так, у регіоні відновилися популяції вимираючих тварин, а українські чиновники навіть заговорили про можливість скорочення зони відчуження біля ЧАЕС.


Слайд #13
Екологічна мережа України


Слайд #14


Слайд #15


Слайд #16
Природні заповідники України — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідник — вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження. Заповідники є в кожному великому природному комплексі.


Слайд #17
Перелік біосферних заповідників України
1.Карпатський
2-24-44, 2-27-57, 2-21-93
90600 Закарпатська обл., м. Рахів, вул. Красне Плесо,77,
cbr-rakhiv@.ukr.net
Природні заповідники
2.“Єланецький степ”
(05159) 9-72-14, ф.
55553, Миколаївська обл., Єланецький р-н, с. Калинівка
Elaneskystep@rambler.ru
3.“Горгани”
т/ф 2-04-82, т/ф 2-04-80 бухг.
78405, Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Комарова, 7
gorgany@meta.ua
4.Казантипський
(06557) 2-31-26, ф. 5-86-14; 6-85-08, 6-85-98; т/ф 2-22-50
98213, Автономна Республіка Крим, Ленінський р-н, м. Щелкіно, 33/12
kazapwells@rambler.ru
5. Опукський
(06562) 57-007т/ф.
98100, Автономна Республіка Крим,м. Феодосія, вул. Курортна, 42
opuk2011@mail. ru


Слайд #18
Національні природні парки
6.Карпатський
2-27-31, 2-11-55; 2-22-59
78500, Івано-Франківська обл., м. Яремча, вул. Стуса, 6,
cnnp@meta.ua
7.“Синевир”
(03146) ф.2-77-40, 2-76-12 (бух),
90041, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с. Синевир-Остріки, вул. Остриська
npp-synevyr@rambler.ru
8.“Вижницький”
3-69-06, 3-69-33, 3-13-58
59233, Чернівецька обл., Вижницький р-н, смт. Берегомет вул. Головна, 61,
vyzhpark@ukrpost.ua
9.“Подільські Товтри”
(03849) 5-17-71
32301, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, площа Польський ринок, 6
npptovtry@mail.ru
10.“Святі Гори”
5-30-56, 5-30-33
84130, Донецька обл., Слов’янський р-н, с. Богородичне, Теплінське лісництво вул. 60-річчя Жовтня,1,
svyatygory@yandex.ru


Слайд #19
11. Яворівський
(03259)ф.3-31-34, 3-31-35; 3-35-55 81070, Львівська обл., Яворівський р-н,смт. Івано-Франкове, вул. Львівська,32
yavorivskiynpp@gmail.com
12.“Деснянсько-Старогутський”
ф.7-14-45, 7-21-70, 7-14-49,
41000, Сумська обл. м. Середина-Буда, вул. Новгород-Cіверська, 62
nppds@unet.net.ua
13. Ужанський
(03135) 2-17-70, ф. 2-10-37
89000, Закарпатська обл. смт. Великий-Березний, вул. Шевченка 54,
uzhanskij@gmail.com
14."Гуцульщина"
(03478) прийм/ф 2-22-23,
78600, Івано-Франківська обл. Косівський р-н, м. Косів, вул. Грушевського,4
gutsulpark@rambler.ru
15.Ічнянський
2-51-19
16700, Чернігівська обл.., м. Ічня, вул. Леніна, 23
ichn_park@cg.ukrtel.net


Слайд #20
16.“Великий Луг”
(06175) 6-19-06, 6-65-78
71630, Запорізька обл., Василівський р-н, м. Дніпрорудне, вул. Шахтарська, 15
grandmeadow@ukrpost.ua
17.Мезинський
(04656) 3-57-37; 3-56-57 т/ф, 3-56-61
16212, Чернігівська обл., Коропський р-н, с. Свердлова
mezinpark@mail.ru
18.Голосіївський
прийм/ф.224-50-68 22.04.1980
03035, м. Київ, вул. Урицького, 35 кім. 804
golospark@ukr.net
19."Припять-стохід"
(03362) 3-01-23, т/ф, 3-01-27
44200, Волинська обл. с.м.т. Любешів, вул.Бондаренка,47
NPPPSL@gmail.com
20.Нижньодністровський
(048)746-53-07, 746-51-13
65009, м. Одеса, Французький бульвар, 89
dniestrpark@gmail.com
21. "Бузький Гард"
(05161) 6-13-70, 7-55-49
55223, Миколаївська обл.,
Первомайський р-н, с. Мигія, вул.. Колгоспна, 42
nppbg@ukr.net
22. Гетьманський
(05458)6-62-87
05458, Сумська обл., м. Тростянець, вул.. Горького, 25
getmanparks@mail.ru


Слайд #21
23. Приазовський
067-612-70-00
Тел./факс(0619) 44-83-74
72382, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. 8 Березня, 6
ukraap@yandex.ru grandmeadow@ukrpost.ua
24. «Дермансько-Острозький»
067-360-42-58
вул. Мануїльського 88, м. Острог, Рівненська область, 35800.
25. «Хотинський»
099-080-88-76
вул. Олімпійська, 69, м. Хотин, Чернівецька область, 60000
26. «Тузловські лимани»
067-283-47-85
вул. Радянської Армії, 5, м. Татарбунари, Одеська область
tyzlivski_lumanu@ukr.net
Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва
27.Державна адміністрація парків-пам’яток садово-паркового мистецтва„ Лівадійський ”, Масандрівський, Місхорський
(0654) 35-18-40
98600, Автономна Республіка Крим,
м. Ялта, Масандрівський парк 40-А
derj.administraciya@gmail.com
Ботанічні сади
28. Кременецький ботанічний сад
(03546) 2-15-48
47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Ботанічна 5.
krembotsad@rambler.ru


Слайд #22
Природний заповідник «Єланецький степ»
Кримський природний заповідник


Слайд #23
Луганський природний заповідник НАН України


Слайд #24
Заказники́ або зака́зники — природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове взяття під охорону тварин, рослин та інших природних ресурсів.
Залежно від характеру, мети організації і необхідності режиму охорони заказники поділяють на:
ландшафтні,
лісові,
ботанічні,
загальнозоологічні,
орнітологічні,
ентомологічні,
іхтіологічні,
гідрологічні,
загальногеологічні,
палеонтологічні,
карстово-спелеологічні.


Слайд #25
Заказники Кіровоградської області:
Булгаківська балка
Когутівка (заказник)
Монастирище (урочище)
Панські Гори
Редьчине
Шурхи


Слайд #26
Булгакі́вська Ба́лка — ботанічний заказник місцевого значення. Розташований біля села Піщане Бобринецького району Кіровоградської області.
Площа заказника 78 га. Територія має дуже почленований рельєф і займає мальовничу балку на правому березі річки Сугоклії. На схилах балки є численні виходи граніту, нерідко у вигляді кам'яних брил.
Рослинний покрив цих ділянок представлений петрофітними комплексами. Значне місце в них займає авринія скельна, яка привертає увагу своїм жовтим суцвіттям. Поруч можна бачити яскраво-жовті плями очитку їдкого і блідо-жовті суцвіття ендемічного виду — очитку Борисової.
У розщілинах між камінням відмічені молодило руське і малопоширений у регіоні пухирник ламкий. Із чагарників трапляються карагана кущова, зрідка — мигдаль степовий і кизильник чорноплідний. Варто відмітити зростання на кам'янистих схилах тюльпану бузького і сону чорніючого, занесених до Червоної книги України.
У рослинному покриві переважають степові угруповання, представлені ценозами типчаку, стоколосу безостого, тонконогу вузьколистого; зрідка трапляються ковилові угруповання. На нижніх частинах схилів у смузі чагарників найпоширеніші глід та терен, рідше трапляються жостір проносний, шипшина, бруслина європейська і бузина чорна.
У заказнику наявний цікавий фауністичний комплекс. Тут мешкають такі птахи, як жайворонок малий, щеврик польовий, чекан чорноголовий, дрізд співочий, просянка, куріпка сіра, перепел, одуд, сорока та інші. Із ссавців трапляються їжак звичайний, ховрах плямистий, лисиця звичайна. З плазунів відмічена гадюка степова — вид, занесений до Червоної книги України.
Заказник «Булгаківська балка» має цінний природний комплекс з цікавими флористичним та фауністичним комплексами.


Слайд #27
Когутівка — ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Розташований в околицях села Ятрань Новоархангельського району Кіровоградської області.
Площа заказника 120 га. Розташований у мальовничому місці злиття річок Синюха та її притоки Ятрань. На лівому березі Синюхи та правому березі Ятрані багаточисельні відслонення гранітів утворюють стрімкі скелі.
Здебільшого тут поширена петрофітна рослинність. На цих ділянках переважає молодило руське, оригінальні розетки якого утворюють суцільні плями. Жовте тло доповнюють очитки їдкий та звичайний, рідше — очиток Борисової. Привертають увагу рожево-жовті суцвіття цибулі Вальдштейна. Між камінням можна побачити сріблясто опушені розетки з жовтими квітами, що належать малопоширеному виду гранітних відслонень авринії скельній. В розщілинах між камінням знайшли затишний притулок невеликі папороті — аспленій північний і пухирник ламкий. По краях кам'яних брил зростають малопоширені види чагарників, такі, як кизильник чорноплідний і спірея звіробоєлиста.
Лісова рослинність на території заказника займає значні площі і розміщується на пологих берегах річок. В прирусловій частині відмічена рідкісна для Кіровоградщини заплавна діброва з дубом до 80 років. Лісові схили займає ясенево-дубовий ліс із домішкою в'яза і клена татарського. Серед різнотрав'я трапляється червонокнижний вид із зеленувато-пурпуровими квітами — коручка чемерниковидна. Тут також можна побачити такі рідкісні види, як гадюча цибулька занедбана з синьо-фіолетовими квітами і шоломниця висока.
Цікавою є фауна заказника. Особливим фауністичним багатством виділяються заліснені ділянки, які навесні та влітку наповнюються різноголосим співом птахів. Серед типових лісових птахів відмічені зяблик, славки чорноголова та садова, дрізд чорний, соловейко східний, синиця велика, мухоловка сіра, сойка, вівсянка звичайна, зрідка трапляються канюк звичайний, ворона сіра, зозуля звичайна і сорока. На невеликих лучних ділянках можна побачити чекана лугового, просянку і жайворонка степового, а біля русла — чаплю сіру, крижня і плиску білу. Особливо цікавим є факт виявлення на території заказника видри річкової, занесеної то Червоної книги України.
Заказник «Когутівка» відрізняється мальовничим рельєфом, різноманітним і багатим рослинним та тваринним світом.


Слайд #28
Урочище "Монастирище" - ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Монастирище" площею 15.3 га.
Знаходиться на крайньому півдні Кіровоградської області, біля села Завтурове Устинівського району.
В цьому місці р. Інгул прорізує гранітний щит і утворює крутий каньйон, посеред якого знаходиться велика скеля, що розділяє русло річки на дві частини, старе русло та інші існуючі. Скеля в плані має прямокутну форму і витягнута довгою віссю вздовж русла річки. Висота скелі 13м, з трьох боків має прямовисні стіни, а з четвертого – пологий підйом, загромаджений великими брилами сірого граніту. Біля підніжжя скелі з її південно-західного боку лежать окремі брили, що впали з вершини. На вершині знаходиться ще кілька брил значних розмірів.
Серед навколишніх відкритих степів Монастирище являє собою особливу місцину. Попри типові для неї зарості тернини та глоду, які широким поясом вкривають лівий прорізаний яругами берег, тут збереглося трохи соснового лісу на правобережжі. Знаючи це, неважко уявити, що й у козацькі часи це "святе" місце не пустувало. Глухий відгомін народних споминів про те, як козацтво використовувало цей самою природою створений опорний пункт, все ще можна почути в спогадах найстаріших мешканців цих місць.
Біля сіл Ганно-Требинівка та Завтурове, між якими знаходиться урочище, було знайдено поселення сабатинівської та черняхівської культури.


Слайд #29
Урочище і нині багате різноманітними рідкісними та лікарськими рослинами, якими лікують патології вагітності. Це деревій звичайний, подорожник, шпориш, кропива дводомна, а також звіробій, дикі коноплі, ромашка, астрагал, мати–й-мачуха та інші.
Пізніше у християнського населення, що проживало поблизу Монастирища, ставлення до урочища могло змінитися з позитивного на негативне, з місця благого на місце прокляте. І відповідно легендарні майбутні матері перетворилися на черниць-грішниць.
Минуле з його нерозгаданими таємницями і забутими істинами не так просто відкриває їх нам, раціональним людям XXI-го століття. Хоча надія на це не полишає себе.
Клопотання про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення було подано ще у 1999 році районним товариством охорони природи.
Територія заказника займає стрімкі схили каньйону р. Інгул і прилеглі плакорні ділянки. Це одна з найбільш мальовничих ділянок Кіровоградщини - надовго лишаються в пам"яті глибокий каньйон, гранітна скеля біля річки, хаотичне нагромадження великих кам"яних брил.
На стрімких схилах річки на щебенистих грунтах виявлені петрофітні степові ценози. Привертають увагу жовті зірочки очитку їдкого, жовті голівки цмину піскового і рожеві суцвіття чебрецю двовидного. В розщілинах каміння зустрічається авринія скельна і очиток Борисової. Ранньою весною великі куртини утворює рідкісний червонокнижний вид – сон чорніючий. Тут можна побачити деякі рідкісні для області види: навесні – гіацинти блідий з блакитними квіточками, зібраними у витягнуте суцвіття; влітку – куртини гоніолімону Бестера, а також рідкісний реліктовий вид – ефедру двоколискову. Слід відмітити на гранітних схилах великі популяції тюльпану південнобузького. Це – єдине місце Кіровоградщини, де знайдені рябчик руський та причорноморський ендемік голонасінник одеський, які занесені до Червоної книги України.
На стрімких схилах з виходами гранітів ( в основному на правому березі р.Інгул) зустрічаються густі зарості чагарників і невисоких дерев, в яких переважає клен татарський. Тут можна побачити різноманітні види чагарників – свидину, калину-гордовину , а також малопоширені види – кизильник чорноплідний, мигдаль степовий та вишню степову.


Слайд #30
Степові ценози на прилеглих плакорних ділянках представлені в основному типчаково-ковиловими степами. Крім ковили волосистої, тут зростають ковили Лессінга та пірчаста (всі 3 види занесені до Червоної книги України). Серед різнотрав"я виділяється своїми темно-синіми квітами шавлія степова, поруч ростуть льон австрійський з бузково-голубими квітами, молочай Сегієрів, волошка рейнська. Слід відмітити характерні степові рослини, як кринетарія волохата, горлянка хінська, чабрець Маршалів.
В заказнику зростає ряд видів, властивих південному варіанту степів, які в області трапляються рідко. Це такі види , як цінна лікарська ефедра двоколодкова, громовик великощетинистий, гвоздика Андржійовського, це мешканці південних степів на північній границі ареалу.
По днищу ріки переважають ценози осоки гострої, зустрічаються куртини очеретянки звичайної і комишу лісового. По берегах р. Інгул слід відмітити високі зарості очерету звичайного з окремими куртинами схеноплекту озерного. Поруч з типовими лучно-болотними видами тут виявлені і малопоширені в даному регіоні такі види, як валеріана висока і комишівник звичайний.
Привертає увагу різноманітний твариний світ заказника.На ділянках цілинного степу мешкають різні птахи – жайворонки чубатий, малий та степовий, щеврик польовий, боривітер звичайний, ворона сіра, чекан луговий, а серед безхребетних домінують прямокрилі, дикі бджолині і трав"яні клопи.
На кам"янистих схилах з заростями чагарників відмічені: з птахів – сорокопуди жулан та чорнолобий, мухоловка сіра, горобець польовий, камінка лиса, зозуля звичайна, соловейко східний, з плазунів зустрічаються два види ящірок (прудка та зелена), а також вуж звичайний та гадюка степова – вид, що занесений до Червоної книги України. В заплаві можна зустріти лелеку білого, різні види жаб, вужа водяного, черепаху болотяну; в заростях прибережно-водної рослинності мешкають бабки.


Слайд #31
Урочище "Монастирище"


Слайд #32
«Па́нські Го́ри» — ландшафтний заказник місцевого значення в Новомиргородському районі Кіровоградської області. Площа — 8,1 га.
Заказник розташований на південний схід від міста Новомиргород, між районним центром та селом Костянтинівка, за 1,5 км на південь від залізничної станції Новомиргород. Близькість до міста робить місцевість перспективною для обладнання екологічного маршруту.
Територія заказника включає в себе високі схили правого берегу річки Велика Вись, які дали назву місцевості, а також частину річкової заплави.
На території заказника розташоване джерело з питною водою, що містить іони срібла.


Слайд #33
Флора
Територія заказника відрізняється розмаїттям рослинного покриву та екологічними умовами. На невеликих за площею стрімких схилах переважає степова рослинність: келерія гребінчаста, цмин пісковий, типчак, тимофіївка степова, пирій середній. Окрім злакових видів трапляються лучно-степові квітучі рослини, такі як конюшина гірська, пижмо звичайне, вероніки сиза та рання, гвоздика польова, волошка степова. Завдяки різнобарвності квітів цих рослин схили відрізняються своєю мальовничістю. На них виявлені також малопоширені в області види: азинеума сірувата, шипшина яблучна; ростуть залізняки колючий та бульбистий, дзвоники болонські, смовдь Любименка.
У заплаві переважають обводнені зарості очерету з кущами попелястої та тритичинкової верб. Лісостепова болотна рослинність представлена тут типовими видами: сідачем коноплевим, дягелем лікарським, гадючником в'язолистим, плакуном верболистим. Поблизу залізничного мосту, в прирусловій заплаві, виявлені алтея лікарська, м'яти польова та водяна, півники болотні.
В замкнутих міжгорбових зниженнях багато таких видів, як зіновать австрійська, нечуй-вітер отруйний. Серед інших лікарських рослин заказника — материнка, звіробій стрункий, буквиця лікарська, череда трироздільна. Поодиноко зростає рідкісна лікарська рослина — оман високий.
Фауна
Порівняно з флористичною різноманітністю, фауна заказника досить бідна, в основному представлена птахами. У високих травах на березі річки мешкають бугайчик, курочка водяна, очеретянка велика. Трапляються також чаплі руді та сірі, лелека білий, лунь болотний. Дерева поблизу річки відвідують сороки, костогризи та щиглики.
На горбах у чагарниках трапляються славка сіра, польовий та хатній горобці, коноплянка.


Слайд #34
Ре́дьчине — орнітологічний заказник загальнодержавного значення (з 1983 р). Розташований в Олександрівському районі Кіровоградської області, біля села Кримок.
Перебуває у віданні Кримківського лісництва. Площа 118 га.
Охороняється мальовниче лісове урочище зі ставком, яке є місцем гніздування багатьох видів птахів. Деревні насадження представлені кленово-липовою та грабовою дібровами; у підліску зростають свидина, ліщина, бруслина бородавчата, бруслина європейська, глід. Трав'яний покрив утворюють яглиця, медунка темна, осока волосиста тощо.
З тварин трапляються дика свиня, лисиця звичайна, заєць-русак, куниця лісова, кілька видів качок, канюк звичайний. Гніздяться рідкісні хижі птахи, зокрема орел-карлик, шуліка рудий та скопа, занесені до Червоної книги України.


Слайд #35
Шурхи — ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташований у Новгородківському районі Кіровоградської області, неподалік від смт Новгородка.
На схилах балки, що впадає в річку Кам'янку, розташувався ботанічний заказник загальнодержавного значення «Шурхи». Площа заказника 38,3 га. Середня частина балки представлена скупченням великих каменів, у деяких місцях кам'яні брили піднімаються до 30 м.
Флора
На цих схилах добре виявлений петрофітний комплекс, представлений специфічними і рідкісними видами рослин. На пласких ділянках виділяються яскраво-жовті плями аврипії скельної, поруч зростають цибуля жовтіюча і жабриця Палласа. Привертають увагу жовті суцвіття ендемічного виду очитку Борисової і квіти півників карликових, забарвлені в різні відтінки жовтого, синього та пурпурового кольорів. У розщілинах каміння трапляється аспленій північний — папороть з ніжним розсіченим листям, подекуди зростає такий цінний червонокнижний вид, як півники понтійські.
На освітлених місцях відмічений своєрідний комплекс чагарникового степу. Тут можна побачити такі малопоширені види, як шипшина найколючіша, кизильник чорноплідний, спірея звіробоєлиста.
З чагарників також трапляються крушина, терен, шипшина яблучна, вишня магалебська.
Степові угруповання представлені переважно келерієво-типчаковими ценозами. Трапляються ковили волосиста та Лессінга. Крім того, відмічені й інші види рослин, занесені до Червоної книги України — волошка руська, астрагал шерстистоквітковий та півники понтійські.
Серед малопоширених видів привертають увагу астрагал борозенчастий з блідо-фіолетовими квітами, льон австрійський з квітами голубого кольору. Поруч можна побачити юринею верболисту, сизувато-зелений гоніолімон татарський і мигдаль низький.
Варто відмітити, що в заказнику зростають такі цінні лікарські рослини, як адоніс весняний, цмин пісковий, звіробій стрункий, парило звичайне.


Слайд #36
Фауна
На території заказника зареєстрований цікавий фауністичний комплекс. Тут мешкають такі горобині птахи, як сорокопуд-жулан, горобець польовий, жайворонки малий та степовий, ластівка сільська. З хижих птахів трапляються шуліка чорний і червонокнижний вид — лунь степовий. Серед високого травостою та чагарників по схилу балки мешкають куріпка сіра та перепілка. Багатою і різноманітною є ентомофауна схилів балки, особливо прямокрильців, двокрилих та лускокрилих.
лунь степовий


Слайд #37
Перелік національних природних парків


Слайд #38
1 Національний природний парк «Азово-Сиваський» Херсонська область
Національний природний парк «Білоозерський» Київська, Черкаська області
Національний природний парк «Білобережжя Святослава» Миколаївська область
Національний природний парк «Бузький Гард» Миколаївська область
Національний природний парк «Верхнє Побужжя» Хмельницька область
Національний природний парк «Верховинський» Івано-Франківська область
Національний природний парк «Вижницький» Чернівецька область
8 Національний природний парк «Великий Луг» Запорізька область
Національний природний парк «Галицький» Івано-Франківська область
10 Національний природний парк «Гетьманський» Сумська область
Національний природний парк «Голосіївський» Київ
Національний природний парк «Гомільшанські ліси» Харківська область
Національний природний парк «Гуцульщина» Івано-Франківська область
Національний природний парк «Дворічанський» Харківська область
Національний природний парк «Дермансько-Острозький» Рівненська область
Національний природний парк «Деснянсько-Старогутський» Сумська область
Національний природний парк «Джарилгацький» Херсонська область
18 Національний природний парк «Залісся» Чернігівська, Київська області
19 Національний природний парк «Зачарований край» Закарпатська область
20 Національний природний парк «Ічнянський» Чернігівська область
21 Національний природний парк «Карпатський» Івано-Франківська область


Слайд #39
Національний природний парк «Кременецькі гори» Тернопільська область
Національний природний парк «Мезинський» Чернігівська область
Національний природний парк «Нижньодністровський» Одеська область
Національний природний парк «Нижньосульський» Черкаська, Полтавська області
Національний природний парк «Північне Поділля» Львівська область
Національний природний парк «Подільські Товтри» Хмельницька область
Національний природний парк «Прип'ять-Стохід» Волинська область
29 Національний природний парк «Пирятинський» Полтавська область
30 Національний природний парк «Приазовський» Запорізька область
31 Національний природний парк «Святі Гори» Донецька область
32 Національний природний парк «Синевир» Закарпатська область
33 Національний природний парк «Сколівські Бескиди» Львівська область
34 Національний природний парк «Слобожанський» Харківська область
Національний природний парк «Тузловські лимани» Одеська область
Національний природний парк «Ужанський» Закарпатська область
37 Національний природний парк «Хотинський» Чернівецька область
Національний природний парк «Чарівна гавань» Автономна республіка Крим
Національний природний парк «Черемоський» Чернівецька область
Національний природний парк «Шацький» Волинська область
Національний природний парк «Яворівський» Львівська область
Національний природний парк «Дністровський каньйон» Тернопільська область


Слайд #40
Національний природний парк «Чарівна гавань»


Слайд #41
Національний природний парк «Дністровський каньйон»


Слайд #42
Тузловські лимани


Слайд #43
Національний природний парк «Святі Гори»


Слайд #44
Червона Книга України


Слайд #45
Вступ
Деградація довкілля, викликана інтенсивною господарською діяльністю людини, призвела до масштабних зрушень у природних екосистемах, наслідком чого є зменшення чисельності або зникнення багатьох видів тварин, рослин і грибів. Вжиття своєчасних заходів охорони дикої фауни і флори дозволяє призупинити негативні процеси руйнування навколишнього природного середовища та відновити стан популяцій вразливих видів до безпечного рівня.
На світовому саміті із сталого розвитку у Йоганнесбурзі у 2002 р. та на Генеральній асамблеї ООН у 2005 р. була схвалена глобальна мета щодо досягнення до 2010 р. суттєвого зменшення втрат біорізноманіття. У зв'язку з цим 2010 р. оголошено ООН Міжнародним роком біорізноманіття з метою привернення уваги країн світу до нагальної проблеми збереження біотичної складової довкілля, яка є основою для існування людства на планеті.
Займаючи менше 6% площі Європи, Україна володіє приблизно 35% її біорізноманіття, причиною чого є розташування території України на перехресті багатьох природних зон та міграційних шляхів багатьох видів фауни.
Біота України нараховує понад 70 тис. видів, з них флора - понад 27 тис. видів, фауна - понад 45 тис. видів. Одним із заходів збереження цієї різноманітності тваринного і рослинного світу є ведення Червоної книги України, куди заносяться види, що внаслідок різних причин опинилися під загрозою зникнення.


Слайд #46
Перше однотомне видання Червоної книги України було видано у 1980 р. і до нього було включено 85 видів тварин та 151 вид судинних рослин.
Друге видання Червоної книги України було підготовлено у двох томах. Перший том - "Тваринний світ" - був надрукований у 1994 р. і налічує 382 види. Другий том - "Рослинний світ" - вийшов друком у 1996 р. і налічує 541 вид.
Третє видання Червоної книги України, видане через 13 років після випуску другого тому другого видання, включає 542 види тварин та 826 видів рослин і грибів. У ньому враховані сучасні наукові дані щодо чисельності та поширення видів, положення міжнародних договорів, Стороною яких стала Україна протягом останніх 10-15 років, зокрема Конвенції про біологічне різноманіття, Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннської конвенції), Конвенції про збереження дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернської конвенції) тощо.
Нове видання Червоної книги України є результатом праці великого колективу авторів з різних наукових установ, передусім Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, інших організацій, окремих фахівців.
Координацію робіт щодо підготовки третього видання Червоної книги України здійснювала Національна комісія з питань Червоної книги України та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
Видання Червоної книги України є вагомим внеском у справу збереження різноманітності тваринного і рослинного світу України як основи сталого розвитку держави для теперішнього і майбутніх поколінь.
Георгій Філіпчук,
міністр охорони навколишнього
природного середовища України


Слайд #47
Тваринний світ


Слайд #48
Передмова
Тваринний світ України нараховує близько 45 тис. видів, серед яких чимало рідкісних, реліктових або ендемічних видів. Нажаль, зростаючий антропогенний тиск продовжує негативно впливати на тваринний світ, і все більша кількість видів потребує охорони та відновлення. Головними чинниками негативного впливу на тваринний світ є знищення та трансформація природних екосистем, надмірне комерційне використання тваринного світу та браконьєрство. До третього видання Червоної книги України занесено 542 види тварин: гідроїдні поліпи (2 види), круглі (2) та кільчасті (9) черві, ракоподібні (31), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), ногохвістки (2), комахи (226), молюски (20), круглороті (2) та риби (69), земноводні (8), плазуни (11), птахи (87), ссавці (68).
Створення та затвердження нового списку видів тварин, занесених до третього видання Червоної книги України було досить довгим і нелегким процесом. На першому етапі це стосувалося лише наукової спільноти, яка обговорювала це у своєму колі. Пізніше йшло обговорення списку видів на рівні різних міжвідомчих груп, які були створені Мінприродою, із залученням органів державної влади, які контролюють рибні та мисливські ресурси, а також на засіданнях Національної комісії з питань Червоної книги України. Стосовно окремих видів, в процесі обговорення брали участь і громадські організації
Підготовка третього видання Червоної книги України виявила ряд суттєвих проблем щодо інформації про стан "червонокнижних" видів. По багатьох видах тварин інформація за період з моменту виходу у світ другого видання Червоної книги України (1994) по сьогодні виявилась дуже неповною. Головними причинами цього є відсутність скоординованого підходу до вивчення стану "червонокнижних" видів в країні та відсутність державної системи моніторингу рідкісних видів. У результаті цього досить часто дані щодо рідкісних видів відображають не тільки стан виду, а й активність наукових досліджень у певних регіонах. Досить проблемними є і застарілі підходи до опису отриманих даних, їх накопичення та обробки. В багатьох випадках інформація про рідкісні види не має точної географічної прив'язки та точних дат. Проблемою є також можливість оприлюднення зібраної інформації - більшість наукових видань не друкує "сиру" інформацію - дані щодо місць знахідок "червонокнижних" видів. До того ж є законодавчі обмеження на оприлюднення таких даних.


Слайд #49
Говорячи про труднощі, пов'язані зі збором інформації для третього видання Червоної книги України, слід вказати і на певні позитивні зрушення щодо цього. По-перше, необхідно вказати на те, що чимало даних щодо "червонокнижних" видів було отримано за рахунок міжнародної підтримки, яку було надано у вигляді грантів, які отримали громадські організації. Серед міжнародних природоохоронних організацій, які вели і ведуть такі проекти на території України, слід згадати Wetlands International, Birdlife International, WWF, ECNC та деякі інші. Ідуть певні зрушення і у сфері накопичення та аналізу даних щодо "червонокнижних" видів тварин. Вони поступово виходять на сучасний технічний рівень. Так, для підготовки третього видання Червоної книги України по окремих таксономічних групах активно використовувалася база даних Державного кадастру тваринного світу України, яка на замовлення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України ведеться відділом моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоологіі ім. Шмальгазузена НАНУ. В подальшому ця база даних має бути основою при підготовці наступних видань Червоної книги України, що забезпечить сучасний рівень накопичення інформації і аналізу даних та значною мірою полегшить видання.
Враховуючи наявність значної кількості даних щодо рідкісних видів тварин, які не були опубліковані, у 2008 році Інститут зоології ім. Шмальгазузена НАНУ видав збірку "Знахідки тварин Червоної книги України". Це дало можливість зібрати велику кількість нової інформації, яка зберігалася у польових щоденниках дослідників і не була доступною для узагальнення. Враховуючи цей позитивний досвід, видання таких збірок у майбутньому має стати невід'ємною частиною ведення Червоної книги України.
Трете видання Червоної книги України є результатом роботи великого колективу авторів з різних наукових та природоохоронних установ усієї України, яким ми хотіли б висловити щиру подяку за їхню кропітку роботу по збиранню даних у ході польових досліджень та підготовці даної книги.
Член-кореспондент Національної АН України
І.А Акімов


Слайд #50
Розповсюдження видів тварин Червоної книги України


Слайд #51
Тварини Червоної Книги. Кіровоградська область
Кільчасті черви
П’явки. Hirudinea
Членистоногі
Багатоніжки. Myriapoda
Комахи. Insecta
Хордові
Плазуни. Reptilia
Променепері риби. Actinopterygii
Птахи. Aves
Ссавці. Mammalia


Слайд #52
Кільчасті черви


Слайд #53
П’явка медичнаHirudo medicinalis Linnaeus, 1758
Тип: Кільчасті черви. Annelida
Клас: П’явки. Hirudinea
Ряд: Безхоботні п’явки. Arhynchobdellida
Природоохоронний статус виду: Вразливий
Ареал виду та його поширення в Україні: Зх. та Центральна Європа, Литва. Пн. обл. України
Чисельність i причини її зміни:
В окремій водоймі популяція може досягати кількох тисяч особин. Причини зміни чисельності: масове виловлювання, забруднення і знищення водойм, меліоративні заходи
Особливості біології та наукове значення:
Ставки, водойми, що періодично пересихають, заплавні водойми, невеликі озера, річки з повільною течією. Існуванню виду сприяють наявність у водоймі жаб та відвідування його великими ссавцями (великою рогатою худобою та конями); відсутність ворогів - хижої великої псевдокінської п'явки Haemopis sanguisuga; наявність сприятливої для видкладання коконів узбережної смуги; достатнє прогрівання води
Морфологічні ознаки:
Тіло сплющене, до переду звужується. Поверхя тіла вкрита маленькими сосочками. Забарвлення з характерним малюнком з оранжевих з нерівними краями та темних смужок. Черевна сторона тіла без темних плям. Довжина тіла - 100-150 см, максимальна - до 25 см
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Збереження біотопів, штучне відтворення. Занесена до додатку ІІ CITES, додатку ІІІ Бернської конвенції
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:
Розмножується в неволі в напівпромислових умовах
Господарське та комерційне значення:
Використовується в медицині: є джерелом цінного препарату - гірудину


Слайд #54
П’явка медична


Слайд #55
Членистоногі


Слайд #56
Багатоніжки. Myriapoda


Слайд #57
Багатозв’яз гірськийPolydesmus montanus Daday, 1889
Тип: Членистоногі. Arthropoda
Клас: Багатоніжки. . Myriapoda
Ряд: Двопарноногі. Diplopoda
Природоохоронний статус виду:Рідкісний
Ареал виду та його поширення в Україні:Сх. Європа, в Україні - Лісостеп, Українські Карпати.
Чисельність i причини її зміни:
Низька, до 4 особин на 1 м2. Причини зміни чисельності: не з'ясовані.
Особливості біології та наукове значення:
Грабові діброви, підстилка та верхні шари ґрунту.
Морфологічні ознаки:
Тіло завдовжки 15-18 мм. Забарвлення - від світло-жовтого до коричневого. На метазонітах добре розвинені три ряда горбочків. Гоноподії з розвиненим шипом по передньому краю телоподіта.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Збереження біотопів.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:
Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення:
Відомостей немає.


Слайд #58
Багатозв’яз гірський


Слайд #59
Комахи. Insecta


Слайд #60
Лускокрилі. Lepidoptera
Бражник дубовий. Marumba quercus ([Denis & Schiffermьller], 1775)
Бражник мертва голова. Acherontia atropos (Linnaeus, 1758)
Бражник скабіозовий. Hemaris tityus (Linnaeus, 1758)
Клімена. Esperarge climene (Esper, 1783)
Махаон. Papilio machaon (Linnaeus, 1758)
Мнемозина. Parnassius mnemosyne (Linnaeus, 1758)
Подалірій. Iphiclides podalirius (Linnaeus, 1758)
Поліксена. Zerynthia polyxena ([Denis et Schiffermьller], 1775)
Райдужниця велика. Apatura iris (Linnaeus, 1758)
Сатурнія руда. Aglia tau (Linnaeus, 1758)
Сатурнія середня. Eudia spini ([Denis & Schiffermьller], 1775)
Стрічкарка блакитна. Catocala fraxini (Linnaeus, 1758)
Стрічкарка орденська малинова. Catocala sponsa (Linnaeus, 1767)


Слайд #61
Перетинчастокрилі. Hymenoptera
Джміль глинистий. Bombus (Megabombus) argillaceus Smith, 1854
Джміль лезус. Bombus (Thoracobombus) laesus Morawitz, 1875
Джміль моховий. Bombus (Bombus) muscorum (Linnaeus, 1758)
Джміль пахучий. Bombus (Subterraneobombus) fragrans (Pallas, 1771)
Ксилокопа (Бджола-тесляр) звичайна. Xylocopa (Xylocopa) valga Gerstaecker, 1872
Мелітурга булавовуса. Melitturga (Melitturga) clavicornis (Latreille, 1806)


Слайд #62
Прямокрилі. Orthoptera
Дибка степова. Saga pedo (Pallas, 1771)
Твердокрилі. Coleoptera
Вусач великий дубовий. Cerambyx cergo (Linnaeus, 1758)
Вусач земляний хрестоносець (коренеїд хрестоносець). Dorcadion equestre (Laxmann, 1770)
Вусач мускусний. Aromia moschata (Linnaeus, 1758)
Вусач-червонокрил Келлера . Purpuricenus kaehleri (Linnaeus, 1758)
Жук-олень, рогач звичайний. Lucanus cervus cervus (Linnaeus, 1758)
Жук-самітник. Osmoderma barnabita (Motschulsky, 1845)
Красотіл пахучий. Calosoma (s.str.) sycophanta (Linnaeus, 1758).
Стафілін волохатий. Emus hirtus (Linnaeus, 1758)
Турун Ештрайхера. Carabus (Trachycarabus) estreicheri (Fischer von Waldheim, 1822)


Слайд #63
МахаонPapilio machaon (Linnaeus, 1758)
Тип: Членистоногі. Arthropoda
Клас: Комахи. Insecta
Ряд: Лускокрилі. Lepidoptera
Родина: Косатцеві. Papilionidae
Один з близько 200 видів роду; у фауні України представлений номінативним підвидом
Природоохоронний статус виду:Вразливий
Ареал виду та його поширення в Україні: Пн.-Зх. Африка, Євразія (окрім тропічних регіонів), Пн. Америка. В Україні зустрічається повсюдно.
Чисельність i причини її зміни:
На окремих ділянках у декілька га може досягати у пік льоту імаго до 10-20 особин на 1 ділянку, в основному ж не перевищує 0,11 особин на 1 га. Причини зменшення чисельності: погіршення стану біотопів унаслідок господарської діяльності (застосування пестицидів, надмірне випасання худоби, викошування та випалювання трав тощо).
Особливості біології та наукове значення:
Дає 2 (на пд. іноді 3) генерації на рік. Літ метеликів - з кінця квітня до вересня. Самка відкладає по 1-2 яйця на кормові рослини. Розвиток яєць триває 5-12 днів. Гусінь живиться на рослинах родини зонтичних. Зимує лялечка.
Морфологічні ознаки:
Розмах крил - 69-92 мм. Візерунок крил самця та самки ідентичний: загальний фон забарвлення жовтий. Передні крила з темними плямами та жилками, з широкою чорною облямівкою та жовтими плямами на ній. Задні крила мають чорні хвостики, чорну облямівку з синіми та жовтими плямами та червонувате очко в задньому куті крила.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Охороняється у всіх заповідниках України. У місцях з високою чисельністю особин виду доцільним є створення ентомологічних заказників, лімітування випасу худоби та сінокосіння, заборона випалювання трав.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:
Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення:
Відомостей немає.


Слайд #64
Махаон


Слайд #65
Дибка степоваSaga pedo (Pallas, 1771)
Тип: Членистоногі. Arthropoda
Клас: Комахи. Insecta
Ряд: Прямокрилі. Orthoptera
Родина: Коники справжні. Tettigoniidae
Природоохоронний статус виду: Рідкісний
Ареал виду та його поширення в Україні: Один вид у фауні України. Поширений від Пд. Франції до Середньої Азії (у Зх. і Середній Європі - до 45° пн. широти, у Сх. Європі - до 50° пн. широти, на пд. Сибіру - до 54° 30' пн. широти). В Україні - на пд. від лінії, що з'єднує с. Бовшів Галицького р-ну Івано-Франківської обл., м. Канів Черкаської обл. та с. Жовтневе Лебединського р-ну Сумської обл.
Чисельність i причини її зміни:
Малочисельний. Зникає через розорювання степів, перевипас, зведення колків, викорчовування шибляка, застосування пестицидів.
Особливості біології та наукове значення:
Представлені самками, що розмножуються партеногенетично. Генерація однорічна. Зимують у фазі яйця. Личинки І віку з'являються в травні. Розвиток личинок продовжується місяць-півтора, мають vІІІ віків. На початку - в середині липня з'являються дорослі особини, що живуть до осені. Яйця відкладають з кінця липня у ґрунт увечері та вночі. Кладки приблизно по 7 яєць. Зустрічаються на степових та остепнених ділянках з густим різнотрав'ям і розрідженим чагарником. Хижак-засадник, ловить комах (саранові, жуки, клопи).
Морфологічні ознаки:
Довжина тіла (у самки - не враховуючи довжину яйцекладу) 60-78 мм. Тіло сильно видовжене, зелене або жовтувато-зелене, по боках - з жовтувато-білою поздовжньою облямівкою. Вусики щетинкоподібні, їх довжина зазвичай трохи менша за довжину тіла. Передньоспинка циліндрична. Безкрилі. Гомілки та стегна передніх та середніх ніг з масивними шипами. Задні стегна зі слабко розвинутою мускулатурою, вузькі, не пристосовані для далеких стрибків. Яйцеклад довгий (32-39 мм), в три рази довший за предньоспинку, рівномірно звужується від основи до кінця, шаблеподібний.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
В Україні охороняється у заповідниках Степової зони. Пропонується створення ентомологічних заказників у місцях мешкання виду. Відновленню чисельності виду могло б сприяти штучне розселення. Внесений до додатку ІІ Бернської конвенції.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Корисний ентомофаг, комерційного значення не має.


Слайд #66
Дибка степова


Слайд #67
Хордові


Слайд #68
Плазуни. Reptilia


Слайд #69
Змії. Serpentes
Гадюка Нікольського, гадюка лісостепова. Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant et Rudaeva, 1986
Гадюка степова. Vipera renardi (Christoph, 1861)
Мідянка звичайна. Coronella austriaca Laurenti, 1768
Полоз жовточеревий, каспійський. Hierophis caspius (Gmelin, 1789)
Полоз лісовий, ескулапів. Zamenis longissimus (Laurenti, 1768)
Ящірки. Sauria
Ящірка зелена. Lacerta viridis (Laurenti, 1768)


Слайд #70
Ящірка зеленаLacerta viridis (Laurenti, 1768)
Тип: Хордові. Chordata
Клас: Плазуни. Reptilia
Ряд: Ящірки. Sauria
Родина: Справжні ящірки. Lacertidae
Один з 8 видів роду; один з 2 видів роду у фауні України. Представлений номінативним підвидом - L. v. viridis (Laurenti, 1768), одним з 5-6 підвидів виду
Природоохоронний статус виду: Вразливий
Ареал виду та його поширення в Україні:Середня та Пд. Європа, пд. зх. Сх. Європи та пн.-зх. частина Малої Азії. В Україні трапляється мозаїчно у степовій і лісостеповій зонах майже виключно Правобережної України, а також у Закарпатті.
Чисельність i причини її зміни:
В околицях Черкас - 1-2 особини на 1 км маршруту, у Дніпропетровській обл. - від 0,01 ос./га до 3-35 ос./км. На о. Хортиця, березі оз. Ялпуг та у регіональному ландшафтному парку "Гранітно-степове Побужжя" у найкращих стаціях нараховували до 20-30 ос./100 м. Причини зміни чисельності: антропогенна трансформація місць помешкання, застосування пестицидів, хижацький вилов, в окремі роки - надто холодні зими.
Особливості біології та наукове значення:
Активна з середини березня - середини травня до середини вересня - кінця жовтня. Дуже жвава рептилія: швидко бігає, добре стрибає і лазить по деревах і кущах, плаває. Ховається у власних та інших норах, порожнинах під корінням дерев, поваленими стовбурами, кам'яними брилами, у купах хмизу. Живиться різноманітними комахами, павуками, рідше - мокрицями, молюсками, дощовими червами, багатоніжками, інколи дрібними ящірками та гризунами або ягодами. Парування відбувається в середині квітня - на початку червня, відкладання яєць - в кінці травня - першій половині липня. У кладці 4-18 яєць. Молодь з'являється у другій декаді липня - середині вересня.
Морфологічні ознаки:
Загальна довжина старих самців може перевищувати 38 см. Характерними ознаками є довгий хвіст (приблизно вдвічі довший за тулуб) і значна довжина задньої ступні (перевищує довжину голови). Дорослі самці і старісамки зверху яскраво- або темно-зелені з численними чорними крапками. Нижня поверхня тіла яскраво-жовта, горло - блакитне або синє. Молоді особини зверху буруваті, низ тіла білуватий.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид перебуває під особливою охороною Бернської конвенції (додаток ІІ). Охороняється у Канівському ПЗ, НПП "Подільські Товтри" і "Великий Луг", РЛП "Гранітно-степове Побужжя". Необхідне розширення заповідної мережі та боротьба з незаконним виловом і продажем ящірок.
Господарське та комерційне значення: Знищенням комах - шкідників сільського і лісового господарства приносить користь. Вид є дуже привабливим для тераріумістів і тому має комерційне значення.


Слайд #71
Ящірка зелена


Слайд #72
Променепері риби. Actinopterygii


Слайд #73
Вирезуб причорноморськийRutilus frisii (Nordmann, 1840)
Тип: Хордові. Chordata
Клас: Променепері риби. Actinopterygii
Ряд: Коропоподібні. Cypriniformes
Родина: Коропові. Cyprinidae
Один з 14-ти видів роду, один з 3-х видів роду у фауні України. Утворює прісноводні жилі популяції
Природоохоронний статус виду: Зникаючий
Ареал виду та його поширення в Україні: Басейни пн. частини Чорного і Каспійського морів, Азовське море. В Україні зараз зустрічається в бас. Верхнього і Середнього Дністра, Сів. Дінця, зрідка в Азовському морі.
Чисельність i причини її зміни: Дуже низька. Трапляється одиничними особинами, хоча раніше був звичайним об'єктом промислу. Зникнення типових біотопів, потрібних для природного відтворення, в результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненого гідротехнічним будівництвом; забруднення води, надмірний вилов.
Особливості біології та наукове значення: Напівпрохідна зграйна придонна риба. Нагулюється в солонуватих водах, на нерест і зимівлю заходить у річки. Мігрувала в річки двічі на рік: весною (з березня до травня - початку червня) і восени (з другої половини серпня - початку вересня до кінця грудня), або тільки весною з початку березня до середини квітня, рр. Обітічна, Берда. В річках тримається глибоких ділянок із швидкою течією, чистою водою і піщано-гальковим або кам'янистим ґрунтом. Статевої зрілості досягає у віці 4, переважно 5-6 років, при довжині тіла 50 см і більше. Розмноження з другої половини квітня - травні, при температурі води до 10-11°С. Плодючість до 259,6 тис. ікринок. Ікра клейка, відкладається за один раз на швидкій течії і гальково-кам'янистому ґрунті. Молодь живиться нижчими водоростями, тваринами планктону і бентосу, дорослі риби споживають переважно молюсків, ракоподібних, менше рослинність.
Морфологічні ознаки: Тіло видовжене, низьке. Рот нижній, косо зрізаний. В бічній лінії переважно 60-67 (5369) лусок. Найбільша довжина тіла до 71 см, маса до 8 кг, зазвичай 1,2-3,5 кг, тривалість життя понад 10 років. Верхня третина тіла темно-сіра, попеляста, боки світло- або сріблясто-сірі, черево молочно-біле. Спинний, хвостовий і грудні плавці при основі жовтуваті або буруваті, при кінцях попелясті, черевні і анальний жовтуваті або червонуваті, райдужка очей жовтувато-оранжева.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Заборона вилову, встановлення заповідного режиму в місцях перебування; створення рибозаводу на Дністрі; проведення реакліматизації в Пд. Буг, Дніпро. Занесений до ЧКУ (1994), списків Бернської конвенції та МСОП.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Біотехніка розведення відпрацьована. У 1948-49 pр. на рисових чеках пд. України вирощували мальків.
Господарське та комерційне значення: Цінна промислова риба, чисельність якої в наших водах зараз впала до критичної межі.


Слайд #74
Вирезуб причорноморський


Слайд #75
Птахи. Aves


Слайд #76
Голубоподібні. Columbiformes
Голуб-синяк. Columba oenas Linnaeus, 1758
Гусеподібні. Anseriformes
Огар. Tadorna ferruginea (Pallas, 1764)
Ракшеподібні. Coraciiformes
Сиворакша. Coracias garrulus Linnaeus, 1758
Сивкоподібні. Charadriiformes
Кулик-сорока. Haematopus ostralegus (Linnaeus, 1758)
Совоподібні. Strigiformes
Сипуха. Tyto alba (Scopoli, 1769)
Соколоподібні. Falconiformes
Балабан. Falco cherrug Gray, 1834
Канюк степовий. Buteo rufinus (Cretzschmar, 1827)
Лунь польовий. Circus cyaneus (Linnaeus, 1766)
Могильник. Aquila heliaca Savigny, 1809
Орел-карлик. Hieraaetus pennatus (Gmelin, 1788)
Орлан-білохвіст. Haliaeetus albicilla (Linnaeus, 1758)
Підорлик малий. Aquila pomarina C. L. Brehm, 1831
Сапсан. Falco peregrinus Tunstall, 1771


Слайд #77
Кулик-сорокаHaematopus ostralegus (Linnaeus, 1758)
Тип: Хордові. Chordata
Клас: Птахи. Aves
Ряд: Сивкоподібні. Charadriiformes
Родина: Кулики-сороки. Haematopodidae
Один з 11-ти (за ін. джерелами, 4-х) видів роду у світовій фауні; єдиний вид роду у фауні України, представлений підвидом H. o. longipes
Природоохоронний статус виду: Вразливий
Ареал виду та його поширення в Україні: Євразія, Австралія, океанічне узбережжя Америки та Пд. Африки. В Україні гніздиться на Азово-Чорноморському узбережжі, в долинах рр. Дніпро, Десна та Прип'ять.
Чисельність i причини її зміни:
Загальна чисельність в Україні становить біля 650—800 пар. Щільність на Азовсько Чорноморському узбережжі складає 0,01— 0,06 особин на 1 га. У середній течії Десни від 2 до 8,6 особин на 10 км берегової смуги. Причини зниження чисельності: деградація місць гніздування, сезонні нагінні явища на приморських водоймах (АзовоЧорноморський р-н), заростання та розмив піщаних о-вів, коливання рівня води у водосховищах, браконьєрство.
Особливості біології та наукове значення:
Гніздовий перелітний птах. Прилітає в першій половині березня - середині квітня. Оселяється на низинних узбережжях морів, річок, озер, водосховищ, також на солончаках. Гніздиться окремими парами. Відкладання яєць з другої половини квітня до початку травня. У кладці 4, рідше 3 яйця. Насиджують кладку самка і самець, 26—27 днів. Перші пташенята у пд. р-нах з'являються в кінці травня. Відлітає в кінці липня - середині вересні; може затримуватись до жовтня. На пд. інколи трапляється в зимовий період (грудень - січень). Зимує в Зх. Європі, Пн. Африці і Пд. Азії. Живиться двостулковими молюсками, різними наземними та водяними комахами.
Морфологічні ознаки:
Маса - 330—750 г, довжина - 40—45 см, розмах крил - 80—85 см. Кулик середніх розмірів. Забарвлення строкате - верх і груди чорні, низ білий. Дзьоб, ноги та кільце навколо ока червоно-рожеві.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Внесений до ЧКУ (1994), знаходиться під охороною Бернської конвенції (Додаток ІІІ), угоди AEWA. В Україні охороняється на багатьох об'єктах ПЗФ, де присутні великі водойми (Дунайський БЗ, Чорноморський БЗ, Канівський ПЗ, Дніпровсько-Орільський ПЗ, ДеснянськоСтарогутський НПП, НПП "Прип'ять-Стохід" тощо).
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Раніше був об'єктом спортивного полювання.


Слайд #78
Кулик-сорока


Слайд #79
Ссавці. Mammalia


Слайд #80
Гризуни. Rodentia
Мишівка степова. Sicista subtilis (Pallas, 1773
Сліпак подільський. Spalax zemni (Erxleben, 1777)
Хом’ячок сірий. Cricetulus migratorius (Pallas, 1773)
Рукокрилі. Chiroptera
Вечірниця мала. Nyctalus leisleri (Kuhl, 1817)
Вечірниця руда. Nyctalus noctula (Schreber, 1774)
Вухань звичайний. Plecotus auritus (Linnaeus, 1758)
Кажан пізній. Eptesicus serotinus (Schreber, 1774)
Лилик двоколірний. Vespertilio murinus Linnaeus,1758
Нетопир Натузіуса. Pipistrellus nathusii (Keyserling et Blasius, 1839)
Нічниця водяна. Myotis daubentonii (Kuhl, 1817)
Нічниця вусата. Myotis mystacinus (Kuhl, 1817)
Широковух європейський. Barbastella barbastellus (Schreber, 1774)
Хижі. Carnivora
Видра річкова. Lutra lutra linnaeus, 1758
Горностай. Mustela erminea (Linnaeus, 1758)
Кіт лісовий. Felis sylvestris Schreber, 1777
Норка європейська. Mustela lutreola Linnaeus, 1758
Перегузня. Vormela peregusna (Gьldenstдdt, 1770)
Тхір лісовий. Mustela putorius Linnaeus, 1758
Тхір степовий. Mustela eversmanni Lesson, 1827


Слайд #81
Кіт лісовийFelis sylvestris Schreber, 1777
Тип: Хордові. Chordata Клас: Ссавці. Mammalia
Ряд: Хижі. Carnivora
Родина: Котові. Felidae
Один з 5-ти видів роду, один вид роду в фауні України.
Природоохоронний статус виду: Вразливий
Ареал виду та його поширення в Україні: Займає лісові обл. Середньої та Пд. Європи, Малої Азії та Кавказу. Україна є сх. кордоном номінативної форми лісового кота. Сучасний ареал кота лісового в Україні охоплює Карпатський регіон, окремі райони Вінницької, Кіровоградської та Одеської обл. В XVII-XVIII ст. вид траплявся в Карпатах, на Волині та Сумщині.
Чисельність i причини її зміни: Можна оцінити в 400-500 особин; більшість облікованих тварин при цьому припадає на Закарпатську область. Причини зміни чисельності: скорочення площ старих листяних лісів, зокрема дібров; відстріл тварин під час здійснення регуляції чисельності бродячих свійських котів та під час полювань, загибель у браконьєрських самоловах та від мисливських псів; рекреаційне та господарське навантаження на лісові та плавневі ділянки. Серед несприятливих кліматичних факторів важливе значення має глибина снігового покриву.
Особливості біології та наукове значення: Характерні біотопи: широколистяні та мішані, рідше шпилькові та плавневі ліси. В гірських районах для виду характерні сезонні вертикальні переміщення. Основу раціону складають мишоподібні гризуни та птахи. Тварини ведуть одиночний, переважно присмерековий та нічний спосіб життя. Виводкові лігвища та тимчасові сховища влаштовують в дуплах старих дерев, розколинах скель, заломах очерету та звалищах хмизу. Народжують за рідкісними винятками раз на рік в кінці квітня - на початку травня. У виводку зазвичай 3-4 кошенят. Нерідко дикий кіт відвідує території поблизу населених пунктів.
Морфологічні ознаки: Тіло масивне, на невисоких ногах з крупними ступнями. Хвіст товстий, відносно короткий, з тупим кінчиком. Вуха широко поставлені. Забарвлення хутра однотонне, сіро-руде, з мармуровим малюнком у вигляді розмитих видовжених темних плям. Є виражений темний ремінь по лінії хребта. На животі шерсть світліша, на горлі світла пляма. На хвості 4-5 темних кілець.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до ІІ видання ЧКУ (1994), Червоного списку МСОП, CITES, і як вид, що підлягає особливій охороні, до Бернської конвенції. Для збереження кота лісового необхідно заборонити відстріл бродячих свійських котів в місцях існування виду, інтенсифікувати боротьбу з браконьєрством та посилити контроль за дотриманням правил утримання псів; створити заказники в місцях розмноження виду.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Наразі факти розмноження в зоопарках України невідомі. В зоопарках Європи розмножується.
Господарське та комерційне значення: В минулому мисливський вид.


Слайд #82
Кіт лісовий


Слайд #83
Загально: 70 видів тварин, які занесені до Червоної Книги України, знаходяться в Кіровоградській області.


Слайд #84
Рослинний світ


Слайд #85
З часу виходу друком другого видання Червоної книги України (Рослинний світ) пройшло 13 років, тому назріла нагальна потреба підготовки третього, значно доповненого та виправленого видання. За цей період ситуація зі збереженням рідкісних видів рослин та грибів у цілому погіршилася. Зараз чисельність популяцій багатьох видів продовжує знижуватися, ареали скорочуються або фрагментуються, а деякі види, що наводились для флори України, не вдалося знайти у природі протягом останніх десятиліть, незважаючи на цілеспрямовані пошуки.
Разом з тим, загроза знищення окремих популяцій або суттєвого зниження їх чисельності стає реальністю для дедалі більшої кількості видів, особливо вузькоареальних ендеміків, реліктів та таких, що знаходяться на межі свого ареалу. При цьому деякі ще кілька десятиліть тому звичайні види зараз у результаті нищівної експлуатації настільки швидко втрачають запаси, що вже потребують занесення до Червоної книги України.
У новому виданні список рослин та грибів, які потребують охорони, нараховує 826 видів; тобто, у порівнянні з відповідним списком з другого видання, він збільшився на третину (35%). У новому списку суттєво переважають судинні рослини (611 видів), хоча відсоток збільшення їх кількості у порівнянні з попереднім списком є найнижчим (лише 28%). Мохоподібні представлені 46 видами (на 39% більше, ніж у попередньому виданні), водорості - 60 (72%), лишайники - 52 (48%), гриби - 57 видами (кількість збільшена на 47%).
Відбір видів для занесення їх до Червоної книги України ґрунтувався на комплексі критеріїв, у тому числі таксономічних, хорологічних (особливості поширення в Україні та загальний ареал), популяційних (чисельність, щільність, віковий спектр, відтворення, динаміка та структура популяцій, тенденції змін популяційних параметрів), еколого-ценотичних (види, які приурочені до рідкісних біотопів, яким загрожує знищення), флорогенезисних (реліктовість видів, характерних для певних історичних епох), онтогенетичних (складний цикл розвитку, симбіотичні зв'язки з іншими організмами, наприклад, з грибами-мікоризоутворювачами; специфічний спосіб живлення, як у комахоїдних рослин, тощо), естетичних (декоративні види, які масово знищуються у природі, тощо), прагматичних (практичне значення: лікарські, технічні, культові, генофонд для виведення нових культурних сортів тощо).


Слайд #86
До Червоної книги України були включені всі представники родини зозулинцевих (орхідних), хоча багатьом з них безпосередня небезпека знищення не загрожує (наприклад, гніздівка звичайна, коручка чемерникоподібна та ін.), а самі ці рослини навіть можуть зростати в антропогенно порушених екотопах. Проте вразливість їх обумовлена складною біологією розвитку (потреба у специфічних грибах-симбіонтах, складна екологія запилення), та в багатьох випадках високою чутливостю до природних змін.
До списку також включені всі представники роду ковила, які характеризують оптимальний стан розвитку степових угруповань, оскільки степи колись займали 40% території України, а тепер збереглися лише на площі, що становить близько 1%. З одного боку, розорювання, надмірний випас, забудова, рекреація та інші антропічні фактори, а з іншого - режим абсолютного заповідання в заповідниках призводять до скорочення, а зрештою й зникнення популяцій видів ковили.
Суттєвих доповнень зазнали списки видів водоростей, мохоподібних, лишайників (ліхенізованих грибів) та грибів, що стало можливим завдяки детальнішому дослідженню цих груп як в окремих регіонах, так і в системі існуючих об'єктів природно-заповідного фонду держави.
З нового видання Червоної книги України було вилучено 26 видів. Цьому передували кропіткий і всебічний науковий аналіз, широка відкрита дискусія за участю фахівців та громадськості. Причини вилучення були різні, але жодна з них не свідчить про те, що чисельність якогось виду значно зросла. На основі сучасних наукових досліджень видовий статус декількох вилучених таксонів не був підтверджений. Тобто, доведено, що вони є синонімами або внутрішньовидовими таксонами (наприклад, підвидами, різновидами, формами) інших видів, яким зникнення наразі не загрожує. У деяких випадках було доведено, що певний вид не належить до природної флори України, а є на нашій території здичавілим або занесеним. Наприклад, аналіз інформації щодо птериса критського, який в Україні широко культивується у закритому ґрунті, показав, що відмічений факт зростання його на стінах будівлі в смт. Гаспра, звідки він давно зник, свідчить скоріше про випадок здичавіння, оскільки Крим знаходиться далеко за межами його природного ареалу. Найскладнішими виявилися рішення щодо тих видів, які широко розповсюджені в одних регіонах України, але є рідкісними в інших, у зв'язку з чим при обговоренні списку думки вчених часто розходилися. Так, багато звичайних видів Карпат або Поділля (лунарія оживаюча, цибуля ведмежа, астранція велика, арніка гірська) чи Криму (берека) є рідкісними на рівнинній частині України. Наприклад, арніка гірська, що зростає в Україні лише в Карпатах (знахідки на Українському Поліссі наразі не підтверджені), є звичайним видом полонин лісового поясу, які щорічно викошуються і випасаються, що забезпечує нормальне, повноцінне відновлення популяцій. Заборона викошування призвела б до заліснення полонин, а у такому випадку арніка зникла б з багатьох її оселищ. Разом з тим, сучасна заготівля арніки, на думку спеціалістів, поки що не завдає їй шкоди, тому цей вид і йому подібні були виведені з Червоної книги. Враховуючи те, що в Україні поки що не існує регіональних Червоних книг, Національна комісія з питань Червоної книги України на основі аргументованих висновків фахівців детально розглянула кожен такий випадок і прийняла відповідні рішення. У спірних випадках рішення завжди приймалося на користь збереження виду у новому виданні.


Слайд #87
Збереження різноманіття світу рослин та грибів є нагальною вимогою часу, на чому наголошують відповідні міжнародні конвенції та інші документи (зокрема, Всесвітня стратегія збереження рослин), законодавчі акти України (наприклад, Закон України «Про Червону книгу України») і про що свідчать матеріали наукових досліджень. Зараз зрозуміло, що для дієвого збереження видів рослин і грибів та невиснажливого використання ресурсів рослинного світу неможливо обмежуватися лише складанням «червоних списків» та Червоних книг. Необхідно глибоко розуміти таксономічні, біологічні, біогеографічні та екологічні особливості видів, у тому числі важливо дослідити специфіку їх розвитку, динаміку та структуру популяцій, мати детальні дані про умови зростання, оцінити вплив факторів середовища та, зрештою, на основі цього планувати і впроваджувати практичні заходи зі збереження цих видів. Все це диктувало необхідність не просто розширення списку видів, а проведення всебічних комплексних ґрунтовних досліджень протягом підготовки нового видання. Деякі види були предметом спеціальних досліджень, і ми на сьогодні маємо глибокі знання з їх біології, інші ж види й досі залишаються поза увагою дослідників, але ми переконані, що включення до Червоної книги України націлить на глибші дослідження таких видів у наступні роки. Важливо, щоб Червона книга була дієвим інструментом охорони рослинного світу, основою постійного моніторингу.
Структура Червоної книги України така: статті розміщені у п'яти основних розділах, сформованих за систематичним принципом, які об'єднують рослини та гриби різних відділів, класів чи інших високих таксономічних рангів. Кожна стаття розпочинається з української та латинської (наукової) назв виду; при потребі наводяться також синонімічні назви, під якими цей вид наводився у науковій та популярній літературі. Наукова назва та синоніміка не тільки дозволяють однозначно ідентифікувати вид, але й містять важливу номенклатурну інформацію про таксономічні належність та статус виду. Таксономічне положення відображає, зокрема, належність виду до певної родини; для деяких видів у новому виданні приналежність до родини змінена порівняно з попереднім виданням, що відбиває сучасні таксономічні та номенклатурні зміни у розумінні тих чи інших родин. Наприклад, деякі види, що раніше відносили до родини ранникових, зараз віднесені до родин вовчкових, веронікових тощо. Родини у межах відділів та класів, роди в межах родин та види в межах родів розміщені в алфавітній послідовності. За природоохоронним статусом види, відповідно до ст. 13 Закону України «Про Червону книгу України», розподілені за такими категоріями: зниклі (види, щодо яких відсутня будь-яка інформація про наявність їх в Україні у природі чи спеціально створених умовах); зниклі в природі (види, які зникли в Україні у природі, але збереглися у спеціально створених умовах або поза межами України); зникаючі (види під загрозою зникнення, для яких спостерігається скорочення ареалу або зниження чисельності; їх збереження є малоймовірним без усунення дії негативних факторів); вразливі (види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, які негативно впливають на стан їх популяцій); рідкісні (види, відомі з небагатьох місцезнаходжень, популяції яких характеризуються відносно стабільними, хоча і низькими показниками); неоцінені (види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до жодної з цих категорій; у тому числі більш-менш широко розповсюджені в різних регіонах України); недостатньо відомі (види, які потребують подальших досліджень і які не можна віднести до жодної із вищезазначених категорій через відсутність необхідної достовірної інформації; у тому числі таксономічно критичні види). Зазначимо, що прийнята у Червоній книзі України категоризація не співпадає з міжнародною категоризацією Міжнародного союзу охорони природи (МСОП).


Слайд #88
У наступних розділах подається інформація про наукове значення, загальний ареал і поширення виду в Україні. Важливими є дані щодо чисельності та структури популяцій, оскільки саме популяції як форма існування видів забезпечують їх відтворення та збереження. Аналіз причин зникнення видів, зміни чисельності, порушення структури популяцій свідчить про те, що такі явища спричинені не лише прямим впливом господарської діяльності людини, а й опосередкованим, таким як, наприклад, меліорація боліт чи штучне заліснення природних степових схилів інтродукованими видами. На відміну від попереднього видання, в цьому детальніше описуються умови місцезростання видів, зокрема наводиться фітоценотична характеристика. Загальна біоморфологічна характеристика подана стисло, але таким чином, щоб читач міг скласти уявлення про певний вид. Описано режим збереження популяцій та заходи з охорони. Також наводиться інформація щодо включення видів до міжнародних списків охорони, їх наявність у заповідних об'єктах високого рангу. Перераховані заходи заборони, що важливо для практичної діяльності, надання дозволів на ведення певних типів робіт, які не зашкодять існуванню видів, забезпечать нормальне відтворення популяцій. Подається інформація про розмноження і розведення видів рослин і грибів у спеціально створених умовах, насамперед про культивування в ботанічних садах. В окремій рубриці висвітлено господарське та комерційне значення, інші аспекти практичного використання виду. У заключній частині вказані основні літературні джерела, які використані при написанні статей і містять важливу додаткову інформацію про вид, його поширення, популяційну структуру та охорону.
Крім того, у книзі вміщено список видів, занесених до Європейського червоного списку, а також алфавітні покажчики українських та латинських (наукових) назв рослин і грибів.
Підготовка та узагальнення інформації, збір ілюстративного матеріалу і саме видання стали можливими завдяки самовідданій праці багатьох ботаніків та мікологів різних наукових і освітніх установ України. Редколегія висловлює щиру подяку авторам, усім тим, хто надали додаткову інформацію та всіляко сприяли створенню нового видання Червоної книги України.


Слайд #89
Розповсюдження видів рослин Червоної книги України


Слайд #90
Рослини Червоної Книги. Кіровоградська область
Гриби
Базидієві гриби. Basidiomycota
Сумчасті гриби. Ascomycota
Лишайники
Сумчасті гриби, аскоміцети. Ascomycota
Мохоподібні
Мохи. Bryophyta
Судинні рослини
Папоротеподібні. Pteridophyta
Покритонасінні. Magnoliophyta (Angiospermae)


Слайд #91
Гриби


Слайд #92
Базидієві гриби. Basidiomycota
1. Геастрові. Geastraceae
Міріостома шийкова (дірчаста, стрижневидна). Myriostoma coliforme (With.: Pers.) Corda
2. Герицієві. Hericiaceae
Герицій коралоподібний. Hericium coralloides (Fr.) Gray
Сумчасті гриби. Ascomycota
1. Зморшкові. Morchellaceae
Зморшок степовий. Morchella steppicola Zerova
Зморшок товстоногий. Morchella crassipes (Vent.) Pers


Слайд #93
Лишайники


Слайд #94
Сумчасті гриби, аскоміцети. Ascomycota
1. Пармелієві. Parmeliaceae
Ксантопармелія (пармелія, неофусцелія) грубозморшкувата. Xanthoparmelia ryssolea (Ach.) O. Blancoet al.
2. Умбілікарієві. Umbilicariaceae
Ласалія пухирчаста. Lasallia pustulata (L.) Merat


Слайд #95
Мохоподібні


Слайд #96
Мохи. Bryophyta
1. Туїдієві. Thuidiaceae
Гелодій Бландова. Helodium blandowii (F.Weber et D.Mohr) Warnst.


Слайд #97
Судинні рослини


Слайд #98
Папоротеподібні. Pteridophyta
1. Сальвінієві. Salviniaceae
Сальвінія плаваюча. Salvinia natans (L.) All.
Покритонасінні. Magnoliophyta (Angiospermae)
1.Амарилісові. Amaryllidaceae
Підсніжник білосніжний (звичайний). Galanthus nivalis L.
2. Бобові. Fabaceae
Астрагал понтійський. Astragalus ponticus Pall.
Астрагал шерстистоквітковий. Astragalus dasyanthus Pall.
Зіновать Пачоського. Chamaecytisus paczoskii (V. Krecz.) Klask.
3. Бруслинові. Celastraceae
Бруслина карликова. Euonymus nana М. Bieb.
4. Вовчкові. Orobanchaceae
Повстянка (цимбохазма) дніпровська. Cymbochasma borysthenica (Pall. ex Schlecht.) Klokov et Zoz
5. Водяногоріхові. Trapaceae (Onagraceae sl)
Водяний горіх плаваючий. Trapa natans L. s.l.
6. Гвоздикові. Caryophyllaceae
Гвоздика бузька. Dianthus hypanicus Andrz.
7. Гіацинтові. Hyacinthaceae
Рястка Буше. Ornithogalum boucheanum (Kunth) Asch.
8. Жовтецеві. Ranunculaceae
Горицвіт весняний. Adonis vernalis L.
Горицвіт волзький. Adonis wolgensis Steven ex DC.
Сон лучний (чорніючий, богемський). Pulsatilla pratensis (L.) Mill. s.l.
9. Зозулинцеві. Orchidaceae
Гніздівка звичайна. Neottia nidus-avis (L.) Rich.
Зозулинець шоломоносний. Orchis militaris L.
Зозульки м'ясочервоні (пальчатокорінник м'ясочервоний). Dactylorhiza incarnata (L.) Soo s.l.
Зозульки травневі (пальчатокорінник травневий). Dactylorhiza majalis (Rchb.) P.F.Hunt et Summerhayes s.l.
Коручка болотна. Epipactis palustris (L.) Crantz
Коручка темно-червона. Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Besser
Коручка чемерникоподібна (широколиста). Epipactis helleborine (L.) Crantz
Любка дволиста. Platanthera bifolia (L.) Rich.
Любка зеленоквіткова. Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb.
Плодоріжка болотна (зозулинець болотний). Anacamptis palustris (Jacq.) R.M. Bateman, Pridgeon et M.W. Chase
Плодоріжка рідкоквіткова (зозулинець рідкоквітковий). Anacamptis laxiflora (Lam.) R.M. Bateman, Pridgeon et M.W. Chase
10. Капустяні (Хрестоцвіті). Brassicaceae (Cruciferae)
Катран татарський. Crambe tataria Sebeok


Слайд #99
11. Лілійні. Liliaceae
Рябчик малий. Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult. et Schult.f.
Рябчик руський. Fritillaria ruthenica Wikstr.
Тюльпан бузький. Tulipa hypanica Klokov et Zoz
Тюльпан дібровний. Tulipa quercetorum Klokov et Zoz
12. Осокові (Смикавцеві). Cyperaceae
Осока житня. Carex secalina Willd. ex Wahlenb.
13. Півникові. Iridaceae
Косарики тонкі. Gladiolus tenuis M.Bieb.
Півники борові. Iris pineticola Klokov
Півники понтичні. Iris pontica Zapat.
Півники сибірські. Iris sibirica L.
Шафран сітчастий. Crocus reticulatus Steven ex Adams
14. Півонієві. Paeoniaceae
Півонія тонколиста. Paeonia tenuifolia L.
15. Пізньоцвітові. Colchicaceae
Брандушка різнобарвна. Bulbocodium versicolor (Ker Gawl.) Spreng.
16. Пухирникові. Lentibulariaceae
Пухирник малий. Utricularia minor L.
17. Ранникові. Scrophulariaceae
Ранник весняний. Scrophularia vernalis L.
18. Тонконогові (Злакові). Poaceae (Gramineae)
Ковила відокремлена. Stipa disjuncta Klokov
Ковила волосиста. Stipa capillata L.
Ковила вузьколиста. Stipa tirsa Steven
Ковила гранітна. Stipa graniticola Klokov
Ковила Лессінга. Stipa lessingiana Trin. et Rupr.
Ковила найкрасивіша. Stipa pulcherrima K. Koch
Ковила пірчаста. Stipa pennata L.
Ковила пухнастолиста. Stipa dasyphylla (Czern. ex Lindem.) Trautv.
Ковила українська. Stipa ucrainica P. Smirn.
Пирій ковилолистий. Elytrigia stipifolia (Czern. ex Nevski) Nevski
19. Цибулеві. Alliaceae
Цибуля ведмежа (черемша). Allium ursinum L.
Цибуля круглонога. Allium sphaeropodum Klokov
Цибуля савранська. Allium savranicum Besser


Слайд #100
Загально: 58 видів рослин, які занесені до Червоної Книги України, знаходяться в Кіровоградській області


Слайд #101
Рослини, які бачила


Слайд #102
Півонія тонколистаPaeonia tenuifolia L.
Судинні рослини
Покритонасінні Magnoliophyta. (Angiospermae)
Дводольні. Magnoliopsida
Півонієві. Paeoniaceae
Природоохоронний статус виду: Вразливий
Наукове значення: Понтійсько-кавказький вид.
Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений в пд.-сх. р-х Сх.-Європейської рівнини, заходить у центральну Європу, на Балкани, в Малу Азію, Передкавказзя, Дагестан, Іран. В Україні - пд. частина Лісостепу і Степ, Гірський Крим. Адм. регіони: См, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Зп, Од, Мк, Хс, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Багаточисленні, щільні і повночленні популяції трапляються локально. На заповідних територіях в окремі роки щільність досягає 1 особини на 1 м2. Чисельність популяції в Кара-Дазі - до 10 тис. особин, а в Гірському Криму близько 1 млн. особин. Зростають переважно поодинці, численність незначна, особливо поблизу населених пунктів.
Причини зміни чисельності: Розорювання і забудова степових решток, ненормований випас, викопування кореневищ, збирання букетів, заготівля лікарської сировини.
Умови місцезростання: На степових ділянках з добре розвиненими чорноземними ґрунтами, на узліссях і галявинах байрачних лісів, на кам'янистих схилах Гірського Криму. В смузі барвистих різнотравно-типчаково-ковилових степів росте на схилах балок і річкових долин у складі угруповань союзів Fragario viridis-Trifolion montani та Astragalo- Stipion (кл. Festuco-Brometea). Зникає на прогонах худоби від витоптування. Ксеромезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна рослина до 50 см заввишки, з бульбоподібним коренем. Листки двічі- або тричіпірчасті, вузькорозчле-новані. Квітки до 8 см діаметром одиничні, кривавочервоні; пелюстки оберненояйце-подібні, увігнутопластинчасті, трапляються махрові форми. Висота рослин, ширина долей листків, колір пелюсток значно варіюють. Плід повстисто опушена багатолистянка. Цвіте у квітні-травні, плодоносить у червні-серпні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Українському степовому (відділення "Хомутовський степ" і "Кам'яні Могили"), Луганському (відділення "Стрільцівський степ" і "Провальський степ"), Карадазькому, Ялтинському гірсько-лісовому, Кримському, Казантипському, Опукському ПЗ, НПП "Святі Гори", РЛП "Клебан-Бик" та у ряді інших об'єктів. Необхідне виявлення та організація охорони природних місцезростань. Заборонено розорювання, терасування і забудова степів, надмірний випас, викопування кореневищ, збирання та заготівля лікарської сировини.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Успішно культивують у ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське, фарбувальне, медоносне.


Слайд #103
Півонія тонколиста


Слайд #104
Пирій ковилолистийElytrigia stipifolia (Czern. ex Nevski) Nevski
Судинні рослини
Покритонасінні Magnoliophyta. (Angiospermae)
Однодольні. Liliopsida
Тонконогові (Злакові). Poaceae (Gramineae)
Природоохоронний статус виду: Неоцінений
Наукове значення: Ендемічний таксономічно складний видовий комплекс на зх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений у бас. р. Дон та на Передкавказ-зі. В Україні - сх. і пд.-сх. р-ни Лівобережного Лісостепу та Степу. Адм. регіони: Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Мк, ?Хс, Зп, Кр.
Чисельність та структура популяцій: У заповідниках популяції повчночленні, займають великі площі, однак поза ними чисельність виду швидко скорочується, особливо під впливом надмірного випасу.
Причини зміни чисельності: Розорювання степів, надмірний випас худоби, розробки кам'янистих порід.
Умови місцезростання: Характерний вид петрофітно-степових фітоценозів, на чорноземах звичайних різного ступеню еродованості, що підстелені леса-ми, крейдою, вапняками, гранітами та пісковиками. Угруповання союзу Astragalo-Stipion, рідше у складі деградованих угруповань союзу Festucion valesiacae. У бас. Сіверського Дінця - у складі томілярних угруповань класу Helianthemo-Thymetea. Мезоксерофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна рослина 40-100 см заввишки. Утворює густі дернини з'єднані короткими повзучими гонами. Стебла при основі вкриті бурувато-чорними старими піхвами. Листки спрямовані вгору, сизувато-зелені, вузькі, щетиноподібні, вздовж згорнуті. Колоски тонкі, 8-16 см довжиною, рідкі. Колосочки 3-5- квіткові, притиснуті до осі, дорівнюють відповідним членикам осі, колоскові луски ланцетні, коротші за нижню квіткову. Цвіте і плодоносить у червні-липні. Розмножується насіння і короткими повзучими підземними пагонами.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Європейського червоного списку, Червоного списку МСОП. Охороняється в Українському степовому (відділення "Хомутовський Степ", "Кам'яні Могили") та Луганському (відділення "Стрільцівський Степ") ПЗ, НПП "Святі Гори", низці заказників та пам'яток природи. Слід організувати контроль за станом популяцій, послабити пасовищне навантаження. Заборонено розорювання та терасування степових ділянок, надмірний випас, видобування крейди.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у Донецькому ботанічному саду НАН України.
Господарське та комерційне значення: Протиерозійне, ґрунтотвірне. Використовується для селекційної роботи.


Слайд #105
Пирій ковилолистий


Слайд #106
Зозульки м'ясочервоні (пальчатокорінник м'ясочервоний)Dactylorhiza incarnata (L.) Soo s.l.
Судинні рослини
Покритонасінні Magnoliophyta. (Angiospermae)
Однодольні. Liliopsida
Зозулинцеві. Orchidaceae
Природоохоронний статус виду: Вразливий
Наукове значення: Євразійський поліморфний вид, представлений численними відмінами.
Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Балкани, Мала та Середня Азія, Кавказ, Зх. Сибір, Джунгарія, Монголія. В Україні - Карпати, лісова зона, Лісостеп, Степ (рідко) та Гірський Крим. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Хс, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Популяції численні, від кількох до тисяч особин, нормального - типу, повно- і неповно-членні, з правостороннім віковим спектром.
Причини зміни чисельності: Осушення, освоєння земель, інтенсивне випасання, заростання луків.
Умови місцезростання: Переважно на відкритих місцях, вологих і сирих, слабко кислих або нейтральних ґрунтах на евтрофних та мезотрофних болотах, заплавних та низинних луках, серед чагарників, на узліссях, в рідколіссях, світлих лісах, на торфовищах, тощо. В угрупованнях кл. Scheuchzerio-Caricetea nigrae, Alnetea glutinosae, Molinio- Arrhenatheretea тощо. Мезогігрофіт
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав'яна рослина, 20-60 см заввишки. Бульби 2-4-роздільні. Стебло товсте, улиснене до суцвіття. Листки (4-6) ланцетні, 15-20 cм завдовжки. Суцвіття - густий колос. Приквітки ланцетні, пурпурові. Квітки бузково-рожеві або м'ясо-червоні (рідше майже білі), листочки оцвітини яйцеподібно-довгасті, 5-8 мм завдовжки; середній листочок зовнішнього кола з башличкоподібно загнутою верхівкою. Губа ромбоподібна, невиразно трилопатева, із пурпурово-фіолетовим рисунком, з країв дрібнозарубчаста. Цвіте у травні-липні. Плодоносить у серпні-жовтні. Поновлюється з насіння, або ризореституційним способом.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Додатку ІІ CITES. Охороняється у Карпатському та Дунайському БЗ, "Розточчя", "Мис Мартьян", Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому, Рівненському, Черемсь-кому ПЗ, "Синевир", "Подільські Товтри", "Деснянсько-Старогутський", "Сколівські Бескиди", Карпатському, Шацькому, "Мезинсько-му" та "Гомільшанські ліси" НПП. Контроль за станом популяцій. Заборонено меліоративні роботи, випасання, заготівлю рослин.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України.
Господарське та комерційне значення: Лікарське, декоративне.


Слайд #107
Зозульки м'ясочервоні (пальчатокорінник м'ясочервоний)


Слайд #108
Дякую за увагу!